Понад 10 років Василь Лобан вирощує на Полтавщині органічні культури й повертатися до традиційного землеробства навіть і не думає
«Що може бути кращим, ніж українська земля? Звичайно, тільки поля, на яких родить натуральне зерно, таке, як і сотні років тому в наших пращурів», — стверджує Василь Лобан, власник ТОВ «Кварк».
— Василю Михайловичу, розкажіть, як ви прийшли в сільгоспвиробництво?
— Це досить нетривіальна історія. Маю звання підполковника, свого часу землю звик бачити з висоти пташиного польоту, коли виконував завдання на бойовому винищувачі. Після закінчення військової служби, в 1992 році, я пішов у бізнес, організував підприємство, яке постачало й транспортувало нафтопродукти власними бензовозами. Потім цей вид діяльності поступово трансформувався в торгівлю нафтопродуктами через власну АЗС. Саме в ті часи ТОВ «Кварк» тісно співпрацювало з різними сільгосппідприємствами України, зокрема в Полтавській області. Тож проблеми сільського господарства я знав не з чуток. Десь у 2000–2001 роках фермер Семенівського району запропонував мені взяти під своє крило колишній колгосп в селі Худоліївка Полтавської області. У той час це підприємство, як сказали б пілоти, перебувало в глибокому піке. ТОВ «Кварк» уклало договори оренди земельних паїв із мешканцями села. Так ми почали новий для себе вид діяльності. Одночасно довелося розв’язувати соціальні проблеми села — наприклад, провести газифікацію.
— Чому ви обрали саме органічний напрям, адже врожайність за органічного землеробства зазвичай нижча, а витрати вищі.
— Я переконаний, що на сьогодні так зване традиційне землеробство із застосуванням мінеральних добрив, отрутохімікатів, ГМО є глухим кутом цивілізації.
На жаль, далеко не кожен фермер може зрештою перейти на органічні рейки, адже це потребує докорінної зміни світогляду й усталеної практики. Це своя філософія й абсолютний відхід від інтенсивності. Мені певною мірою було легше, адже я не мав за плечима традиційного багажу аграрних знань та освіти. Фактично, все мені підказувала практика. Я сам вивчав технології, багато спілкувався з колегами та їздив в інші країни переймати досвід: у Німеччину, Швейцарію.
Взагалі, з органічним виробництвом я познайомився багато років тому в Америці під час відвідання міжнародного сільськогосподарського ярмарку й загорівся ідеєю вирощувати такі самі екологічно чисті продукти в нас, на Полтавщині. За ці десять років на своєму органічному шляху я зустрічав немало господарів-скептиків, що не сприймали органічну філософію як таку. Багато клопоту додали контрольні органи — вони ніяк не могли зрозуміти, чому в нас стільки бур’янів на полі. Проте час показав, хто був правий.
— Які культури вирощуєте та яка зрештою врожайність?
— Нині вирощуємо від семи до дев’яти культур, адже органічне землеробство не передбачає монокультури, навпаки: що більшим є набір культур, тим краще. Сіємо пшеницю, вона в нас дає 25–30 ц/га, кукурудзу (до 40 ц/га), сою (до 36 ц/га), гречку (25 ц/га), кондитерський соняшник (до 25 ц/га), а також жито, овес, білу гірчицю, бобові. Сьогодні я отримую стабільні врожаї та маю покупців не лише в Україні, а й за її межами: із Німеччини, Швейцарії, Чехії, Голландії.
Ми також переробляємо зерно на крупи у своєму господарстві, а закуповують готову продукцію такі відомі українські органічні торговельні марки, як «Етнопродукт», «Жменька», «Екород», «Поле», «Діамант», «Хлібіо» та ін
— Які реальні прибутки можна отримати, продаючи органічні товари? Наскільки вони є дорожчими за традиційні?
— Ціна на таку продукцію формується, виходячи з ціни традиційної, плюс додається органічна надбавка. Залежно від попиту надбавка може становити 30–50%, а в деяких європейських країнах — до 60%. Причому найбільшу частину прибутку отримують не виробники й переробники, а торгові мережі. Тому, насправді, маржа органічних виробників не є значною, якщо взяти до уваги більші витрати.
Загалом, український органічний ринок лише формується, тож ціни на продукцію не настільки високі, як в інших країнах. Це, певною мірою, приваблює до нас іноземних покупців. Замовлень із-за кордону ми отримуємо досить багато: цього року їх приблизно на 10–15% більше, ніж було минулого.
— Які органічні культури на сьогодні є лідерами попиту?
— В Україні покупців найбільше цікавлять органічна тверда пшениця, ячмінь і просо. Екзотика на нашому ринку поки що не приживається. Якщо йдеться про Європу, то завдяки поставкам з інших країн європейці намагаються перекрити внутрішній дефіцит органічної сої, гречки, білої та жовтої гірчиці, кондитерського соняшнику та соняшникової олії.
Крім того, оптовим покупцям із країн ЄС дуже цікаві так звані нішеві органічні культури: люпин, спельта, квасоля, лікарські рослини. Ціна на них дуже конкурентна, тому я б рекомендував їх початківцям як стартап. На них можна непогано заробити. Наприклад, я цього року вже уклав контракт з іноземцями на вирощування такої рідкісної культури, як лунарії. Це трав’яниста лікарська рослина, яка використовується в дитячому харчуванні. Також цьогоріч спробую посіяти органічний льон, оскільки бачу в ньому перспективу.
— Ви один із небагатьох, хто продає зелену гречку. У чому переваги цього продукту?
— Сьогодні спостерігається справжній бум на безглютенові продукти, зокрема на зелену органічну гречку та спельту. Вона має низку переваг над смаженою, яку ми купуємо в магазинах, тож за цим продуктом майбутнє. На жаль, виробники здебільшого не до кінця розуміють її плюси та не хочуть шукати збут. Натомість я кілька років поспіль продаю зелену гречку не лише оптовим покупцям в Україні, а й закордонним, оскільки препарати на її основі здатні виліковувати навіть деякі форми раку.
— Як налагоджували експорт?
— Протягом багатьох років свою продукцію ми продавали через трейдерів, але минулого сезону почали працювати безпосередньо з іноземними компаніями. Тепер напряму продаємо сою, білу гірчицю тощо. Шкода, що завдання сільгоспвиробника — не стільки виростити органічний продукт, скільки вигідно його збути. Доводиться працювати й над цим. Якщо ви хочете продати свою продукцію за кордон, то слід неодмінно відвідати провідну світову виставку органічних продуктів «БіоФах», яка щороку проходить у місті Нюрнберзі. Там не лише можна дізнатися про останні тенденції сектора, а й знайти клієнтів й укласти форвардні контракти.
Щоб зацікавити іноземців, у вас має бути міжнародний органічний сертифікат і достатній обсяг продукції. Також треба продумати варіанти доставки, мати на прикметі або у власності відповідний транспорт (на який має бути акт на відповідність чистоти), забезпечити належну упаковку тільки з натуральних матеріалів або ж у склі. Крім того, варто докласти зусиль, щоб не було простоїв, адже в дорозі органічна продукція може зіпсуватися: вона не захищена «хімією».
— Які технологічні аспекти треба враховувати тим, хто хоче вирощувати органічні культури?
— Для вирощування рослин органічним способом категорично заборонено застосовувати мінеральні добрива, отрутохімікати, ГМО. Натомість обробіток ґрунту має бути більш інтенсивним: кількість механічних обробітків землі збільшується в рази. Активно застосовується сидерація, тобто садіння сидеральних культур для подальшого їх заорювання на добриво. Для боротьби зі шкідниками та хворобами в органічному виробництві особливо важливим є дотримання сівозміни. Відповідно, про економію палива порівняно з традиційним виробництвом говорити не доводиться.
Потрібно дивитися правді в очі — перехід на органічні рейки коштує дорого й триває довго. На повне налагодження технологій знадобиться щонайменше 5–6 років. До того ж виробництво передбачає постійний контроль бур’янів і хвороб, адже рослини, незахищені синтетичними препаратами, уражуються набагато більше.
Органічне господарювання потребує творчого підходу. Наприклад, я третій рік поспіль сію сою разом із просом: у такий спосіб одна з культур використовується як основна, а друга — на підсів, як бур`ян. Це дозволяє ефективно боротися з падалицею.
Також треба враховувати, що наша держава абсолютно не підтримує органічного виробника. У Чехії органічні виробники мають дотацію в розмірі 155 євро на 1 гектар органічного рослинництва, на вирощування лікарських рослин — 564 євро/га, на культивування виноградників — 850 євро/га, садівники отримують 510 євро/га. А що отримуємо ми?
Наша втіха — це результат. Адже в нашій органічній продукції за результатами аналізів на пестициди та важкі метали відсутні до 60 різних елементів і домішок, що зазвичай знаходять у зерні, вирощеному за традиційних технологій.
Розмову вела Ірина Глотова
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».