Резерви продуктивності

У ПАП «Агропродсервіс» працюють над створенням умов для максимального розкриття генетичного потенціалу свиноматок.   

Нерідко ринок вітчизняної свинини називають турбулентним — з огляду на цінові коливання, вартість кормової сировини, невідповідність попиту пропозиції. Останні три роки війни додалися виклики енергетичні, кадрові тощо. Утім, потужні гравці навчилися адаптуватися до реалій сьогодення, находити вихід із найскладніших ситуацій і навіть планують подальший розвиток. Які резерви для підвищення рентабельності виробництва у ПАП «Агропродсервіс», у чому вбачають перспективи галузі, розповів заступник директора з тваринництва Роман Березовський. 

— Пане Романе, як Ви оцінюєте теперішній стан вітчизняної галузі свинарства, а також позиції вашої компанії на ринку? 

— Головний вплив на стан усієї країни й галузі зокрема чинить війна. З початку повномасштабного вторгнення експорт зерна був обмежений, тож ціни на зернові знизилися, бо пропозиція була великою, а попит купівлі й експорту — низьким. 2023 року ціна свинини на внутрішньому ринку була високою, а собівартість продукції низькою, відтак багато господарств реконструювали виробничі майданчики, де давно не проводили господарську діяльність, і заново започаткували свинарство. 

Утім, масове «навернення» у свинарство мало й негативні наслідки: хто не дотримувався технології, не втримав біобезпеку на належному рівні, а це здебільшого дрібні господарства, той постраждав від АЧС. Паралельно збільшення поголів’я свиней призвело до зниження ціни на свинину. Плюс війна призвела до того, що багато операторів ринку, які працювали близько від зони бойових дій, припинили діяльність. 

У першій половині 2024 року ситуація ще була прийнятною, зокрема й через дешеві корми, а це 65–70% вартості виробництва свиней. Однак із відновленням експорту зерна внутрішні ціни на зернові зрівнялися зі світовими, і маржинальність виробників свинини поступово зменшувалася. Паралельно з дорожчанням кормів улітку 2024 року ще й знизилися ціни на свиней. І так тривало до грудня. 

Водночас висока рентабельність відгодівлі свиней призвела до здорожчання молодняку свиней, якого багато купували для відгодівлі. Вже з другої половини 2024 року висока ціна на закупівлю молодняку і висока вартість кормів зробили нерентабельним ведення бізнесу з відгодівлі свиней. Відповідно, пропозиція свиней зменшилася. 

Нині ціни знову підвищились, ситуація майже три місяці стабільна, але корми дорогі, відповідно, маржинальність невисока, в межах 5–10% залежно від рівня господарства. Багато господарств, які мали поголів’я 1000 свиноматок і більше, його збільшують, будують нові приміщення. Більші господарства поглинають малі, бо мають матеріальну базу й доволі професійні кадри — і у цьому є розвиток. 

— Тоді які виклики Ви вбачаєте для вашого господарства? 

— Нині найбільший виклик — брак кваліфікованих кадрів. Чимало працівників виїхало за кордон, багатьох мобілізували в ЗСУ, а щоб виховати кваліфікованого спеціаліста, треба не один рік. На нашому підприємстві завжди був кадровий запас, який давав змогу замінити спеціалістів. На сьогодні його немає. Якщо сьогодні хтось випаде з команди, знайти когось ззовні важко. Зазвичай ми брали молодих спеціалістів, і вони зростали разом із нами, обіймали вищі посади. Тепер потенціал вичерпався,  беремо студентів, випускників вишів.  

— Щоб забезпечити стабільність виробництва, на Вашу думку, в якому напрямі треба рухатися? 

— Як і будь-якому виробництву, нам треба розвиватися. Після закінчення війни Україна інтегруватиме з ЄС, відтак європейський ринок праці для українців буде доступнішим, тож, імовірно, роботу будуть шукати за кордоном (хоч у нас по галузі зарплати доволі високі). Водночас молодь неохоче йде працювати на свинокомплекси. Тому брак кадрів поглиблюватиметься. 

Зважаючи на такі перспективи, треба розвивати технології, максимально механізувати процеси, інтенсифікувати, цифрувати виробництво. Тож після війни доведеться інвестувати кошти в технологічне переобладнання. Припускаю застосування штучного інтелекту — в централізованій, через комп’ютер годівлі, утриманні, виявленні охоти в свиноматок тощо. 

— Як щодо нарощування поголів’я? 

— Тут маємо дилему: у нас є знання, досвід, і ми можемо нарощувати поголів’я. Питання в тому, чи окупляться ці інвестиції та чи можна буде реалізувати велику кількість свиней? Скільки в Україні буде населення, яким буде його дохід, чи зможуть українці дозволити собі купувати багато м’яса? Адже війна крім людських трагедій спричиняє й економічну кризу, а неблагополучна епізоотична ситуація щодо АЧС є перепоною на шляху експорту свинини у Європу чи Азію. 

Збільшувати кількість свиней, щоб великі виробники конкурували між собою, недоцільно. Тому поки що ми не збираємося нарощувати поголів’я, натомість плануємо підвищувати ефективність на певних ділянках. Зокрема бачимо перспективу в збільшенні кількості живонароджених поросят на свиноматку. Нині маємо 12 тис. свиноматок, які народжують у середньому по 37 живонароджених поросят на рік на свиноматку. Хочемо підвищити цей показник до 40 за максимальної збереженості поросят. Основою є багатоплідна генетика Данбред, з високими темпами приростів. Один із напрямів роботи цієї генетичної компанії — збільшення молочності свиноматки, щоб більш вагове було відлучення поросят, більші середньодобові прирости й краща конверсія комбікорму. 

— Звісно, генетика має першочергове значення для підвищення продуктивності свиноматок. Яких заходів повинно вжити господарство, щоб досягнути бажаних результатів? 

— Поліпшити годівлю, створити сприятливі умови для ремонтних свинок. Адже генетика змінюється й підходи до неї також. Деякі наші свиноматки за один опорос приводять понад 30 поросят, 15–20% свиноматок — 22–24 поросяти. Тобто потенціал є, і його треба розвинути, щоб в середньому отримувати 19,5–20 поросят. Щоб виділити у свиноматок більшу кількість яйцеклітин, слід налагодити якісну годівлю у вирощуванні ремонтного молодняку. Щоб правильно формувався каркас і кістяк тварини, потрібна певна кількість макрота мікроелементів. Над цим працюють НДІ багатьох західних країн, а ми користуємося їхніми розробками. 

Для виробництва якісного комбікорму плануємо збудувати новий сучасний комбікормовий завод потужністю 50 т/год (нині 20 т/год). Хочемо досягнути бездоганної якості комбікорму, бо його вплив на собівартість свинини й продуктивність поголів’я надзвичайно велика. Будемо гранулювати весь комбікорм (нині тільки 50%) — тоді й конверсія покращується, й термін зберігання корму збільшується. 

Друга умова — якісне утримання поголів’я, здоровий мікроклімат протягом усього року, менше стресів. Мають бути певні приміщення з певним обладнанням. 

— З Вашого досвіду, чи виправдано за багатоплідної генетики додаткові витрати на виходжування слабих (чи додаткових) поросят? Може, краще менше та краще? 

— Нині свиноматка у нас в господарстві з’їдає 1350 кг комбікорму на рік. Менш багатоплідна за цей період може народити умовно 24 поросяти, більш багатоплідна — умовно 37 поросят. Проте кількість комбікорму вони з’їдять однакову, їх обходитиме однакова кількість людей. Однак багатоплідна дасть на 13 поросят більше, хоч і меншою вагою. Нині технологія дає змогу вигодувати їх замінниками молока, кращим комбікормом. Поготів, що на перших етапах споживання вони з’їдають меншу кількість кормів. Завдання — досягнути хоча б 5,5 кг до відлучення, а далі поросята швидко ростуть. Тому, якщо є відповідні умови мікроклімату, проблем у вирощуванні «додаткових» поросят немає. 

— Як підвищити молочність свиноматки в такому разі? 

— На першому місці — генетика, потім — комбікорм. Має бути правильна годівля, правильний догляд за свиноматкою. Важливо, щоб на момент відлучення вона не була худою, на момент осіменіння мала певну товщину шпику — щоб потім мала енергію годувати поросят, не мала надлишкової ваги перед опоросом. Перед переведенням на опорос вони мають бути нормально вгодовані, споживати велику кількість комбікорму для лактуючих свиноматок — в ідеалі 7–8 кг щоденно, тоді в неї буде молочність. Залежність між молочністю й годівлею закладено генетично. Якщо є недоопрацювання, то й молочності не буде. Тоді треба застосовувати молокозамінник або залучати мачуху.  

Для нас на першому місці у вигодовуванні новонароджених поросят є молоко свиноматки, далі — замінники молока, в критичних випадках залучаємо мачух. 

— Як налагоджено схему оновлення поголів’я в господарстві? 

— У нас чітко вибудувано генетичну піраміду. Маємо один нуклеус з GP свиноматками, де продукуємо F1 свинок, окремий комплекс для кнурів, товарні репродуктори, де продукуємо поросят для відгодівлі. Щороку на 20% оновлюємо поголів’я GP свинок, яких завозимо з Данії. 

— Ви згадали про значну роль якісного утримання в підвищенні продуктивності свиней. Чи актуальне для вас питання технічного переоснащення? 

— Ми поступово оновлюємо обладнання. Наприклад, установлюємо нові кормові автомати, бо бачимо, що вони забезпечують кращу споживаність комбікорму поросятами, менші втрати корму. Якщо на ринку з’являються напувалки кращої конструкції — замінюємо, але це точкові зміни. 

З глобальнішого — останніми роками помінявся клімат в Україні, літо стало спекотнішим. Натомість висока температура в приміщенні для опоросу призводить до того, що свиноматки менше споживають комбікорму, відповідно й менше мають молока, і поросята перед відлученням мають меншу вагу. Тому працюємо над установленням відповідного обладнання для охолодження приміщень у літній період для оптимального мікроклімату. 

Нині чимало цікавих західних інновацій. Є нові програми керування стадом із залученням штучного інтелекту. Встановлений чіп у бирках свиноматок (не лише на кормових станціях, а й в індивідуальній годівлі) дає змогу регулювати кількість корму. Програма також автоматично виявляє охоту у свиноматок, відтак покращується ефективність осіменіння, оскільки хтось із працівників уже не проґавить охоти. Тож ми цікавимося такими речами. За можливості будемо впроваджувати. 

— Чи бачите потребу в оптимізації виробництва? 

— Мені слово «оптимізація» не дуже подобається — це значить щось забери й потім отримаєш кращий результат. Так у свинарстві не буває. Коли створено нормальні умови, можна щось оптимізувати, наприклад, кількість працівників. Банально кажучи, коли є щілинна підлога, підстилка не потрібна і сапою гній підгортати до транспортера теж не треба. Це вже оптимізація. 

Якщо є якісна свиноматка, добра генетика, висока молочність — це вже оптимізація. Якщо свині здорові, дотримані умови утримання, заходи біобезпеки, відтак менше патогенів, менше потрібно медикаментів, менше лікування — вже оптимізація. 

Багато хто започатковує свинарство і, не розібравшись, оптимізує в іншому напрямі. Наприклад, порушує раціон, а потім це виливається в збитки. Раціон можна оптимізувати, замінивши дорожчий інгредієнт на дешевший, не зменшуючи поживності корму. Наприклад, замість пшениці ввести в раціон 10–12% гібридного жита і зекономити на 1 т комбікорму. Або замінити дорожчу соєву макуху дешевшим соєвим шротом чи навпаки, якщо вони однакові за вмістом поживних речовин, якістю. Однак для цього треба співпрацювати з кормовими компаніями, де є грамотний технолог, або мати такого на підприємстві, з відповідною програмою — вони швидко реагують на ринок і можуть годувати дешевшими продуктами. Ось така може бути цінова оптимізація витрат. 

— Не можу оминути питання АЧС. На Вашу думку, чи можна вберегтися від цієї хвороби? 

— На 100% не можна. Проте ймовірність занесення АЧС можна зменшити до статистичної похибки. 

Якщо хтось уважає, що це мене омине, — на жаль, досвід показує, що не оминає. Звісно, біобезпеку слід запровадити. Хоч і без фанатизму, бо є речі, які зменшують імовірність занесення збудника на 0,1%, але дуже дорогі. 

Проте карантин для новозавезених тварин, санпропускники для працівників, дезбар’єри, станції мийки / дезінфекції автотранспорту, де дезінфікують деззасобами та знищують віруси високою температурою, заборона утримання свиней у присадибних господарствах працівників, галереї між приміщеннями обов’язково мають бути. На нашому підприємстві все це працює, бо ми максимально намагаємося забезпечити повну біобезпеку.