Біда навчить

У господарстві «Агродім» зменшити собівартість зерна планують шляхом повного впровадження «нульової» технології та сівозміни  

У розпалі жнива, а багатьох аграріїв мучить питання: як провести посівну, зважаючи на брак обігових коштів і різке зростання цін на всі засоби виробництва. Тож по всьому без вимушеної економії не обійтися. Але на чому доведеться економити? З цим питання ми звернулися до Андрія Коломойця, керівника ТОВ НВО «Агродім», що в Кіровоградській області. На його думку, вихід із ситуації — у ґрунтофільних технологіях та якісних продуктах. 

— Пане Андрію, чи можна за теперішніх умов, менше вкладаючи в технологію, не втратити урожай? 

— З власного досвіду можу сказати, що таке цілком можливо. Насамперед треба починати із сівозміни, якої, на жаль, до сьогодні ніхто серйозно не дотримувався. Посівні площі під культурами, які вбивають землю, а це соняшник і ріпак, треба скорочувати. Нині на них дуже великий попит, але, думаю, війна, здорожчання всіх засобів виробництва змусять аграріїв взятися за розум. Треба насичувати сівозміну бобовими, бо це джерело природного азоту. Тоді можна менше витрачатися на азотні добрива. 

У нас поки що чотирипілка — соя, соняшник, кукурудза й озима пшениця. Але наступного року будемо вводити горох, натомість під соняшник зоставимо не більше як 10% посівних площ. 

Наше господарство три роки тому зробило вибір на користь ощадних технологій, перейшовши на no-till. І одразу побачили економічний результат. Урожайність культур така сама, як за традиційної технології — можемо порівняти, бо половина наших площ поки що під оранкою, натомість виробничі витрати менші. Особливо ці переваги помітно в несприятливі роки. Так, посушливого і спекотного 2020 року соняшник після кукурудзи уродив за класикою 0,8–1 т/га, а «по нулю» — 2 т/га. Кукурудза по оранці дала 2,5 т/га, на no-till — 4 т/га. Торік за більш-менш достатньої кількості опадів різниці у врожайності не було: соняшнику отримали 3 т/га, кукурудзи — 7 т/га. Для Центральної України це нормально. 

Кажуть, що для переходу на no-till треба перехідний період. Але ми сіяли відразу. Тоді на найгіршому схиловому полі соняшник показав кращий результат, ніж по класиці. І я остаточно вирішив переходити на no-till. Цього року опадів також мало, але соняшник, кукурудза, посіяні «по нулю», на вигляд не гірші, а, може, й кращі, за посіяних по оранці. 

Найбільша економія за нульової технології — на пальному і тривалості робочого часу. Тільки на оранці заощаджуємо 20 л/ га солярки, на культивації ще плюс 5 л/ га. Тобто загальна економія — 25–30 л/га пального залежно від техніки. 

Щоправда, no-till-сівалки недешеві, але дорога техніка швидко окупиться, бо випадають операції боронування, культивація, менша витрата пального, менше потрібно робочих рук тощо. До речі, якщо є відповідні сівалки, можна сіяти на ширину не 15–20 см, а на 35 см — за системою Овсінського. Тоді врожайність вища внаслідок крайового ефекту. 

Як нульова технологія сприяє збереженню ґрунтів, ми також бачимо. Другий рік на колись ерозійних схилових полях жодного сантиметра ґрунту не змило, не видулося вітрами, навіть без покривних культур зберігається волога. 

Дуже велике значення для збереження вологи, якості ґрунтів має наявність лісосмуг. Особливо для нашої зони. Лісосмуги — це мікроклімат поля. Якщо з чотирьох боків поле оточено насадженнями заввишки 5–6 м, там немає степу. Але цього року з лісосмугами просто катастрофа — вирубують у промислових масштабах на продаж. Ми пробуємо самі насаджувати лісосмуги, але приживається відсотків десять — саджанцям бракує вологи, а поливати через день — нереально. 

— Якби фермер уже цього року вирішив перейти на no-till, як би ви порадили це зробити? 

— Найперше — придбати нульову сівалку. Так, це значні кошти, бо імпортні сівалки недешеві. Але ж можна купити вітчизняну або вживану.  

Як я вже сказав, перехідний період я пропустив. Головне, поле перед no-till має бути вирівняне. Найкраще, на мою думку, починати no-till після кукурудзи — вона лишає велику кількість пожнивних решток. Залишені до наступної весни, ці рештки щільно прикривають землю від сонця. Треба залишати стерню максимально високою, зрізавши тільки качан — тоді дощ, сніг лишаються на полі. Навесні сійте бобову культуру — матимете прекрасний результат. А потім можна сіяти озиму пшеницю. 

Але, наприклад, уже цього року після ранніх сортів сої можна встигнути посіяти «по нулю» озиму пшеницю в оптимальні строки. Тоді пшениця матиме час розкущитися до зими. 

Можна посіяти пшеницю й після соняшнику, але я два роки тому переконався, що соняшник для ґрунту — справжнє зло. Хоч знаю людей, які сім років сіють соняшник по соняшнику і кажуть, що тільки на п’ятий рік він розкриває потенціал. Уважаю, з такою сівозміною не можна навіть господарювати. 

— Головний камінь спотикання цьогорічної посівної — дорогі добрива. Як ви плануєте його «оминути»? 

— Про це більш предметно будемо думати ближче до посівної, вивчатимемо ринок. До цього часу я практикував однакову систему живлення що на оранці, що на no-till. Зокрема, разом із сівбою вносили по 150–200 кг/га нітроамофоса. Але розширення площі під бобовими дасть змогу менше вносити менше міндобрив. Наприклад, горох після себе лишає достатньо азоту — після нього краще родить озима пшениця, своєю врожайністю компенсуючи витрати. 

— Справді, попередники значно впливають на врожайність культур. А як щодо сидератів, які є зеленим добривом? Чи плануєте застосовувати? 

— Цього року посіємо. В нульовій технології їх використовують як покривні культури. Нині продають готові суміші — під певну культуру, після певного попередника. Наприклад, перед кукурудзою після соняшнику чи пшениці краще посіяти суміш із більшою кількістю бобових. Восени знищимо покривні культури раундапом, трохи додамо КАС, щоб перегнивали — і матимемо додаткове живлення для кукурудзи. 

Усі ці агрозаходи колись ми вивчали в інститутах, але на практиці не застосовували. Але тепер бачу, що до сидератів усе більше повертаються. Зокрема, в класичній технології, тільки там їх приорюють. 

— Нині дехто планує заощадити, восени внісши мінімально добрив, натомість навесні «витягнути» рослини стимуляторами росту. Як вам така стратегія? 

— Я не вірю, що стимулятором можна нормально витягнути врожай. Ми проводили досліди й пересвідчилися, що 100 кг/га аміачної селітри не замінять 2–3 л/га комплексного добрива. Будь-якого виробника. 

Кажуть, мікродобрива дають прибавку врожайності 10–15%. Ми бачили в дослідах у кращому разі всього до 5% після листкового підживлення. Можливо, вони так спрацювали в наших умовах. 

На врожайність озимини впливає внесення по мерзлоталому ґрунті 150 кг/ га азотних добрив — КАС або селітри. Інакше можна втратити врожай. Видно різницю у врожайності на ділянках із різним стартовим живленням: якщо у дві банки сівалки засипати карбамід, а у дві — ні. Причому ця різниця в живленні чітко проявляється на розвитку культур від сходів до збирання. А коли на 5 га внести мікродобрива, а на 5 га — ні, то під час збирання врожаю комбайн різниці не бачить. Тобто, на мою думку, мікродобривами, внесеними по листку, макроелементи повноцінно не замінити. 

Форма добрив також має значення для економіки. Так, рідкі стартові макродобрива в умовах нестійкого зволоження швидше переходять в доступну рослині форму. Завдяки цьому можна покращити економіку живлення. Досвід моїх знайомих це доводить. Ми також цікавимося цим питанням, але наші сівалки розраховані під сипкі добрива. 

Аналогічно є ефект від унесення органічних добрив — колеги кажуть, що врожайність вища і можна зменшити кількість міндобрив. 

— Цього року дехто з аграріїв планує повернутися до парів, хоч раніше ставлення до них було скептичним, мовляв, гроші на вітер. На вашу думку, чи виправданий такий крок у теперішніх умовах? 

— Торік різниця в урожайності кукурудзи на половині поля, який залишили під пар, була вдвічі вищою, ніж на половині, посіяній після соняшнику: 7 т/га проти 4. Це були нові землі, які ми вирівнювали, провівши дві культивації. 

Цього року також будемо працювати з парами. Після соняшнику частину залишимо під пар, вирівняємо площу і будемо наступного року «по нулю» сіяти озиму пшеницю. Тож пари — справді ще один варіант економії. 

— Ще можна зекономити на насінні, ЗЗР… 

— Я проти такої економії. Навіть за умови, що генеричний препарат на 20–30% дешевший за оригінал, він не дає економічного ефекту. Хоч діюча речовина така сама, як в оригіналі, але наповнювачі різні. Ми мали гіркий досвід застосування генериків — у результаті отримали проблеми в полі. Тому я — за оригінал. До речі, на протруйниках для пшениці також заощаджувати не можна. 

Ще радять працювати меншими нормами, але для цього агроном повинен буквально жити в полі й контролювати стан кожної його ділянки. А от проводити меншу кількість обробок цілком реально. Хоч чимало господарств чітко працюють по фазах культури, як зазначено в каталозі. Але тоді, я вважаю, агроном не потрібен. Та й no-till не класика, де все за книжкою. Тут головою треба працювати, спостерігати за полем: коли сіяти, коли обробляти пестицидами. Наприклад, цього року ми взагалі не обробляли пшеницю від клопа, попелиць — їх не було. Хоч «книжка пише» — потрібно. Робили тільки дві фунгіцидних обробки. І результатом задоволені. 

Можна зекономити, зменшивши норми виливу води. З власного досвіду знаю: економно працювати малою авіацією. За день можна накрити 300–400 га, оприскувачем так не зробиш. Тут перевага насамперед у швидкості роботи. Дрони також ефективні для обприскування. От тільки у зв’язку з воєнним станом такою технікою нині не можна працювати. 

Неякісний посівний матеріал, як і дешеві ЗЗР, — це також шлях до «дірявої економіки». На цьому точно економити не можна. Можна хіба що сіяти дешевші вітчизняні сорти пшениці, сої, гороху — це реальна економія. От ми поряд з іноземними вирощуємо одеські, полтавські, миронівські сорти пшениці. Торік через весняні приморозки іноземні сорти були більш травмовані — наші вистояли. Імпортне насіння дорожче, але розраховане на інтенсивну технологію, відповідно, їхня врожайність на 10% вища. Але інтенсивна технологія передбачає достатню кількість добрив, що в нинішніх умовах не кожен собі дозволить. Тому, вважаю, що українська генетика буде в пріоритеті. 

Щодо гібридів, то вирощуємо тільки іноземної селекції. 

— Отже, підсумовуючи сказане, як ви, як агроном, плануєте діяти в посівну? 

— Для мене, як агронома, важливо правильно посіяти пшеницю, дотримуючись строків, зважаючи на кількість опадів. Сіяти пшеницю будемо в оптимальні строки — у другу декаду вересня. Якщо опадів не буде, посіємо в сухий ґрунт, але збільшивши норми висіву, щоб отримати сходи. По пару вологи вистачить, щоб пшениця розкущилася до зими, після соняшнику — під питанням, бо він забирає багато вологи. 

Щодо норм висіву, то є позитивна практика нашого господарства їх зменшення. Раніше пшеницю сіяли нормою 4 млн насінин/га, торік по класиці й нулю — 2,5–3 млн насінин/га і результатом були задоволені. Цього року висіватимемо нормою 2–2,5 млн насінин/га. Усю озиму пшеницю сіятимемо «по нулю». 

Щодо добрив, то будемо вивчати ринок — пропозиції по діючій речовині й по ціні. В усякому разі без мінімальної норми стартових добрив буде важко щось виростити. У перспективі, коли сівозміна почне працювати, добрива можна використовувати мінімально.