Сучасна ферма

 Отримати якісне молоко та мармурове м’ясо неможливо без селекційної роботи та ставки на благополуччя тварин. 

Кажуть, хто володіє інформацією, той володіє світом. А той, хто не боїться вчитися все життя й переймати передовий досвід, матиме найкращі результати. 

Фермерське господарство «Еліт-Мілк» добре знають на Львівщині та й далеко за її межами. За 11 років функціонування з уламків «радянщини» ферма перетворилася на європейське підприємство, яке реалізує високоякісне молоко та мармурове м’ясо. 

Такий успіх був би неможливим без менеджера та лікаря ветеринарної медицини ФГ «Еліт-Мілк» Руслана Панаса — людини, яка горить своєю справою. Тож The Ukrainian Farmer поспілкувався з ним, щоб дізнатися більше про ферму. 

— Пане Руслане, як зароджувалась ферма? 

— Власники підприємства Юрій і Гліб Ложкіни 2013-го придбали кілька корівників колишнього колгоспу. Щоправда, тільки одна будівля з трьох була у більш-менш нормальному стані, інші ж дві фактично були руїнами. Юрій Тихонович, хоч і не був дотичний до тваринництва, дуже любить корів. Тож завдяки його залученості у процес і допомозі його сина Гліба ми поступово розвиваємось. Мені як менеджеру поталанило: я маю рівноправний голос із власниками в ухваленні головних стратегічних рішень, а поточні виробничі питання загалом ухвалюю самостійно. Адже у тваринництві неможливо досягти результату за місяць або рік. 

Я відвідав багато ферм в Україні, Європі, Канаді. Кожен господар намагається розповісти про успіхи, натомість я питаю про недоліки тієї чи іншої технології або обладнання. І зазвичай люди чесно розповідають, тож у мене є можливість навчатися на чужих помилках. Та й коли до нас приїжджають, прошу вказати на недоліки. І коли розумію, що припустився певних помилок, я їх не приховую, а виправляю. 

Наразі ми майже завершили реконструкцію приміщень і складу, добудували доїльну залу й ще одну стайню. Сподіваюсь, що навесні запустимо доїльну залу і перейдемо на безприв’язне утримання корів. 

Ба більше, 2026 року, згідно із Законом України «Про благополуччя тварин», прив’язь буде заборонено. 

Мені досі подобається прив’язне утримання корів, але якщо зважити усі за й проти, моя найбільша стратегічна помилка полягає в тому, що ми зволікали з переходом на безприв’язь. Адже це — наше майбутнє і навіть сьогодення. Краще ставлення до тварин є абсолютно правильним. До них не можна підходити як до станка з виробництва молока, м’яса та грошей. Адже тварина нас годує, тож заслуговує на повагу. 

— Уточніть, будь ласка, яку площу треба виділити на одну корову згідно із законом про благополуччя тварин? 

— Законом передбачено норму в 9 м². Щоправда, якщо застосувати цю норму, то 90% ферм України не мають права працювати. У наших нових приміщеннях ми одразу орієнтувались на євростандарти. На кожну тварину передбачено 6 м², а з урахуванням вигульних майданчиків для кожної групи, де встановлено щітки для чесання, що також передбачено законом, на одну корову припадає 12 м² загалом. 

Крім того, закон про благополуччя тварин передбачає, що телятко повинно бути біля корови першу добу після народження. Ми телятко тримаємо 2–3 доби біля корови, але малеча прив’язана, тож не має змоги смоктати маму. На третю добу переводимо теля в окрему клітку, а з 3-тижневого віку — на групове утримання. 

— Які особливості годівлі телят? 

— Згідно із загальноприйнятими стандартами, як і на промислових фермах, випоюємо протягом 1–1,5 години молозивом від мами. Ми не тримаємо банк молозива, адже в нас не така велика ферма. 

Теличка п’є молоко від своєї мами перші три тижні, а потім переходить на загальне молоко. 

Бички перебувають біля мами до трьох діб і харчуються маминим молоком, а далі переходять на загальне молоко в групу. 

— З якої кількості корів ви починали та яка наразі їх продуктивність? 

— Ми починали із 43 корів локальних порід. Наразі наше молочне стадо налічує 170 тварин, і ми рухаємося до 250 дійних корів. 

На старті було 12 літрів молока на одну корову, нині доїмо 28 літрів молока на одну корову із середньорічними показниками жиру 4,5%, білка — 3,6% і вмісту сухих речовин — на рівні понад 13%, КСК менше за 200 тис. клітин / мл, ЗБО — нижче ніж 100 тис. КУО в 1 г. Наше молоко екстраґатунку продаємо ТОВ «Галичина». Паралельно маємо м’ясний напрям, але це переважно локальний продаж за приватними замовленнями. 

Отримуємо мармурове м’ясо, адже осіменяємо частину корів спермою м’ясних биків. 

— Чи застосовуєте штучне осіменіння? 

— Нам пощастило, адже коли ми розпочинали свою діяльність 2014 року,  на території Львівської області працював канадський молочний проєкт «Сокодеві», який реалізовувався у співпраці з Львівською аграрною дорадчою службою. Сюди приїжджали канадські фермери та менеджери й проводили тренінги для малих і середніх ферм. І ми завдяки цьому навчанню та інформаційному супроводу відкинули залишки радянщини в підходах до тваринництва й одразу налаштувались на інновації. Насамперед нас навчили правильно годувати корів і забезпечувати їм комфорт. 

Хоча канадський проєкт закінчився, але завдяки керівнику Львівської аграрної дорадчої служби Івану Паньківу можна стверджувати, що він далі працює. Менеджери Дорадчої служби й далі застосовують навички, набуті у співпраці з канадцями. І найголовніше — зберегли лабораторію з якості молока, яка є для нас дуже необхідним інструментом для моніторингу якості молока, здоров’я корів і розвитку ферми загалом. 

Завдяки цьому проєкту ми познайомилися з канадською компанією Sеmex, яка має представництво в Україні. Тож із 2016 року осіменяємо наших корів канадською генетикою. Працюю тільки із цією компанією, адже в генетиці має бути певна послідовність і простежуваність процесу. А інакше, якщо ви будете постійно змінювати одну добру компанію на ще кращу іншу, то не зможете у цьому довгому процесі знайти свої помилки й здобутки. 

Я намагаюсь завжди купувати топових биків і недешеву спермопродукцію. Адже витрати на генетику — це передусім інвестиції. Різниця у вартості спермодози — всього 300 грн, але теличка у свою першу лактацію дасть щонайменше на 500 літрів молока більше, ніж якби її осіменили дешевшою спермопродукцією. Математику тут не важко порахувати. Тож ми поступово з наших 12 літрів молока від корови на день прийшли до 28 літрів, до того ж не запроваджуючи агресивний раціон задля «великого» молока. 

— А щодо природного парування? 

— Ми застосовуємо також природне осіменіння, але, грубо кажучи, для підстрахування телиць. Цей досвід я перейняв у поляків. Зазвичай ми осіменяємо телицю у 12–13 місяців. Коли її осіменили й перевірили, її відправляють у групу, де є бик ангус (зазвичай два). Коли тільна тварина перебуває в групі в кошарі на безприв’язі, можна не побачити, що вона абортувала. А бик виправить ситуацію: коли теличка прийде в охоту, він її покриє, і вона знову буде тільною, а не вибракованою. Щоправда, таких теляток від бика м’ясної породи може бути троє-четверо на рік, і вони, звісно, вже не беруть участь у ремонті стада. 

— Чи не було бажання завозити нетелей? 

— Це було нашим головним рішенням, що ми не будемо завозити жодних нетелей. Натомість будемо покращувати наших локальних корів канадською генетикою. Адже з приїздом інших тварин ми привозимо, зокрема, проблеми — хвороби, притаманні тій чи іншій країні. А так телятка, які тут народжуються, адаптовані до наших умов і навколишнього середовища. До цього часу нам вдалося формувати здорове стадо без вакцин. Хоча, найшвидше, зі зростанням поголів’я та продуктивності нам доведеться це робити. 

— На які породи робите ставки у своїй діяльності? 

— Щодо молочного напряму, то в нас 30% стада — це джерсейська порода, а решта — голштини. Ведемо дві окремі чисті лінії, що походять від наших локальних корів. На сьогодні частина ремонтного молодняку господарства вже є п’ятого покоління. Щодо м’ясного напряму, то відгодовуємо кроси внаслідок осіменіння приблизно 40% корів спермою бугаїв таких порід, як герефордська, абердино-ангуська та бельгійська біло-блакитна (БББ). До речі, ми одними з перших в Україні почали утримувати бельгійську біло-блакитну. 

— Покращення поголів’я потребує більш виваженого підходу. 

— Так. Зокрема, ми резервуємо биків орієнтовно на рік наперед. До того ж у партнерстві із Sеmex проводимо геномне оцінювання телиць. Фактично теличка тільки народилась, а ми вже знаємо її потенційну продуктивність і підбираємо бика, яким її краще покрити, щоб в нас постійно підвищувались індекс генетики й показники продуктивності. 

Представники Sеmex приїжджають до нас, забирають проби. Генетичний матеріал відбирають із вуха телятка й відправляють за кордон. Там і проводять глибинний геномний аналіз, у якому вказано і предків конкретної телички, рівень інбридингу та інші важливі показники, що дає нам можливість швидше впливати на покращення генетики стада. Зокрема, так ми покращили показники однорідності вимені, жирності молока, що є дуже важливим для майбутнього прибутку. 

Тож ми, маючи результати геномного оцінювання, консультуємось із представниками Sеmex, і вони надають на вибір 2–3 бики, з якими буде найкраще працю вати. Я аналізую всю інформацію й ухвалюю рішення щодо закупівлі сперми конкретного плідника. 

Орієнтовно раз на пів року переглядаємо потенційних кандидатів на оцінювання. 

— На який продуктивний період корів розраховуєте? 

— У нас відносно молоде стадо, тож на сьогодні близько 70% — це тварини першої та другої лактації. Однак є тварини, у яких уже 9–10 лактацій. 

У середньому по Україні продуктивний період корів на промислових господарствах становить 2,5–3 лактації. Ми не промислове, а фермерське господарство сімейного типу із залученням найманих працівників, і корова для нас не є просто станком для отримання прибутку. Намагаємось знайти золоту середину між валом молока, собівартістю виробництва, здоров’ям корів, реалізацією їх генетичного потенціалу та чистим доходом підприємства. За моїми розрахунками це 5–6 лактацій. 

— Ураховуючи те, що компанія має власний земельний банк, як годуєте тварин? 

— У нас усього 110 гектарів земель, на яких ми вирощуємо тільки фуражні культури: силосну кукурудзу, злакові та бобові трави на сінаж і сіно. Зернову крупу й інші концентровані корми закуповуємо, звертаючи увагу на їх якість. Досвід із заготівлі, зберігання та згодовування грубих кормів перейняли у канадців. 

Трави косимо часто, не чекаючи викидання колоса й максимальної маси, натомість звертаємо увагу на показник перетравності, вмісту енергії, протеїну, золи тощо. Використовуємо вже п’ять років силосні гібриди бренду UNIVERSEED від компанії LNZ Group. 2024 року сіяли гібрид S3909 з ФАО 390. Навіть коли фермери збирали напівсуху кукурудзу, наша була зеленою. Особливість гібрида, який ми використовуємо, — зерно в качанах має спеціальну структуру з борошнистим ендометрієм. Тобто воно легко розпадається і має високий уміст крохмалю, відповідно, енергії. Зокрема завдяки цьому в нас раціон на 58% складається з грубих кормів і тільки на 32% — з концентратів, і як наслідок наші корови здоровіші, краще запліднюються, мають довше продуктивне життя. Звісно, ми могли б дати більше комбікорму задля високих надоїв. Однак — це вал, а я кажу про прибуток. Можна мати багато молока, але великі витрати, а можна мати молока трішки менше, натомість мати менші витрати й кращий прибуток. Як на мене, швидкі гроші за рахунок здоров’я та благополуччя тварин — шлях у нікуди. 

— Ви закладаєте силос у ями чи в рукави? 

— Ми побудували бетонні силосні ями, місткість кожної становить 1350 тонн. Це інвестиція, яка вже себе окупає. Маючи практику застосування заготівлі силосу з консервантами й без них, можу сказати, що головним чинником отримання якісного корму є технологія заготівлі, зберігання і відбору після відкриття ями. Консерванти не врятують ситуацію, якщо не дотримуватись зазначених вище процедур. 

Кожну нашу яму закладаємо за два-три дні. Трамбуємо силос тонкими шарами, залучаючи до цього процесу дві одиниці техніки. Важливо після заготівлі якомога швидше накрити силосну яму кількома шарами плівки. Її вже накриваємо сіткою, що захищає від тварин і птахів. А далі — накриваємо шинами. 

Застосовуємо поступове відкривання ями: корм відбираємо щодня за допомогою спеціального устаткування, яке робить рівний зріз у силосній ямі, що запобігає потраплянню повітря в корм і так званій повторній ферментації. 

— Скільки раціонів на фермі? 

— Оскільки ферма невелика, у нас один раціон для дійних корів. Це зручніше для логістики роздавання кормів і формування груп, а також головним для ухвалення такого рішення було те, що корови не стресують від переходу з одного раціону на інший. 

Склад нашого раціону — це 30 кг силосу, 5 кг сінажу конюшини, 3 кг сінажу злакової трави костриці. Також даємо 7–8 кг жому, 600 г соломи і 9 кг комбікорму. В складі комбікорму є зерно ячменю та пшениці, соєвий і соняшниковий шрот і суха кукурудзяна барда. Окрім того, додаємо 500 г мінерально-вітамінних добавок: сіль, крейду, премікси, дріжджові добавки тощо. Кормосуміш робимо самі. А премікси купуємо — працюємо з американською компанією Alltech і польською Blattin. Ціна на їх продукцію вища, але якість перекриває витрати. 

Роздаємо корм дійним коровам тричі на день, а іншим групам — раз на день. Застосовуємо для цього кормороздатчики, зокрема, торік придбали новий від компанії KЕЕNAN на 14 м³. 

Наші корови мають постійний доступ до корму та води — усе це потрібно для комфорту тварин. Кормовий стіл не може бути порожнім навіть пів години. 

— Як облаштовано доїльну залу? 

— Вибираючи доїльну залу, я довго розмірковував і збирав інформацію від партнерів. Зупинилися ми на «паралелі» зі швидким виходом від компанії DeLaval (2х8). Як на мене, це досконаліше конструктивне рішення, завдяки якому наше стадо швидко доїтиметься й не затримуватиметься в доїльній залі більше як 30 хвилин. 

— А щодо кошар? 

— Ми багато уваги приділяємо благополуччю тварин, тож на прив’язі корови стоять на гумових матах. Система вентиляції в старому приміщенні з низьким дахом — припливно-витяжна. А ось у новому ми намагалися зробити більше простору та свіжого повітря. Тож нова будівля в нас із голландським обладнанням: система гноєвидалення JOZ, штори VERVAEKE з метеостанцією, стійлові розділювачі Wisconsin. 

Лежакам ми також приділили увагу: придбали спеціальні голландські матраци для корів Friesianisland, на яких коровам буде дуже зручно відпочивати. Для них навіть підстилка не потрібна, хоча, як на мене, підстилка ніколи не буває зайвою. 

Проте потрібно періодично проводити дезінфекцію, яка також є профілактичним заходом щодо маститів корів. До того ж кожна група матиме власний вигульний майданчик із піщаним покриттям. Тож фактично завдяки цьому ми робимо профілактику хвороб ратиць. 

— Ви експериментуєте з так званим холодним утриманням. 

— Так. У нас на холодному утриманні телята, ремонтний молодняк, тварини на відгодівлі, сухостійні корови тощо. Вони — в кошарах, які захищено від вітру, дощу та сонця. Тобто немає стін, натомість є навіси. Такий спосіб утримання безперечно дає додатковий імунітет тваринам. У корови є вибір: вона може піти під накриття, де є солом’яна підстилка, але зазвичай обирає варіант лягти на землю або у сніг. Тож стандарти комфорту, які собі уявляють люди, насправді не дуже припадають коровам. 

— Як утримуєте биків? 

— Група бичків у нас в окремій кошарі. Проте з моєї практики краща якість мармурового м’яса виходить, коли бичків після шести місяців переводять на прив’язь. Тоді вони менше рухаються, краще ростуть, дають кращі прирости тощо. Зокрема, у нас кроси на прив’язі дають до 1800 г приросту, водночас на безприв’язі ці показники не перевищували 1600 г. 

— Який відсоток захворюваності поголів’я? 

— Проблеми з ратицями не перевищують 1%. Адже корови перебувають у сухих прибраних, постійно підстелених стійлах. Це і є профілактика хвороб ратиць. Виразка ратиць дуже рідко трапляється. А дерматитів, дерматозів та інфекційних хвороб ратиць у нас взагалі немає. 

Найбільше вибраковуємо корів через мастит. Причиною цього часто буває те, що з кожним поколінням тварини стають все більшими, а стійло-місця ми не можемо змінити. Одна корова іншій, або й сама собі, наступить на дійку, як наслідок — травми, розриви, мастит і подекуди вибракування, як правило, високопродуктивної тварини. 

На другому місці з вибракування — ялові корови: тварини з проблемами відтворювальної здатності. На мою думку, корінь цієї проблеми — у прив’язному утриманні. На початку нашої діяльності ми випасали корів, більшість із них приходила в природну охоту, а нині дедалі більше доводиться застосовувати схеми стимуляції й синхронізації охоти. Тут у пригоді стає продукція компанії «Сева». Відвідуємо конференції та семінари, які організовує ця компанія, й надалі будемо працювати з ними, оскільки цінуємо фаховий підхід до справи. 

Також важливим елементом у формуванні здорового стада є закупівля у компанії «Чуб Агроконцепт» системи моніторингу корів Sense Hub від Allflex. Це датчики спостереження за активністю та харчовою поведінкою тварин, які дають повну картину стану відтворення та здоров’я корів за безприв’язного утримання. Щодо хвороб телят, то за попередній рік народилось 172 голови, і якщо на рік є падіж 2–3 — це вже багато. Був рік, коли ми не втратили жодного теляти. І цим пишаємось. 

У нас дуже рідко трапляються респіраторні хвороби, зокрема завдяки тому, що телята не стресують у перші дні, бо перебувають разом із мамою. Також це завдяки холодному утриманню, адже вони мають моціон на свіжому чистому повітрі. 

— Кілька слів про профілактику й лікування маститу. 

— Найкраща профілактика маститу — це дотримання протоколу доїння: обробка вимені перед доїнням і після нього. Та й сам процес доїння має бути правильним: важливо не допускати сухого доїння. Насправді мені доводилось перенавчати людей, які з радянських часів звикли до того, що корову потрібно додоїти до останньої краплі й витягнути з неї усе. Тож відсутність сухого доїння є важливим елементом профілактики маститу. Крім того, дуже важливим є постійний моніторинг якості молока. 

Щомісяця ми проводимо контрольне доїння. До нас приїжджає представник Львівської дорадчої служби й відбирає проби молока від кожної корови. Буквально на наступний день отримуємо аналізи молока, у яких відображено показник жиру, білка, лактози, кількості соматичних клітин, умісту сечовини в молоці. На підставі цих показників проводимо постійний моніторинг здоров’я тварин, що дає нам змогу реагувати на субклініку таких захворювань, як ацидоз, кетоз, мастит, не чекаючи на їх клінічні прояви. 

— Чи доводиться застосовувати антибіотики?

— Так, звісно. Тут найважливіше — вчасна постановка діагнозу, дотримання протоколу лікування з урахуванням аналізу на чутливість. Однак ми — на шляху до мінімізації застосування антибіотиків, є мета реалізувати одну ідею, яку вже перевірив на дослідній групі, але про це згодом… Для корів, що йдуть у запуск, застосовуємо антибіотик пролонгованої дії тільки тоді, коли у тварини під час лактації було виявлено клінічний або хронічний субклінічний мастит. Якщо у корови не було виявлено маститу, запускаємо її без антибіотика. 

А ще нам у лікуванні маститу допомагають телята. Більшість маститів можна вилікувати навіть без антибіотика, якщо здоювати корову 7–8 разів на добу. Коли ми лікуємо корову, то біля неї ставимо одного або двох бичків, які крім лікувальних заходів упродовж доби активно ссуть вим’я. Так телятка нам врятували не одну корову. 

— Чи думаєте надалі розвивати м’ясний напрям? 

— Нині ставлю собі за мету не так масштабувати виробництво мармурового м’яса, як прививати культуру його споживання в нашому регіоні. Наразі попит на це є, і він зростає. 

Перебуваючи в Бельгії, я просто закохався в бельгійську біло-блакитну. У нас в Україні побутує міф, що корову, яку осіменили БББ голубою, потрібно робити кесарів розтин. Насправді це не так: тут проблема не в новонародженому телятку-кросі вагою 40–48 кг, а в будові кісток таза чистокровної мами-бельгійки. Мені на практиці вдалося розвінчати цей міф. На сьогодні до нас поступає дуже багато телефонних дзвінків із запитом на закупівлю таких телят. Це дуже перспективна порода для виробництва м’яса, адже йдеться не так про високі прирости й забійний вихід, як про коефіцієнт виходу чистого м’яса. 

Близько 40% корів, яких ми не бачимо в розведенні ремонтного молодняку, осіменяємо спермою м’ясних порід. Тож усі телятка, які від них народжуються, йдуть на виробництво яловичини. 

Аби на виході ми отримали якісне м’ясо, телятко мусить пити не замінник, а молоко мінімум три місяці після народження. Така годівля, відповідно, підвищує собівартість кінцевого продукту, але це того варте, особливо для гурманів, що цінують смак справжнього м’яса. 

— Скільки людей працює на фермі? 

— Включно зі мною й бухгалтером — 12 осіб. У нас до працівників є певні вимоги. На відміну від великих підприємств, де всі працюють за протоколами, ми свою роботу вибудовуємо на довірі, заохоченні й взаємоповазі. У нас склалася команда однодумців, які хочуть досягати найкращих результатів.

Також ми долучаємо молодь. Беремо на практику студентів, одного з яких уже у лютому беремо в штат. Найголовніше, щоб у людини горіли очі й вона хотіла навчатися. Адже легше навчити людину з нуля, ніж ту, що приходить і каже, що вона все знає. Наразі ми маємо критичність і будемо подовжувати цей статус. Щоправда, 70–80% фермерів Львівщини не можуть подати працівників на бронювання внаслідок дуже жорстких вимог щодо підприємств. 

— Які покращення запланували на найближчу перспективу? 

— У квітні плануємо перейти на безприв’язне утримання. Також воліємо цього року закінчити благоустрій території. Адже основні будівельні роботи ми завершили, тож маємо зробити під’їзні шляхи й облаштувати закриті лагуни для гною. 

Наразі більшу частину гною та гноївки використовуємо на полях нашого господарства, а решту продаємо (в останні кілька років на цю продукцію є великий попит). Мінеральні добрива застосовуємо в мінімальних дозах. 

Крім того, 2025 року плануємо відкрити фермерський магазин із продажу сирого молока та м’яса на території нашого підприємства. Якщо переробники не даватимуть справедливої ціни, то рухатимемось у напрямі розвитку власної переробки.  

ДОВІДКА 

S3909 (ФАО 390) від бренду UNIVER SEED компанії LNZ Group — це оптимальне рішення для виробників силосу, які прагнуть отримати високоякісний корм для ВРХ. 

Гібрид має еректоїдний тип рослин і зубоподібний тип зерна. S3909 вирізняється високою холодостійкістю та стійкістю до сажкових хвороб і фузаріозу. Гібрид добре адаптований до всіх зон вирощування, зокрема на піщаних ґрунтах. 

S3909 — це поєднання продуктивності, пластичності й посухостійкості, яке гарантує стабільний результат для аграріїв. 

Селекцію силосних гібридів бренду UNIVERSEED перевірено часом, їх обирають багато молочних господарств України. Завдяки північноамериканській генетиці, розробленій спеціально для молочних господарств, ці гібриди мають високий уміст крохмалю та велику кількість листків над качаном, що забезпечує високу поживність корму та сприяє збільшенню надоїв. 

Крім того, гібриди UNIVERSEED мають Green Effect — здатність зберігати високу якість зеленої маси завдяки повільному висиханню листя та стебла. Це дозволяє отримати більше енергії з кожної тонни корму, що є важливим для ефективного молочного виробництва.  

ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ  

Сергій Довгий, лікар ветеринарної медицини, директор СТОВ «Сімекс Альянс » Україна”  

— Разом із фермерським господарством «Еліт-Мілк» ми в одних із перших запровадили геномне тестування Elevate Semex тварин, що дало нам змогу керувати даними й ухвалювати рішення, яких тварин ми лишимо для маточного поголів’я, а з якими працюватимемо в підборі бугаїв-плідників. Тому майже за 10 років ми досягли результатів, про які Руслан Панас розповів у своєму інтерв’ю: з 12 літрів та 43-х корів локальних порід до 170 голів і 28 літрів молока екстраґатунку. Однак хочу зауважити, що геномне тестування має бути єдиним автоматизованим інструментом для побудови стратегії стада й працює тільки в комплексі з програмою підбору биків Semex Works та OptiMate — продукт для оптимізації планів схрещування тварин. Elevate Semex працює тільки тоді, коли ви ухвалюєте жорсткі рішення. Якщо протестована теличка має низькі показники й ви можете це собі дозволити, то повинні забрати її зі стада, інакше ви марно витрачаєте кошти на тест і час.