Технологія ноу-тілл дає змогу працювати ефективно навіть у складних кліматичних умовах Криму
Пятнадцять років у нашій країні практикують технологію ноу-тілл, і весь цей час не вщухають дискусії щодо її ефективності й доцільності застосування. Чимало господарств, спробувавши перейти на «нуль» та не отримавши підвищення врожаїв, повернулися до традиційного обробітку — мовляв, ця технологія занадто дорога й часу чекати на бажаний результат просто немає. Ті ж, хто попри помилки та невдачі залишився вірним обраному шляху, переконують у її ефективності та вищій рентабельності. А отже, і вищій прибутковості вирощуваних культур. Тим не менше дедалі більше аграріїв придивляється до ноу-тілл або ж принаймні до окремих її елементів, і спонукає їх до цього насамперед брак вологи на полі. А оскільки прогнози кліматологів щодо подальшого вологозабезпечення України все більш песимістичні, то закономірно, що й кількість прихильників ноу-тілл із часом зростатиме.
Саме таку компанію із зацікавлених агрономів і фермерів зібрав нещодавно на Миколаївщині один із найвідоміших ноутільників Михайло Драганчук — кримський фермер, голова ФГ «Драгмі», який вже 12-й рік успішно працює за цієї технологією. Перед початком автобусного туру ми коротко поспілкувалися з Михайлом Івановичем і розпитали про його досвід роботи у цій системі.
— Пане Михайле, власне, для чого ви організували цей ноу-тілл тур для фермерів?
— Ви знаєте, чим більше я працюю, тим більше виникає потреба обмінюватися досвідом, навіть енергією, щоб мати натхнення працювати далі. Колись компанії «Агромир» й «Агро-Союз» багато зробили для популяризації цієї технології, проводили багато семінарів і конференцій, запрошували на них цікавих лекторів, але з часом відійшли від такої діяльності. А мені як фермеру дуже бракує таких зустрічей. На жаль, нині в Україні не проводять подібних заходів, тому я сам вирішив організувати конференцію, присвячену технології ноу-тілл. Однак, щоб зробити щось велике, треб почати з малого. Першим таким кроком став ось цей автобусний тур для виробників-ноутільників. На нього зібралися фермери з 12 областей України й Криму, з різних за розміром господарств, із різним рівнем досвіду роботи в технології ноу-тілл; багато є й тих, хто лише приглядається до неї.
— А як ви перейшли до ноу-тілл?
— Свого часу в мене був сайт «Фермерський бізнес». І компанія «Агро-Союз» запросила мене бути інформаційним партнером своєї першої ноутільної конференції. Це був перший підхід до цієї теми. Однак потім, коли мене особисто запрошували взяти участь у конференціях з ноу-тілл, я відмовлявся: «бик», який сидів у мене в голові, заважав це зробити. Я тоді вважав, що технологія ноу-тілл тільки для багатих. От, наприклад, «Агро-Союз» на конференції презентував сівалки широкого захвату — 12 і 18 м. Я думав, що для невеликого фермера така техніка дуже дорога. Ціна такої сівалки здавалася мені космічною — життя не вистачить, щоб купити подібне.
Усе змінилося, коли я потрапив на майстер-класи «Агро-Союзу» на аграрній виставці в Києві. Один зі спікерів Едуард Романьков наводив економічні доводи на користь цієї технології — вони були такими очевидними, що я просто не міг зрозуміти, чому раніше про такі речі не думав. Ви знаєте, я зайшов на цей майстер-клас однією людиною, а вийшов зовсім іншою.
Наступного року мене вже не треба було вмовляти — я з великою цікавістю приїхав на конференцію «Агро-Союзу». Там, на пресконференції, я запитав директора компанії Володимира Хорішка: «Ноу-тілл — це технологія для багатих?» А він мені: «Орати — для багатих!» Однак ціни ж на техніку космічні! А мені так хотілося спробувати, хоч я усвідомлював, що моїх коштів вистачить тільки на стерньові сівалки СТС заводу «Червона зірка». І я наважився купити дві. Нині можна казати, що ці сівалки не ідеальні, але краще починати з помилками, ніж не починати зовсім. Ще більша помилка — нічого не робити, бо немає ідеального інструменту. Коли ми збирали ці сівалки, тільки лінивий не сказав, що у нас нічого не вийде. Бо в наших кримських умовах, де земля як камінь, такі сівалки в господарствах уже давно порізали на метал. І, справді, мені було страшно в той момент.
Коли ми, зібравши першу сівалку, вийшли в поле, яке тривалий час не оброблялося, й спробували працювати, то стикнулися з проблемами, але не з тими, на які очікували: сівалка йшла по необробленій землі, а це були важкосуглинкові чорноземи, як по маслу. А ось коли вийшли на оброблену ділянку, то не могли її протягнути, бо трактор буксував. У той рік двома сівалками ми засіяли майже 700 гектарів озимих зернових.
Перший рік частину землі обробили по «нулю», а частину — за мінімальною технологією. Першим позитивним результатом нульового обробітку було збереження ґрунту від вітрової ерозії: досі цього я не міг добитися ні за традиційної, ні за мінімальної технологій. Річ у тім, що в Криму постійні пилові бурі, відбувається вітрова ерозія. Так от, на тій частині лісосмуги, яка примикала до поля, де практикуємо ноу-тілл, була зелена трава, а на тій частині, до якої підходило поле з мінімалкою, все було засипано пилом. Тепер я думаю: навіть заради того, щоб зупинити ерозію ґрунту, варто було переходити на цю технологію. Навіть якщо б ми не досягли теперішніх результатів.
— Які саме результати ви отримали?
— Наприклад, якщо раніше для мене межею мрій був трактор ЮМЗ, який ми взяли в лізинг, то вже наступного року після переходу на ноу-тілл ми купили посівний комплекс «Хорш-Агро-Союз». А ще рік тому я думав, що мені життя не вистачить, щоб заробити на цей комплекс. Насамперед це сталося тому, що в ноу-тілл зовсім інша економіка. Ми не змінили кардинально врожайності, в нас не змінився клімат, ми не могли впливати на ціни. Змінилася тільки технологія. Завдяки переходу на нову технологію наступного року ми вже купили трактор «Джон Дір».
Тепер я кажу: якщо мені повернутися навіть до мінімальної технології, це означає закрити господарство. Просто нині є ще одна проблема: нема кому працювати. Раніше я думав: якщо матиму таку сучасну техніку, до мене черга стоятиме працівників. Виявилося, ні — черги немає. Нині в нас працюють два механізатори, які справляються з усіма роботами на 1400 гектарах ріллі. І якщо я про щось шкодую, то тільки про те, що не перейшов на цю технологію раніше.
Вирощуємо озиму пшеницю, озимий ячмінь, льон, горох, нут, соняшник, а два роки тому почали вирощувати кукурудзу — культуру, про яку я ніколи не думав, що її можна вирощувати в наших умовах на богарі. Така диверсифікація сівозміни дає можливість не лише оздоровити ґрунт, полегшити боротьбу з бур’янами, а й убезпечитися від цінових коливань на зерно: якась культура та виручить.
— Ноутільників часто питають — яка у вас врожайність?..
— Я відповідаю: надвисокою врожайністю похвалитися не можу, вона на рівні районної, пшениця в середньому дає 20–30 центнерів з гектара. Проте в мене є кошти на те, щоб купувати найкращу у світі сучасну техніку, платити конкурентну орендну плату й достойну зарплату працівникам. Натомість я знаю господарства, де пшениця родить по 40 центнерів з гектара, і в них ні на що не вистачає грошей.
— Як змінилися ваші підходи до боротьби з бур’янами, керування вологою, складання сівозміни?
— Мінімальна та нульова технології передбачають боротьбу з бур’янами за допомогою гліфосату, але якщо в мінімальній технології на цьому можна заощадити, то в ноутілл — ні, бо інших інструментів боротися з бур’янами немає. Звісно, мова не йде про органічний ноу-тілл. У ноу-тілл жорсткіші вимоги до сівозміни, бо в іншому разі немає балансу між різними біогенними факторами. Загалом ноу-тілл — це система пов’язаних елементів, одним з яких є сівозміна: вона важлива і для боротьби з бур’янами, і для нагромадження вологи, пожнивних решток тощо. Щоб технологія ноу-тілл була успішною, в ній треба досягати балансу. Оскільки в нас мало вологи, то, за порадою науковців, ми тримали пари як найкращий попередник під озимину, бо вони найкраще нагромаджують вологу. Проте науковці чомусь не кажуть, що пар — це шлях до деградації ґрунту. В усьому світі констатують, що обробіток ґрунту веде до його деградації, ґрунтової ерозії, втрачається структура ґрунту, обробіток перешкоджає роботі мікроорганізмів, ґрунтової біоти.
Далі — економічна складова: пар потрібно 6–7 разів обробити. Після цього врожай підвищується, але насправді його треба поділити на два. Бо це врожай за два роки. Однак якщо ми замість пару посіємо горох, то не лише ґрунт буде здоровішим, а й економіка. Тому ми відмовилися від пару.
Раніше в нас була сівозміна: пар — пшениця — ячмінь — соняшник. Нині стерньові після стерньових не сіємо. Тепер у нас половина посівних площ під зерновими — ячменем і пшеницею, і це багато, треба зменшити. Тепер ми практикуємо таку сівозміну: горох — пшениця — льон — пшениця чи ячмінь — соняшник — льон чи горох. Проте навіть після 12 років роботи ми не знайшли ідеального варіанта, постійно в пошуку найцікавіших ринкових культур для введення їх у сівозміну.
— Чому ви почали вирощувати кукурудзу?
— Бо нам бракує пожнивних решток, а кукурудза дає змогу їх забезпечити. Окрім того, це виклик: чи зможемо ми її вирощувати? Минулого року отримали врожайність 35 центнерів з гектара. Щоб зрозуміти можливість вирощування кукурудзи на богарі, випробували 27 гібридів. І зупинилися тільки на одному — американської селекції. Він має невелике ФАО: хоч можемо сіяти гібриди з більшим ФАО, адже нам сонця вистачає, але обмежує волога. Ми, як почали вирощувати кукурудзу, придбали сушарку, але цей гібрид не треба досушувати, тому сушаркою не користувалися.
Нам ніхто не міг відповісти, з яким ФАО сіяти кукурудзу в наших умовах, з якою густотою, у які строки тощо: наука, на жаль, здебільшого стоїть в опозиції до технології ноутілл. Вона бачить тільки її мінуси й ретельно їх виписує у своїх публікаціях, порівнюючи ноу-тілл із мінімалкою та оранкою — практикам такі досліди нецікаві. Їм цікаві тонкощі технології — норми, строки, густота сівби тощо. Тому практики самі закладають досліди й шукають відповіді на запитання.
— До речі, науковці до вад ноу-тілл відносять збільшення хвороб через велику кількість пожнивних решток на поверхні поля. Як з ними боретеся?
— Це один із міфів про ноу-тілл — багато хвороб на пожнивних рештках. Якщо немає сівозміни, тоді така проблема є. Один з елементів керування хворобами — сівозміна. Інший елемент — покривні культури. Крім того, що вони впливають на збудників хвороб, покривні культури сприяють підвищенню родючості ґрунту. Ми також вивчаємо ці моменти, бо в нас волога лімітує отримання якісного покриву. Кожен рік висіваємо ці культури, але не кожен рік успішний — ведемо пошук їх видів, зокрема ярих чи озимих, строків сівби. У нас вивчені хіба що сидерати, які теж є покривними культурами, але їх треба заорювати в ґрунт.
Сіємо, наприклад, сумішки літніх злакових і широколистих культур, скажімо, суданську траву, редьку, ріпак, вику, гірчицю, овес, але минулого року через спеку сходи згоріли. Ми зрозуміли, що цікавими для нас можуть бути сумішки озимих культур, і висіяли наприкінці серпня — на початку вересня вику озиму, жито озиме й ріпак озимий із розрахунку, що піде дощ, але дощ пішов аж у листопаді, і сходи покривних культур з’явилися разом зі сходами озимини.
В нас тепла осінь, і завдяки цим культурам, хоч вони й були маленькі, було досягнуто головного — зеленого покриття й живих коренів. До весни вони вегетували, і біота в ґрунті мала живлення. А навесні ми зупинили вегетацію покривних культур, бо невчасне припинення їхньої вегетації призводить до гальмування розвитку основної культури. Багато закладали дослідів із бінарними посівами — соняшник із викою, еспарцетом і буркуном, але зробили помилку: одразу засівали цілі поля. Нині я розумію: щоб ці світові напрацювання адаптувати до наших умов, треба зробити крок назад, щоб потім зробити два вперед. Тобто спершу робити дослід на ділянці в кілька гектарів, а не на цілому полі.
— І все ж таки, скільки фунгіцидних обробок ви проводите?
— Як і за звичайних технологій. Окрім того, серед ноутільників поширюється прагнення зменшити хімічне навантаження на ґрунти. Нас цікавить більше активізувати біологічні процеси в ґрунті, тому все більше людей відмовляється від хімічних обробок. Я на Полтавщині бачив поле під ноу-тілл, де ярий ячмінь фермер виростив без фунгіцидів і навіть — він мені боявся в цьому зізнатися — без протруєння насіння. Чистішого ячменю я за своє життя не бачив.
Знаєте, продавці хімії нам продають страх: вони розповідають, до яких наслідків може призвести цяточка на рослині. Якось я був в Америці в одному господарстві, і ми зайшли на поле сої й побачили шкідника. В нас хімічні компанії сказали б: ви вже запізнилися, ви повинні були б працювати інсектицидом на випередження. Натомість американець каже: «Якщо загроза становитиме 50%, тоді буду щось робити. А якби я продавав ЗЗР, то теж би радив працювати на випередження». Ми, звісно, до такого екстриму (50%) не доходимо, але діємо за ситуацією. Проте загалом боротьба з хворобами — теж виклик, який треба досліджувати.
— Одна з проблем технології ноу-тілл — переущільнення ґрунту. Ви з таким стикалися?
— Про переущільнення ґрунту кажуть ті, хто не працює за технологією ноу-тілл. Ми ж говоримо, що щільність ґрунту стає меншою. Досягається це всіма елементами технології, зокрема сівозміною, пожнивними рештками. Дуже важливо не працювати технікою на вологому ґрунті; важливо, щоб на поле крім сівалки, обприскувача й комбайна більше нічого не заходило. Бо часто під час жнив ми думаємо тільки про те, щоб зберегти врожай, але не думаємо про збереження землі. Тому в нас ніколи машина, що відвозить зерно, не заїде на поле: вона стоїть на краю. Найкраще, що можна зробити в такій ситуації, — підійти комбайном до машини для розвантаження, навіть не зовсім повним. Можливо, ми щось втратимо в продуктивності комбайна, але таким чином запобігаємо ущільненню ґрунту.
Окрім того, велика роль покривних культур, особливо сумішок, де є різні кореневі системи — стрижневі, мичкуваті. Корені працюють ефективніше, ніж глибокорозпушувачі. Якщо ми не обробляємо ґрунт, то в рази збільшуємо кількість мікрота макроорганізмів, зокрема черв’яків, які, працюючи, зменшують щільність ґрунту. Тому переущільнення ґрунту — це один із міфів про ноу-тілл.
— Яка рентабельність вашого виробництва?
— Це важко сказати, бо рік на рік не схожий. Перші роки ми всі зароблені кошти вкладали в техніку, бо не було чим працювати. В добрива вкладали мало. А як вклали в добрива — посуха, тобто не отримали віддачі від вкладеного. Шукали різних шляхів, як бути ефективними. Тому я не можу похвалитися ретельністю прорахунків того, як зробити виробництво рентабельним. Однак уважаю: якщо бізнес дає змогу купити найсучаснішу техніку, платити гідну зарплатню працівникам, платити конкуренту орендну плату, то він успішний і економічно здоровий. А загалом технологія ноу-тілл дає можливість працювати менше, заробляти більше й до того ж зберігати землю.
Розмовляла Людмила Морозова
журнал “The Ukrainian Farmer”, 2018 рік
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».