Агрономія
Головне:
Інтерв'ю

У господарстві «Талісман-Агро» завжди готові до нових викликів

Заряджений на оптимізм

Дмитро Лощаков
власник «Талісман Агро»

У господарстві «Талісман-Агро» збирають добрі врожаї, але коригують технологію виробництва, щоб бути готовим до нових викликів

Дмитро Лощаков

Заведено вважати, що талісман впливає на життя свого власника: вносить гармонію в стосунки, сприяє успіху у справах. Проте в разі з Дмитром Лощаковим це працює по-іншому, адже його магічний предмет — фермерське господарство «Талісман Агро» у Сумській області. «Це мій талісман по життю: він оберігає мене, а я — його», — серйозно каже власник господарства. Заради роботи на землі пан Дмитро, інженер за освітою, полишив роботу в столиці задля картоплярства. Справи йшли вгору, допоки через російсько-українську війну господарство не втратило основний ринок збуту продукції. Після цього агробізнес сім’ї Лощакових довелося «перезавантажити». Утім, труднощі пана Дмитра не лякають. У своїх рішеннях він керується раціональністю й довгостроковими прогнозами: впроваджує лише ті технології, які в майбутньому дадуть результат і прибуток, відповіді на агрономічні питання отримує від науковців і успішних практиків. А власними напрацюваннями ділиться з фермерами-новачками, бо переконаний, що тільки гуртом вдасться швидко адаптуватися до змін і бути успішними. Детальніше — Дмитро Лощаков розповів в інтерв’ю журналу The Ukrainian Farmer.

— Дмитре, батьки бачили вас містянином, але ви започаткували фермерство. Що думаєте нині про свій ризикований план?

— Життя в селі легким не назвеш — треба дуже багато працювати. Звісно, батьки бажали мені легшого життя і відправили навчатись до столиці, а точніше — до технікуму міського господарства, щоб я гарантовано лишився в місті. Освіту я здобув, але жити в мегаполісі не захотів. Батьки урезонювали не повертатися в село, а батько (агроном із багаторічним досвідом), який не бачив перспективи у фермерстві, переконував не ризикувати. Однак за характером я дуже впертий, коли щось замислив, досягаю свого.

Почав з 20 гектарів, на яких вирощував картоплю. Перші роки на техніці працювали вдвох із батьком, який на той час працював в іншому господарстві. На перших порах я припустився дуже багатьох помилок через відсутність знань і самовпевненість. А в агрономії припустився помилки — втратив рік. Тож не раз згадував батькові слова про те, що я не розумію у що «влізаю». Надалі у своїх рішеннях керувався правилом: перш ніж щось зробити, п’ять разів у всіх перепитай. Довелося багато навчатися: радився з батьком, шукав інформацію в інтернеті, відвідував семінари. З часом помилок стало менше, а я почав краще розуміти, що відбувається з рослиною та що їй потрібно.

До 2014 року ми отримували добрі врожаї, продукцію постачали на Донбас. Але війна зруйнувала бізнес, тож довелося починати спочатку. Це був переломний момент: довелося перейти на зернову групу, а для цього — наростити земельний банк, освоювати технології вирощування нових для мене культур, інвестувати в техніку та склади, сформувати колектив працівників. У 2016-му зареєстрував підприємство «Талісман-Агро», нині обробляю близько 4 тис. гектарів, частину з яких довелося «відвойовувати» у лісів, оскільки ці землі багато років стояли без обробітку.

Чи хоч раз пошкодував про своє рішення? Авжеж ні, я прийшов сюди надовго.

— То яка тепер у вас сівозміна?

— Усі поля розділено на дві групи залежно від родючості: ті, що щороку дають добрі врожаї, і поля з піщаними ґрунтами, де навіть не всі культури ростуть. Коли вперше посіяли жито, то отримали лише галявини сходів, адже в ґрунті майже не було поживних речовин. Щоб виправити ситуацію, почали сіяти гречку та люпин. Гречка оздоровлює та покращує структуру ґрунту, перетворює наявні у ньому фосфор і калій на легкодоступні для рослин форми, пожнивні рештки добре перегнивають і слугують удобренням для інших культур, підвищують їх родючість. Люпин — один із найпродуктивніших сидератів, який суттєво покращує якість, родючість і азотний баланс ґрунту. В середньому отримуємо по 3 т/га люпину, а ціна на нього приваблива. Тепер на бідних ґрунтах сівозміна така: жито — люпин — жито — гречка — жито — люпин.

На кращих ґрунтах на частині полів сіємо озиму пшеницю, озимий ріпак і додаємо кукурудзу (20% усіх площ); на інших — озима пшениця змінює люпин, далі — озима пшениця й соняшник. Ріпак ввели у сівозміну, бо він є дуже добрим попередником для пшениці. Натомість суттєво скоротили частку кукурудзи, дуже вологі осінні місяці заважали вчасно збирати врожай і підвищували вартість досушування зерна. Крім того, почали сіяти ранні гібриди, щоб запускати комбайни в поле раніше.

— Які культури найвигідніше вирощувати?

— Це таке цікаве запитання… Раз на кілька років «вистрілює» гречка чи люпин — залежно від ситуації на внутрішньому ринку, засіяних площ і перехідних решток. Але висока ціна на нішеві культури буває раз на кілька років — так, тонну жита ми продавали і по 3 тис., і по 15 тис. гривень. Тому орієнтуємось на стабільні культури — пшеницю, соняшник, ріпак.

Торік найприбутковішими були пшениця, кукурудза і соняшник. Загалом сезон був вдалим, а всі культури дали врожайність вищу від середньої, чому сприяла, зокрема, наявність вологи в ґрунті.

— Тобто зміни клімату не дуже відчутні у вашому регіоні?

— Ситуація не така критична, як у колег із Півдня. Наприклад, вологи в ґрунті достатньо, щоб ми й далі вносили сухі добрива. Але з кожним роком вологи стає все менше. Цього року пощастило, бо в березні на полях лежав сніг, а торік у цей період поля накривали піщані бурі. Тому головне завдання для нас — максимально нагромадити вологу в ґрунті після збирання врожаю та раціонально її використовувати. Для цього, зокрема, плануємо придбати культиватор. Крім збереження вологи наявність цього агрегата дозволить удосконалити сівозміну. Маючи в арсеналі культиватор, матимемо змогу відразу після жнив ранніх зернових культур провести лущення стерні, посіяти люпин і прикоткувати — так збережемо вологу, сидерат проросте з більшою ймовірністю і дасть більшу масу. Адже мета полягає не в тому, щоб просто розкидати насіння сидерату, а в тому, щоб отримати від цієї операції вигоду.

Нагромадження органіки в ґрунті дається взнаки. Так, завдяки вирощуванню гречки ми отримували суттєву прибавку до врожаю картоплі.

— Як зменшення опадів вплинуло на спосіб обробітку ґрунту?

— Рішення щодо обробітку ґрунту ми завжди ухвалювали залежно від ситуації із запасами вологи. В останні роки зменшили кількість обробітків до мінімуму. Зазвичай після збирання врожаю проводимо глибоке дискування, коли проростуть бур’яни — обробляємо їх гліфосатом, наступного разу заїжджаємо в поле для проведення сівби. Така технологія непогано працює щодо нагромадження вологи. Цього року вперше під сівбу ріпаку застосували плуг і коток, підгадавши проведення операції перед дощем, тому швидко отримали дружні сходи.

Нині вирішальну роль відіграють швидкі, поточні рішення залежно від ситуації. У цьому сенсі холдинги відстають від невеликих господарств, бо мають довгий ланцюжок погодження рішень і проводити захід буде запізно.

— Що за останні роки змінилось у технопарку господарства?

— Нещодавно ми придбали два комбайни з картографуванням полів. Раніше для збирання врожаю наймали 3–5 комбайнів, але орендована техніка зазвичай не має такої опції. А для нас важливо скласти карти врожайності полів, щоб можна було перейти на диференційоване внесення добрив.

До старту посівної кампанії придбали просапну сівалку компанії Horsch із новими висівними сошниками, зокрема з дозатором AirSpeed. Агрегат забезпечує точне розкладання та дотримує задану глибину загортання насіння. Тож очікуємо значної прибавки врожайності. Інші наші сівалки обладнано Precision Planting.

Для просапних культур відкрили власну базову RTK-станцію. Це дозволяє восени вносити добрива рядами, а навесні в них сіяти з високою точністю.

Також маємо новий трактор і телескопічний навантажувач. Створили машинний стан: проклали ґрунтову дорогу, збудували будиночок для механізаторів із гуртожитком і кухнею, склад для запчастин. Поряд — спеціально спроєктований на замовлення зерноочисний комплекс.

— То ви вносите добрива диференційовано?

— Це вимагає комплексного підходу. Ми придбали сучасний розкидач добрив, провели аналіз ґрунтів на всіх полях щодо елементів живлення, які найбільше засвоюють рослини в доступній формі (фосфор, калій) і мікроелементи. Отримані результати використовуємо для коригування системи підживлення рослин, раціонального використання добрив.

Разом із тим дійшли висновку, що допоки не матимемо карти полів і врожайності, то перебуватимемо в глухому куті, бо для диференційованого внесення потрібно діяти за алгоритмом: скласти карти врожайності — провести аналіз ґрунтів — придбати «розумний» розкидач добрив. Одне без іншого не працює. Нині маємо картографування з невеликої частини полів і збираємо дані. На все потрібні кошти й час, ми це зробимо в найближчі роки.

— У чому особливості системи удобрення ваших культур?

— У будь-якому агрономічному питанні скільки думок і досвіду — стільки й алгоритмів дії. Тож я не раджу робити так, як я, а тільки ділюся тим, що працює в нашому господарстві.

У системі підживлення важливо вміти ухвалювати правильні ситуативні рішення, враховуючи багато чинників, і розглядати технологію вирощування культури загалом. Ми не практикуємо підживлення пшениці взимку, щоб не спровокувати ріст рослин і вони не постраждали внаслідок морозів. Цього року сніги відтермінували весняне підживлення озимини сульфатом амонію та селітрою. Частину озимої пшениці посіяли після соняшнику, який, як відомо, «краде» близько 1 т/га урожаю зернової. Для уникнення втрат і максимального забезпечення рослин азотом уносили селітру малими дозами кожні 7–10 днів у три заходи — таким чином «підтягнули» кущення.

Жито висіваємо на початку вересня після дискування і вносимо 50 кг аміачної селітри й 150 кг діамофоски. Посівний комплекс Lemken Solitair дозволяє максимально дотримувати глибину (2–3 см) і норму висіву (2 млн рослин/га). Навесні двічі підживлюємо азотними добривами, працюємо регуляторами росту, а кількість гербіцидів і фунгіцидів коригуємо залежно від погодних умов.

На мою думку, якщо дати рослині «свіжої крові» у вигляді добрив, але не захистити, вона інтенсивно ростиме, але буде уразливою до хвороб. У цьому питанні іноді найкращим рішенням є дія на випередження. Восени по озимій пшениці ми внесли фунгіцид у мінімальній дозі для поліпшення розвитку кореневої системи — таким чином нівелюємо потенційні ризики хвороб навесні. А після того як холодна весна завадила роботі з гербіцидами, започаткували нову практику: вносимо на озиму пшеницю осінній гербіцид, щоб весною мати чисте поле.

Крім того, ретельно підбираємо добрива, бо не всі продукти на ринку мають доступну форму для рослини. Для виведення рослин зі стресу застосовуємо гуміфілди.

— Чиїй селекції ви віддаєте перевагу у виборів сортів і гібридів культур?

— Щодо жита, то ми зупинили свій вибір на KWS (гібриди Етерно та Вінетто). Оскільки під час випробовування іншої селекції на своїх демоділянках ми отримували нестабільні показники, значно більшу кількість ріжок на рослинах.

Кукурудза — це «Монсанто», соняшник — «Сингента», пшениця — теж іноземні сорти. Стабільність і якість зерна — ось основні критерії для вибору сорту пшениці. За відгуками покупців, наше насіння, як порівняти з продукцією інших виробників, дає кращу якість і врожайність — я переконаний, що це завдяки ретельному відбору сортів під умови регіону. Нині з’явилося багато класних фахівців-консультантів, але більшість, на жаль, дає шаблонні рекомендації без урахування регіональних тонкощів — хоча саме останнє має цінність для фермерів.

— В Україні є свої сорти пшениці. Чому ви обираєте іноземні?

— Я вже казав, що кожен елемент технології має працювати на кінцевий результат. Раніше в наших товарних посівах були сорти української селекції. Але ми переконалися, що імпортні краще відгукуються на добрива, а врожайність більша мінімум на 1 т/га.

Найкращі результати на наших полях дають сорти: Кубус — пластичний, дає стабільні 6–8 т/га, завдяки доброму кущінню можна економити на нормі висіву; Етана — відмінно перезимовує навіть у найлютіші морози; зимостійкий сорт Скаген, який дав найвищу врожайність (9 т/га). Нині на «випробувальному терміні» сорти Бонанза, Еміль і Ронін, останній — стійкий до борошнистої роси, септоріозу та фузаріозу. Також досліджуємо Бодицек — ультраранній сорт, бо плануємо подовжити період збирання врожаю, а для цього треба мати сорти з різним терміном дозрівання.

Усі сорти й гібриди випробовуємо на демоділянках: якщо гібрид хороший — це проявиться у перший рік, другий рік покаже його стабільність, а товарний посів — чи правильно ти вибрав сорт.

Щоб бути справедливим, додам, що українська селекція дає стабільнішу якість зерна, ніж імпортна. Проте якість можна підвищити, збільшивши кількість добрив, але треба порахувати, чи це вигідно. Ми вносимо комплексні добрива під пшеницю з розрахунку на майбутню врожайність, реально розуміючи потенціал поля. Не має сенсу закладати добрива під 9 т урожаю, якщо рослини не використають й половини з них.

— Як змінилася норма висіву за останні роки?

— У цій справі вислів «Де густо — там не пусто» не працює. Адже, загущена пшениця здебільшого немає натури. Тому норму регулюємо залежно від умов: оптимальні — висіваємо мінімальну норму; коли умови 50 : 50 — даємо середню густоту. Максимальну норму висіваємо лише за пізньої сівби та в сухий ґрунт, мінімальну — в ранні строки. Крім того, враховуємо норми висіву кожного сорту, які коливаються у межах 2,5–5 млн насінин/га.

Щодо норми висіву соняшнику дослухаємось до рекомендацій представників виробника, які мають досвід у цьому питанні в різних регіонах.

Кукурудзу завжди сіяли 88 тис. рослин/га. Торік теж так зробили, але через заморозки вижило всього 62 тис. рослин/га й отримали найкращий результат. Тому зменшимо густоту на гібридах з ФАО 280–360, а на ФАО 200–250 — ні. Ми сіємо гібриди з різним ФАО, підбираючи їх для кожного поля. На практиці побачили, що навіть на одному полі врожайність гібрида може суттєво відрізнятися через якість ґрунту і кількість вологи.

Ще одна закономірність: рання сівба ярих культур забезпечує вищі врожаї, навіть якщо морози загальмують розвиток рослин.

— Що плануєте на найближчі роки?

— Ми створювали свою матеріально-технічну базу з пустиря й змушені були використовувати чужі ресурси. Тому понад усе прагнемо позбутися залежності від чужої техніки й елеватора. Також збільшуємо кількість складів, установимо сушарню для зерна. Це програма-мінімум.

Паралельно створюємо фінансову подушку, щоб виплачувати пайовикам орендну оплату на рік-два наперед. Ми вже уклали з пайовиками довгострокові договори на оренду паїв, а розмір виплат на вище від середнього по регіону. Для нас дуже важлива репутація та стабільність, бо це дозволить рухатися вперед і втілити задумане.

Журнали