З «нуля» — в плюс
Застосування технології no-till зменшує економічні та погодні ризики виробництва
Різке здорожчання засобів сільгоспвиробництва спонукає аграріїв шукати шляхи для оптимізації технології вирощування культур. Дехто навіть впадає в крайнощі — «погрожує» зовсім відмовитися від добрив. Натомість для СТОВ «Птахівниче», що вже 10 років працює на Дніпропетровщині за нульовою технологією, така практика не є чимось екстраординарним. Та й по всьому виходить, що ноу-тілери готові до економічних і погодних викликів значно краще, ніж «традиційники». Чому — розповів агроном господарства Максим Ніценко.
— Пане Максиме, одразу почнімо з головного питання: як на ваше виробництво вплине здорожчання азотних добрив?
— Здорожчання добрив для нашого господарства — виклик невеликий, бо ми вже давно зменшили норми внесення добрив, не чекаючи, коли ціни на них зростуть. І далі працюємо над зменшенням. За 10 років практики no-till переконалися, що ця технологія дає змогу, зменшуючи дози добрив і навіть відмовляючись від них, отримувати такі самі врожаї, як і з добривами. Це відбувається внаслідок збільшення в ґрунті вмісту органічної речовини (гумусу), яка надалі завдяки біоті мінералізується та переходить у доступну форму. І рослини поступово засвоюють із ґрунту ці речовини. Наприклад, до впровадження no-till уміст гумусу на наших полях був 4–5%, а нині становить 8–8,5%. Ми постійно проводимо аналізи в одній лабораторії й паралельно порівнюємо їх в інших.
Натомість за традиційного вирощування, з обробітком ґрунту, поверхня ґрунту постійно відкрита, тож волога більше випаровується і температура ґрунту підвищується. Отже, гине мікрофлора, яка є ґрунтотворцем, завдяки якій відбуваються всі хімікобіологічні процеси, що і покращують родючість. Окрім того, різними обробітками ґрунту ми порушуємо баланс надходження кисню та вуглекислого газу до біоти, що і призводить її до часткової загибелі. Загортаючи рослинні рештки на глибину, ми тим самим не даємо їм змоги в природному темпі трансформуватися або, інакше кажучи, інгібуємо процеси мінералізації. Все це призводить до зменшення родючості ґрунту.
— То якими нормами ви вносите добрива?
— Торік на озиму пшеницю вносили 50 кг/га аміачної селітри та 100 кг/га карбаміду, а також від 30 до 50 кг/га амофосу (N 12 : P 52). Макроелемент калій взагалі не вносимо, бо маємо достатні запаси у ґрунті. На соняшнику вносили діамонійфосфат (N 18 : Р 46), від 40 до 50 кг/га. На кукурудзу давали тільки азотні добрива — карбамід під час сівби від 70 до 150 кг/га залежно від поля. По соняшнику не отримали взагалі ніякої прибавки, по пшениці та кукурудзі збільшення врожаю коливалось від 0,8 до 1,5 т/га. І це за умов, що вологозабезпечення торік було достатнім (з травня по вересень випало до 350 мм). Але на фоні великого здорожчання добрив замислюєшся: чи варто взагалі вносити навіть азот під кукурудзу, бо та прибавка до врожаю не дуже значуща, щоб підвищити рентабельність культури. А якщо рік видається посушливим, то 100 кг/га азотних добрив можуть спрацювати в мінус.
Як бачите, наші норми добрив значно менші за ті, що наосліп вносять чимало господарств — по 250 кг/га NPK + 200 кг/га аміачної селітри під соняшник, по 250 кг/га NPK +200–300 кг/га азотних добрив (карбаміду чи селітри) з осені та 250–350 кг/га аміачної селітри навесні під пшеницю. На кукурудзі також схема наосліп: 250–300 NPK та 300–350 кг/га азотних добрив.
Натомість за останні п’ять років ми вийшли на такий рівень урожайності, який був у нас за традиційної технології, коли давали у великій кількості міндобрива, а інколи й перевищуємо ті показники врожайності. Але з тим набагато менше витрачаємося на виробництво — менше добрив, немає ґрунтообробітку, мінімум операцій у полі тощо. У результаті в середньому отримуємо не менше як 6 т/га пшениці, 7,5 т/га — кукурудзи, навіть посушливого року мали 7,5 т/га. Соняшник родить не менше за 2,8 т/га. От тільки по сої поки що не вийшли на належний рівень — 1,8 т/га, бо всього два роки як почали її вирощувати — ще не підібрали сорти для нашої зони. Урахувавши ці та інші помилки минулого року, думаю, цього року досягнемо врожайності 3 т/га.
— Чому ввели в сівозміну сою?
— Ми прораховуємо собівартість вирощування культур, а чим ширша сівозміна, тим більша врожайність культур. Розуміємо, що кожна рослина лишає післядію — позитивну чи негативну для наступної в сівозміні культури. От бобові збагачують ґрунт азотом. Обираючи між горохом і соєю, вибрали сою. Навіть не тому, що соя більш прибуткова, ніж горох — усі культури прибуткові, а через брак технічного оснащення для збирання гороху — для цього потрібна більш спеціалізована жатка.
Провівши аналіз, ми бачимо, що підвищення врожайності сої на 1–2 ц/ га через удобрення взагалі не перекривають затрат на внесені добрива. Тому сою ми вирощуємо зовсім без добрив. Та й під наступні в сівозміні культури буде тенденція зменшення додаткового живлення або взагалі не буде. Наприклад, соняшник, як показала практика останніх трьох років, був взагалі без доданої врожайності на фоні внесення добрив. Тому цього року ми також плануємо вирощувати його без додаткового живлення. Адже коренева система соняшнику сягає 3 м вниз по вертикалі, і це дає змогу брати живлення з глибших шарів ґрунту, а поготів у період засухи. А фосфорні й інші добрива мають малорухливі сполуки навіть за достатнього зволоження. До того ж коли вони залягають у верхніх шарах ґрунту, у яких швидко втрачається волога (з настанням літнього періоду), їх використання рослиною в період активного живлення взагалі під питанням. Хіба що, можливо, інколи в середині або під кінець вегетаційного сезону пройдуть продуктивні опади, якусь частину рослина все ж засвоїть. Тому сенсу вносити добрива просто немає. До ухвалення такого рішення нас ще й підштовхнула ситуація зі здорожчанням міндобрив.
— Але ж рослина може використати ці добрива наступного року…
— Так, коли вони розчиняться, певну частину засвоять наступні в сівозміні культури. Але ми ж хочемо мати результат віддачі нині. А завтра буде інша ситуація, інші ціни на продукцію, на добрива, на саме виробництво тощо.
Аналогічна ситуація з унесенням мікроелементів по листку — вони працюють, дають віддачу. Але тут є й зворотний бік: їх потрібно вносити тут і тепер, а це не завжди виходить — бо погода змінилася, а ще більше відіграє роль людський чинник. Наприклад, спеціаліст захворів або вчасно не зміг підготувати техніку до внесення. Тоді й результату немає, натомість вартість препаратів немала та й логістика внесення також. Тому щороку діємо за обставинами: можемо внести, буде віддача — купуємо сьогодні добрива і завтра вносимо. Але поки що немає стабільних умов за браком професійних кадрів — з цим взагалі велика проблема.
Знаю, що більшість фермерів уносять усі добрива наосліп, керуючись гаслами: «якщо нічого не дамо — мало отримаємо» або «потрібно під час сівби кинути хоч щось або що є в наявності». Я не відкрию Америку, коли скажу, що сьогодні вигідно проводити як мінімум середній аналіз ґрунту, а потім розраховувати добрива під майбутній запланований урожай. Тоді кількість добрив можна зменшити в рази, а рентабельність виробництва збільшуватиметься. Вищим пілотажем роботи з живленням є диференційне внесення добрив. Але для цього потрібне інноваційне технічне оснащення, яке не в кожного є і не кожен може собі його дозволити. Та й не всі розуміють, що це прибутково.
Нині ми робимо аналіз ґрунту по полях і вносимо середніми нормами на кожне поле. Це донедавна було виправданим, бо за хімічним складом no-till, коли й режим вологості стабільніший, порівнюючи з традиційною технологією, вони дещо вирівнялися. Тому ґрунтотворення відбувається стабільніше. Щоправда, бачимо, що треба вносити добрива диференційно, але для цього потрібна більш спеціалізована техніка. У майбутньому плануємо вносити ін’єкторним механізмом рідкі добрива — це більш продуктивно проти сипких.
Найголовніша новація — плануємо найближчим часом переходити на точне землеробство. Уже маємо переобладнану для цього сівалку, щоправда, ще немає відповідного оснащення на комбайні для картографування врожайності. Бо використання тільки знімків NDVI є не зовсім коректним для створення карт завдань.
Тож, відповідаючи на ваше перше запитання, скажу: здорожчання добрив нас сильно не зачепило. Хіба що більше витратилися на азотні добрива, які ми вносимо на пшеницю для підвищення насамперед якості зерна, а потім урожайності. Ми ці добрива закупили за новими цінами. Теж спершу думали, що це якийсь фейк, але ціни зросли в усьому світі…
— Окрім добрив зросли ціни на ЗЗР, дизпальне, запчастини. Як це позначиться на вашому виробництві?
— На насіння ціна лишилася на рівні минулого року. Ми використовуємо гібриди світових виробників, обираємо найкращі. Можливо, навесні підвищать ціни, але в нас домовленості з постачальниками й частково вже оплачено.
Здорожчання пального по нас особливо не вдарило, бо ми використовуємо техніку тільки для сівби й обприскування. Тож no-till і тут «виручає».
От на гліфосати ціни в середньому зросли на 40%, на інші ЗЗР — до 30%. Тому з цього погляду фінансове навантаження на нас буде більшим. Але ми плануємо на сьогодні підходити більш прагматично до захисту культур, досліджуватимемо, якою нормою і коли краще вносити ЗЗР — ми досліди проводимо постійно. Зменшення норм унесення буде однозначно. Не так, як минулого року — вносили, можливо, дещо й більше, про всяк випадок — раптом десь недодивилися, бо ще й рік був дуже дощовитим.
У майбутньому після розширення сівозміни, думаю, взагалі прийдемо не лише до мінімальних норм внесення ЗЗР, а й здебільшого взагалі відмовимося від них, перейшовши на органічне землеробство. Бо критичні маси шкідливих біоценозів формуються, коли виникають сприятливі умови для цього. А їх регулювати певною мірою можна правильною сівозміною.
Покривні культури — це теж розширення сівозміни. Але їх треба підбирати, як і головні культури ротації, бо кожна рослина формує на своєму фоні не лише біоценози з безпосереднім позитивним чи негативним впливом, а й лишає після себе алелопатичні речовини, які різнобічно впливають на наступні культури в сівозміні. Не раз чув відгуки колег, що після покривних культур були просадки по врожайності кукурудзи, соняшнику й інших культур.
Окрім того, покривні культури мають між собою поєднуватися. Ми над цим працюємо, щоб створювати такі мікси. Це саме стосується й бур’янів. Є такі, що не пригнічують культуру і не лишають шкідливу післядію для наступної культури, тому гербіцидний обробіток не має сенсу.
Здебільшого ми працюємо оригінальними ЗЗР, але користуємося й генериками. Звісно, якісними. Поки що дотримуватимемося такого принципу.
— А як щодо норм виливу води в робочому розчині? Це ж також впливає на рентабельність культур…
— Про норми виливу 200 л/га ми давно забули, використовуємо до 50 л/га. Одним зарядженим обприскувачем нам вистачає обробити до 100 га. Це приблизно 3–4 год роботи. І ми не витрачаємо цей ресурс намарно — можемо й 25 л/ га спрацювати, залежно від потреби. Тобто використовуємо різні норми виливу. Для фунгіциду — більший вилив, для гліфосату зменшуємо норми. Окрім того, економимо застосуванням форсунок, які формують дрібнодисперсну краплю.
Нині агродронами можна й по 2 л/га вилив робити. Ми теж плануємо ними користуватися. Це доцільно, коли не можна зайти в посіви технікою, до речі, так можна вносити й мікродобрива.
— Відомо, що технологія no-till зменшує негативний вплив посухи та високих температур на посіви. Чи критичні для вас погодні виклики?
— Це справді так, але рівень ґрунтових вод зменшується і для нас. Але ми крок до їх збереження робимо, а сусіди — ні. І ми теж реагуємо на ці зміни впровадженням системи точного землеробства тощо.
Бачимо, що треба зменшувати норми висіву культур. От ми нині висіваємо 68–70 тис. насінин/га кукурудзи, але ж десь потрібно було б висіяти 45 тис., а десь, у низинах, 80 тис. насінин/га. Але спочатку потрібно відшліфувати якість сівби. Для цього потрібен сучасний посівний агрегат. Окрім того, треба зважати на ФАО гібрида кукурудзи чи групу стиглості соняшнику. Тому змінювати норми висіву треба в системі точного землеробства.
Строки сівби ми обираємо за ситуацією. Зазвичай сіємо пізніше за традиційників. Але от минулого року трохи прорахувалися, затрималися із сівбою, можна було б сіяти раніше, бо пішли дощі, тож закінчили посівну в кінці травня.
— Повертаючись до першого питання та узагальнюючи сказане, все ж таки, якою буде ваша стратегія виробництва цього сезону?
— Однозначно більш прагматично підходитимемо до внесення добрив, ЗЗР, максимально будемо впроваджувати точне землеробство. І будемо працювати з кадрами.
Думаю, що криза підштовхує до впровадження нових ідей. Та й інших підштовхне, які досі не розуміли, як працювати на запланований урожай. А ще очікуватимемо на здорожчання нашої продукції хоча б до рівня минулого року. Це компенсує наші витрати. Інших загроз нашому виробництву з нашою технологією не бачу.