Як виробники курячого яйця переживають турбулентний період вітчизняної економіки
– Пані Олено, розкажіть докладніше про ваше господарство. З яким кросом працюєте, чи задоволені ним?
– Нещодавно ми змінили крос птиці. Тепер одночасно вирощуємо кілька кросів — експериментуємо й досліджуємо, який із них максимально відповідає нашим потребам. В угорців ми придбали крос тетра, у чехів — іза-браун, у поляків — ломан. Усі вони дають коричневе яйце. Також близько 30% наших стад — птиця кросу декалб вайт, що дає біле яйце. На нього є попит на деяких експортних ринках — наприклад, Арабські Емірати дуже цікавляться білим яйцем. Однак відсоток цього кросу ми не збільшуватимемо, більше зосередимося на виробництві коричневого яйця. Біле вироблятимемо тільки для асортименту.
– З яким із перерахованих постачальників кросу вам найкраще працювати? Який крос найбільше вас улаштовує?
– Я не скажу, що якась із цих компаній чимось особлива. Кожна має плюси й невеличкі мінуси. У виборі постачальника кросу слід ураховувати, зокрема, логістичні витрати, а також час перебування курчат у дорозі.
Щодо постачальника, то остаточно його обиратимемо тоді, коли придбана нами птиця закінчить свій виробничий цикл. Звертатимемо увагу на тривалість її експлуатації, якість яйця, як довго воно буде придатне до експорту тощо. За виробничими результатами вирішимо, з ким працювати надалі й зупинимося на одному з постачальників. Поки що ми не вирішили, на якому кросі зупинимося, бо ще не маємо кінцевого результату вирощування й повного економічного аналізу.
Звичайно, що вигідніше працювати з одним постачальником, бо чим більшу кількість молодняку береш, тим менша на нього ціна. Також безпечніше комплектуватися з одного господарства з огляду на ветеринарне благополуччя. Тому ми хочемо зупинитися на одному максимум — двох господарствах для співпраці.
– Чому взагалі ви вирішили змінити крос і почали всі ці експерименти з птицею?
– Оскільки наша птахофабрика орієнтована на нарощення експортних постачань, ми все більше підлаштовуємося під потреби зовнішнього ринку. Якщо раніше на ринку України всім птахофабрикам було цікавіше працювати з птицею, що давала велике яйце, бо на нього був ліпший попит, і, відповідно, господарства мали більші прибутки (бо такі яйця коштували дорожче), то нині, коли багато господарств перепрофілювалися на експортний ринок, усіх цікавить птиця, що несе невеликі яйця.
Для експорту найкращі яйця у розмірі S і M, а також яйця від молодої птиці (бо в таких яєць ліпша якість шкаралупи й вони добре транспортуються). Останнім часом виробники запроваджують нові технології, щоб птиця несла дрібніші яйця. Це і зміна кросу, і технології годівлі, і світлового режиму тощо.
Велике значення для експорту має також колір яйця. Якщо раніше не дуже на це звертали увагу, то сьогодні клієнти, що беруть яйце на експорт, хочуть, аби воно мало однаковий глибокий коричневий колір — для них це дуже принципово. Тому яйця, що мають рожевий, бузковий відтінок шкаралупи вибраковують.
– Чимало виробників курячих яєць від початку цього року балансують на межі банкрутства. Як ваше господарство переживає ці турбулентні часи?
– Досить тяжко. Мабуть, усі виробники курячих яєць починають нині розмову із цієї фрази. Сьогодні ми працюємо не з прибутком, а швидше в нуль. Однак хотілося б ще й заробляти. Дуже тяжкі часи нині для всіх тваринників. Доводиться постійно «підтягувати паски», переглядати витрати. Торік, коли ми закладали бюджет, уже розуміли, що рік буде дуже не простий. Тому на літо вирішили скоротити посадку. Таким чином ми, враховуючи, зокрема, сезонний чинник, зменшили обсяги виробництва, але вже з вересня птахофабрика працюватиме на повну потужність.
Щоб щасливо пройти цей турбулентний період, ми пішли шляхом оптимізації витрат і здешевлення собівартості нашої продукції без погіршення її якості. Перше, що ми зробили, — змінили принципи годівлі. Наприклад, виключили сою з раціону (бо нині вона дуже дорога), почали застосовувати фіто-амінокислоти. Я весь час у пошуку нових рішень — читаю журнали, спілкуюсь із фахівцями, постійно відслідковую новинки на ринку. Доводиться багато експериментувати з різними кормовими препаратами, і якщо якийсь із них забезпечує нам економічний результат, одразу його застосовуємо. Просто так добавки ми не купуємо — живемо в такий час, коли потрібно рахувати гроші.
На рослинних компонентах для виготовлення комбікорму не заощаджуємо. Вважаю, що ліпше купити трошки дорожче, але потім не витрачатися на закупівлю сорбентів і ліків для відновлення здоров’я птиці. Не заощаджуємо також на контролі якості — корми постійно здаємо на перевірку в лабораторію (для виявлення мікотоксинів тощо). Оскільки ми маємо складські приміщення для зберігання, закуповуємо рослинну сировину на рік у період збирання врожаю, коли ціна на неї найменша.
Також, окрім здешевлення витрат на годівлю ми шукаємо різні способи економії енергоресурсів. На сьогодні ми переглянули використання електроенергії, впровадили переривчасті режими роботи в деяких пташниках, перейшли на енергоощадні лампи. Шукаємо також різні способи зменшення витрат на опалення пташників. Поки що з тим, як це краще зробити, не визначилися, бо, підрахувавши вартість установлення котлів й опалення пташників дровами, використовувати газ для нас виходить дешевше. І все ж ми міркуємо над цим питанням. Можливо, варто переходити на опалення не дровами, а, наприклад, соломою.
Деякий час тому ми розглядали можливість установлення в господарстві сонячних батарей, але, враховуючи чинні законодавчі норми в Україні, порахували, що це буде невигідно. Проте загалом це дуже цікавий і перспективний напрям, до того ж форма крівлі пташників дозволяє встановлювати сонячні батареї, тому ця тема для нас не закрита.
Вітчизняних птаховиробників саме життя примушує постійно шукати шляхи здешевлення своєї продукції. В економії на кормах є певний поріг, коли вже нижче не можна опуститися, бо починаються втрати на продуктивності — тож тільки й того, що розглядати економію енергоносіїв.
– За останній час траплялося, що утилізували продукцію чи збували її набагато дешевше за собівартість через падіння попиту на внутрішньому ринку?
– Ні, не було. Звичайно, частка продажу на внутрішньому ринку в нас суттєво скоротилася. Якщо раніше ми могли реалізовувати нашу продукцію, зокрема, на ринках Вінницької області, в невеличких магазинах, то нині в основному ми співпрацюємо тільки з великими супермаркетами — АТБ, «НОВУС», «Фуршет», «Ашан» й ін. На невеликих ринках попит на нашу продукцію суттєво зменшився, тому нас там практично немає. Власних фірмових магазинів ми також не маємо, хоча час від часу над цим розмірковуємо.
– Чи комфортно вам, як виробнику, працювати з торговими мережами?
– Ми живемо у такий час, коли покупна спроможність населення дедалі знижується. А для виробників сировина, енергоносії стають дорожчими. Виходить таке розбалансування економіки, коли собівартість продукції постійно росте, а люди купувати її більше в такій кількості, як раніше, не можуть. Страждає за такої ситуації насамперед виробник. Також між ним і споживачем є ще й торгові мережі, оптовики, які за будь-яких обставин, якою б не була ціна, мають свою маржу: якщо продукції купують менше, то вони тиснуть на виробника, щоб знизити закупівельні ціни.
Працювати з торговими мережами тяжко — вони монополісти. Також важко отримати від них кошти за продану продукцію. Я вважаю, що там є велика частка корумпованості. Інколи вони висувають нам безглузді вимоги або, наприклад, можуть не приймати всю партію, бо якийсь із ящиків трохи деформований, чи скотч на коробці не так зафіксовано. Через те, що знайдуть якусь невеличку ваду, можуть повернути всю машину, й тоді ніхто вже не дивиться на саму продукцію — якісна вона чи ні. Потім нам доводиться вирішувати ці питання, дискутуючи, доказуючи свою правоту й доводячи, що продукція справді якісна. Також уже стала класичною картина — місяцями чекати від мереж розрахунки. Особливо важко це робити, коли потрібно закуповувати певні ліки, корм тощо, а ти не можеш передбачити, коли тобі ці кошти надійдуть.
– Чи розв’язують птахівники на державному рівні проблему несвоєчасних розрахунків від мереж?
– Я не бачу у цьому напрямі жодних рухів. У нас постійно змінюються міністри АПК — можна сказати, що в нас господарство без господаря. Вітчизняні виробники абсолютно не захищені. Як от, наприклад, ситуація з пташиним грипом. У європейських країнах, якщо фіксується це захворювання, накладається карантин на певний регіон. Коли ми купували курчат в Угорщині, в них був карантин саме в тому регіоні, де було зафіксовано спалах грипу. В українських же виробників накладалася заборона на весь експорт. Кілька років тому основний напрямок експорту українського курячого яйця був на Ірак. Після ажіотажу з пташиним грипом він і закрився — не з того регіону, де фіксували пташиний грип, а з усієї України. І чому так сталося, що ніхто не захищав наші інтереси, — ніхто не може відповісти. В Україні ми бачимо у цьому повну безгосподарність. Звичайно, що в тій ситуації ми знайшли вихід, переорієнтували продажі до інших країн, але продали яйце вже зовсім не за тією ціною, як хотіли.
– Куди нині реалізуєте вироблене яйце?
– Якщо говорити про Україну — це більше Київська область, Житомирська й Вінницька. Маємо експортні постачання в Іран, Сирію, Туреччину, Ліберію, Конго, Арабські Емірати, Таїланд, Нігерію, Кувейт, Єгипет, Катар, Судан, Сінгапур, Молдову, Киргизстан, Грузію, Азербайджан. Також на сьогодні вже відновили постачання в Ірак. Там цікаві ціни. Не скажу, що всі контракти були дуже вигідні, деякі спрацювали в нуль, але загалом цей напрямок реалізації дуже цікавий.
– У вашій структурі реалізації курячого яйця який відсоток припадає на експорт?
– Близько 35%. Завдяки експорту ми урівноважуємо певною мірою наші валютні витрати.
– Як плануєте розвиватися далі?
– Ми не плануємо суттєво нарощувати виробничі потужності, принаймні на сьогодні. Зосередимося на впровадженні нових технологій, енергоощадних проектів. Нині плануємо працювати більше над здешевленням продукції.
– Чи не плануєте утримувати власне батьківське стадо або налагодити переробку виробленої продукції?
– Ми хотіли це зробити ще кілька років тому — маємо для цього всі технологічні можливості, зокрема майданчик під утримання батьківського поголів’я, але в той час руки не дійшли, а тепер це абсолютно не на часі. Це дуже витратний напрям. А виробникам курячого яйця поки що не до бурхливого розвитку — вони мріють хоча б утримати те, що мають.
Також поки що немає в нас у короткочасних планах налагодити переробку. Проте загалом ця тема нам дуже цікава. Можливо, в майбутньому ми до цього питання повернемося.
– Як, на вашу думку, далі розвиватиметься ринок курячого яйця? Чи спостерігаються на ньому позитивні тенденції?
– Торік був не найкращим, цей ще трохи гірший, наступний принесе ще певні труднощі й зміни. Деякі господарства будуть закриватися — ті, що не зможуть суттєво зменшити собівартість і конкурувати за ціною.
Думаю, що наступний рік для птаховиробників буде не кращим за цей — відбуватиметься подальше подорожчання електроенергії, кормової сировини (бо кукурудза й пшениця в закупці дорожчатимуть через те, що значна кількість відправлятиметься на експорт). Моя суб’єктивна думка, що особливої тенденції до поліпшення нема. Покращення рівня життя людей не спостерігається нині й найближчим часом також не передбачається — не бачу я для цього жодних передумов.
Енергоносії ми не зможемо суттєво здешевити, отже, собівартість виробленої продукції буде досить високою. Також ніхто з птаховиробників не застрахований, що в осінньо-зимовий період знову не почнуться спалахи пташиного грипу.
Розмовляла Віра Славянська
журнал “Наше Птахівництво”, 2017 рік
Інтерв’ю було надруковано у журналі “Наше Птахівництво”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».