Ген ефективності
У ТОВ «Подільський бекон» працюють над зниження собівартості виробництва та зростанням прибутковості
ТОВ «Подільський бекон» — підприємство з неповним циклом виробництва, що спеціалізується на вирощуванні та реалізації поросят вагою 25 кг. Саме такі підприємства у період нещодавньої кризи у свинарстві, спричиненої різким здорожчанням кормів, потерпали найбільше. Завдяки чому підприємство вистояло та як долає нинішні труднощі воєнного часу розповів заступник директора Андрій Грабенко.
— Пане Андрію, цього року тваринницька галузь України переживає чи не наймасштабніше випробування — війна торкнулася кожного господарства більшою чи меншою мірою. Як би ви описали теперішній стан ТОВ «Подільський бекон»? Що нині найбільше впливає на роботу?
— Справді, на роботу підприємства, як не крути, війна впливає. Ми хоч далеко від фронту, але ракети чи безпілотники долітають і до Хмельниччини, іноді влучають в об’єкти енергетичної інфраструктури. Тож і в нас відключають електроенергію. А для маточника електрика — головне: це і опалення, і вентиляція. Щоправда, торік вирішили модернізувати систему — збудувати котельню, поставити котли, що працюють на пелетах. Та поки змушені користуватися дизельним генератором, коли вимикають електрику.
На початку повномасштабного вторгнення росії були проблеми з постачанням ліків, кормів, але з цим ми впоралися. Окрім того, чимало наших працівниць виїхало за кордон, щоправда, частина вже повернулася. Чимало чоловіків мобілізували до війська, така ситуація, думаю, у багатьох господарствах. Проте наше підприємство не зупиняло роботу, працюємо, поновлюємо маточне стадо.
Утім, криза для нас, як підприємства неповного циклу виробництва, наступила задовго до війни — ще минулого року. Тоді було важко всім: і нам, і відгодівельникам. Принаймні відгодівельники могли продати свою продукцію, хай навіть за низькою ціною. А нам не було куди дівати поросят, наші партнери відмовлялися їх купувати, їм це було невигідно. Нині все налагодилося, ціна свинини на ринку влаштовує всіх гравців. Навіть попит на нашу продукцію більший, ніж пропозиція. На жаль, тут зіграла свою роль і війна, бо багато підприємств на сході й півночі України зазнали великих збитків через воєнні дії, а то й зовсім припинили діяльність.
Нас торішня криза змусила замислитися над розширенням діяльності, диверсифікацією виробництва. Тому ми прийняли рішення з часом будувати відгодівельник. До речі, так планують зробити й наші колеги по галузі.
— Чи не думаєте нарощувати поголів’я?
— Ми тримаємо наш виробничий потенціал на високому рівні, постійно оновлюємо стадо, ремонтуємося породами Hypor (маємо один виробничий майданчик на 1 тис. свиноматок) та Genesus, також утримуємо 1 тис. свиноматок. Наші приміщення розраховані на 2 тис. свиноматок, і наростити маточне стадо ми не можемо.
— Тоді як можна зменшити собівартість виробництва?
— Для цього ми вчасно поновлюємо стадо, щоб не тримати свиноматок більше ніж шість опоросів, щоб вони не втрачали рівень продуктивності, з’їдаючи при цьому ту ж саму норму корму. Практикуємо штучне запліднення, маємо термінальних кнурів. Кнурів та ремонтних свинок купуємо у вітчизняних компаній, тож проблем із постачанням племінних тварин у нас немає.
Для зменшення собівартості виробництва підбираємо якісні корми, які найбільше підходять нашій генетиці. Перш ніж обрати постачальника, тестуємо їхню продукцію. Пересвідчилися, що для кожної генетики найкраще підходить певний вид корму певної компанії, хоч, на перший погляд, їхні складові майже однакові. Таке тестування дає змогу отримати найкращі показники на усіх технологічних групах обох генетик і отримати якісних та здорових поросят.
Раніше комбікорм готували на підприємстві, закуповуючи сировину. Тепер у зв’язку з регулярним відключенням електроенергії плануємо купувати готовий гранульований комбікорм на заводі. Для цього вже купили секційний комбікормовоз. Тим більше сезон видався дощовим, тож зерно може бути уражене грибами, а це ризик розвитку мікотоксинів. А комбікормовий завод має можливість закупити велику партію зерна, перевірити його якість і надалі належно зберігати. Ми такої можливості не маємо: поки відправимо зерно в лабораторію, поки отримаємо результат, а свині вже його з’їли. Також зменшити собівартість виробництва можна за допомогою власної сировинної бази, але для цього треба мати свої землі. Поки в нас такого немає.
Підвищення кваліфікації працівників теж сприяє зменшенню собівартості виробництва. Для цього ми постійно проводимо навчання персоналу, що якісно позначається на результатах, ми в цьому переконалися. Розробили систему мотивації працівників, причому не тільки фінансову. Адже визнання твоєї праці, елементарна похвала теж мотивує.
Врешті-решт, обираючи певну генетику, також можна домогтися низької собівартості та високої прибутковості виробництва.
— Вам вдалося цього досягнути? Як саме?
— Маємо високопродуктивних свиноматок, які народжують по 14 однорідних поросят вагою 1,45–1,55 кг, мають високу молочність. Сортування поросят намагаємося мінімізувати. Зазвичай обходимося без прийомних матерів, але бувають різні випадки, наприклад, коли щось сталося зі свиноматкою, тоді підкидаємо поросят мачухам.
Ще під свиноматкою привчаємо поросят до сухого корму, із шостого дня підгодовуємо мінімальними дозами, потім поступово збільшуємо норму, тож перед відлученням вони вже навчені їсти сухий комбікорм. Відлучаємо поросят на 24-й день вагою 7−7,5 кг, на 60-й день вони досягають маси 25 кг. На дорощуванні поросята швидко ростуть з низькою конверсією корму. У цьому й полягає низька собівартість генетики.
На відгодівлі також наші поросята мають високі прирости: 0,9–1,2 кг залежно віл типу годівниць, обладнання, кормів. Ще одна перевага нашої генетики: якщо наші партнери хочуть, щоб свині досягнули ваги 140 кг, вони не ризикують тим, що наші тварини після досягнення маси 120 кг почнуть обростати салом. Майже до 160 кг вони дуже швидко ростуть, не зменшують прирости, а товщина шпика мінімальна.
— Однією з визначальних характеристик поросят ваших порід є відсутність гена стресу. Наскільки це впливає на їхню продуктивність?
— Це дуже важливий елемент. Коли ген стресу наявний, то поросята, свиноматки постійно стресують. Зокрема, свиноматки — в момент запліднення, переміщення, пологів. Купуєш 100 ремонтних свинок з геном стресу, привозиш на підприємство — троє з них можуть загинути. Аналогічна ситуація з поросятами. Наприклад, порося може загинути від анафілактичного шоку: втратило свідомість прямо на вивантажувальній рампі й завтра може здохнути. У наших поросят такої проблеми нема. Їхній, так би мовити, режим дня цілком розмірений: поїли, попили, випорожнилися, лягли спати.
Відсутність гена стресу унеможливлює агресію. Немає канібалізму, поросята один одному не гризуть хвости чи вуха. Щоправда, ми хвости все одно купіруємо, це обов’язкова процедура за великого скупчення тварин. Бо хвостик ворушиться, і порося рефлективно намагається його схопити. А загалом наші поросята спокійні, не б’ються. Звісно, у перші дні після завезення вони встановлюють ієрархію в стаді — хто першим поїсть, хто останнім. Тут важливо, щоб і умови для свиней були створені відповідні: слід уникати великого скупчення тварин, протягів, різких звуків, бо це дратує свиней. З нашого досвіду можу сказати, що іграшки також відволікають від різних подразників.
— Як вдається підтримувати високий статус здоров’я поголів’я?
— Працюємо за принципом «здорова мама — здорове порося». Годуємо лише якісними комбікормами, проводимо профілактичні щеплення свиноматок від колібактеріозу та клостридіозу, щоб уникнути у поросят неонатальних діарей. Ремонтний молодняк вакцинуємо за стандартною схемою: бешиха, парвовірус, колібактеріоз, клостридіоз, цирковірус. Товарних тварин щепимо проти цирковірусу й мікоплазми, хоч ми чисті щодо цих захворювань, але не знаємо, яка ситуація в господарствах наших партнерів. До речі, якщо вони хочуть провести додаткову вакцинацію партії поросят, ми йдемо їм назустріч.
Велике значення приділяємо біобезпеці. Маємо повністю огороджену територію, сучасний санпропускник. Комплекс поділено на брудну та чисту зони. На вході працівники приймають душ, перевдягаються. Підприємство забезпечує всіх одягом та взуттям. Наші працівники свиней удома не тримають — продаємо їм м’ясо за пільговими цінами. Людей годуємо на фермі, щоб не приносили продуктів. Проводимо постійну дезінфекцію та дератизацію.
— Нещодавно АСУ провела дослідження, згідно з яким кожне п’яте українське свиногосподарство працює на розвиток. На вашу думку, ви є серед них?
— Безперечно. Якщо не розвиватися, то нема сенсу працювати. Основні напрями я вже назвав: постійна робота над зменшенням собівартості виробництва, оновлення стада. Умови для цього ми маємо. Розширення в майбутньому спеціалізації шляхом освоєння відгодівельного напряму зміцнить наші позиції на ринку.