Завдяки реалізації програми «Зерно Астарти» потужності зберігання в холдингу зросли більше ніж у дев’ять разів
За підсумками 2018 року агрохолдинг «Астарта-Київ» потрапив до числа найбільших інвесторів у розвиток елеваторних потужностей. На початку сезону 2018/19 компанія ввела в експлуатацію відразу три свої нові елеватори в Полтавській області загальною потужністю одночасного зберігання зерна 230 тис. тонн, у будівництво яких було вкладено 32 млн євро. А на початку цього сезону астартівці запустили на Полтавщині ще один новий елеватор, найбільший серед інших, потужністю 120 тис. тонн, витративши на його будівництво майже 19 млн євро.
Такий стрімкий розвиток потужностей зі зберігання зерна став можливим завдяки реалізації довгострокової програми «Зерно Астарти». Докладніше розповісти про неї ми попросили керівника департаменту закупівель і логістики агрохолдингу Валерія Павленка.
— Пане Валерію, розкажіть, коли була ухвалена програма з нарощування елеваторних потужностей і які завдання агрохолдинг ставив перед собою?
— Програма «Зерно Астарти» була розроблена у 2014 році, і вже 2016-го ми приступили до її реалізації. На меті було передусім забезпечити власні потреби в доробці й зберіганні збіжжя, вирощеного в сільгосппідприємствах холдингу. На той час «Астарта» мала тільки два елеватори — в Хмільнику Вінницької області та Війтівцях на Хмельниччині загальною потужністю одночасного зберігання 60 тис. тонн. Цього, звісно, було мало, і зерно часто зберігалося на технологічно відсталих складах, які не відповідали сучасним вимогам зберігання, через що була значна частка його втрат.
Надалі програма доповнювалася, змінювалася, але її назва залишалася тією самою, хоча тепер ми вже говоримо не лише про зберігання власного зерна, а й надання елеваторних послуг стороннім поклажодавцям.
— З чого почали втілювати програму в життя?
— Першим етапом була модернізація наявних елеваторних комплексів. На них добудували нові потужності, і вже 2016 року їхня загальна місткість збільшилася до 140 тис. тонн. Таким чином ми частково позбулися проблеми зберігання в західному кластері агрохолдингу, тим часом східний — Полтавщина — все ще був без належних потужностей. Там у нас були три частково механізованих об’єкти для зберігання зерна, але назвати їх елеваторами можна було умовно. Наприклад, два з цих об’єктів — це колишні комбікормові заводи, сховища яких ми частково відремонтували, частково механізували, щоб пристосувати їх для потреб зернозберігання. Та за великим рахунком 500–600 тис. тонн зерна, яке ми вирощуємо на Полтавщині, доробляти й зберігати належним чином не було де. Тому багато користувалися послугами сторонніх елеваторів, також частину зерна зберігали безпосередньо на токах господарств. Та не на всі з них міг заїхати великовантажний транспорт, тому часом доводилося на в’їзді перевантажувати зерно на менші авто й таким чином доставляти його на токи. Під час відвантаження відбувалося те саме, але вже у зворотному порядку. За статистикою, середні втрати зерна за такої схеми організації транспортування, доробки, неякісного зберігання та з урахуванням використання послуг сторонніх елеваторів сягають 5–10% початкового обсягу, в грошовому вимірі це виливалося у значні суми.
Тому наступним етапом програми було проєктування й будівництво нових елеваторів: у Лутовинівці — це Козельщинський район, у Яреськах — Шишацький район, і Скороходові — Чутівський район Полтавської області. В липні 2018 року всі цих три елеватори були введені в експлуатацію, їхня загальна потужність з одночасного зберігання становить 230 тис. тонн.
А восени минулого року ми почали будівництво найбільшого елеватора «Астарти» — Семенівського — потужністю одночасного зберігання 120 тис. тонн. Це певною мірою унікальний елеватор як за конструкцією, так і за технологією. У нього три приймальних відділення, три відвантажувальних канали, а його технологічний дизайн дає змогу одночасно проводити до восьми операцій паралельно: приймати три різних культури, проводити сушіння двох різних культур і відвантажувати по трьох маршрутах. Цього року в липні він уже став до роботи й прийняв перше зерно.
— Яким обладнанням і від яких виробників оснащено нові елеватори «Астарти»?
— На кожному елеваторі в нас збірна «солянка» обладнання від різних виробників, але воно скомпоноване так, щоб найефективніше працювати в єдиній виробничій лінії. Так, наприклад, силоси — вітчизняного виробництва, але виготовлені з якісного німецького металу; транспортне обладнання — українське й американське, є ще також німецьке, шведське, італійське устаткування. Ми самі розробляли технічне завдання для кожного виду обладнання, далі шукали чотирьох-п’ятьох виробників і визначали того, хто з нашим завданням міг найкраще впоратися. Взагалі ми орієнтувалися на те, щоб вийти на середню вартість будівництва нижчу, ніж загалом по Україні. Так, тонна зберігання на новозбудованих елеваторах обійшлася нам в середньому 158 дол. США, тоді як найчастіше цей показник в Україні для елеваторів подібного рівня технологічності становить 185–195 доларів.
— Три елеватори, з них два стотисячники — минулого року, ще один 120-тисячник — поточного. Як ви забезпечили таки високі темпи будівництва?
— Є два принципово різних підходи до зведення будь-яких об’єктів: це з генеральним підрядником або без нього, коли ти сам виступаєш головним менеджером свого будівництва. Нам потрібно було побудуватися якомога швидше, адже вже була розроблена і програма, і відкрито фінансування, а головне — було зерно, яке нам потрібно зберігати. Строки відігравали для нас дуже важливу роль, тому ми вирішили самі керувати процесом будівництва. На відміну від більшості генпідрядників, які зазвичай обирають собі 3–4 партнерів, ми одночасно завели на будівництво більше десяти відібраних нами під час підготовки підрядних організацій, кожна з яких виконувала свою ділянку робіт. У нас працювала система жорсткого контролю та мотивації: якщо хтось не справлявся з роботою, не вкладався в строки, ми його оперативно замінювали на іншого. А той, хто працював швидше й краще, навпаки, отримував додатковий фронт робіт. Хоча така тактика будівництва потребувала від нас максимальної концентрації всіх зусиль, зате дозволила за 6–9 місяців зводити об’єкти, що зазвичай будуються вдвічі, а то й втричі довше.
— Чи не поквапилися ви будувати, зважаючи на те, що цього року держава заявила про компенсацію до третини всіх витрат на будівництво об’єктів зберігання й переробки зерна?
— Це дуже приваблива пропозиція з боку держави, і якби знати наперед, то, напевне, ми теж спробували б нею скористатися. Адже розраховувати на якісь відшкодування можна тільки тоді, коли до них починаєш готуватися ще на етапі проєктування. Система отримання компенсацій дуже складна, і в ній є безліч нюансів — це і вибір банків, і походження обладнання, і укладання контрактів. Ми, звісно, починали будувати без урахування всіх цих чинників, і коли пізніше програма запрацювала, то оцінили всі можливості, але врешті дійшли висновку, що шансів отримати державні компенсації у нас, на жаль, немає.
— Отже, скільки наразі становлять потужності зберігання холдингу?
— На додачу до побудованих об’єктів, про які я розповів, навесні 2019 року ми придбали Красилівський елеватор у Хмельницькій області, що колись належав іншому агрохолдингу. Його потужність 64 тис. тонн, він розташований як раз між нашими елеваторами у Війтівцях і Хмільнику й має посилити ланку зернозберігання в західному кластері.
Таким чином, у сезон 2019/20 ми ввійшли з сімома сучасними елеваторами із загальною місткістю зернозберігання 554 тис. тонн (не враховуючи трьох робочих об’єктів на Полтавщині). Тобто завдяки реалізації програми «Зерно Астарти» за три з половиною роки ми зросли більше ніж в дев’ять разів. Тепер маємо не лише необхідні для нас потужності, а ще й з добрим запасом. Цей запас плануємо використовувати для розвитку елеваторного бізнесу.
— До речі, це було передбачено програмою — саме будувати нові елеваторні потужності? І чи не було б швидше просто придбати робочі об’єкти на вторинному ринку, як елеватор у Красилові?
— Процедура купівлі Красилівського елеватора тривала два роки, тоді як Семенівський ми побудували за 9 місяців. Так що купити — не завжди буває швидше (сміється). Однак будувати елеватори самостійно — не було імперативною вимогою програми. Звісно, ми розглядали різні варіанти, зокрема й щодо придбання готових об’єктів. Однак у тих місцях, де вони нам були потрібні, або нічого не продавалося, або пропонувалися підприємства, що не відповідали нашим вимогам за обсягами зберігання, технічним оснащенням, технологіями тощо. Тому в межах програми «Зерно Астарти» тільки один елеватор ми купили на вторинному ринку, а чотири збудували з нуля самостійно.
— Скільки грошей було інвестовано в реалізацію програми?
— На сьогодні витрати по ній оцінюються в близько 56 млн євро. Це кредитні кошти ЄБРР, IFC, Європейського Інвестбанку, які вдалося залучити завдяки тому, що «Астарта-Київ» є відкритою прозорою публічною компанією. Фінансувати такі масштабні проєкти власними коштами навряд чи доцільно. Витрачені кошти ми сподіваємося окупити по кожному елеватору протягом 5–7 років залежно від місця його розташування, обсягу зберігання, кількості обертів за сезон.
— Що далі? В прес-релізі до запуску Семенівського елеватора прес-служба холдингу сповістила, що реалізація програми «Зерно Астарти» завершена.
— Я б сказав, що завершилася активна фаза її реалізації. Проте сама програма не закрита, вона й далі працюватиме, вдосконалюватиметься й еволюціонуватиме. Ще два роки тому ми запропонували переглянути сам підхід до зернозберігання в агрохолдингу, виділивши цей напрям у самостійний бізнес. Якщо перших наших два елеватори були часткою агровиробничих підрозділів, то з уведенням в експлуатацію нових вони ввійшли до складу окремого підприємства — «Зерно-Агротрейд».
Сучасний елеватор являє собою промисловий комплекс, по суті, — це цілий завод зі складною механізацією, різним технічним устаткуванням й різними технологіями виробничих процесів. Зважаючи на це було б недоцільно використовувати створений ресурс тільки для власних потреб, тим більше, що з’явилася можливість пропонувати елеваторні послуги стороннім поклажодавцям. Тому на сьогодні агрофірми «Астарти» хоч і є для наших елеваторів пріоритетними клієнтами, але, за великим рахунком, вони нічим не вирізняються з-поміж інших.
Уже нині 15–20% зернообігу ми забезпечуємо зерном інших виробників, і надалі плануємо цю частку збільшувати. Укладаємо контракти з партнерами — фермерами, малими й середніми сільгосппідприємствами, зокрема й агрохолдингами, які мають свої виробничі потужності в зоні обслуговування та потребують послуг із доробки, зберігання та відвантаження збіжжя.
Якщо говорити про Семенівський елеватор, то перше зерно, що він прийняв, було саме давальницьке. На цьому елеваторі ми плануємо поточного сезону зробити щонайменше 1,2 оберту завдяки тому, що 40–60% оберту забезпечить зерно сторонніх виробників — наших партнерів. Тепер головне, щоб цього зерна вистачило.
— Принаймні минулого сезону зерна, особливо пізньої групи, було забагато. Яким для елеваторів «Астарти» видався 2018/19 маркетинговий рік? Вам так само далися взнаки логістичні труднощі?
— Справді, врожай кукурудзи, соняшнику й сої торік видався дуже щедрим. Загалом ми перевалили майже 1,1 млн тонн зерна, яке виростили на власних полях, і ще до 100 тис. тонн давальницького. В пікові моменти, коли на елеваторах бракувало стаціонарних місткостей, пакували зерно в пластикові рукави. Можливо, на нас менше вплинули проблеми з логістикою, зокрема, залізничною, тому що ми законтрактували на період пікових відвантажень більшу кількість вагонів, тож вивозили все більш-менш ритмічно й вчасно. З найбільшими логістичними проблемами стикнулися у 2017 році, зробили тоді належні висновки, тому вже 2018-го змогли їм запобігти.
Жодного зриву контрактів ні на базисі СРТ-порт, ні на базисі FOB у нас не було, як і будь-яких інших критичних ситуацій, які могли б суттєво вплинути на бізнес. Ба більше, минулого сезону понад 90% контрактів на поставки ми уклали саме на умовах FOB, а це передбачає суворіше дотримання строків, оскільки пов’язане з відвантаженням зерна на судна, які мають вчасно вийти з порту.
Минулої зими придбали у власність 200 нових вагонів-зерновозів, і це допоможе нам уже цього сезону бути гнучкішими в питаннях транспортування зерна й ухвалення рішень про найоптимальніші умови реалізації власної продукції, зокрема на базисі FOB. Тоді як ще 2015 року, не маючи ані такої потужності власних елеваторів, ані свого рухомого складу, 90% нашого зовнішнього продажу відбувалося на базисі СРТ-порт. Тепер, завдяки, зокрема, імплементації програми «Зерно Астарти», ми перетворюємося на одного з провідних гравців на вітчизняному зерновому ринку.
— І все ж уточнімо плани «Астарти» щодо розвитку зернозберігання на майбутнє.
— Минулого сезону ми зробили майже два обороти загального обсягу зберігання наших елеваторів, а в наступні сподіваємося вийти щонайменше на 2,4 обороту в середньому. Це дуже амбітний план, але будемо намагатися його здійснити. Звісно, ми, напевно, не зможемо зробити більше як два обороти на великих елеваторах, але малими, такими як Скороходівський, досягти цього цілком імовірно.
Стратегічно в акціонерів агрохолдингу є наміри продовжувати програму «Зерно Астарти» й розширити її географію, можливо, ввійти з нею навіть у ті регіони, де ми не маємо власних виробничих потужностей. Тому нині ми опрацьовуємо нові ідеї й перебуваємо в пошуку нових можливостей з утілення спільних проєктів із нашими партнерами, іншими агрокомпаніями, іноземними інвесторами з будівництва нових елеваторів, які, можливо, працюватимуть тільки з давальницьким зерном. Тобто це можуть бути і класичні комерційні елеватори, спрямовані на трейдинг. Наприклад, нині в нас у розробці вже є чотири таких потенційних проєкти в Полтавській, Хмельницькій, Чернігівській областях, і якщо знайдемо зацікавленість у них наших партнерів, то зможемо приступити до їх утілення. Наші акціонери спрямовані на безперервний розвиток, бо відсутність такого розвитку неминуче означає відставання. Тому програма «Зерно Астарти» в тому чи іншому вигляді працюватиме й надалі.
Дякую за цікаву розмову.
Марк Бєлявцев
журнал The Ukrainian Farmer, вересень 2019 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».