Робота на результат

Жнива добігли кінця, й аграрії можуть підбити підсумки своєї діяльності.  

Стабільно отримувати добрі врожаї високої якості навіть на найкращих землях — завдання не з легких. А коли агропідприємство вирощує зернові й олійні в умовах ризикованого землеробства — робота всієї команди є неоціненною. У господарстві «Агрофірма “Дзвони”» за понад двадцять років діяльності призвичаїлися до кліматичних і географічних викликів й отримують добрі врожаї понад усе. Головний агроном агрофірми Ярослав Бай розповів The Ukrainian Farmer, завдяки чому агропідприємству вдається досягати дивовижних результатів. 

— Наша агрофірма має в оренді 9 га землі, 70% з якої — передгірський район, де доволі складно вирощувати агропродукцію. Бо коли йдуть сильні дощі та зливи, посіви може змити, підтопити тощо. Тому ми находимося у зоні ризикованого землеробства, але не через брак води, а, навпаки, через її надлишок у певні періоди. Проте ми отримуємо непогані результати. Ураховуючи схильність наших ґрунтів до ерозії, з метою запобігання її розвитку ми кожні 2–3 роки спецтехнікою розпушуємо ґрунти на глибину до 50 см. 

— Пане Ярославе, чи задоволене ваше агропідприємство результатами жнив і врожаями? 

— Цього року ми посіяли 2100 га озимого ріпаку, 2500 — озимої й близько 400 га ярої пшениці. Загалом отримали непогані показники врожайності, адже 500 га озимої пшениці навесні підтопило, хоча восени посіви були у доброму стані. Зрозуміло, що на підтоплених полях урожайність була невисокою — близько 6 т/га. На решті полів під озимою пшеницею врожайність становила 7–8,5 т/га. Однак зазначу, що вся пшениця в нас 2-го класу. 

По озимому ріпаку цього року були проблеми з унесенням добрив по мерзлоталому ґрунту через те, що лютий, березень і квітень у поле неможливо було ввійти, бо воно перетворилося на болото. Але в періоди, коли земля ледь-ледь підсихала, намагалися вносити азотні добрива. Припускаю, що частина добрив, які ми вносили, промилася через надлишок вологи. Проте зібрали непоганий урожай на рівні 4,2 т/га. 

Якщо на стан озимини вплинули дощі, то на ярину — посуха. Травень був сухим, і це вплинуло на майбутній урожай. Щоправда, на початку червня випали дощі й через ці мінімальні опади стан пшениці покращився. Тому цього року результати нас не дуже тішать: зазвичай у наших умовах урожайність ярої пшениці стартує від 7 т/га, цього року врожайність становить до 7 т/га. Проте її якість висока. 

— Чи вносили певні корегування до сівозміни з метою оптимізації витрат? 

— Цього року, під урожай-2023 ми нічого не корегували. Під урожай 2024 року доведеться вносити певні зміни: поки що зменшуємо на 10% площі під озимою пшеницею, можливо, навесні перекриємо її ярою. 

— Деякі аграрії з метою зменшення витрат скорочують площі під кукурудзою. 

— Торік з усіх культур у нас кукурудза виявилася найприбутковішою. Ураховуючи те, що 2022-го були перебої з електрикою, а зерно потрібно сушити восени, ми вирішили перестрахуватися й не збільшувати площі під кукурудзою, лишивши їх на рівні минулого року. 

У нас є власний елеватор, що здешевлює витрати, проте наразі основною проблемою є логістика. Урожайність сої або ріпаку в середньому становить 4 т/га, натомість урожайність кукурудзи стартує з 12 т/га. І це як велика кількість перевезень, так і великі обсяги сушіння зерна. Нашу продукцію продають за кордон, тому перевезти врожай з одного гектара кукурудзи складніше, ніж урожай ріпаку, соняшнику або сої. 

— На яку врожайність кукурудзи розраховуєте? 

— Цьогоріч доволі багато вологи, яку кукурудза дуже любить. Торік він був набагато сухішим, та й опади випали у вересні, коли це вже було непотрібно. Проте ми отримали врожайність кукурудзи на рівні 12 т/га. Тому цього року розраховуємо, що врожайність буде близько 12–14 т/га, тобто вищою на 10–15%. 

— Як я розумію, наразі за кордоном більший попит на українські олійні, ніж на зернові? 

— Так, але якщо підійти з агрономічного боку, сівозміни бажано дотримуватися. Ми не можемо з року в рік сіяти олійні культури, адже через це збільшується кількість шкідників і хвороб. І тоді, після нашої Перемоги, ми не зможемо дати раду проблемам ґрунтів. 

— Чи намагалися зекономити на ЗЗР? 

— Цей рік був доволі складним. Через велику кількість вологи на полях збільшилася кількість бур’янів. Звісно, ми намагалися зекономити, але нічого не вийшло. Період, коли велика кількість опадів і температура повітря понад 15 градусів за Цельсієм, є ідеальним для розвитку хвороб, через що також не виходить економити. Є моменти, коли ми можемо від чогось відмовитися, але весь «боєкомплект» препаратів у нас завжди є на складі. 

— У вашій агрофірмі відпрацьовано ефективну схему захисту озимини. Розкажіть про неї детальніше. 

— Останніми роками в нашому регіоні у вересні випадає багато дощів. Тому у посівах як озимої пшениці, так й озимого ріпаку є багато бур’янів. Відповідно, їх потрібно захищати. 

Озимий ріпак обробляємо двічі. Перший раз — відразу після сівби вносимо ґрунтовий гербіцид (2 л Бутізан Стар і до 150 грамів Комманду), вдруге — у фазу чотирьох і вище листків застосовуємо препарат Белкар, який захищає від волошки й інших бур’янів. З волошкою доводиться боротися як весною, так і восени. Падалиця зернових і злакові бур’яни також є. Проте з ними працювати легше через велику кількість препаратів, що є на ринку. Також за наших погодних умов активно розвиваються шкідники. Від них ми двічі захищаємо наші посіви. Перший раз вносимо інсектициди у фазу 3–4 листки разом із ріст-регулятором, вдруге — у фазу 5–6 листків також із ріст-регулятором. 

— Як захищаєте озиму пшеницю від бур’янів і хвороб? 

— Ми розраховуємо на високі врожаї озимої пшениці на рівні 7 т/га й вище. Тому щодо захисту цієї культури наполягаємо на початкових фазах розвитку. Застосовуємо потужні оригінальні протруйники: обов’язково даємо, особливо на перших посівах, які до кінця осінньої вегетації матимуть велику зелену масу, препарат Систіва на рівні 0,5 л на тонну насіння. Нас це рятує, бо з препаратом Систіва всі ці посіви входять у зиму без жодної хвороби. Відколи ми почали користуватися цим препаратом, отримуємо надвисокі врожаї на ґрунтах, що не затоплюються й не змиваються, з рН на рівні 6,5, високим гумусом тощо. 

Захищаємо також пшеницю й від бур’янів. У фазу від 2-х листочків уносимо препарат Дербі на рівні 50 гр/га. А від злакових бур’янів застосовуємо препарат Стомп — 2,8 л/га. Завдяки цьому навесні пшениця в нас виходить майже чистою. Проте ніхто не скасовував весняні однорічні бур’яни, тому навесні ми ще раз обробляємо посіви. 

Також у наших умовах є багато такого бур’яну, як хвощ польовий. З ним дуже важко боротися, бо немає жодного препарату, який би його 100%-во контролював. Ми користуємося таким препаратом, як Агрітокс. Перший раз за його допомогою спалюємо вегетативну масу (фаза 25–31), а також у фазу прапорцевого листка вдруге обробляємо посіви. Адже під час достигання культури всі бур’яни нижнього ярусу починають рости вверх разом із хвощем. Через них достигла озима пшениця має постійний доступ до вологи через росу, що акумулюється на них, тому вона втрачає свою якість, а також може прорости на колосі. 

Цього року ми дуже добре спрацювали: продисикували озиму пшеницю, висушили хвощ, і до якості збіжжя не маємо ніяких запитань. 

— За вашими спостереженнями, як зміна клімату впливає на розвиток нетипових для регіону хвороб і шкідників? 

— Наше агропідприємство крім вирощування зернових і технічних культур також має овочівництво, під яким усього 100–120 га. Маємо також два овочесховища, які заповнюємо на зиму й потім реалізуємо продукцію у супермаркетах. До 2015 року на білокачанній капусті я не бачив такого шкідника, як трипс — бачив його тільки на картинках. Уважалося, що він розповсюджується на Півдні й завдає величезної шкоди якості овочів. З 2015-го я побачив трипс на наших посівах. Також раніше не бачив такого активного розвитку бактеріозу на капусті, тому нам доводиться її зайвий раз обробляти. 

По зернових культурах наразі не спостерігаємо атипових хвороб і шкідників. Щоправда, хвороби стають агресивнішими й стійкішими до деяких діючих речовин. Тому доводиться брати найновіші препарати, що тільки з’являються на ринку та до яких немає стійкості ані у шкідників, ані у хвороб. Як доводить практика, новий препарат, що виходить на ринок, завжди дорожчий на 10–20%. Тому й захист щороку стає дорожчим. 

— Скільки зазвичай триває період звикання хвороб і шкідників до препаратів? 

— Якщо проаналізувати наші технологічні карти, які є на кожну культуру, один препарат у нас затримується не більше як два-три роки. Три роки, на мою думку, це максимальний період, коли препарат максимально ефективно захищає посіви. А ось після цього строку дія препаратів через звикання хвороб і шкідників знижується. 

— Чим керуєтеся у виборі нових препаратів? 

— Щороку на наших полях проводимо дуже багато дослідів, зокрема й по хімічних препаратах. Ми закладаємо досліди по фунгіцидах, інсектицидах і дивимося, які працюють найкраще. Останніми роками почали зауважувати не лише на кількість, а й на якість урожаю. Адже переважна більшість нашої агропродукції прямує за кордон, і зрозуміло, що покупці вимагають найкращу за показниками продукцію. Тому наше завдання як агрономів — дати максимальний урожай із максимальною якістю. 

— Аналогічно обираєте сорти й гібриди зернових та олійних? 

— Звісно. Щороку на дослідних ділянках сіємо багато гібридів ріпаку, кукурудзи, сої, пшениці тощо. Наприклад, цього року в нас було посіяно 52 гібриди ріпаку й 90 гібридів кукурудзи. За кожним спостерігаємо й потім обираємо ті, які демонструють найвищу врожайність. 

— Які сорти та гібриди наразі вас найбільше влаштовують?

— Ми обираємо найкраще з найкращих — це сорти й гібриди вітчизняної та іноземної селекції, які з’явилися на ринку в останні 2–3 роки. Ураховуючи те, що в нас високоінтенсивна технологія, вітчизняна селекція поступається за врожайністю іноземній. Якби в нас була технологія на порядок нижча, на іноземну технологію я б навіть не звертав уваги. 

Цього року ми обрали такі гібриди ріпаку, які посіємо на наших полях. Це Умберто та Ернесто від KWS, також нам сподобалися Артеміс й Авірон від «Лімагрейн». Крім того, посіяли гібрид 1165 від BАSF і гібрид Ритмо від Lidea. А в фірми DSV — дуже хороший гібрид Домінатор: цього року він продемонстрував найвищу олійність. Від фірми Lembke в нас посіяно гібрид Віолін. 

— Наскільки важко пристосовуватися з агрономічного погляду до вимог країн-покупців продукції вашої агрокомпанії? 

— Ми відстежуємо й вивчаємо всі вимоги країн, до яких прямуватиме наше зерно. Знаємо, що велику кількість діючих речовин там заборонено й, відповідно, ними намагаємося не користуватися. Ураховуючи те, що експортуємо переважно у Європу, наша продукція — у якісних межах, які потребує Євросоюз. До умов і стандартів ЄС призвичаїтися не надто складно, щоправда, це призводить до здорожчання технології через застосування дорожчих препаратів, які одночасно убезпечують від залишків діючих речовин, заборонених на території ЄС або інших державах.