Керований ризик
Завдяки зміні технології у ТОВ «АФ Корнацьких» зросла врожайність і рентабельність виробництва.
Агрономію часто порівнюють із лабораторією просто неба — через постійні експерименти в полі, які, вимушено чи планомірно, доводиться ставити агрономам. Але кардинально змінювати технологію, оновлювати всі ланки виробництва нині не кожний ризикне. У ТОВ «Агрофірма Корнацьких», що на Миколаївщині, ризикнули. Нині свої ідеї тут втілює нова команда, яка рік тому взяла керівництво господарства на себе. Що і як вдалося зробити, які результати отримали, розповів директор агрофірми Богдан Вітвіцький.
— Пане Богдане, яку мету ви ставили перед собою, коли вирішили очолити господарство?
— Наша головна мета — зробити ТОВ «АФ Корнацьких» передовим високорентабельним господарством. А для цього потрібно повністю змінити технологію виробництва, зменшивши його собівартість.
Наше господарство спеціалізується на рослинництві та тваринництві, зокрема свинарстві. Маємо в обробітку 15 тис. гектарів ріллі, де вирощуємо соняшник, зернові колосові, ріпак, кукурудзу, а також два свинокомплекси — в кінці року запустимо третій, який кілька років був законсервований.
Головні зміни торкнулися рослинництва — відмовилися від розпушування, сухих добрив, запроваджуємо сидерати тощо. Цього року багато чого апробували й бачимо, що технологія працює, тож наступного року удосконалюватимемо.
Насамперед перейшли на мінімальний обробіток ґрунту або взагалі на нульовий — щоб краще зберегти ґрунтову вологу. Оскільки відмовилися від розпушення, то щоб структурувати ґрунт, покращити його фітосанітарний стан, на площі 5 тис. гектарів після зернових посіяли гірчицю та суміші трав (вика, пелюшка, кінські боби, редька олійна, сочевиця, льон). Таку технологію практикуватимемо й надалі. Але ми не застосовуємо класичну сидеральну технологію, за якої гірчиця виростає до 10–15 листків, після чого її задисковують, щоб вона перегнивала у ґрунті. Ми не дискуємо, натомість взимку коріння гірчиці буде перегнивати, а утворені капіляри наповнюватимуться водою. Вони замерзатимуть, розмерзатимуться, ще більше розширюючись, і таким чином у ґрунті нагромаджуватиметься волога. Зазвичай рекомендована норма висіву гірчиці на сидерат 25–30 кг/га, але ми посіяли нормою 8–10 кг, і цього достатньо. Потім внесли Хізілофоп П етил від падалиці пшениці, частково захищали інсектицидом від озимої совки й гусені капустяної молі. Наступного року технологію частково змінимо — будемо підживлювати по 100 кг/га КАС, адже побачили, що гірчиця дуже добре реагує на це добриво, набагато швидше набирає вегетативну масу. Нині вона заввишки 1,50 м і більше, цвіте. Розкопували ґрунт — коріння завдовжки 1–1,2 м, він не ущільнений, розпушений. Навесні по гірчиці посіємо соняшник.
Як експеримент (на площі 50 га) з ріпаком посіяли суміші з п’яти азотфіксувальних сидеральних трав: вика, кінські боби, люпин синій і білий, пелюшка. Зізнаюся, переживали, коли все посходило — боялися, що бобові заглушать ріпак. Але після внесення гербіциду боби були деякий час пригнічені, і ріпак їх перегнав у рості. Нині поле чудове — рослини добре розвинені, ріпак має кореневу шийку до 2,5 см і 10–12 листків. Усі нас лякали, що ми рано сіємо ріпак — не у вересні, а в другій-третій декаді серпня. Так, ми робили тричі рістрегуляцію, але нині маємо потужну рослину, до якої питань — чи перезимує вона? — немає. Розкопували сидерати — бульбочок на коренях дуже багато, тобто азотним живленням ріпак буде забезпечений.
Не обійшлося й без помилок: треба було після збирання попередника — озимої пшениці та ячменю — першою сіяти бобову суміш. Натомість ми посіяли гірчицю, бо було велике навантаження на техніку — в той час саме сіяли озимий ріпак. Але суміші сходять довше, ніж гірчиця, бо мають великі насінини, тож їм потрібно більше вологи, тепла та часу для сходів. Добре, що з погодою пощастило, тому нині на полях ситуація задовільна.
— Цей рік на Півдні був незвичайно вологим, що сприяло розвитку сидератів. Але зазвичай отримати восени сходи у вашій зоні — велика проблема. Чи будете таку технологію застосовувати в посушливі роки?
— Якщо правильно все зробити, можна і в посуху отримати сходи. Треба, щоб розрив між збиранням попередника та сівбою сидерату був не більше як одна доба — волога в ґрунті є. В усякому разі отримати сходи гірчиці можна. Щодо бобових у посушливий рік — це питання. Тому будемо робити ставку на гірчицю.
— Ви сказали, що змінили систему живлення. Мабуть, здорожчання добрив спонукало?
— Не тільки. Ще й брак вологи. Адже раніше в цьому господарстві застосовували гранульовані добрива, а щоб вони розчинилися, треба чекати дощу, а тут це рідкість. Тому ми перейшли на КАС — це для рослини доступне живлення, а коли добриво виготовляти самим, воно набагато дешевше обходиться. Тож ми придбали установку для виготовлення КАС і для кожної культури робимо потрібне їй добриво. До речі, коли почали розчиняти селітру і карбамід в установці, побачили, як там багато домішок — фактично сміття. Тож це ще один аргумент на користь приготування добрив в умовах господарства. За цей сезон установка для виготовлення КАС майже себе окупила.
Під соняшник і кукурудзу КАС вносимо перед або після сівби, частково по сходах — залежно від навантаження на техніку. Натомість складні добрива у нас заміняють сидерати. Окрім того, вносимо по листку на всі культури фосфіт калію (що містить фосфор і калій в доступній для рослини формі) й одразу бачимо дію — реакція рослин моментальна.
— Як зміни в живленні позначилися на врожайності культур?
— Цього року практично по всіх культурах, як порівняти з попередніми роками, отримали рекордні залікові врожаї.
— Але й дощі вплинули…
— Так, але ж вони були не тільки цього року. Як кажуть, не проси в Бога дощу, а проси врожаю. Бо дощ приносить багато інших проблем — бур’яни, шкідники та хвороби, які теж «з’їдають» урожай і призводять до додаткових затрат. Тому, якщо за попередні три роки, коли також випадали дощі, рекордна врожайність соняшнику була 2,9 т/га, цього року ми отримали 3 т/га, але на площі 6900 га — такої площі під соняшником у господарстві не було ніколи. На такій площі важче отримати більший урожай. Озима пшениця вродила по 5,2 т/га, озимий ячмінь — 5,0 т/га, кукурудзу поки що молотимо із середньою врожайністю 8,7 т/га в заліку — такого раніше не було. До речі, ми взагалі не планували кукурудзу сіяти, але побачили потенціал, тому, думаю, будемо мати запланований урожай. І наступного року збільшимо посіви до 1300 га.
Надалі хочемо ще більше вплинути на врожайність культур, застосувавши технологію внесення вихлопного газу (НС + СО2) в ґрунт — це поліпшить живлення та процес фотосинтезу. Окрім того, можна зекономити на внесенні азоту, але на скільки — ще будемо аналізувати. Ця технологія не нова, але нею мало хто користується. У нашій області використовує один фермер — ми спілкувалися з ним, а також із сусідами, які випробовувати її на демо, вивчали її раніше, тож з огляду на великий ажіотаж навколо азотних добрив, матимемо перевагу. Ми вже купили турбіну для внесення в ґрунт вихлопного газу від глибокорозпушувача. Установка недорога — 9 тис. євро, тож швидко окупиться. Навіть якщо працюватимемо за класичною технологією, не зменшуючи кількість азотних добрив, ми отримаємо кращий результат щодо врожайності.
Наступний крок — обробка насіння вихлопними газами (тобто добривом) під час сівби. Для цього встановимо установку на сівалку. Але поки що чекаємо результату аналізу зерна, адже в СО2 є не лише азот, а й важкі метали. Її можна поставити й на обприскувач, щоб вносити СО2 у воду для приготування робочого розчину для бакової суміші ЗЗР — і буквально через дві години рослина міняє колір.
До речі, якщо ми вже заговорили про захист, то найперше, що ми зробили цього року, — змінили норми виливу робочого розчину на гектар з 150–200 на 15–40 л/га. Це нам зекономило кошти на підвезенні води і, головне, — виробіток обприскувача: тепер він на одному заправленні обробляє 90 га, а раніше — 20–25 га. Тобто 30-метровий самохідний оприскувач за зміну закриває 1 тис. гектарів посівів. Для цього ми тільки поміняли форсунки, адже чим менша крапля, тим більша концентрація діючих речовини, тим краще покриття листкової поверхні — ми підтвердили це, тестуючи різні норми виливу від 200 до 15 л/га на лакмусовому папері. Норма виливу залежить від препарату — масляна дисперсія часто забиває форсунку, тому для таких препаратів змушені давати норму 40 л/га, натомість інсектициди або гліфосати вносимо нормою 15 л/га.
— Погодні умови цього сезону для Півдня нехарактерні. На які виклики довелося натрапити в полі? Яким був для вас сезон?
— Справді, ми готувалися технологічно і морально до посухи — це тут звичне явище, натомість отримали подвійну річну кількість опадів. На весні часті дощі заважали виїжджати в поле, але перехід на нижчі норми виливу для обприскувача полегшив ситуацію — ми за зміну могли накривати до 2 тис. гектарів. Для порівняння: інші господарства з такими самими потужностями, застосовуючи норми виливу 200 л/га, могли обробити 500–600 га.
Затяжна весна вплинула на строки сівби соняшнику та кукурудзи — ми змістилися на 10–12 днів. Посівну проводили, коли це було можливо, не зупинялися. Залучили всі сівалки, які могли сіяти соняшник широкорядним і суцільним способами, і різниці у врожайності не побачили. Вологи було достатньо, то сходи отримали швидко, але одночасно і на полях, засіяних першими, і на полях, які засівали останніми. Одна-єдина вада суцільної сівби — коли соняшник має чотири листки, він прикриває бур’ян більше, ніж за широкорядного посіву, тож робочий розчин на нього не завжди потрапляє. Але коли поля чисті від бур’янів, це не проблема.
Натомість мали інші проблеми на соняшнику: амброзія та щириця виявилися стійкими до сульфонілсечовини. Оскільки соняшник у нас був увесь під трибенурон та CL+, ми внесли основні гербіциди з додаванням флуміоксазину. Десять днів поле стояло чорне — листя на рослинах не було. І це на площі 1,5 тис. гектарів. Щодня спостерігали за полями й нарешті на 7-й день побачили, як соняшник почав випускати нові листки. У результаті отримали врожайність 4,0–4,3 т/га, а різниця у врожайності між частково забур’яненими полями і там, де внесли цю суміш, була до 1 т/га. Ось так відсутність конкуренції щодо вологи, живлення між культурною рослиною й бур’янами впливає на врожайність.
Окрім того, з’ясували, що роздільне внесення основних гербіцидів і флуміоксазину не дає такого результату, як бакова суміш. Після внесення трибенурону чи імазапіру з імазамоксом бур’яни (стійкі до сульфонілсечовин) стресують, але відновлюють вегетацію, далі вносимо флуміоксазин — така сама ситуація. Ми добилися тільки того, що соняшник випередив у розвитку бур’яни, і вони йому не заважали, але все одно конкуренція була за вологу й добрива, що й знизило врожайність. Тому наступного року також будемо обробляти поля цією сумішшю, але хочемо випробувати ще одну схему.
Щодо кукурудзи, то, як я сказав, ми взагалі не розраховували на добрий урожай — зазвичай тут кукурудза родить по 4,5 т/га. Тому застосували мінімальну технологію, засіяли насінням, що лишилося на складі та ще купили недороге вітчизняне. Захист був дешевий — вносили ґрунтові гербіциди метолахлор і тербутилазин, залежно від попередника, по вегетації працювали однокомпонентними д. р., змішуючи їх. Отримали 9,0–11,0 т/га та ще й з вологістю 15–19%.
— Чи довелося змінити гібридний і сортовий склад культур?
— Замінили всю пшеницю на чеські й українські сорти — раніше була вся вітчизняна незрозумілої репродукції та сорту. Щоправда, соняшник брали посухостійкий, але це не його рік був, йому й захист треба інший, хоча по хворобах і шкідниках проблем у нас не було. Ріпак увесь сіяли імпортної селекції.
— Для вашої команди це нові умови роботи, значні ризики. Завдяки чому вдавалося долати труднощі?
— Хто нічого не робить, той ніколи не ризикує. Але ми ризикуємо свідомо. Кілька разів подумаємо, перед тим як робити. Наприклад, ми знаємо, як побудувати захист, коли мало вологи — з цим уже мали справу. Нас одразу налякали, що тут сухо, не потрібно стільки фунгіцидів — добре, що нікого не послухали.
Справді, початок робіт був дуже важкий — звільнилися старі агрономи, вони не схвалювали нашої технології. Але ми сформували команду, і нині всі на своїх місцях.
— Які інновації плануєте запровадити наступного року?
— Частково я вже розповів про це. Нині оновлюємо парк техніки — купуємо два нові трактори, три комбайни, самохідний оприскувач, повністю замінили парк легкових автомобілів, замінимо парк вантажних автомобілів. Нині багато інвестуємо в будівництво, зокрема службового житла, у свинокомплекс. Маємо пасіку — 200 вуликів, наступного року плануємо вийти на 1 тис., в перспективі — на 2–3 тис. вуликів. Бджоли — чудові запилювачі культур, ми вже побачили прибавку врожайності після їхньої «роботи». Окрім того, хочемо продавати мед під власною торговою маркою.
У планах і зрошення, і будівництво елеватора, бо цього року мали проблеми з транспортуванням, досушуванням, зберіганням зерна — ціни злетіли в рази. Тому реформи триватимуть.