Інтерв'ю

Вклавши понад двадцять мільйонів гривень у будівництво сучасних приміщень для індиків, на «УПГ Малинівка» не зупиняються на досягнутому

Валерій Баранов
директор ТзОВ «УПГ Малинівка»
Поділитись:

 

Ось уже багато років поспіль Буковина вважається лідером з виробництва індичатини. У цьому невеликому регіоні розміщено сім потужних підприємств, які майже повністю забезпечують потреби держави в дієтичному виді м’яса.

 

Підприємство «УПГ Малинівка» та торгова марка «Буковинська індичка» добре відомі не лише в Чернівецькій області, а й за її межами завдяки європейським підходам до утримання індиків. Про особливості вирощування цієї птиці та догляду за нею розказав Валерій Баранов, директор підприємства.

 

— Валерію Михайловичу, як і коли стартувало будівництво птахокомплексу?

 

 

— Проект фактично почався у 2009 році з купівлі напівзруйнованих тваринницьких ферм у селі Малинівка, що в Новоселицькому районі Чернівецької області. У червні 2010 року ми завезли перші 30 тисяч голів індиків для двох новеньких пташників. Потім, у 2011 році, запустили ще два пташники, що дало змогу утримувати до 120 тисяч голів птиці. Нещодавно закінчили облаштування додаткового майданчика для утримання 20 тисяч голів одноразової посадки, тож нашого полку скоро прибуде.

Сьогодні на земельній ділянці площею 6,37 га, яка передана господарству в довгострокову оренду, розміщено чотири повноцінні пташники загальною площею 11 тис. квадратних метрів, будівлі кормоскладу, склад підстилки та забійний цех.

 

— Чи плануєте подальше розширення комплексу?

 

 

— Ні, принаймні найближчим часом розширюватися не збираємось. Поки що відпрацьовуємо технології та намагаємося підвищити якість м’яса.

Річ у тому, що спочатку ми хотіли збудувати набагато більший комплекс й утримувати 300 тис. голів індиків, щоб стати одним із лідерів на ринку. Але під впливом різних обставин довелося від цих планів відмовитися. Початкові інвестиції в будівництво становили 15 мільйонів гривень. Пізніше довелося вкласти ще близько семи мільйонів кредитних коштів.

 

 

— Який крос індиків утримуєте?

 

 

— Ми вирощуємо крос БІГ-6 – один із найбільших за вагою. Серед його переваг є отримання великої кількості м’яса: індичка виростає за 14 тижнів до ваги 10–12 кг, а індик за 19–20 тижнів набирає 20–22 кг. Це гарні показники для птиці, тож проблем із реалізацією у нас на сьогодні немає.

За нинішньої економічної ситуації зростає попит на індиків, менших за вагою, в середньому по 5–10 кг, оскільки не всі люди готові купувати велику птицю. Але утримання ще одного кросу потребуватиме переоблаштування підприємства та нових приміщень, тож поки що вирощувати таку птицю не плануємо.

 

 

 

— У чому переваги великих пташників і в чому їхні мінуси?

 

 

— Пташники у нас на сьогодні одні з найбільших в Україні: 158 метрів у довжину та 18 метрів у ширину, вони доволі складні за своєю конструкцією. Будуючи приміщення, ми послуговувалися найкращим європейським досвідом та практикою, тож пташники зручно прибирати, так само легше доглядати в них за птицею. З іншого боку, велика кількість компактно розміщеного поголів’я несе порівняно більший ризик під час його утримання та потребує постійного ветеринарного контролю. На щастя, поки що проблем із індиками у нас взагалі немає – нові приміщення та автоматизована система допомагають мінімізувати втрати.

 

— Зараз всі підприємства «вмикають» режим економії. На чому можна зекономити у вашому бізнесі?

 

 

— Заощадити, звичайно, можна, але не треба забувати, що птиця – це живий організм. Ми вимушені потроху скорочувати витрати, але це швидше можна назвати оптимізацією процесів. Намагаємося покращити умови утримання птиці шляхом запровадження нових технологічних рішень і в такий спосіб звести до мінімуму використання ветеринарних препаратів. Послуговуємося напрацьованим досвідом наших постачальників: використовуючи їхні технологічні схеми, можемо коригувати процеси. Можна зіграти на температурних режимах і освітленні під час утримання, на якості комбікормів. Але неправильне використання технологій може призвести до відставання птиці в рості, тож економити треба з розумом.

 

 

 

— Як індики сприймають перехід на інший режим мікроклімату у весняний період? Що можна порадити птахівникам у цей час?

 

— Індичка досить чутлива до змін мікроклімату, а також до температурного режиму. Вона набагато гірше, аніж курка, переносить спеку та холод. Наша система налаштовується автоматично: у приміщеннях підтримується оптимальна для конкретного періоду року температура та освітлення, тож великих проблем із цим ми не маємо. Зрозуміло, влітку випадки перегрівання все-таки трапляються, адже за умов, коли на вулиці +40 °С, жодна система охолодження впоратися не може. Плюс до всього індики за своєю природою є канібалами, тож якщо вчасно не вжити заходів, вони можуть заклювати хвору або кволу птицю. Ще одна особливість індиків – вони дуже полохливі й не люблять стресів, тому саме у весняний період ми намагаємося їх найменше турбувати.

 

— Розкажіть про оснащення ТОВ «УПГ Малинівка». Обладнання якого виробника використовуєте і чому?

 

 

— Від самого початку ми вирішили не економити та обрали для комплексу обладнання, яке на сьогодні вважається одним із найкращих. Це устаткування голландсько-бельгійської компанії Roxell. Його складовою є комп’ютер, який створює у приміщеннях із птицею мікроклімат за заданими параметрами та контролює його відповідно до віку індиків та погоди за вікном. Звичайно, є оператори, які слідкують, щоб комп’ютеризована система не дала збій. Автоматизація процесу є справою дуже недешевою, але вона дає низку переваг та мінімізує людський чинник.

 

— Чи є в структурі вашого підприємства комбікормове виробництво?

 

 

— Ні, поки що власного комбікормового заводу в нас немає, його побудова у планах. Закуповуємо корми в Коломиї, на заводі «Або Мікс». Це підприємство обслуговує птахофабрики нашого регіону.

 

— Ви свідомо відмовилися від утримання батьківського поголів’я та інкубаторів, натомість закуповуєте птицю за кордоном. Поясніть свою позицію.

 

— Від початку діяльності ми почали працювати з німецькою компанією Karcen. Вона не лише постачає нам птицю, а й забезпечує повний технологічний та ветеринарний супровід. Не буду приховувати: купувати стадо за кордоном, особливо враховуючи ситуацію на валютному ринку, дуже дорого. Але на сьогодні це єдиний вихід, адже в Україні купити потрібний нам молодняк просто ніде.                                                                   

 — Чи є в структурі компанії забійний цех?

 

 

— Наприкінці квітня 2014 року ми ввели в експлуатацію цех із забою птиці, де використали сучасне обладнання й новітні технології. Там відбувається первинна обробка птиці (забій, общипування, патрання і розбирання). Виробнича потужність забійного цеху на цей момент становить 1500 тонн готової продукції на рік. Є також цехи охолодження та складування. Трохи пізніше оснастимо власний пакувальний цех.

 

— Яку підстилку використовуєте для утримання індиків? Як часто її змінюєте?

 

 

— Підстилаємо деревну стружку. Переваги її незаперечні – це екологічний матеріал, який не потребує додаткових абсорбентів. Коли готуємо приміщення для посадки птиці, устилаємо стружку, а далі за потребою оновлюємо її верхній шар. Повністю замінюємо підстилку раз на півроку, як цього вимагає технологічний цикл підприємства.

 

— Чи пробували інші види підстилки?

 

— Ні, адже проблем із деревиною в нашому регіоні немає. У Європі для індиків найчастіше використовують солому. Можливо, із часом нам також доведеться перейти на цей вид підстилки. Це пов’язано з тим, що зараз багато підприємств переходять на альтернативні джерела енергії, тож попит як на саму деревину, так і на її відходи збільшуватиметься й вона дорожчатиме.

 

— Які захворювання індиків на сьогодні допікають найбільше?

 

 

— На щастя, поки що значних спалахів інфекцій у нас на підприємстві не було. Ця проблема більш актуальна для ферм зі старими запущеними приміщеннями. На сьогодні ми постійно проводимо профілактику хвороб, адже краще попередити, ніж потім витрачатися на дороге лікування. Адже індики, так само як і люди, можуть нездужати на безліч різних захворювань, і щороку до цього списку додаються все нові й нові.

Дуже ретельно слідкуємо за дотриманням санітарних норм, оскільки доведено, що саме людський чинник та недбалість є причиною спалахів хвороб птиці. Ми вимагаємо від працівників не тримати вдома свійську птицю, щоб не бути носіями бацил. Люди працюють лише в спеціальному змінному одязі та взутті. Крім того, працівники різних пташників не контактують між собою під час роботи.

 

— Чи є проблеми з кваліфікованим персоналом? Як їх вирішуєте?

 

— Зараз на підприємстві стабільно працюють 50 осіб. Це люди з нашого регіону, а також кілька спеціалістів, які приїхали на наше запрошення з інших областей. Ми дуже багато уваги приділяємо кваліфікації персоналу: навчаємо, відправляємо на практику за кордон, у Німеччину та Польщу. Наші німецькі партнери часто проводять семінари, тож робітники мають нагоду перейняти кращий світовий досвід. 

 

 

Розмову вела Ірина Глотова

Інтерв’ю було надруковано у журналі “Наше Птахівництво”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Наше Птахівництво” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

 

 

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями