Інтерв'ю

У непростих економічних реаліях «Аскольд-Агро» знаходить ресурси для розвитку

Дмитро Маляр
виконавчий директор ПСП «Аскольд-Агро»
Поділитись:

«Щоб мати прибуток, потрібно яйця розкладати в різні кошики», — таку формулу успіху свого часу вивів для себе заслужений працівник сільського господарства України генеральний директор приватного сільськогосподарського підприємства «Аскольд-Агро», що в м. Жашкові Черкаської області, Віктор Вусик. Час показав, що такий підхід до роботи виправдав себе. Нині завдяки диверсифікації виробництва та впровадженню передових технологій господарство впевнено тримається на плаву. І навіть теперішні непрості реалії жодним чином не позначилися на його рентабельності. На жаль, під час відвідин підприємства з Віктором Миколайовичем тісно поспілкуватися так і не вдалося — він надзвичайно зайнята людина, тож про виробничі секрети підприємства кореспонденту The Ukrainian Farmer розповів виконавчий директор «Аскольд-Агро» Дмитро Маляр.

 

— Дмитре Петровичу, нині кожне господарство намагається оптимізувати свої витрати. Ви також дотримуєтеся такого принципу?

 

 

— Основну оптимізацію, вірніше, реорганізацію, ми здійснили 2010 року, коли змінили структуру господарства. Це сьогодні ми маємо в обробітку 2500 га ріллі, а чотири роки тому площа оброблюваних земель сягала майже 6000 га. Тобто з 2000 року, відколи було створено підприємство, ми наростили земельний банк з 1500 га до 6000 га — за рахунок пайовиків. Проблема була в тому, що поля були розкидані далеко одне від одного — бувало й до 40 км. Відповідно, доводилося витрачати багато часу та пального на переїзди техніки. Тож довелося перегрупувати поля за територіальним принципом і, відповідно, до цього використовувати техніку, реорганізувавши господарство.

 

— «Аскольд-Агро» спеціалізується виключно на рослинництві. Чи виправдовує себе така вузька спеціалізація?

 

— Цілком. Найважливіше — правильно вибрати культури, а також зважено підходити до структури посівних площ. І тоді навіть у несприятливий за погодними чи ринковими умовами рік можна бути на коні — якась культура й витягне… Нині в польовій сівозміні є озима пшениця, цукрові буряки, ярий ячмінь, кукурудза та соя. Питома ж вага кожної культури насамперед залежить від економічної ситуації в країні та ціни на неї. Разом із тим ми чітко дотримуємося польової сівозміни, намагаємося зберегти високий агрофон у ґрунті. Тому не прагнемо сіяти, наприклад, соняшник у монокультурі, як це роблять чимало господарств. Тобто вибір культур продиктований ринковим попитом і дотриманням сівозміни задля збереження родючості ґрунтів. Саме тому, наприклад, протягом 15 років, із моменту заснування господарства, ми вирощуємо цукрові буряки. Це економічно вигідна культура, до того ж після неї в ґрунті залишається багато поживних речовин. Коли ринок збуту був більш надійним — недалеко від Жашкова працювали цукрові заводи — ми навіть засівали ним площі по 1000 га. До високорентабельних культур належить і кукурудза. Протягом семи років ми удосконалили технологію її вирощування, і за останні 3–4 роки меншої врожайності за 110–120 ц/га не маємо. До того ж сіємо виключно гібриди імпортної селекції провідних виробників. Насіння пшениці, ячменю та сої ми вже маємо: власне закуповуємо еліту й вирощуємо з нього на ділянках розмноження першу репродукцію. Тож один-два роки використовуємо це насіння для своїх посівів. Однак еліту закуповуємо кожен рік для поповнення запасів посівного матеріалу. Щоб визначити, які сорти найкраще себе покажуть за погодних умов цього року й обрати найкращі для сівби в товарних посівах, заклали сортові ділянки озимої пшениці, кукурудзи, буряка, сої, а також демонстраційні посіви гібридів різних культур інших компаній.

 

— І все ж таки, які ваші підходи до питання економії витрат?

 

 

— Один з ефективних способів економії — раціонально застосовувати техніку. Ми маємо потужні імпортні широкозахватні машини, які не лише прості в обслуговуванні, а й економічно вигідні з погляду витрат на паливно-мастильні матеріали. Адже за теперішніх цін саме ці витрати лежать у собівартості продукції. Вже потім ідуть технологічні процеси на полі, завдяки яким ми намагаємося заощадити: робимо менше проходів технікою, встановлюємо спарені колеса на тракторах, які допомагають збільшити прохідність і зменшити тиск техніки на ґрунт. Завдяки цьому ми після кількох років оранки, яку традиційно застосовуємо на всіх полях, один рік, наприклад, під сою, можемо дозволити собі обробити ґрунт спеціалізованою технікою без обороту пласта. Тим самим ми зменшуємо витрати пального. Окрім паливно-мастильних матеріалів, як відомо, велика частка в структурі витрат належить мінеральним добривам і ЗЗР. Проте кількість міндобрив ми знизити не можемо, адже рослина потребує свого. Утім, якщо дотримуватися правил землеробства, то з часом поживні речовини в ґрунті накопичуються. Їх потрібно тільки правильно використовувати, і лише підтримувати рослини, які виносять поживні речовини з ґрунту, потрібними міндобривами та мікроелементами. До речі, саме через те, що соняшник виснажує ґрунт, ми вивели цю культуру із сівозміни, хоч вона й прибуткова. Тож щодо збереження родючості ґрунтів маємо позитивну динаміку: останній лабораторний аналіз засвідчив уміст гумусу на різних полях 2,6–2,7%. Що ж до засобів захисту рослин, тут теж можна зекономити, не заподіявши шкоди рослині. Наприклад, на полях, де ми тривалий час працюємо, дотримуючись культури землеробства, де вже немає великої кількості бур’янів, можна вносити тільки ґрунтові гербіциди, без застосування страхових. Користуємося тільки оригінальними препаратами, постійно відслідковуємо новинки на ринку. Наприклад, задля економії застосовуємо двокомпонентні препарати, які захищають рослину і від шкідників, і від хвороб. В основному ж ми не чекаємо, коли розвинуться хвороби або кількість шкідників сягне порогу шкодочинності — діємо на випередження, профілактично. Адже рослину, як і людину, лікувати важче — легше попередити хворобу. Спершу препарати випробовуємо на невеликих площах, а потім — на всіх посівах. Співпрацюємо з різними компаніями, причому випробовуємо продукцію навіть тих, із ким працюємо тривалий час.

 

— Ви сказали, що віддаєте перевагу оранці. Проте ж мінімальний обробіток є економнішим…

 

 

— Ми переконалися, що традиційний обробіток дає в результаті більший приріст урожаю, тому ми в основному оремо. Сьогодні багато хто переконує, що за мінімального обробітку краще зберігаються поживні речовини в ґрунті, ґрунт менше ущільнюється, утримується волога, але на власному досвіді ми переконалися, що там де є оранка, там є прибавка врожаю. Наприклад, урожайність сої на зораній ділянці ми отримуємо на 0,5 т/га більшу порівняно з ділянкою, де обробляли землю без обороту пласта. Поки що ми альтернативи оранці не бачимо. Та й вологу зораний ґрунт вбирає, як губка. Восени закриваємо вологу культиватором із шириною захвату 9,3 м, окрім того, ще й плануємо купити канадську борону із шириною захвату 15,5 м — працюватимемо нею навесні.

 

— За яким принципом формуєте сівозміну, яку продуктивність вона забезпечує?

 

 

— У середньому врожайність пшениці становить 6 т/га, сої — 3,5 т/га. Буряки минулого року вродили по 650 ц/га. Про врожайність кукурудзи я вже казав. Багато в чому врожайність залежить від попередника. Добрий попередник горох, але ми його не вирощуємо, бо його сьогодні мало хто потребує. Ріпак також не сіємо, бо вирощуємо буряки — чергування цих двох культур призведе до появи нематоди, якої важко позбутися, і тоді неможливо буде вирощувати буряки. Відтак, віддаємо перевагу сої, яка залишає після себе добрий агрофон, накопичує поживні речовини. Пшеницю та ячмінь використовуємо для власних потреб і для розрахунку з пайовиками. Під ними 10% сівозміни.

 

— Чи плануєте далі якісь зміни в роботі господарства?

 

 

— Усі новинки на ринку ми вивчаємо, дивимося, як вони працюють в інших, випробовуємо в себе на невеликих ділянках і вже тоді застосовуємо у виробництві. Проте бездумно на все нове не кидаємося. Нових культур поки що сіяти не плануємо, бо на сьогодні кукурудза, соя, цукрові буряки економічно вигідні та врожайні. Маємо все потрібне для підтримки виробництва: минулого року встановили свій елеватор (два силоси ємністю по 2,5 тис. тонн), придбали сушарку, зробили зерносушильний очисний комплекс. Окрім того, реконструювали склади з підлоговим зберіганням — перекрили їх, заасфальтували. Потихеньку додаємо земельного банку, але в цьому питанні багато залежить від взаємовідносин із пайовиками. Ми намагаємося вчасно з ними розраховуватися — тільки на таких умовах можна завоювати їхню довіру та витримати конкуренцію з боку наших сусідів.

 

 

Розмову вела Людмила Морозова

Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями