Про підбір генетичного матеріалу для ферми, догляд за поголів’ям, використання нових енергоощадних технологій розповіла головний ветлікар ТОВ «Даноша»
Підприємство з вирощування свиней «Даноша» розташоване в Івано-Франківській області у селі Копанки. Це українська сільськогосподарська компанія, створена датськими інвесторами в червні 2004 року. «Даноша» є сестринською компанією польського сільгосппідприємства Poldanor S. A. Потрібно зазначити, що засновники компанії мають багаторічний досвід створення та керівництва сучасними і прибутковими сільськогосподарськими підприємствами на теренах Данії, Польщі та країн Північної Європи.
«Даноша» була однією з перших компаній в Україні, які займалися вирощуванням свиней з високим показником росту, відмінною конверсією корму та високим відсотком народжуваності поросят на базі генетичного матеріалу з Данії. Секретами успішної роботи підприємства ділиться головний ветлікар ТОВ «Даноша» Леся Перун.
— Лесю Михайлівно, як виникла ідея заснування датського підприємства «Даноша» на теренах України?
— Свою діяльність ми розпочали 10 років тому, коли наш засновник Том Аксельгаард, який є фермером у кількох поколіннях і має свій бізнес в Данії, вирішив розвивати свинарство на інших ринках. У 1980-х роках в його країні працювати фермером стало не так захопливо, оскільки держава почала обмежувати обсяги виробництва. Навіть траплялося, що коли корови давали забагато молока, то його доводилося виливати. Це не влаштовувало нашого засновника, оскільки він завжди прагнув розвиватися. Том Аксельгаард почав розглядати можливості розвитку за межами Данії. Він шукав ту країну, де це насправді потрібно. Ми займаємося вирощуванням свиней, тому що в Україні свинячого м’яса не вистачає, і потрібно ним насичувати ринок. За часів Радянського Союзу в УРСР вирощували 20 мільйонів свиней, а сьогодні цей показник становить близько 7–8 мільйонів. У Данії на 4–5 мільйонів населення вирощують 28 мільйонів голів свиней. Ця країна є найбільшим експортером м’яса у світі і славиться своїм беконом. Наш засновник спершу вивчав можливість працювати в африканських країнах, а з розпадом Радянського Союзу така можливість з’явилася у східноєвропейських країнах. 1992 року він вперше приїхав до Запоріжжя як консультант датської фірми. 1994-го в Польщі створили першу дочірню компанію Poldanor. Через 5 років там був створений м’ясопереробний завод, який відсвяткував цьогоріч п’ятнадцятиліття. 2004 року започаткували «Даношу».
— Підприємство розвивалося на вже існуючій фермі чи довелося будувати все «з нуля»?
— Інвестори приїхали в село Копанки і викупили свинокомплекс. У той час він був розрахований на 54 тисячі голів. Така сама кількість утримується і сьогодні. Свинокомплекс був у напівзруйнованому стані. Люди почали розбирати будівлі по цеглині на власні потреби. Відповідно, довелося реконструювати ферму, завозити нове поголів’я, обладнувати її. Активна діяльність розпочалася 2006 року. Того ж року було створено комбікормовий завод, який сьогодні виготовляє понад 1700 тис. т кормів на тиждень.
— Отже, підприємство має кілька напрямків діяльності?
— «Даноша» — це тваринництво, рослинництво, будівництво. А тепер ми ще й виробляємо біогаз. Це наш великий відділ, роботою якого пишаємося. Питання енергетики завжди буде актуальним. Ідеально було б, якби для цього в державі існувала відповідна законодавча база. Коли ми почали будувати свій біогазовий завод, то дуже важко було знайти якісь нормативні акти. Сировиною у нас є гній і зелена біомаса, з якої виробляємо газ, а вже його переробляємо на електро- та теплову енергію. Наприкінці минулого літа завод розпочав свою роботу. Сподіваємося, що в майбутньому ми зможемо свій свинокомплекс повністю забезпечувати теплом та електрикою. Дуже хочемо цими енергоносіями забезпечувати не тільки власне виробництво. В інвесторів є для цього фінансування і бажання. Проте не так просто знайти відповідну ділянку землі, адже для цього потрібна достатня кількість сировини.
— Якій породі свиней віддаєте перевагу?
— Однозначно скажу, що у нас вона найкраща. У своїй роботі куруємося принципом використання найкращих з можливих технологій. Це стосується як свинарства, так і рослинництва. Данія має великий досвід у тваринництві, а також у збереженні довкілля. На наших фермах вирощуємо трипородний гібрид свиней — Дюрок, Ландрас, Йоркшир. Спершу з Данії були завезені свиноматки і кнури. На їхній основі формували поголів’я. Кнурів ми періодично привозимо нових ― раз на півтора або два роки. Купуємо їх у компанії «Данбред», яка займається селекцією тварин, і доставляємо на свій комплекс. Кнури проходять карантин перед кордоном, на ньому і після. Ми маємо бути впевнені, що всі тварини здорові. З цих самих міркувань у нас всі ферми розташовані за парканом, адже ми знаходимося поблизу лісу, де є дикі свині, які можуть переносити збудників різних захворювань. Отже, свиноматки у нас двопородного гібрида — Ландрас-Йоркшир, а кнури Дюрок.
Свиноматки у нас проходять УЗД-обстеження. Маємо для цього портативне обладнання. Особливо важливий цей метод обстеження під час осіменіння ремонтних свинок. Загалом на всіх фермах «Даноші» утримується понад 120 тисяч свиней.
— Які особливості догляду за свинями є на ваших фермах?
— У нас кожна тварина обліковується за допомогою спеціальної системи реєстрації. Можна відстежити, які маніпуляції проведені, а також її переміщення. Обов’язково обрізаємо хвости, аби вони один одному їх не гризли. Свині дуже соціальні тварини. Вони постійно спілкуються, граються, кусаються, конфліктують. Відповідно травма хвоста може спричинити поширення інфекції. Також маленьким свинкам спилюємо зуби, щоб свиноматка не мала ран.
Загалом ферми у нас поділяються на маточні, де відбувається осіменіння та опорос; відлучення, куди переводимо поросят вагою від 7 кг; для відгодівлі, де утримуємо свиней від 30 до 110–115 кг. Уже з останньої свині йдуть на продаж. Продаємо свиней у живій вазі. Саме ті свині, яких ми продаємо, є представниками трипородного гібрида. Хочу додати, що порода Дюрок специфічна тим, що свині добре ростуть і більше нарощують м’язи, а не жир. До речі, сало дорожче вирощувати, аніж м’ясо.
— Якщо ми вже згадали про різні ферми, то де розміщені ваші потужності загалом?
— У нас є сім свинокомплексів, зокрема три ― в Калуському районі. У селі Копанки свинокомплекс розрахований на 54 тисячі голів, в селі Лука маточник — на 24 тисячі голів, поблизу хутора Вилки ферма з відгодівлі — на 12 тисяч голів. Також чотири комплекси є в Галицькому районі, з яких уже два діють. На відгодівлі у Тустані перебуває 24 тисячі свиней і в Ланах 12 тисяч свиней. У Делієво завершуємо будівництво маточника на 4 тисячі голів, а також в селі Маріямпіль ― ферми для відгодівлі на 12 тисяч голів.
— Чи вистачає вам власних кормів?
— У нас є відділ рослинництва, працівники якого обробляють 12 тис. га. Ми вирощуємо озимі ячмінь та пшеницю, ярі ячмінь і пшеницю, кукурудзу. Це все використовуємо для годівлі тварин. Окрім того, сіємо ріпак, який є хорошою культурою для сівозміни. Цю культуру ми продаємо. Поголів’я у нас велике, своїх зернових не вистачає, тому корми доводиться докуповувати. Купуємо тільки в Україні, укладаючи довготермінові угоди із аграріями. Ми маємо бути певними, що вони будуть постачатися безперебійно. Корми — одна з найважливіших складових собівартості. У нас, до речі, низьке споживання кормів: конверсія корму становить в середньому 2,6. У домашніх господарствах цей показник сягає 4. Наші свині також споживають сою, яку купуємо в українських виробників. Маленькі поросята, кнури і свиноматки отримують до раціону ще сухе молоко й сироватку. В Україні заборонено додавати до кормів будь-які гормональні препарати чи антибіотики. Наші акціонери ретельно контролюють ці процеси. Окрім того, у 2013 році в Європі було прийнято положення, що свиноматки, коли виношують потомство, мають вільно пересуватися. У нас це було від початку. Наші тварини мають відповідний мікроклімат, високоякісний корм, свіжу воду. На фермах відлучення поросята мають навіть іграшки. Це важливо для їхнього благополуччя.
— Велику увагу ви приділяєте здоров’ю свиней. Яким чином цього досягаєте?
— Свині у нас мають високий статус здоров’я завдяки хорошій генетиці та біобезпеці. Біобезпека — це система заходів і процедур, яких слід дотримуватися на кожному свинокомплексі з метою уникнення занесення будь-яких збудників інфекцій і захворювань. У нас є огородження навіть всередині ферми, аби унеможливити доступ транспорту. Наші працівники ставлять свої автомобілі на парковці, адже від коліс може потрапити бруд. Маленька часточка може зробити велику проблему. Сьогодні у світі є загроза африканської чуми. Якщо хворіє одна свиня, то в радіусі 50 км потрібно знищувати всіх свиней, тому дуже пильнуємо чистоту і унеможливлюємо потрапляння збудників. Для перегону свиней від виробника до покупця використовуємо спеціальні буфери. Представнику продавця заборонено переходити на сторону ферми. Аби зайти в стайню, працівникам також потрібно пройти низку процедур. У взутті туди заходити не можна, людина має прийняти душ, вимити весь найменший бруд, потім одягти свій продезінфікований одяг, який використовується тільки в межах стайні. Особисті речі працівники залишають у побутовому приміщенні.
— Розкажіть про особливості годівлі свиней у вас у господарстві.
— Вона у нас стандартна і нічим особливим не відрізняється від інших свиноферм. До речі, у годівлі використовуємо продукцію компанії «Йозера», з якою співпрацюємо з 2011 року. У «Йозери» купуємо премікси 0,5%, які використовуємо у годівлі свиней усіх груп, а також свиноматок. На сьогодні це найкраща компанія-виробник, зі світовим ім’ям та відмінною якістю продукції.
— Яке обладнання використовуєте на своїх фермах?
— У тваринництві ми використовуємо автоматизовані кормолінії. На фермах у Маріямполі і Ланах буде рідка годівля, тому там встановлено німецьке обладнання «Біг Дачмен». У рослинництві ― трактори і комбайни фірми «Джондір», також «Кейс», найбільший наш комбайн від фірми «Катерпілар». Для збирання врожаю ми необхідну техніку орендуємо.
У «Даноші» вже тривалий час для перевезення гною використовуються бочки фірми «Йоскін». Для Данії ця технологія є знайомою. Загалом у нас є три бочки для перевезення гноївки фірми «Джоскін». Органічні добрива – продукт відходу нашого виробництва. Перевезення і внесення гною є одним із найважливіших етапів у рослинництві. Завдяки комплексному підходу до вирощування свиней ми маємо закритий цикл виробництва. Щодо бочок фірми «Джоскін», то вони самі себе наповнюють. Для цього не потрібно додаткового обладнання. У них вмонтовано гідравлічний підйомник, який допомагає завантажити те добриво, яке потрібно вивезти на поля. Фактично все перевезення – у закритому вигляді. Випаровування відбувається тільки в буферних ємкостях.
У технічному плані для керівника механічної майстерні робота з таким обладнанням є звичним явищем. В Україні навчали, як працювати із цією технікою, спеціалісти з Данії. У моїй країні з цими бочками працюють з 1970-х років. З часом вони постійно вдосконалювалися. Особливих труднощів у роботі з ними немає. Деякі деталі підходить від автомобілів «Камаз». Оскільки в нас безперебійне виробництво і затримки неможливі, то доводиться шукати вихід із ситуації, адже доставка запчастин з Данії потребує часу.
— Хто є покупцем вашої продукції?
— Переважно українські підприємства, здебільшого зі Львівської області. Був період, коли продавали у східні області. На початку цього року там траплялися випадки захворювання свиней на африканську чуму, тому уникаємо торгівлі з ними.
— Як плануєте розвиватися далі?
— Плани стосуються нарощування виробництва, тобто побудови нових ферм і біогазових заводів. У Тома Аксельгаарда є велика мрія — нагодувати весь світ. Але в Україні щодо забезпечення м’ясом є куди розвиватися. Потрібно працювати над тим, аби закордонне м’ясо витісняв український виробник. Наша мета — забезпечувати український ринок якісним м’ясом.
— У вас підприємство із інвестиціями з Данії. Чи плануєте співпрацювати з іншими інвесторами або банками?
— Головними інвесторами є наші засновники з Данії. До них приєдналася цього року Міжнародна фінансова корпорація. Також налагодили співпрацю із Європейським банком реконструкції та розвитку.
— Чи реалізуєте ви соціальні проекти?
— Звичайно. Під час минулорічних снігопадів була задіяна наша техніка, яка розчищала дороги. Ми реагували на кожне прохання від громадян довколишніх сіл. Окрім того, з 2011 року у нас діє соціальний фонд. При ньому є соціальний комітет, до якого входять представники місцевого населення і від «Даноші». Люди звертаються до цього фонду із заявками, і комітет розподіляє кошти фонду, за які можна зробити газифікацію, підвід води, ремонт Народного дому чи школи. Переважне слово віддаємо громаді. Ми успішно спрацювали два роки тому в селі Тустань Галицького району під час побудови школи. Місцева громада залучила державні кошти, виграла тендер і отримала від нас необхідну суму. Ось так спільно вдалося реалізувати добротний і масштабний проект.
— Ситуація в країні якось впливає на вашу діяльність?
— Звичайно, вона позначається на діяльності підприємства. Коливання курсу спричиняє певні збитки. Деяких працівників мобілізовано. Проте наша головна робота — виробництво м’яса, і ми маємо працювати у штатному режимі. Ми збираємо урожай, продаємо свинину. І однозначно підтримуємо європейський вектор, оскільки європейські цінності давно впроваджені на нашому підприємстві. Усі процеси в Україні мають бути прозорими, і людей треба поважати. Слід навести лад у питаннях із земельними ресурсами, та й загалом у законодавстві.
Інтерв’ю було надруковано у журналі The Ukrainian Farmer. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі The Ukrainian Farmer та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».