Стратегія розвитку
Укрупнення ферм — природний процес, продиктований загальними правилами ведення бізнесу та законами ринку.
Тваринництво не буде прибутковим, якщо підходити до нього із застарілими лекалами кількісних показників, допоміжного статусу для рослинництва та так званої соціальності бізнесу. Розвиток цієї галузі потребує не лише довгих інвестицій, а й чіткої стратегії, готовності адаптуватись до викликів і самостійності.
На переконання начальника управління тваринництва холдингу «АСТАРТА-КИЇВ» Ярослава Кушніра, роблячи ставку на якість, ефективність та екологічність ферм, можна досягти значних результатів.
— Пане Ярославе, розкажіть, як розвивався напрям тваринництва «Астарти»?
— Історично склалося, що господарства, які приєднувались до «Астарти», мали своє тваринництво. Не завжди це були ефективні та сучасні ферми: деякі об’єкти побудували ще за часів колгоспів. Тому ми постійно проводили роботу щодо оптимізації напряму. Не завжди це було пов’язано зі стратегією компанії: багато залежало від підходів регулятора або їх відсутністю. У періоди, коли тваринництво і переробка були схожі на стихійний ринок, де діяв принцип «За що купили, за те й продали», взагалі було важко прогнозувати будь-яку потребу в розвитку й зростанні.
Проте на початку 2010-х років ми в «Астарті» почали вибудовувати тваринництво як повноцінний сегмент бізнесу, відходячи від так званої соціальної моделі галузі.
Наразі в структурі холдингу — 35 тваринницьких об’єктів. Наша стратегія пов’язана з укрупненням й оптимізацією тваринницьких об’єктів із максимальним збереженням ферм у регіонах присутності. І хоч кількість об’єктів буде зменшуватись, натомість їх якість, ефективність та екологічність покращуватимуться.
Ураховуючи те, що у Європі небагато великих тваринницьких об’єктів, доцільніше спиратись на досвід США, Китаю й Ізраїлю. Тому ми працюємо, користуючись досвідом світових експертів, переймаємо їх знання й намагаємось цей досвід застосовувати на всіх наших фермах.
Якщо йдеться про будівництво чи реконструкцію, ми співпрацюємо з командою фахівців. А проєкти нам розробляють організації, що комунікують з європейськими й американськими колегами й мають достатню експертизу.
— Як нарощували поголів’я?
— Завжди поголів’я компанії налічувало близько 25 тис. голів. Нині воно наближено до 29 тис. голів загалом і з них 12,5 тис. — дійні корови.
Ураховуючи те, що в нас є ферми з досить різними умовами, зокрема на прив’язному утриманні та зовсім невеличкі ферми, торік у середньому на фуражну корову припадало 10,5 тис. тонн молока. А на найкращих фермах маємо 14 тис. тонн надоїв — це світовий показник.
— Якій генетиці надають перевагу в компанії?
— Ми націлені на роботу з чорнорябим голштином. Насправді у світі не так багато промислових молочних порід, і перше місце — за голштином. Ця порода прекрасно себе демонструє і в Україні, і в Ізраїлі, де зовсім інші кліматичні умови. До того ж голштин має високий коефіцієнт конверсії корму.
Проте, на мою думку, не завжди порода відіграє першу скрипку. Що вища продуктивність корови будь-якої породи, то вимогливіша вона до належних умов. Якби нас влаштовували надої на рівні сім тонн на корову, це було б добре для здоров’я тварини. Але ж ми ставимо надзавдання тварині, тому маємо створити їй надзвичайно комфортні умови, організувати правильну годівлю, забезпечити якісний менеджмент. Бо навіть елементарні порушення в годівлі часто призводять до дуже серйозних і складних наслідків незалежно від породи.
Хто вміє і намагається забезпечити всі потреби високопродуктивної корови, робитиме це, А хто цього не вміє, вважатиме, що потрібна інша порода чи прилив свіжої крові для покращення здоров’я тварин. Якщо забезпечили якісні відтворення, комфорт, менеджмент, годівлю, то генетика себе проявить. Це — аксіома, про яку знають усі тваринники.
— У компанії розроблено власну генетичну програму. Розкажіть про неї.
— Ми співпрацюємо з генетичними компаніями IDF, ST Genetic, Alta Genetic, CRI Genetics тощо. Щороку разом із ними розробляємо й здійснюємо програми навчання, узгоджуємо свої генетичні програми й співпрацюємо щодо генетичного матеріалу. «Астарта» не купує нетелей, а покращує внутрішнє поголів’я за допомогою спермопродукції.
Ми обрали для себе селекційну програму Beef on Dairy й постійно оцінюємо всі наші стада. 20–30% стада, які мають слабший генетичний потенціал (зазвичай це старіші тварини), запліднюємо кількома породами, щоб їх потомство не було в нас в молочному стаді. А ось на 30–40% найкращих використовується найкраща генетика, зазвичай сексована спермопродукція, щоб ми мали більшу кількість дочок і найкращий вибір серед них. Це дозволяє забезпечити кращу генетику в ремонті стада й мати можливість приросту. Зокрема, починаючи з 2026–2027 років, виходячи з нашої селекційної програми, ми націлені на забезпечення 7–10% приросту основного стада щороку.
— На Вашу думку, який тип утримання є найоптимальнішим, ураховуючи, що на фермах холдингу застосовують як прив’язь, так і безприв’язь?
— Справді, у нас є ферми зі звичайним прив’язним утриманням, які за продуктивністю, здоров’ям, збереженістю поголів’я — найкращі за сучасніші підприємства з безприв’язним утриманням.
Це говорить про те, що забезпечити комфортні умови тварин можна і в не надсучасних, величезних приміщеннях. Тварині має бути зручно лягти, встати й комфортно відпочивати 12–14 годин на добу, мати достатньо свіжого повітря й смачного корму. Тварині потрібно харчуватись від 8 до 14 разів на день.
Проте економіка каже, що в приміщенні на 5000 корів, де є дуже багато технологічних рішень, витрати на утримання тварин зменшуються. Відповідно, потрібно укрупнюватись. Якщо ж ідеться про справжній комфорт тварин, це не про глобальні ферми.
— Наскільки симбіоз рослинницького та тваринницького напряму «Астарти» є продуктивним?
— На моє переконання, взаємовідносини рослинництва й тваринництва мають бути ринковими. Це окремі сегменти, які дають свою ефективність і прибутковість. Якщо прибуток із гектара в рослинності становить 250–300 доларів, то, продаючи продукцію для тваринництва, ця прибутковість має бути приблизно такою. Якщо ж хтось каже про прибуткове тваринництво внаслідок безплатного отримання сировини для кормів із рослинницького напряму — це неправильний підхід.
У нас непогано вибудовано синергію, якщо казати про замовлення кукурудзи на силос, сінажів однорічних і багаторічних трав. По культурах, які ми купуємо на корм, дотримуємось принципів класності: від неї залежить ціна на продукцію, яку ми на початку кожного бюджетного року узгоджуємо з нашою службою рослинництва. Якщо ж служби не досягають згоди щодо вартості агропродукції, ми або скорочуємо використання певних сінажів, або купуємо альтернативу на ринку.
— З чого складаються раціони та скільки їх загалом?
— Шаблонних раціонів у нас взагалі немає. А загалом по господарствах їх близько ста. Для дійних корів ми маємо близько п’яти раціонів, для молодняку — чотири. Проте в нас немає такого, щоб однакові раціони застосовували в усіх регіонах України.
В одній агрофірмі більше застосовують пивної дробини, в іншій — менше внаслідок непоганої врожайності сінажів, які поповнюють дефіцит клітковини і протеїну.
Кожний структурний підрозділ на місці домовляється, який сорт обрати, коли закладати силос. Тобто в них є певна свобода, виходячи з економічної доцільності, адже ціни на збіжжя, залежно від урожайності й регіонального розрізу, різні.
У компанії на сьогодні є агрофірми, які мають суттєво кращі показники відносно інших із заготівлі та перетравності власних кормів, що дозволяє зменшити використання концентратів у загальному раціоні.
Також ми у доволі великих кількостях використовуємо побічні продукти нашого цукрового виробництва, зокрема мелясу та жом, який консервуємо відразу після сезону цукроваріння. Якщо добиваємося високих рівнів сухих речовин, такий корм за своєю енергетичною цінністю не поступається кукурудзяному силосу. Тому за рік використовуємо близько 60 тис. тонн жому.
А норми по раціонах усім відомі. Зокрема, в американській системі чітко прописано, скільки у складі раціону має бути протеїну, крохмалю, цукру, жиру, нейтрально-детергентної клітковини для дійних, високопродуктивних і сухостійних корів тощо.
— Який загальний статус здоров’я поголів’я «Астарти»?
— На здоров’я значною мірою впливають комфортні умови утримання, над покращенням яких ми постійно працюємо.
Якщо ж казати про протиепізоотичні заходи, ми витримуємо всі принципи, закладені у вимогах до вакцинації. Тобто не допускаємо накладання вакцини на вакцину, витримуємо строки між наступними чи кожними вакцинаціями, узгоджуємо планові вакцинації з державними органами тощо. До прикладу, в нас щотижня корови йдуть у сухостій. Тож для забезпечення їх здоров’я й колострального імунітету для потомства тваринам потрібно зробити певний перелік вакцин. Між ними потрібно чітко витримати не менше як 14 днів — за цей період організм здатен створити імунну відповідь.
Якщо проводимо планову вакцинацію, зокрема від сибірської виразки, за два тижні до і через 14 днів після щеплення не здійснюються ніякі інші вакцинації. Потім цих тварин треба тримати на контролі задля збереження стабільного імунного й бактеріального фону в стадах. Над цим «Астарта» і наші тваринники досить ефективно попрацювали.
Ідеться як про правильне застосування імунно-біологічних препаратів, так і про правильну побудову технологічних карт і планів вакцинацій. У нас розписано все по датах на рік наперед. Виконання технології й, по суті, диктат технології вирішує багато питань.
А ось термін «статус здоров’я» для мене дещо абстрактний. Проте, якщо «Астарта» виробляє 96,5% молока екстраґатунку, впевнений, що це корелює зі статусом здоров’я. Ми апріорі не можемо використовувати молоко з антибіотиком або з іншими препаратами. Молоко від маститних корів також не потрапляє в загальну систему. Відповідно, усього санітарного молока, включно з тим, яке отримуємо протягом перших 3–5 днів після отелення, у нас близько 3%.
— Ви згадали про мастити. Які заходи задля профілактики цього захворювання проводите на тваринницьких комплексах?
— На моє переконання, основна проблема маститів — у дотриманні технології доїння.
На прив’язному утриманні видоєна чи не видоєна корова є суб’єктивним рішенням оператора доїння. Тож там існують високі ризики того, що ми можемо робити корові некомфортно.
Якщо ж ідеться про доїння в доїльних залах, де технологія доїння витримується й контролюється електронікою, там значно менше проблем.
Тому першим правилом профілактики маститу є чітко прописаний протокол доїння — він знімає понад 80% проблем із маститом. Далі — протокол запуску корів. За два місяці до отелення потрібно припинити її доїння. Тварина має перебувати в сухостої: у цей період відбувається регенерація вимені й наново запускається весь процес лактації. Що більш високопродуктивна тварина, то їй складніше піти в запуск і припинити лактацію. Таку корову потрібно не просто законсервувати й відправити в сухостій, а протягом найближчих семи днів її треба контролювати: чи не має вона якихось клінічних змін, чи не підвищилась температура, чи не виділяється з дійок молоко. Якщо ж молоко виділяється, вочевидь, консервант виплив і корову потрібно передоїти й законсервувати по-новому, щоб вона у цей сухостійний період не мала запалення молочної залози й щоб не вийшла на наступну лактацію із суцільним маститом.
— Як автоматизовано доїння на фермах холдингу?
— Ми саме рухаємося у цьому напрямі, адже на сьогодні в нас не так багато високотехнологічного доїння. І хоч ми отримуємо гарні показники, автоматизація додасть стабільності й допоможе убезпечити від людського чинника, який завжди є. Наразі ми вже завершили один із проєктів реконструкції, а ще чотири — на різних стадіях реалізації.
Ми уклали контракт із компанією GEA на придбання трьох «каруселей» Dairy Rotor — дві на 60 й одну на 40 місць для господарств у Полтавській і Хмельницькій областях.
Згідно з нашим запитом, підкріпленим конкретним технічним завданням, вони запропонували найкраще рішення й найбільш привабливі умови співпраці.
На моє переконання, усе залежить від запиту клієнта й можливостей виробників доїльних залів, які працюють на українському ринку, цей запит задовольнити, виконавши всі умови контракту.
Наразі багато з них пропонують набір опцій, який може задовольнити потреби тваринницького комплексу. Ми для себе обирали опції, виходячи з реальної потреби й економічного ефекту від їх застосування. Зокрема, замовили авто матизовані копитні ванни, ураховуючи наші потоки худоби, хоча насправді можна їх замінити на дезінфектант або забезпечити обробку кінцівок вручну. Адже ноги для корови — це дуже важливо, ураховуючи, що вони мають часто вставати, лягати й переміщатися. Тому цю опцію в доїльній залі дозамовляли, як підгонщики, вентиляцію тощо.
— Чи дається взнаки брак кадрів і як окрім автоматизації певних процесів намагаєтесь закривати брак фахівців?
— Це складна проблема для України загалом, і вона тільки загострюється. Тож досить плідно працюємо з навчальними закладами: зі студентами ділимося досвідом, запрошуємо їх на практику й беремо на роботу.
Тваринництво — це галузь, яку потрібно популяризувати. Бо люди часто не розуміють і не уявляють, якого рівня технологічності досягла ця сфера в Україні.
Я зустрічався з багатьма студентами, які їздили на практику на тваринницькі ферми у Європу. Вони оцінили, що промислове тваринництво — це серйозний бізнес, але вони не знали, що такий рівень бізнесу нині і в Україні.
— Ураховуючи, що Україна йде шляхом євроінтеграції, чи зміняться підходи до утримання тварин?
— У європейських директивах є мінімальний перелік вимог, які ми повинні забезпечити. Якщо загалом казати про комфорт тварин, на мою думку, формулювання та «дорожня карта» з покроковим переліком заходів і процедур з боку урядових інститутів не зовсім чіткі. Підприємства втілюють новації на власне розуміння, яке згодом може виявитись помилковим. А кожна така помилка насправді доволі дорого коштує.
Українське тваринництво на сьогодні розвивається надзвичайно динамічно. Тому було б дуже бажано завдяки регулятору мати розуміння, до яких рівнів варто розвиватися, щоб наша продукція мала попит на ринках і щоб ми не потрапили в профіцит. Тобто потрібно визначення певної межі.
— Що Ви маєте на увазі під словом «межа»?
— Продукція тваринництва точно матиме попит на ринку, основним інструментом якого є конкуренція. Українські фермери мають усі передумови, щоб конкурентні переваги у вигляді нижчих цін на продукцію та кращих послуг, реалізувати й збільшити свою частку на ринку, зокрема на європейському.
І тут потрібно віддати належне підтриманню саме з боку міністерства, яке формує спільне з бізнесом бачення тваринництва в умовах євроінтеграції. Адже без спільної програми між виробництвом і переробкою, де держава виступатиме арбітром, регулятором і легіонером в опануванні зовнішніх ринків, саме по собі тваринництво нічого не представляє на ринку Європи.
Коли ж усі працюватимуть у зв’язці, то фактично на європейський ринок вийде збірна України з достойною конкурентоздатною продукцією.
— Чи відповідає наразі українське тваринництво європейським стандартам і чого нам бракує?
— Ми самі не помітили, як українське тваринництво стало конкурентоздатним на світовому ринку. Звісно, ще є ті господарства, які лишились на рівні, далекому від європейського. Проте за аналогією зі США, де я бував, можу сказати, що поступово невеличкі ферми зникнуть і на ринку лишаться великі комплекси, які розвиваються й розвиватимуться надалі. Укрупнення — це природний процес, від якого нікуди не дітися.
Український тваринницький бізнес наразі доволі непогано розвинувся, попри умови ринку, який бував доволі агресивним. Якщо в Україні на сьогодні будується понад 120 великих тваринницьких об’єктів, це каже саме за себе.
ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ
Володимир Антонюк, комерційний директор ПП «Грас-Ексім», офіційний дилер GEA у Хмельницькій області
— Компанія GEA на сьогодні є лідером із продажів доїльних зал типу «карусель» на ринку України. Зокрема наша компанія відповідно до контракту поставить, змонтує і введе в експлуатацію «карусель» Dairy Rotor Т8900 у преміальній комплектації з годівлею для «Волочиськ-Агро» — підрозділу агрохолдингу «Астарта», який працює на Хмельниччині. Сподіваємось, обладнання GEA допоможе компанії автоматизувати доїння, досягти планів щодо нарощування виробництва й вийти на нові рубежі постачання молока екстраґатунку на ринок України.
Володимир Крагель, директор ТОВ «Агротехніка», офіційний дилер GEA в Полтавській області
— В Агрофірмі «Ім. Довженка» на Полтавщині буде встановлено «карусель» моделі Dairy Rotor Т8900 на 60 доїльних місць виробництва компанії GEA, розраховану на 2 тис. голів дійного стада. Це найновіша модель роторної доїльної зали компанії GEA, призначена для доїння корів на індустріальних фермах. Також вона комплектується системою миттєвого охолодження молока в потоці й двома вертикальними холодильниками по 40 тонн для його зберігання.
Доїльну «карусель» обладнано системами розпізнавання, селекції, стимуляцією перед доїнням і контролем електропровідності молока, що допомагає виявити захворювання корів на ранніх стадіях.
Це вже третя доїльна «карусель» цієї моделі від GEA, яка працює на Полтавщині. Аналогічні «каруселі» активно експлуатують у ТОВ «Скіф» і СТОВ «Воскобійники», де вони добре зарекомендували себе в роботі.