Сад надій
Сад надій
Фермерське господарство «Фрутмікс» розташоване на складних ґрунтах країни, тому вимушене експериментувати. Найчастіше дуже вдало.
Микола Петрунь, засновник фермерського господарства «Фрутмікс», все життя займався музикою, а у 2013 році вирішив завершити кар’єру та зайнятися бізнесом. Вирішальними були 5 га землі, що залишили йому батьки, хоча земля на Закарпатті доволі складна для вирощування кісточкових. Але цей виклик Петрунь прийняв і у 2013 році створив своє перше підприємство «Надія Сад» — розсадник з вирощування саджанців плодових дерев.
У 2015-му він заклав сади «Фрутмікс»: 3 га абрикоси, 1 га персиків, 0,5 га черешні, 0,2 га сливи. Підщепи купували у Нідерландах. На сливу та абрикосу — Міробалан, на персик — GF 677, на черешню — Гізела-6. Сьогодні пан Микола вирощує, на його думку, найкращі та найурожайніші сорти американського персика — Гло Хевен, Хардбрайт, Роял Маджестик, Майл Уфо (інжирний), черешні (Регіна, Кордія, Бігарро Бурлат, Лапінс) та абрикоси (Фріссоне, Бержеваль, Спрінг Блаш), сливи (Топ Хіт, Топ Фірст, Топ Гігант).
«Фрутмікс» застосовує технологічні засоби догляду за садом. Наприклад, за допомогою сучасних обігрівачів господарство подолало проблему втрат від заморозків, використання біопрепаратів дало змогу зберегти та продати цим літом хороший врожай черешні. Петрунь постійно експериментує. Наприклад, з цього сезону господарство повністю перейшло на самозбирання кісточкових, що в Україні мало де практикується через складність організації та втрати під час процесу. З цього «Садівництво по-українськи» й почало розмову з паном Петрунем.
— Пане Миколо, чому вибрали саме такий спосіб збирання врожаю та який ефект отримали?
— Спочатку ми працювали у звичайному режимі (ринки, супермаркети), але туди фрукти поставляють у стадії так званої технічної зрілості, тобто напівзеленими, це треба для того, щоб фрукт не зіпсувався до того часу, як його матимуть змогу реалізувати. Але ж, коли персик чи абрикос достигне на сонці й дійде до стадії повної зрілості, смак його стає максимально розкритим. Утім, продукт швидко псується і ніхто таку продукцію приймати не хоче. А якщо ти рвеш незріле, то зріле падає на землю і його вже не продаси. Якесь замкнене коло.
Колись підгледів ідею в Канадському фермерському господарстві: люди приїжджають, гуляють садом, кожен бере, що хоче, самі важать, а гроші залишають у скриньці. Усе без участі господаря, але на той час я не був впевнений в тому, чи готовий наш споживач до такого.
Вихід був лише один — запросити гостей (а саме так я називаю наших покупців) безпосередньо до нас у сад, щоб кожен мав змогу побачити, спробувати на смак нашу продукцію, зрозуміти, якою вона має бути насправді й тільки потім прийняти рішення купувати чи ні.
Розташування наших садів сприяє тому, щоб повністю перейти на самозбирання: ми розташовані лише за 13 км від центру Ужгороду та за 4 км від траси Київ — Чоп. Люди радо відгукнулися, їм сподобалося, тому ми і надалі хочемо розвиватися саме в цьому напрямі. Ідей ще дуже багато. Дай, Боже, сили для їх реалізації!
— Чому вирішили зайнятися садівництвом?
— Для мене ця сфера нова, я ж з 1985 року працював музикантом, співаком (посміхається), все життя у театрі, на концертах із живим колективом, у студіях звукозапису, на весіллях. Прийшов час йти зі сцени, просто за віком, зараз мені 58, а батьки залишили мені у спадок 5 га землі. Мій дід все життя займався садівництвом, і багато хто пророкував мені саме це майбутнє, незважаючи на те, що я обрав зовсім інший напрям у житті. Я почав займатися садівництвом лише з 2012 року, на перших порах не залишаючи й музики. З’явилися компаньйони з професійним агрономом, які запропонували закладати плодорозсадник, організували фермерське господарство «Надія Сад». Так я вперше занурився у бізнес, а паралельно працював із музикою.
— Яка проблема у вирощуванні саду була для вас як садівника-неофіта найскладнішою?
— Найважливіший чинник, який я на сьогодні бачу в садівництві, — це земля, ґрунт, для чого ти його плануєш застосовувати. На Закарпатті важкі суглинки, і коли падають дощі, вода практично не протікає, стоїть. Якщо саджанці попали у низину, то вода може стояти там тиждень, і вони просто пропадають. Через це я щороку втрачаю частину свого саду. Ми вже і виводи води робили в канали, але марно. Для кісточкового саду треба шукати землю десь на бережку, на схилі. До того ж землі у нас виснажені, і треба робити обов’язкові аналіз та підготовку ґрунту. Хтось каже, що треба сидератити ґрунт, щоб він був розпушений, — вони також праві. Я цього не робив. Ми пристовбурову смугу фрезуємо італійським обладнанням ранньою весною, коли травичка з’являється, потім ще раз через півтора-два місяці та влітку. І волога добре зберігається, легко засвоюється разом із поживними речовинами, і нема розтріскування ґрунтів. Ви б бачили масштаби цього явища в нашій місцевості, коли у тріщину можна руку засунути, і корені дерев видно на глибині.
Проєкт саду треба замовляти кваліфікованому спеціалісту, щоб там всі ці умови були прописані. Нам його робив Олександр Матвієць, голова асоціації «Укрсадпром», дуже кваліфіковано. Ми, власники бізнесу, за це платимо гроші, але зазвичай туди ніколи самі не заглядаємо, слухаємо свого агронома, але згодом я таки проглянув докладно цей план, а там все дуже точно і розумно розписано. Тому принципово у технологіях я б нічого зараз не міняв — просто посадив би сад в іншому місці та з ретельним аналізом ґрунту, але саджав би ті ж самі сорти. З ними я не прогадав. А це 70% успіху. Можливо, один сорт персику не варто було саджати, бо він не має того попиту, якого хотілось би, але щодо черешні, абрикоса й сливи не прогадав ні в чому.
— Яке обладнання використовуєте в саду?
— Основне, що я купив цього року, це причіпний газовий обігрівач саду. Його виготовляють в Україні за бельгійським зразком. Фірмовий коштує близько 20 тис. євро, а наші хлопці, які возять вживане аграрне обладнання з Європи, роблять за 3 тис. доларів. Ми застосували цей обігрівач вперше в цьому сезоні, без нього 70% врожаю пропадали б від морозу. Наприклад, вперше за п’ять років вдалося зберегти більш-менш нормальний врожай черешні — 10 т/га. До того все вимерзало, зокрема й запилювачі черешні. Хоча з комахами-запилювачами проблем не було, незважаючи на холодну весну. У нас тут багато хто держить закарпатських бджіл.
Цієї весни, якщо за прогнозом, вночі очікувався мороз мінус 2–3 градуси, ми випускали в сад обігрівач. Обігрівач проходить кожний четвертий ряд. Запалюються форсунки праворуч і ліворуч, вмикається вентилятор, який роздуває тепле повітря. Шести газових балонів вистачає на чотири години. Така установка на 5 га може добре зберегти урожай, наші втрати становлять лише 10–15%. Додатково планую взяти ще генератор туману. Якщо великі морози, бажано користуватись і тим, і тим, як це роблять поляки. Далі планую замовити нашим умільцям стаціонарні обігрівачі з обертовою турбіною за прикладом голландських та польських — по одному на гектар. І про мороз можна забути.
— Як облаштували зрошення?
— Полив у нас крапельний з фертигацією — ми встановили систему разом із закладанням саду. У нас є свердловина 43 м. Усю автоматику для системи зрошення я виготовив сам. Фертигація у нас працює незалежно від зрошення. Ми використовуємо звичайні китайські невеликі насоси, акумулятори, ШИМ-регулятори. Цю переносну систему, яка вміщується у контейнер як для електричного лічильника, можна перенести та під’єднати до каналу зрошення в будь-якому місці саду. Надалі в планах комп’ютеризувати режими поливу.
— Як у вас налагоджений захист від шкідників, хвороб та кліматичних явищ?
— Кісточкові обприскуємо п’ять-шість разів за сезон. Спочатку мідьвмісними препаратами ранньою весною — Косайдом два рази, потім Хорусом, Скором. Завдяки застосуванню біопрепарату кожного тижня, коли йшли потужні дощі, у нас практично не було розтріскування черешні. А до того, за 20 днів до збирання, ми застосували звичайний фунгіцид. Вони нам фактично врятували весь урожай — не було ні гнилі, ні розтріскування. Плоди були ідеальними. Весь урожай черешні продали на гурт по 50 грн/кг. Але багато ще залежить від сорту — у мене вони такі (німецькі, чеські), що практично не розтріскуються.
— Обрізування кісточкових з нюансами для кожної культури — складна процедура, яка дається далеко не всім українським господарствам. Як із нею справляєтеся?
— У мене є спеціальна бригада з обрізування кісточкових. Ми навіть знімаємо ролики для мого уoutube-каналу, де один із наших спеціалістів доступно розповідає про нюанси обрізування саме кісточкових. До речі, врожайність абрикоси у нашому п’ятирічному саду цього сезону становила 55–60 кг з дерева. Вважаю, що ми змогли б здивувати голландця або француза-садівника, якби вони приїхали до нас. Напевне, вистачило б і 40 кг з дерева, краще щоб плоди були більшими, тобто треба було інтенсивніше регулювати прорідження.
— Які роботи зараз (16 вересня) тривають у саду?
— Наразі всі роботи практично завершено, своїми силами закінчуємо збирання сливи, урожайність якої цього року 40 кг з дерева.
— Чи використовуєте зберігання, наприклад, сливи?
— У цьому немає сенсу. Якби ми мали не 5, а, наприклад, 10 га саду, Ужгород все одно купив би весь наш урожай, причому за доброю ціною. Ми абрикос продаємо по 30–45 грн, тоді як садівники в інших регіонах країни по 10–15 грн. Хоча, можливо, справді справа в сортах і смакових якостях. У нас абрикоса — шикарний «француз», багато хто казав мені, що саме в нашому саду нарешті відчув смак дитинства. Тому всю продукцію продаємо на місці, ще й не вистачає.
— Що сьогодні вас як виробника найбільше цікавить у питаннях технології інтенсивних садів?
— Догляд абрикоси мені потрібно удосконалити. Є проблеми, які складно подолати, наприклад бактеріоз та вертицильоз. Дерево з ранньої весни просто згорає і гине прямо на очах. Щороку я викидаю близько сотні дерев через цю хворобу. Можливо, на поширення цього явища впливають сучасні сильні перепади температури, або щось у ґрунті, бо багато хто на Закарпатті на це скаржиться. Причому інші культури у нас живуть нормально, але ж абрикоса в моєму саду займає 70% площ, тому розв’язання цієї проблеми зараз є найактуальнішим. Для профілактики ми покращуємо імунітет кожного дерева мікроелементами, але чомусь одні дерева почувають себе добре, а інші буквально поруч гинуть.
— Чи плануєте застосовувати ще якісь нові технології?
— У майбутньому планую переходити на біопрепарати, щоб фрукти ставали дедалі менш «пластиковими». Уже зараз за місяць до збирання ми намагаємося не застосовувати ніяких препаратів, окрім біологічних. На ринку постійно з’являються нові біопрепарати, частину з яких я вже мав змогу протестувати й переконатися, що вони працюють не гірше за «хімію», якої так бояться люди.
— У вас є можливість розширяти площі та чи є такі плани?
— Можливо, додамо ще 5 га поруч. Зараз мені не вистачає персика, черешні, тобто попит значно перевищує пропозицію. Сливи на ринку зазвичай багато, хіба що ранньої трохи досадити.