Інтерв'ю

Тримати хвилю

Євген Чепернатий
директор ТОВ «Аграна Фрут Лука»
Поділитись:

Ціни й стратегія реалізації десертних яблук врожаю-2020 в Україні залежатимуть від того, наскільки якісною буде основна маса цієї продукції.

Євген Чепернатий

Закласти новий сад хай навіть і наймодерніший значно простіше, ніж потім протягом тривалого часу вирощувати у ньому якісні урожаї. ТОВ «Аграна Фрут Лука» створено два десятиліття тому, і майже відразу підприємство стало одним із лідерів українського товарного садівництва. Потужності підприємства розташовано на території села Лука-Мелешківська в передмісті Вінниці. Основні культури — яблуня, вишня, малина й суниця, також вирощують зернові. Нашим співрозмовником буде Євген Чепернатий, який очолює підприємство від часу створення. Поговоримо про те, як прогресивний садівничий бізнес має реагувати на нинішні економічні й екологічні обставини.

— Пане Євгене, очолюване вами підприємство вирощує широкий перелік плодових культур. А коли ви підбиваєте підсумки сезону, адже для яблук чи суниці маркетинговий рік обраховується по-різному?

У нас один сезон плавно переходить в інший. Концепція ТОВ «Аграна Фрут Лука» — забезпечити персонал роботою протягом усього року. Культури, які ми вирощуємо, підібрано так, щоб сформувати так званий конвеєр дозрівання. Збір урожаю починаємо у червні із суниці, після неї наприкінці червня — початку липня стартує вишня. Після вишні збираємо зернові, у середині серпня дозріває ремонтантна малина. А далі — яблука, збір яких закінчуємо наприкінці жовтня — на початку листопада. Як тільки зібрано весь урожай, запускаємо сортувальну лінію і працюємо над реалізацією продукції. Протягом усієї зими наші працівники зайняті на сортуванні яблук, а ще починається обрізка саду. Щовесни поновлюємо плантації суниці, висаджуємо по 25–30 га. А допоки садили саджанці суниці — вже дозріли ягоди на плодоносній плантації, і ми знову починаємо збір урожаю! І так з року в рік, і вже, дякувати Богу, 19 років. Підприємство розпочало свою роботу 3 квітня 2001 року, і від дня його створення моє життя пов’язане з ним — обіймаю керівну посаду.

— Чи сприяє клімат у зоні розташування господарства отриманню добрих урожаїв?

Ми відчуваємо ознаки наслідків глобального потепління. Дуже великі перепади температур, нестабільність опадів, екстремальні умови сухих і вологих періодів надзвичайно несприятливо впливають на врожайність плодових у нашій зоні. Наприклад, для забезпечення навесні 2019 року яблуневих садів необхідною вологою нам довелося залучити усі наявні в господарстві потужності зрошення. А зважаючи на неврожай і градобої, яких наші сади зазнали 2018 року, у сезоні–2019 довелося працювати з подвоєною інтенсивністю — так, щоб перекрити збитки попередніх періодів та ще й щось заробити. У сезоні-2020 умови теж складні. Під час і після цвітіння було занадто волого та прохолодно, що могло зашкодити запиленню та зав’язуванню плодів. Та оскільки екстремальні погодні умови під час вегетації плодових у нашій зоні складаються вже кілька років поспіль, ми розробили спеціальну стратегію. Її суть у максимальній підтримці рослин, коли ті «переживають» стрес. Для цього ми обробляємо сад препаратами на основі амінокислот і комплексу поживних елементів. У цьому сезоні антистресова підтримка дала добрий ефект. Так, прогнозована врожайність вишні — понад 12 т/га. А от суниця нас цього року не порадувала. Навесні під час її цвітіння було два приморозки — температура опускалася до –5…–6 °C, які пошкодили першу квітку, а вона дає найкращу товарну ягоду. Як наслідок, ми недоотримали 20% урожаю. На наступні роки спробуємо розробити стратегію і для захисту суниці від приморозків.

Вирощувані нами культури — суниця, малина, вишня та яблуня — рідко дають нормальний урожай усі разом. Досвід свідчить, що так стається раз на п’ять років. Тобто, якщо у якийсь із років добре вродили яблука і на них є ціна, то постають проблеми з урожайністю суниці. Або якщо вродить вишня, проблемними можуть бути умови для дозрівання малини. Звісно, частка кожної з культур у плодовому конвеєрі добре вивірена, і завдяки передусім яблукам, а також у другу чергу суниці, наш економічний баланс є стабільно позитивним.

— Наскільки успішним був продаж яблук урожаю-2019?

Успіх підприємства залежить не лише від ефективного вирощування й збирання урожаю, а й від того, чи вдало ми змогли реалізувати свою продукцію. Очікування захмарних цін, яке панувало серед садівників, справдилося лише наприкінці сезону — за яблука давали гідні гроші тільки у березні-травні.

Хоча фахівці і прогнозували, що на ринку буде недостача яблук з урожаю-2019, ми цього протягом сезону не спостерігали. На початку сезону оптова ціна десертних яблук на внутрішньому ринку утримувалася на рівні 10–14 грн/кг. І експортери платили відповідно — 45–50 євроцентів/кг. Для нас такі ціни були заниженими — ми очікували, що наша продукція коштуватиме дещо дорожче. 

Згодом ціна підвищилась і сягнула 22–25 грн/кг, але, на жаль, господарство уже не мало необхідного обсягу яблук. Нам не вистачає потужності власного сховища для зберігання яблук — підприємство мусить орендувати склади. Оскільки затрати на оренду значно збільшують собівартість продукції, ми, щоб продукція була конкурентоздатною, не маємо змоги зберігати своє яблуко аж до травня-червня. Проте попри усі труднощі сезон продажу яблук урожаю-2019 у нашому господарстві можна оцінити на тверду четвірку.

Насадження яблуні сорт Гала
Сортувальний цех
Сортувальний цех
Врожай Голдену скоро дозріє
Вишні цього року вродили
Вишні цього року вродили
Товарні насадження бузини

— Який висновок ви зробили з цього сезону?

Перший — ми маємо із кожним роком отримувати дедалі якіснішу продукцію, незалежно від того, більша її кількість чи менша. Якість продукції нині виходить на перше місце, й саме від неї залежать ціни і прибутки підприємства. Другий — не слід вважати експорт панацеєю. Українським садівничим господарствам можна і потрібно займати відповідну нішу тут, в Україні, пропонувати ринку якісні плоди та отримувати за них гідну ціну. Твердо переконаний, що в Україні яблуком можна заробляти більше та рентабельніше, аніж відправляючи його на експорт. Зрозуміло, що підприємства, у яких дуже великі обсяги продукції, змушені розвивати ринки, щоб реалізувати усе вирощене. Закриття кордонів Росії, анексія Криму й окупація на Сході — ці чинники дещо зменшили можливість продавати українське яблуко вдома, й господарства компенсують це експортом. Та якщо ретельно прорахувати економіку експорту, підрахунки засвідчать, що варто більше уваги приділяти саме ринку України.

— Чому у пріоритетах саме місцевий ринок? Через менші затрати на адміністрування продажів?

До якості експортованої продукції завжди вищі вимоги, а трейдери, які спеціалізуються на експорті, не завжди на 100% пунктуально виконують укладені з господарствами угоди. Загалом експортна діяльність створює додаткові ризики, які у разі роботи на українському ринку можна оминути. Адже у себе в країні виробник може напряму контактувати із покупцем, наприклад з роздрібною мережею. Пряма співпраця завжди стабільніша і прогнозованіша, а в разі виникнення якоїсь проблеми її можна оперативно вирішити, і для цього не потрібно зв’язуватися з міжнародним арбітражем абощо, адже ідеться про співпрацю з вітчизняними контрагентами. Натомість валютні контракти необхідно виконувати надзвичайно ретельно, й будь-яка похибка під час їх реалізації тягне за собою низку фінансових та юридичних проблем.

— Нині у супермаркетах ціна яблука піднялася до 50 грн/кг, а на їх етикетках вказані такі виробники, як Польща, Туреччина тощо. Що ви як садівник відчуваєте через це? Які емоції?

Я не скажу, що я дуже засмучений тим, що це не українське яблуко. Якщо сьогодні на польське яблуко стоїть ціна 50 грн, то можу гарантувати, що його збут мінімальний. Я, як і решта українців, яблук за такою ціною ніколи не купував і купувати не буду.

Загалом ціну і наявність польського яблука на нашому ринку зумовлює міжсезоння. Супермаркетам потрібна стабільна лінійка фруктів на вітрині, ось вони й вимушені чимось заповнити яблучну позицію. Не маючи в наявності українського яблука, вони імпортують польське. Звісно ж, було б добре, якби там лежало українське яблуко. І я впевнений, що у перспективі так і буде. Проте для успішних продажів важливим є період, у який продукція потрапляє у реалізацію, а також її ціна.

— Продовжуючи тему. Садівник-початківець щойно заклав сад і зайшов у магазин, де побачив, що яблуко коштує 50 грн, і вже чекає, що восени ціна буде так само гарною. Його думка правильна?

Неправильно він думає, якщо орієнтується лише на ціну, яку бачить на прилавку. Плануючи свою діяльність, фермер-початківець має закладати у розрахунки максимальні затрати й мінімальну вартість продукції. І коли в підсумку молоде підприємство вийде на середні показники, це буде без присмаку невдачі. Не потрібно максимізувати очікувані прибутки лише з огляду на високі ціни продукції на прилавках. Улітку, коли на ринку дуже багато міжсезонних фруктів, багато різноманітних ягід, я впевнений, наші люди не будуть віддавати 50 грн за кілограм яблук. Так, такий продукт матиме своїх нечисленних споживачів, але успішна стратегія — це продукція, що доступна масовому споживачу.

Нині знаю кілька господарств, які ще не спродали свої яблука, і їхній збут обмежений. Причина у тому, що населення влітку не споживає багато яблук. Усі вже чекають свіжого яблука — літнього. Та й зараз усі ми хочемо їсти вишню-черешню, абрикоси та іншу літню продукцію. А щодо ціни… От ми всі звикли порівнювати ціни яблук і бананів. І побачивши, що яблуко коштує аж 50 грн, покупець автоматично вирішує: «Ну звісно ж, банан!». І правда, яблук можна буде досхочу наїстися, коли ті вже незабаром, наприкінці літа — на початку осені продаватимуться на кожному кроці, а банан — стратегічний і екзотичний продукт, та ще й уполовину дешевший від яблука. То чому його нині не взяти?..

— Якої ціни на яблука слід очікувати цієї осені й протягом сезону реалізації?

Перед кожним збором урожаю садівники сподіваються, що ціна на яблука буде гідною. Однак продажі урожаю-2020 обіцяють багато цікавого. Цього року умови вегетації були дуже складні. Унаслідок несприятливої погоди у період формування зав’язі на яблуні виникли проблеми з обпаданням плодів. Надмірні дощі та вологість дали поштовх хворобам, передусім парші — там, де сади належно не захистили, інтенсивність її розвитку була великою. Беручи до уваги непрості умови вегетації, середній садівник пророкує: «Цього року яблуко буде в ціні, адже його буде мало». Та як буде насправді — ще питання. Бо у таких ситуаціях садівнича спільнота завжди проголошує: «Яблука не буде», а тоді звідкілясь яблуко на ринку з’являється. Така поява має логічне пояснення: господарства, що унаслідок несприятливих умов та прорахунків у агротехніці отримали яблука не першої якості, «скидають» їх на ринок за дешевшою ціною. Ця дешевша ціна спрацьовує як антагоніст якісного, але дорожчого яблука, збиваючи його ціну. І у підсумку той, хто виростив дорогий і якісний продукт, мусить його або зберігати тривалий час у сховищі (щоб продати у березні-квітні, коли ціни вищі, а це автоматично збільшує собівартість продукції), або ж продавати продукцію за заниженою ціною. Брак обігових коштів, який на початку сезону продажів відчувають усі українські плодово-ягідні підприємства, теж стимулює зниження ціни. У результаті якісні яблука продають за наявною на цей час на ринку дещо заниженою ціною. Вона, звісно, трохи вища за ціну неякісного непотребу, який поспіхом реалізовують одразу ж після збору урожаю. Але усе одно це не те, що очікує заробити ретельний садівник. Загалом 6–7 місяців реалізації збігають дуже швидко, і часто в травні, коли яблуко можна продати дорого, своєї продукції ми вже не маємо.  

Я сподіваюся, що цього року яблук в Україні вродить достатньо, адже недооцінювати усі садівничі підприємства, які щораз виникають і закладають нові насадження, не слід. Тобто яблука цьогоріч будуть. Якої вони будуть якості — це окреме питання, від якого і залежить ціна.

— Ви радите садівничим підприємствам більше зосереджуватися на внутрішньому українському ринку. То може й спостерегли, які саме сорти яблука смакують нашим споживачам? Чи може їм байдуже?

Ні, їм не все одно. Спостереження за смаковими пріоритетами українців свідчать, що такі сорти, як Голден Делішес і Гала, популярні і в Європі, і у нас в Україні. Не сказав би, що це прояв європейської яблучної моди — це просто прогрес. Натомість у Європі мода на сорти яблук справді є — там на ринку представлені клубні сорти, також щороку з’являються сортові новинки, впливають й специфічні смакові пріоритети, яких населення окремих європейських країн дотримується уже століттями. Як наслідок, тамтешній споживач обирає яблука із широкого спектра сортів. У нас же це все тільки починається. Ми, дякувати Богу, вже відійшли від Джонатану і Симиренка, які у нас уже не такі популярні. Але для того, щоб крокувати в ногу з європейською яблучною модою, маємо ще багато працювати.

— Очолюване вами підприємство працює на ринку ось уже два десятиліття і є прикладом прогресивного й досвідченого садівничого бізнесу в Україні. Що ви плануєте, зважаючи на зміни, які нині відбуваються на ринку?

З огляду на загальну економічну ситуацію в країні сьогодні дуже важко щось планувати. Додає свого й зміна погодних умов, унаслідок якої нашу продукцію стає дедалі важче вирощувати. Мета — втриматися на досягнутому рівні, компенсувати наслідки не надто вдалих для нас попередніх років. Грандіозних планів поки не будуємо, проте маємо короткострокові — збільшити вихід якісної продукції яблук. У нас нещодавно з’явилася нова сортувальна лінія, й це дає змогу розподіляти яблука на більшу кількість товарних ґатунків, також завдяки їй ми розширили типи пакування яблук, усе це дає нам додаткові вигоди під час продажів.

Перед нами дуже важливі 2–3 роки, які ми плануємо присвятити підвищенню якості продукції та оновленню агротехніки, щоб пом’якшити негативну реакцію плодових культур на зміну довкілля. Розроблятимемо стратегію виробництва, яка вбереже нас від погодних негараздів. Тобто нині одна мета — мати стабільне виробництво, стабільну якість продукції і розвивати збут.

Про оновлення насаджень поки не йдеться. Ми створили нові сади якраз до 2018 року, розсадили вишню, з 2015 року посадили майже 80 га інтенсивної яблуні. Нині ці ділянки саме вступають у повне плодоношення. Залучення нових культур теж не плануємо, бо конвеєр у нас забезпечений, і нам важливо його втримати.

Леся Каделя

журнал “Садівництво по-українськи”, серпень 2020 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись:
  • 100 найкращих аграрних підприємств України
  • Експертна рада проекту «Аграрна Еліта України - 2019»
  • 100 найкращих аграрних підприємств України, за номінаціями