СФГ «Бондарчук» другий рік працює за системою Овсінського, сподіваючись на збільшення врожайності та зменшення витрат
Микола Бондарчук працював головою сільради села Недра на Київщині, та в 1994 році вирішив стати фермером. Спочатку господарству виділили 20 га, до яких із часом додалося ще стільки ж. У перші роки вирощували до 15 овочевих культур: кабачки, патисони, томати, кавуни, дині, кілька видів капусти, картоплю. З початку двотисячних почали брати в оренду паї. Поступово відмовилися від розмаїття овочів, зосередившись на солодкій кукурудзі (100–130 га), кабачках (12 га) і кількох видах капусти (65 га), а також додали в сівозміну сою (250 га), пшеницю, зернову кукурудзу й сидерати. На загал господарство обробляє до 500 га. В останні роки СФГ «Бондарчук» вирішило проекспериментувати зі способами обробітку землі в напрямі їх мінімізації та повернення до природних біологічних процесів.
— Миколо Логвиновичу, ви господарюєте на землі вже понад двадцять років. Які системи обробітку застосовували раніше?
— Від початку фермерування орали поля аж до 2014 року, тобто два десятиліття. Ці два десятиліття я вважаю втраченими. Шкодую, що не почав цікавитися мінімальними системами обробітку ґрунту раніше. Один японський учений-агроном порівнює оранку з вибухом атомної бомби: така шкода від неї природі. Відновлення триває не менше як 3–4 роки, через це врожайність після переходу на мінімальний обробіток знижується.
Важкі дискові борони не є доброю заміною плуга: їхній недолік у тому, що сферичні диски, направлені під кутом, роблять ще щільнішу підошву, ніж плуг.
Отож урожай 2015 року ми отримали по оранці, й нам знадобиться як мінімум кілька сезонів, щоб система мінімального обробітку запрацювала повноцінно. Після оранки поля треба кілька років вирівнювати, запускати механізм активного розвитку біоти, зменшувати забур’яненість і хімічний вплив, а на це потрібен час.
— Чим вас привабив мінімальний обробіток ґрунту?
— Активне життя у ґрунті відбувається на глибині 5–15 см, а деякі фахівці кажуть про 8–12 см. То який сенс орати на глибину 30–40 см? Треба працювати з активним шаром, а не перевертати землю з ніг на голову.
Крім того, мінімальна система дає змогу зберегти вологу в ґрунті. Рослини навіть без поливу можна забезпечити вологою завдяки ефекту «пляшки з холодильника». У повітрі завжди є волога, це всім відомо з прогнозу погоди. За мінімального обробітку верхня розпушена «подушка» підсушується, через неї активно проходить повітря. Під «подушкою» лежить щільна «підошва», що зазвичай має нижчу температуру — десь на рівні 12 °С. Через різницю температур між «подушкою» і «підошвою» на поверхні останньої утворюється конденсат, тобто конденсується волога з повітря. Найактивніше цей процес відбувається в найспекотніший період дня, коли повітря найбільше вбирає в себе вологи. Вночі відбуваються аналогічні процеси, тільки роса випадає на поверхні розпушеного ґрунту. Фактично, за правильної системи обробітку природа цілодобово може забезпечувати рослини вологою навіть без дощу за допомогою «сухого поливу». Великий агроном Іван Овсінський радів сонячним дням не менше, ніж сьогодні радіють їм власники сонячних електростанцій.
— На який результат від застосування системи Овсінського ви розраховуєте: збільшення врожайності сільгоспкультур, зменшення витрат на їх вирощування?
— За перших 3–4 роки я сподіваюся мінімізувати внесення добрив. Це вагома стаття витрат, вони коштують дуже недешево.
Добрива ми вносимо обов’язково, інакше є ризик не отримати врожай. Відмовлятися від них, особливо в перші роки переходу на міні-тілл, не можна. Наприклад, під кукурудзу перед висівом маємо розкидати «лійкою» 150 кг/га карбаміду і 100 кг/га нітроамофоски. Допоможемо рослині стартувати, а потім запустяться й природні механізми.
 |
| Штригельна борона — основне знаряддя для розпушення ґрунту й знищення бур’янів у ранній фазі |
— На які саме природні механізми робите ставку?
— Передусім на ті, що пов’язані з вирощуванням сидератів і з активізацією ґрунтової біоти. Система мінімального обробітку для застосування сидерації підходить якнайкраще. Причому зелені добрива значно ефективніші не лише за «хімію», а й за гній ВРХ чи курячий послід. Азот в рослинних рештках доступніший, засвоюватиметься краще, тож його потенціал можна використати одразу з першим урожаєм. Утім, ми купуємо на птахофабриці й уносимо свіжий курячий послід, цьогоріч внесли по 2,5 т/га — рівномірно на всі наші землі. Тімірязєв писав, що мета внесення органіки — не удобрити землю, а внести мікроорганізми. Таким підходом і керуємося.
Ще один момент — вуглець. Не забуваймо, що рослина складається з нього на 70–80%. Однак про те, що рослині потрібен вуглець, говорять мало. Здебільшого увагу акцентують на NPK — тобто тих добривах, які можна купити й продати. Звісно, рослини отримують вуглець із повітря, однак його там не завжди достатньо. А от в рослинних рештках, що розкладаються, вуглецю величезна кількість. Тому на полях, де залишені рослинні рештки, у приземному шарі є багато вуглекислого газу, тобто основної поживи для розвитку рослин. Крім того, тонна соломи здатна фіксувати через мікроорганізми 10 кг діючої речовини азоту, тобто 5 т соломи кукурудзи — це 50 кг діючої речовини азоту, що є еквівалентом 200 кг аміачної селітри.
— Яким сидератам віддаєте перевагу?
— По пшениці висіватимемо буркун, який рідко хто вирощує. Це дворічна культура, яка утворює стебла до 2 м і пускає стрижневе коріння на глибину 3–4 м, а то й більше. Таке потужне коріння пробиває всі види підошов, розпушує землю, тобто виконує роль природного плуга. Отже, на полі з озимою пшеницею перед фазою виходу в трубку плануємо розкидати «лійкою» насіння буркуну з розрахунку 4 кг/га в суміші з добривами. Спочатку хотіли висіяти насіння сівалкою, однак сошники можуть пошкодити пшеницю, що вкрай небажано. Після розкидання пустимо на поле штригельну борону, яка загорне насіння й забезпечить аерацію. Тобто пшениця виступить як покривна культура для буркуну. Доки пшениця достигне, сидерат сформує кореневу систему й сходи висотою 4–5 см. Пшеницю зберемо, і після цього буркун почне активно набирати зелену масу. Оскільки це дворічна культура, плануємо тримати його на полі аж до травня наступного року, до підготовки під сівбу сої. Буркун здатен засвоїти 200–300 кг/га діючої речовини азоту й потім віддати цей азот ґрунту, що є еквівалентом унесення тонни аміачної селітри.
— Чи застосовуєте традиційну сидеральну культуру — гірчицю?
— Так, посіяли її цієї весни після солодкої кукурудзи. Сходи отримали 10 квітня, тож через 40 днів, коли почнеться цвітіння, можна починати роботу з нею. Фаза початку цвітіння є оптимальною для загортання, оскільки в цей час співвідношення вуглецю й азоту близьке до 20, що створює передумови для швидкого розкладання зеленої маси ґрунтовими мікроорганізмами. Як зацвіло, маємо вже співвідношення 25 або й 30, у фазу бутонізації — 35 і 40. Тож треба ловити момент.
В роботі з гірчицею треба суворо дотримуватися правила: до висіву чи висаджування наступної культури має пройти не менше як 10 днів, адже коренева система сидерата лишається непошкодженою, відповідно, потрібен час для її розкладання. В іншому разі амінокислоти, що їх виділяє коренева система гірчиці у ґрунт, стримуватимуть проростання культурних рослин. До речі, амінокислоти гірчиці працюють потужно, контролюючи бур’яни та шкідників: скажімо, чисельність дротяника й травневого жука на гірчичному полі зменшується до нуля.
— Ви сказали, що не заглиблюєтеся у ґрунт більше ніж на 5–7 см. Якими знаряддями пригортаєте сидерати?
— Минулого вересня придбали систему вертикального обробітку ґрунту «Салфорд». Цей агрегат спеціально призначений для роботи з пожнивними рештками. Його головне знаряддя — чотири ряди хвилястих дисків, що в шаховому порядку розміщені на індивідуальних пружинних стійках. Диски вкладають і січуть стебла рослин; далі трирядна пружинна борона, наче гребінець, спрямовує їх в потрібному напрямку й розпушує ґрунт на глибину 5 см, а задній коток розплющує стебла та вдавлює в землю. Крім того, коток створює після себе пило-земляний «вихор»: завдяки цьому полегшується робота мікроорганізмів, пришвидшується заселення ними рослинних решток і вивільнення поживних компонентів для росту майбутнього врожаю. Важливо також, що трактор із цим агрегатом працює доволі швидко, до 18–22 км/год, тобто є можливість працювати оперативно без втрати якості.
Є в нас і мульчувач «Шульц», який може подрібнити сидерат. Однак він не присипає скошену масу землею, не розпушує ґрунт — для цього потрібне окреме знаряддя.
— У вашій системі значна увага приділена аерації верхнього шару ґрунту. Як боретеся з кіркою на полі, що утворюється після весняних дощів?
— Маємо легку 12-метрову штригельну борону вітчизняного виробництва з регулюванням заглиблення. Боронування не лише розбиває кірку й сприяє аерації ґрунту, а й дає змогу зменшити гербіцидне навантаження на нього. Штригельна борона дуже добре знищує бур’яни у фазі ниточки, мінімізує пошкодження культурних рослин, адже довгі гнучкі зубці здатні плавно оминати перепони у вигляді добре вкорінених проростків культурних рослин. Наприклад, озиму пшеницю з весни ми вже чотири рази проборонували й ще запланували зробити стільки ж проходів, аж до виходу в трубку.
— Наскільки виправданою є така кількість боронувань з економічного погляду?
— У перші роки після переходу на мінімальний обробіток треба активно працювати над зменшенням забур’яненості. Насіння бур’янів із верхніх 5–7 см ґрунту має витратити свій потенціал. Якщо не допускати висівання нових порцій і не орати, тобто не вивертати на поверхню насіння небажаної рослинності з глибших шарів, то за кілька років можна досягти оптимальної чистоти полів.
Крім того, боронування — це закриття вологи та аерація ґрунту. Воно стимулює активний ріст рослин, набір ними зеленої маси. Прохід борони створює мікрострес, що змушує культурну рослину мобілізувати внутрішні ресурси, тож вона стає стійкішою і до хвороб, і до шкідників. Боронувати будемо і сою, і кукурудзу, й капусту — всі наші культури.
— Чи плануєте вносити гербіциди?
— Поки що без них ніяк. Березку, кульбабу, які мають потужні стрижневі корені, без них не виведеш. Якщо вчасно не спрацювати гербіцидом, одна рослинка породить нову порцію насіння на наступний рік, чого допускати не можна. Однак гербіцидне навантаження будемо мінімізувати.
Розмовляла Марія Михно
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».