Головне:
Інтерв'ю

Проблем зі зберіганням зерна в області немає.

Сергій Шупик
директор агродепартаменту Київської ОДА
Поділитись:

Київщина щороку збирає близько 3 млн тонн зерна, і за цим показником є одним з найбільших виробників серед областей України. Вирощеного в області збіжжя не лише цілком вистачає для забезпечення продовольчих потреб столиці й регіону і на виготовлення кормів для свійських тварин — значна частка зерна й продуктів його переробки йде в інші регіони, а також на експорт. Втім, мало виростити й зібрати врожай, його ще потрібно без втрат зберегти протягом сезону. І це стосується не лише зерна, а й технічних культур, овочів, фруктів, які теж в достатній кількості виробляють аграрії області. Про те, в якому стані в області перебувають потужності зі зберігання врожаїв, ми розпитали директора Департаменту агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації Сергія Шупика.

 

— Сергію Миколайовичу, давайте почнемо з початку: скільки ранніх зернових цього року намолотили аграрії Київської області і які прогнози департаменту щодо валового збору пізніх культур?

 

— Зі жнивами пшениці, ячменю й жита аграрії Київщини справилися ще в перших числах вересня. Цього року збиральна площа ранніх зернових і зернобобових в області становила майже 300 тис. га, з яких намолотили більше 1 млн тонн зерна. Зокрема, в заліковій вазі зібрано 600 тис. тонн пшениці, 200 тис. тонн ячменю, 12 тис. тонн жита, 32 тис. тонн гороху, а окрім цього 75 тис. тонн ріпаку. Середня врожайність зерна становила 36,1 ц/га. Протягом вересня тривав збір круп’яних культур — гречки й проса, а також розпочалися жнива пізньої групи. Щодо прогнозів, то попередньо середню врожайність кукурудзи оцінюємо на рівні 60,1 ц/га, а зібрано її буде з площі 267 тис. га; соняшник маємо обмолотити зі 161 тис. га і досягти врожайності 21,7 ц/га; врожайність сої передбачаємо близько 19 ц/га, збиральна площа під нею — трохи більше 172 тис. га.

 

Можу сказати, що цього року ситуація з ріпаком краща, але гірша — з основними зерновими, оскільки перешкодою їх високому врожаю в області стала тривала літня посуха і спека. Втім, загальний вал зерна очікується на рівні середньорічного, тож занадто жалітися на погоду і неврожай немає підстав.

 

— Отже, Київщина цього сезону намолотить більше 2,7 млн тонн зернових і ще майже 700 тис. тонн олійних. Чи достатньо в області елеваторних потужностей, щоб прийняти, доробити і зберегти такий обсяг збіжжя?

 

— Сьогодні в області працює 40 елеваторів. Серед них є і великі, такі як Миронівський ЗВКК компанії «Миронівський хлібопродукт» або Яготинський елеватор компанії «Кернел» , є й маленькі, на 10-15 тис. тонн зберігання. В Переяслав-Хмельницьому районі також розташований річковий елеватор СП «Нібулон».

 

Загальна ємність елеваторного зберігання на Київщині становить 1,9 млн тонн. З одного боку, наче й недостатньо, з іншого — жодної скарги від господарств чи фермерів на те, що їм нікуди подіти врожай, я ще не чув. По-перше, кожний елеватор за рік робить принаймні півтора-два оберти обсягу зберігання, і коли на них надходять пізні культури, то ранніх зернових у силосах і сховищах вже майже не залишається. По-друге, чимало фермерів мають свої зберігальні потужності і послугами елеваторів не користуються. Наприклад, в Миронівському районі фермерське господарство «Припіяло» збудувало власну сушарку, ємності для зберігання і самостійно здійснює продаж зерна на експорт. Нарешті, наразі є можливості зберігати зерно не в сховищах, а, наприклад, у пластикових рукавах, і багато хто цим користується.

 

Тож проблем зі зберіганням зерна на Київщині нема. Інша річ, наскільки ефективні наявні елеватори, адже частина з них працює ще з радянських часів, має застаріле обладнання і технології.

 

— Чи здатний ваш департамент сприяти реконструкції таких потужностей? Чи ваше головне завдання полягає в тому, аби не заважати?

 

— Треба розуміти, що переважна більшість елеваторів в області знаходяться у приватній власності, і ми жодним чином у їхню діяльність не втручаємося і не можемо цього робити. Однак це не означає, що державна адміністрація займає тут місце стороннього спостерігача чи статиста. Ми проводимо велику роботу щодо вивчення бізнес-пропозицій, шукаємо нові канали для залучення інвестицій. Для цього спеціалісти департаменту беруть участь у різних бізнес-форумах, нами проводяться заходи за участі комерційних банків, інвесткомпаній, міжнародних проектів фінансової і технічної допомоги.

 

До речі, цього літа на Дніпропетровщині був введений в експлуатацію Перший кооперативний елеватор, який на власні кошти побудували місцеві фермери, а половину будівництва у рамках своєї програми оплатив уряд Канади. Це справді перший і поки єдиний такий проект, реалізований в Україні, а ми хочемо повторити його в Київській області, аби наші фермери теж отримали можливість на кооперативних засадах звести подібне зернозберігальне підприємство. Надалі його послугами зможуть користуватися малі та середні виробники для формування товарних партій зерна і створення доданої вартості. Зараз зустрічаємося, обговорюємо цю ідею з фермерами, підшукуємо місце для будівництва або недіючий об’єкт, який можна було б реконструювати. На жаль, поки що ця робота просувається дуже повільно.

 

— Не менш актуальне, ніж зберігання зерна, є питання збереження врожаю овочів і фруктів. На Київщині їх теж вирощують чимало, і неодноразово доводилося чути від виробників, що вони не мають можливостей будувати сховища, морозильні камери для ягід, оскільки для цього потрібні великі капіталовкладення, а «довгі» гроші взяти ніде.

 

— Так, в нашій області овочівництво, садівництво, ягідництво останнім часом отримує все більший розвиток. Я не можу сказати, що з будівництвом нових сховищ немає проблем — вони, звісно, є, насамперед, у невеликих виробників, які самотужки не здатні втілити дороговартісні проекти. Вихід, знову ж таки, я бачу лише в кооперації, в об’єднанні зусиль, а ми вже чим зможемо – допоможемо. А взагалі, за даними нашого департаменту, на початок поточного року в області нараховувалося 65 суб’єктів, які володіли картопле-, овоче-, фрукто- та комбінованими сховищами загальною ємністю близько 226 тис. тонн. От, ви кажете, що фермерам нікуди подіти городину і садовину. А я кажу, що в Бориспільському районі ТОВ «БФ Енерго» в 2011 р. побудувало найбільший в Україні овочево-фруктовий логістичний центр загальною площею 40 тис. кв. метрів, де може одночасно зберігатися 7,5 тис. тонн картоплі, 12 тис. тонн моркви, 8 тис. тонн буряків, 4 тис. тонн капусти, понад 8 тис. тонн цибулі та понад 8 тис. тонн яблук. У Макарівському районі компанія «Український сад» зараз будує дуже потужне овочефруктосховище, яке запрацює на повну потужність в 2020 р. А до кінця цього року планується добудувати також велике овочесховище в Кагарлицькому районі.

 

Це все сучасні підприємства з повністю автономними системами, в яких контролюється температура і вологість середовища, газовий склад повітря, тобто забезпечується висока якість зберігання продукції. Та, як не дивно, вони повністю не завантажені. Хоча при цьому до нас везуть овочі і фрукти на зберігання не лише з сусідніх, а навіть з віддалених областей — з Півдня, з Заходу країни.

 

— Напевне, ці сховища не заповнені, тому що просто не готові працювати з невеликими обсягами зберігання від малих підприємств і фермерів?

 

— Розмову про зберігання ми чомусь зводимо лише до сховищ. Але ж у себе вдома ми не завжди зберігаємо ягоди в морозилці, а фрукти в холодильнику — готуємо з них варення, джеми, сушимо яблука і сливи на узвар. Так само консервуємо помідори, солимо огірки, квасимо капусту. Правда, тут важко сказати, де закінчується зберігання і починається переробка, але нашим малим виробникам варто придивитися і до таких випробуваних способів, які менш вартісні, зате теж створюють додану вартість і приносять прибуток.

 

— Ви можете спрогнозувати, як розвиватимуться потужності зі зберігання сільськогосподарської продукції в області? Які нові підприємства з’являться? Які інвестиції вкладатимуться у цей напрям?

 

— Мабуть, тут важко назвати якісь конкретні цифри, тому що все залежатиме від ситуації в країні, темпів зростання національної економіки, становища на внутрішньому і світовому аграрному ринку. Але можу однозначно сказати, що у Київської області дуже великий потенціал, і не тільки щодо розвитку сільгоспвиробництва. Столичний регіон пов’язаний з усіма куточками країни прямими автошляхами, залізничним сполученням, маємо свій річковий транспортний коридор по Дніпру. Все це не лише створює передумови, а реально перетворює Київщину на такий собі внутрішній хаб для сільгосппродукції. Я вже сказав, що до нас везуть на зберігання овочі і фрукти, через наші лінійні елеватори перевалюється зерно з сусідніх областей, також відусюди надходить сировина на наші переробні підприємства, які потім відправляють свою продукцію по всій країні. І ця роль Київської області як регіонального центру з виробництва, зберігання, переробки і перевалки сільгосппродукції буде дедалі зростати — я цього певний.

 

Розмовляв Ярослав Левицький

журнал “The Ukrainian Farmer”, 2017 рік

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Поділитись: