У господарстві «Українська вольниця», незважаючи на кризу, удосконалюють виробництво
Прагнути до ідеального
У господарстві «Українська вольниця», незважаючи на кризу, удосконалюють виробництво
Криза у свинарстві, спричинена здорожчанням кормів, зростанням вартості енергоносіїв, витіснила з ринку значну кількість відгодівельних господарств — через зростання собівартості їхнього виробництва. Відтак продукція багатьох репродукторів не має попиту на ринку. У такій ситуації можна втриматися на плаву, тільки виробляючи якісний продукт, — уважає головний лікар ветеринарної медицини і за сумісництвом головний технолог ТОВ «Українська вольниця», що на Чернігівщині, Роман Мусійко. Як це вдається його господарству — у пропонованому інтерв’ю.
— Пане Романе, як вплинула свинарська криза на роботу вашого підприємства?
— Почну з того, що ТОВ «Українська вольниця» розпочало роботу 2019 року — тоді ми завезли з Данії першу партію ремсвинок. Нині маємо 870 молодих свиноматок — вони продуктивніші, середній цикл стада становить 2,29 опоросу, річний показник — 17,8 поросяти, відлучених — 15,8 поросяти на гніздо.
Коли було створене наше підприємство, схема вирощування поросят і продаж їх відгодівельникам добре працювала. До речі, це загальноєвропейська практика — таким чином створюється більше робочих місць, більше виробничих майданчиків і, головне — мінімізація захворювань на фермі. Адже на підприємстві перебувають тільки свиноматки та поросята, зокрема на дорощуванні, а сектору відгодівлі, де виникають серйозні захворювання, немає.
Ми маємо власний репродуктор, самі себе ремонтуємо по материнській лінії — маємо чисту лінію оригінальних данських йоркширів і ландрасів. Раз на рік завозимо батьківське поголів’я — дюрок для товарних поросят і Ландрасів та Йоркширів для репродукції нової материнської лінії. Для власних потреб нашої корпорації — а ми входимо до ТОВ «Чернігівська м’ясна компанія» — нам потрібно 23 тис. поросят на рік, натомість вирощуємо 25 тис., тож решту продаємо.
Але нині, коли свинарство переживає кризу, наш продукт на ринку фактично не має попиту. Значна частина наших покупців припинила виробництво — бо невигідно, а ті, хто мають додаткові корпуси для відгодівлі, лишають собі поросят на дорощування до забійної ваги й отримують прибуток. Ще торік, до кризи, поросята були нарозхват, нині ми змушені наполегливо шукати клієнтів.
Уважаю, що в цьому ми маємо суттєві переваги перед іншими репродукторами. Оскільки наше підприємство молоде, у нас немає серйозних захворювань, і ми маємо дуже добру репутацію щодо статусу здоров’я поголів’я. Якість нашого продукту також висока, адже це селекція DanBred. Окрім того, маємо високі виробничі показники — середньодобові прирости становлять понад 1 кг, вихід м’яса — 76%. Ось завдяки цьому ми маємо постійних клієнтів, які купують наш продукт за високу ціну, навіть вище від ринкової. Їдуть навіть здалеку — Одещина, Волинь… А далі вже залежить від умов утримання поросят у нового власника — догляду, годівлі, лікування. Якщо вони дотримуються наших рекомендацій, то в них дуже добрі показники продуктивності.
— Як ви досягаєте високого статусу здоров’я поголів’я?
— Дуже важливо, де купуєш ремсвинок. Коли мене запрошували на роботу й укладали зі мною угоду, однією з моїх вимог було брати свиней тільки в Данії і тільки з червоним статусом SPF (Specific Pathogen Free — вільний від патогенів, прим. ред.), тобто з найвищим статусом здоров’я (на відміну від зеленого та синього). Ремсвинок я відбирав особисто в Данії вагою 60 кг. Далі в Україні свинки відбули правильний карантин, у господарстві ми дотримуємося правильних умов утримання, зокрема щодо клімату, годівлі, профілактуємо хвороби антибактеріальними вакцинами — і це дає результат.
Щокварталу проводимо санацію свиноматок антибактеріальними препаратами від гемофільозного полісерозиту свиней, актинобацильозної плевропневмонії, колібактеріозу. Також раз на квартал профілактуємо репродуктивні захворювання антибіотиками. Коли народжується багато поросят, дуже важливо виробити колостральний імунітет — тому 75% ветеринарної витратної частини йде на вакцину. Адже краще профілактувати, ніж лікувати. Поросятам уводимо антибактеріальні препарати тільки на відлученні, тому що вони маленькі, отримують стрес і їх потрібно зберегти. Надалі бактеріальні препарати не застосовуємо.
Під час переходу з одного корму на інший уводимо в раціон органічні кислоти на основі хелату міді та цинку — таким чином знижуємо pH, мінімізуємо розвиток кишкової палички в поросяти на фоні стресу.
Звісно, для дотримання високого статусу здоров’я ключове значення має дотримання правил біобезпеки. Наше виробництво розділено на три зони: брудна за парканом, умовно часта — між парканом і корпусами, чиста — в корпусах. В умовно брудній зоні є два санпропускники, де персонал перевдягається та перевзувається. Далі тваринники йдуть до наступного санпропускника, приймають душ за регламентом, вдягають свій спецодяг відповідного кольору і йдуть на робочі місця — в один із корпусів: репродуктор (осіменіння, очікування), маточник, дорощування.
Усі працівники носять одяг різного кольору, щоб можна було контролювати їхнє переміщення між зонами. Адже в нас строго заборонено ходити з маточника у цех осіменіння. Тож у секторі дорощування вдягаються в одяг червоного кольору, в цеху опоросу — синього, на осіменінні й очікуванні — зеленого, адміністрація, як сірі кардинали (сміється) — в сірому.
Працівники харчуються тільки в нашій їдальні, продукти для кухні закуповуємо тільки в магазині. Ми забороняємо працівникам тримати вдома свиней — я особисто це перевіряю. Звісно, всі препарати, витратні матеріали знезаражуємо озонаторами.
— Поговорімо про годівлю. Якою, на вашу думку, має бути «правильна годівля»?
— Якщо в мене данські свині, — а данці одні з найграмотніших селекціонерів, які розробили протокол годівлі племінних тварин з урахуванням норм умісту в кормі вітамінів, протеїну, білку тощо, — то треба дотримуватися цих норм.
Ми маємо власний комбікормовий завод потужністю 500 кг за 24 хв, який розташований на території комплексу в умовно чистій зоні. Таким чином, витримано високий статус біобезпеки — готовий продукт подається по трубах у накопичувальні бункери корпусів.
Сировину для виготовлення комбікормів (злакові та соєвий шрот) ми купуємо, додаємо до них премікси й виробляємо корми. Я особисто контролюю, чи дотримуються нормування кожного компонента. Тобто за якість кормів ми відповідаємо самі й у разі чого можемо тільки собі висувати претензії.
Хвороби профілактуємо сорбентами, а вхідну сировину жорстко контролюємо. Якщо ми купили машину сировини, це ще не означає, що вона у нас вивантажиться. Експрес-аналізаторами я перевіряю якість сировини, вологу, протеїновий уміст — якщо чимось нас вони не влаштовують, ми зерно не приймаємо. Через це у нас часто виникають конфлікти з постачальниками, особливо, коли кукурудзу нового врожаю ще не продають, а реалізують залишки торішнього. А вони можуть бути залежалими, ураженими пліснявою. Але я не можу годувати супоросних свиноматок і маленьких поросят неякісним продуктом.
— Як ви виходили із ситуації після здорожчання кормів?
— Оскільки ми є репродуктором, раціони не здешевлювали. Ми не економили на преміксах чи на протеїновій групі — йдемо в ногу з ціною.
Взагалі вважаю, якщо ви хочете мати високі виробничі показники, не можна економити на кормах, на зарплаті працівників і на ветеринарії. Можна економити на адміністративних витратах, пальному, машинах тощо. А якісні комбікорми — це 90% успіху. Навіть мінімальне здешевлення кормів — протеїну, клітковини для супоросних свиноматок через кілька місяців вилізе боком — зменшиться вага, кількість народжених поросят, зросте ймовірність їхньої смертності. Менше новонароджене порося — менші середньодобові прирости на дорощуванні.
— Але данська генетика, попри свою багатоплідність, саме й вирізняється серед інших генетик меншою вагою поросят. Ще й кваліфікований персонал потрібен, щоб їх виходити… Чи не простіше й економічно вигідніше працювати з більш невибагливими генетиками?
— Коли налагоджено правильне виробництво, як от у нас, то данська генетика дуже вигідна саме завдяки своїй багатоплідності та якості продукту, який можна реалізувати за вигідною ціною. У середньому в нас на свиноматку народжуються 20–25 поросят, рекорд — 33 поросяти, з яких 26 відлучили. Річний показник новонароджених поросят 17,6– 17,8 поросяти на свиноматку. Середня вага новонародженого поросяти 1,1 кг, найбільші важать 1,5 кг, найменші — 500–600 г. Це мало. Але ми підгодовуємо їх данським сухим молоком, установили на половину маточника німецьку молочну кухню — це нам допомагає. У результаті середня вага поросят на 24-й день (момент відлучення) — 4,8 кг. Далі відгодовуємо до 24,5 кг — і на продаж.
Я вважаю, що данська генетика — найскладніша. Тому тут справді потрібен кваліфікований персонал. Сорок відсотків приплоду в нас вигодовують прийомні свиноматки. Перших поросят відлучають від рідної свиноматки у 14 днів — до прийомних свиноматок, далі їх переводять на штучне відгодовування. Потім ця сама мама догодовує інших маленьких поросяток. Тобто мачуха відбирається у два етапи: для новонароджених поросят добирається 7-денна мачуха, а від 7-денної мачухи поросята йдуть або до 14-денної свиноматки або до 21-денної. Ось чому такий низький період відлучення — 24 дні.
Підібрати кваліфікований персонал саме для нашого виробництва дуже складно. Для підтримання економіки й основних показників виробництва ключовим елементом є кваліфіковані головні спеціалісти, які далі навчатимуть своїх працівників. Вони відповідатимуть за збереженість маленьких поросят, контролюватимуть вибір мачух.
— Наскільки технічне обладнання вашого підприємства допомагає якісному утриманню данських свиней?
— Повністю відповідає вимогам утримання. Власники нашого бізнесу вирішили дотримуватися данської генетики, тож проєкт був збудований під данську технологію, старі радянські корівники реконструювали за останнім словом техніки. Все автоматизовано, щоб мінімізувати людську працю й нівелювати людський чинник. Вручну насипають тільки престартери поросятам.
Для створення відповідного мікроклімату для новонароджених поросят ми застосовуємо так звані будиночки, куди оператори періодично поміщають спершу найменших поросят, потім більших. Після отримання хоча б мінімуму молозива від рідної мами для формування колострального імунітету, їх переміщають до прийомних свиноматок.
— Ми почали нашу розмову з проблеми — кризи у свинарстві. Але кожна криза — це поштовх для розвитку. Які маєте найближчі плани?
— Вижити (сміється). А якщо серйозно, то ідеального не буває, але треба до цього прагнути. Треба покращувати виробничі показники. Я дуже амбіційна людина — отримую щороку на 0,25 поросяти більше і не хочу на цьому зупинятися. Хочемо повною мірою запровадити молочну кухню для поросят, щоб забезпечити молоком увесь маточник. Адже поки що це був швидше дослід. Хочемо попрацювати з мікрокліматом. Нині для обігріву поросят встановлено інфрачервоні лампи, але в планах зробити ще й кришки, як у Данії.
— Чим найбільше ви пишаєтеся у своїй роботі?
— Уже те, що ми наважилися на саморемонт, викликає в мене гордість. Оскільки ввозити свинок з Європи дуже дорого й ризиковано, — бо під час транспортування тварини можуть підхопити інфекцію, — ми вирішили проводити саморемонт. Хоч якісний саморемонт — це дуже складно: щоб отримати від первородки 15–16 поросят, треба попрацювати з нею, починаючи від опоросу, дорощування. З цим успішно справляється наш технолог племінної справи Андрій Оласюк.
В Україні небагато господарств, які провадять саморемонт. У цьому треба розбиратися, вміти й любити. І ми в цьому досягли неабиякого успіху.