Тваринництво
Головне:
Інтерв'ю

Прибуток із молока

Леонід Центило
керівник господарства — доцент кафедри землеробства Національного університету біоресурсів і природокористування України, кандидат сільськогосподарських наук
Поділитись:

Керівник агрофірми поділився секретами підвищення рентабельності молочної ферми й диверсифікації агробізнесу загалом

ТОВ «Агрофірма „Колос”» (с. Пустоварівка, Київська обл.) — підприємство особливе. Тут не тільки виробляють і продають продукцію, тут працює потужний колектив науковців, яких об’єднав навколо себе керівник господарства — доцент кафедри землеробства Національного університету біоресурсів і природокористування України, кандидат сільськогосподарських наук Леонід Центило. Сама ж агрофірма є виробничим плацдармом для наукових розробок селекціонерів, мікробіологів. Словом, тут працюють чітко по науці, але не по «книжній», а, так би мовити, по науці «онлайн» — дослідили, випробували, отримали результати. Останні, за словами директора підприємства, радують. Леонід Васильович охоче розповів нашому журналу про своє підприємство та поділився секретами підвищення рентабельності виробництва, зокрема тваринництва.

Леонід Центило

— Леоніде Васильовичу, коли було створене господарство і чим воно сьогодні займається?

— Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма „Колос”» — продовження історії нашого славного села Пустоварівка. Ми повернули до життя й розвиваємо сфери сільського господарства, якими тут займалися ще в тридцятих роках минулого століття. Тоді тут активно працювала наука: була селекційна станція, сортоділянки, лабораторія. Я — науковець, люблю свою професію, тому вирішив створити фермерське господарство на сучасній науковій основі.

Наше господарство було створено у 2000 році. Площа ріллі тоді становила 3600 га, врожайність зернових не перевищувала 30 ц/га, а надій був приблизно три тисячі літрів молока на корову на рік. Сьогодні обробляємо близько чотири тисячі гектарів ріллі, маємо 1500 голів ВРХ, з них — 600 дійних корів, вівцеферму, конярство (господарство є племрепродуктором породи українська верхова), перепелину ферму, бджільництво, рибництво, садівництво.

У рослинництві вирощуємо традиційні для нашого регіону культури — озиму та яру пшениці, кукурудзу, сою, сочевицю, ячмінь, горох, культури кормової групи — кукурудзу на силос, багаторічні трави.

Цікавим напрямом діяльності нашого виробництва є наукове забезпечення. Загалом у наукових підрозділах підприємства працюють понад 40 осіб. У рослинництві зокрема, займаємося селекцією, спрямованою на отримання нових високопродуктивних сортів сільськогосподарських культур. Дуже серйозно в нас поставлено напрям сільськогосподарської мікробіології. За останні 7–8 років маємо 19 задепонованих штамів мікроорганізмів, що дає можливість створювати велику кількість біологічних препаратів (на сьогодні в портфоліо маємо їх понад 30). Відділ агрохімії дає можливість моніторити стан ґрунтів як у нас, так і в наших колег-фермерів. Відділ фітопатології убезпечує нас від надмірного внесення добрив і засобів захисту, що дозволяє виробляти екологічно безпечну продукцію. Також є напрям формування технологій та експериментальне виробництво, де виготовляють мікробіологічні препарати. Останні кілька років працюємо над способами зменшення хімічного навантаження на ґрунт. Це можливо завдяки мікробіологічним препаратам власного виробництва.

Є у нас і власна комплексна лабораторія, до якої входять такі підрозділи: агрохімічний, мікробіологічних досліджень, листкової діагностики. Ще маємо потужний сучасний насіннєвий завод. Тому легко можемо протистояти засиллю іноземних сортів.

— Які наукові дослідження проводите в молочному тваринництві?

— Підприємство є племінним заводом із розведення ВРХ української чорно-рябої молочної породи. Ми працюємо над постійним її удосконаленням, підвищенням продуктивності. В наших корів на відміну від завезених з Європи сформовано міцний імунітет до хвороб ВРХ, поширених в Україні. Ми обрали стратегію поліпшення місцевої породи найкращою світовою генетикою. За основу взяли породу, що була тут раніше (в господарство не завезли жодної телички чи нетелі): як кажуть, нагодували худобу, завезли високоякісний генетичний матеріал — і сьогодні в нас уже є корови, у яких за лактацію валовий надій становить до 16 тис. літрів молока. Середній надій по фермі маємо вісім тисяч літрів на рік. А за підсумками нинішнього року очікуємо середній надій по фермі на рівні дев’яти тисяч літрів. Такі показники стали можливими завдяки високоякісним кормам і найкращій генетиці. Саме завдяки цим двом чинникам отримуємо молоко високої якості: білок — 3,4%, жир — 3,8%. Раніше такий показник для нас був дуже великою проблемою. 

— Яке практикуєте утримання корів — прив’язне чи безприв’язне?

— У нас тваринництво перебуває на безприв’язі за винятком дійного стада, яке в період лактації — на прив’язі. У світі понад 50% поголів’я ВРХ утримують на прив’язі, адже такий спосіб утримання поряд із «мінусами» має і свої «плюси» — можливість краще стежити за станом здоров’я тварин, вчасно виявляти хвороби, легше проводити їх лікування тощо. Навіть якщо з народження теличку вирощували на безприв’язі, то коли вона стає коровою й починає доїтися, спокійно стає на своє місце у стійлі й без проблем витримує прив’язь.

А ще безприв’язь передбачає наявність окремої доїльної зали, а для цього потрібні додаткові інвестиції. Поки що в нас їх немає, але вже сьогодні ми думаємо про будівництво ферми європейського формату. Нашою метою є роботизована ферма, що дозволяє мінімізувати людський чинник, а отже, постійно отримувати молоко високої якості. Відстежити стан здоров’я тварини, її щоденну продуктивність, проконтролювати ефективність використання кормів тощо також якнайкраще можна тільки в такий спосіб. Проте подібна модель є можливою лише за кількості дійного стада не менше як 1200 корів. Тому за сприятливої інвестиційної політики, як кажуть, усе попереду.

— Багато підприємців скаржаться на низьку рентабельність молочних ферм. Як ви підвищуєте прибутковість свого виробництва?

— У нас розроблено кілька напрямів збільшення прибутковості молочної ферми. Зокрема, це запровадження сучасних технологій і принципів роботи в молочному тваринництві; збільшення продуктивності корів; оптимізація виробничих витрат; реалізація племінних нетелей і органічних добрив (компостів). Як все це «розшифрувати»? Наприклад, нинішнього року збираємося збільшити кількість корів до 700. Щоб це зробити власними ресурсами, використовуємо сексоване сім’я. Завдяки цьому додатково на 100 голів вдається отримати 35 теличок, іншими словами, повноцінних нетелей у майбутньому, які зможуть стати коровами й забезпечити валове виробництво молока.

Ми змінили підхід до виробництва кормів. Коли наперед знаєш, що ферма багато прибутку не принесе, стає зрозумілим, що кормовиробництво має стати ефективнішим. Отож потрібно запроваджувати новітні технології та максимально реалізовувати потенціал кожної культури, зокрема, прораховувати збір із гектара білка та крохмалю.

Ми створюємо технології (або їх елементи), які дозволяють збільшити прибутковість із гектара й зменшити собівартість грубих кормів. Зокрема, навчилися вирощувати люцерну без внесення мінеральних добрив. Виявляється, найкращий попередник під люцерну — це соняшник. У рік сівби можна отримати три її укоси. Також розробили систему біоживлення, завдяки якій маємо протеїну в зібраному врожаї не менше як 21–22%.

Для кукурудзи на силос використовуємо гібриди власної селекції. Застосовуємо фосфатмобілізаційні мікроорганізми, які дозволяють отримати сходи в найкоротший строк, допомагають культурі повноцінно рости й розвиватися. Як результат, показники силосу відповідають найвищим стандартам поживності, корова отримує повноцінний корм, а завдяки сталій і високій урожайності посівну площу можна зменшити, бо сповна використовується потенціал гібрида.

Також не слід забувати, що корова — джерело органічних добрив. Адже якщо не дати шість тонн органіки на гектар, то ефективність застосування мінеральної складової зменшується в рази, і це призводить до втрати родючості ґрунтів, зокрема, їх закислення. Нам же завдяки застосуванню органічних добрив вдалося збільшити запаси гумусу з 3,18 до 4,22%. Це майже сенсанційні показники.

У тваринництві також треба рахувати вигоду не лише від молока та м’яса, а й від гною. Додатковим бізнесом для молочнотоварних ферм може стати переробка гною ВРХ на компост. Ідеться про ефективне керування відходами з ферм і всього виробництва. Воду від змивів на молочнотоварних фермах можна не виливати на сусідні поля, а використовувати для зволоження й приготування компостних мас. За підсумками 2018 року, в більшості господарств, які почали компостувати, собівартість тонни компосту не перевищує 200– 250 гривень. Сьогодні ціна нефасованого компосту на внутрішньому ринку становить близько 1000 грн. Також є зацікавленість в українському компості в експортерів з арабських країн.

Словом, у нашому господарстві маємо повноцінний баланс: тваринництво ефективно працює на рослинництво, а рослинництво — ефективно працює на тваринництво.

— Мабуть, саме тому, що все пов’язано між собою, обрали таку багатоспрямованість?

— Сьогодні багатоспрямованість фермерського господарства — це модель українського села. Адже велика кількість працівників і значний валовий оборот коштів дозволяють платити солідні податки в бюджети всіх рівнів. Іншими словами, це модель забезпечення територіальних громад, яка дає можливість утримувати й розвивати об’єкти соціальної сфери — школу, дитячий садок тощо. Найбільшим своїм досягненням уважаю те, що минулого року до першого класу в нашому селі пішла 21 дитина, а раніше бували роки, коли першокласників було лише кілька осіб. Це свідчить про те, що село живе, розвивається, в ньому залишається молодь.

— Поділіться секретами керування молочною фермою.

— На фермі я щоденно перевіряю виробничі показники — надій, сортність молока тощо й спілкуюся з керівником тваринницького напряму. Він, у свою чергу, проводить регулярні збори, на яких присутні завідувач ферми, головний ветлікар, зоотехнік-селекціонер, техніки штучного осіменіння, в разі потреби — інші працівники ферми. Вони обговорюють поточні питання, складають план дій. Використовуємо автоматизовану програму, яка генерує перелік операцій на кожен день і видає чіткі завдання по роботі з кожною твариною на фермі. Щопонеділка проходить розширена нарада. На підсумкових зборах завжди присутні працівники планово-економічного відділу.

— І останнє запитання. Що, на вашу думку, треба зробити, щоб в Україні не закривалися ферми й не вирізали худобу, а молочне тваринництво стало високоприбутковим напрямом агробізнесу?

— В Україні найбільшою проблемою на сьогодні є відсутність державної політики щодо сільгоспвиробництва. Донедавна ми мали єдину пільгу — спецрежим ПДВ, але й ту скасували. Ці кошти йшли на відтворення стада. Держава ж могла їх назвати адресною допомогою сільгоспвиробникові, але назвала пільгою, й міжнародні експерти наполягли, що пільги не допускаються. Тому, на жаль, торік, за статистикою, загальне поголів’я корів в Україні зменшилося до довоєнного рівня.

Наприклад, у США аграрії також не отримують дотацій чи допомоги. Проте держава їм створила сприятливі умови господарювання. Наприклад, у виробника кукурудзи її зобов’язані придбати біоетанольні заводи. Відрегульовано ціни на бензин і все інше так, що фермеру вигідно вирощувати цю культуру. Не виникає й ситуації, коли зерно продається взагалі майже задарма. Також страхова система передбачає покриття збитків фермера. Якщо через погодні умови врожай був низьким, то аграрій убезпечений від фінансових втрат і наступного року знов сіятиме цю культуру.

Уважаю, Україна має стати потужною продовольчою базою, а не сировинним придатком для Європи. Держава повинна сформувати свою політику таким чином, щоб середньостатистичний українець за рік споживав не 160 літрів молочних продуктів у перерахунку на молоко, а 360 літрів, як це є у Європі; не 5% яловичини в структурі споживання м’яса, а хоча б 50%. Тоді внутрішній ринок буде дуже розвинутим. А поки що займатися тваринництвом — це тільки патріотизм. Адже нинішнього року знову штучно занижують ціни на молоко, отже, рентабельність молочного тваринництва зменшиться. Тому тільки ефективне керування фермою дозволяє отримувати хоч невеликий, але прибуток.

Інна Бірюкова

журнал The Ukrainian Farmer, серпень 2019 року

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись: