Польові форварди
Фермерське господарство «Скорук М. А.» уважається найбільшим у своєму регіоні в овочівництві. Сьогодні воно вирощує їх на площі 650–700 га, хоча ще пару років не налічувалося й 100 га.
У видовому складі овочевого сектора господарства — весь борщовий набір, включно з картоплею. Основна культура вирощування — ріпчаста цибуля, озима та яра, біла і червона — всього близько 200 га. Значна частина плантацій під капустою: рання та пізня, кольорова, броколі й пекінська. Список доповнюють помідор, огірок, перець, баклажан, кавун і диня.
Крім того, у складі ФГ «Скорук» 300 га саду: рання, пізня й ультрапізня (серпнева) черешня, яблука, груші, сливи, персики, алича, ультрапізній абрикос італійських сортів. Загальний земельний банк — 15 тис. гектарів, на яких переважно вирощують зернові.
Усі процеси на овочевих плантаціях механізовано. Під поливом — 1,5 тис. гектарів, із них 600 га — овочі на крапельному зрошенні. Це не враховуючи сад, який має окрему систему поливу.
Віталій Морозов закінчив Дніпропетровський аграрний університет і майже відразу прийшов працювати у ФГ «Скорук», тут і відбулася кар’єра від молодого фахівця до головного агронома плодоовочевого напряму. «Садівництво по-українськи» розпитало його про захист сотень гектарів від приморозків, як за рік вдалося зробити масштабний стрибок в овочівництві й водночас безстрашно працювати майже біля самої лінії фронту.
— Пане Віталію, ваше господарство має найширший вибір овочевих культур. Чи змінюється він з часом, і як на це впливає ринок?
— Склад в основному один і той самий, але ми, як і всі справжні фермери, якщо заробили у якийсь сезон на капусті, то на наступний посадимо ще більше, а ціна впаде (посміхається).
У нас дуже багато угідь і, маючи можливість поливу, нам самим легко регулювати, скільки і чого садити. Ми постійно спілкуємося з менеджерами торгових мереж, куди возимо продукцію (АТБ, Varus, «Сільпо»), які підтверджують попит і орієнтують нас.
До речі, цього року ми виграли тендер АТБ на поставку ранньої капусти — на цьому тижні потрібно завести 400 т до всіх міст, де працює мережа. Менеджери АТБ повідомили нам, що цього сезону в них спостерігається недобір по всіх овочевих культурах. Крім українських мереж торік ми відправили червоний і білий лук в Іран, Ірак і Пакистан. Покупці самі приїжджали фурами в грудні-січні, привезли сюди цитрусові й назад завантажили 1,5 тис. тонн цибулі. Експорт у Європу поки що тільки розглядаємо, наприклад, були пропозиції постачати капусту для німецької мережі Lidl.
— І все ж щось змінювалося у видовому складі плантацій за останній рік?
— Ми другий сезон вирощуємо пекінську і цвітну капусту, а цьогоріч уперше посіяли ранню. Ось зараз (30 травня) ходимо й дивимося, яку вже можна зрізати — «Сільпо» (Київ і Запоріжжя) на понеділок замовило нам велику партію. Показує ця культура себе відмінно, втім, і ми у сільському господарстві досвідчені обстріляні бійці, та й власник господарства Максим Скорук — людина амбітна. Якщо торік у нас було під овочами 450 га овочів, то цього вже 650 га, в основному за рахунок капусти (на 70 га більше) і цибулі (на 40 га більше).
— І це незважаючи на перевиробництво цибулі в Україні?
— Так, її сьогодні надлишок. Просто тому, що ті, хто його все сіє й сіє, думають, що цибулю можна зберігати, але далеко не всі це можуть. А ми щорічно будуємо додаткові потужності зберігання — як мінімум на тисячу тонн. У господарства тепер наявні близько 11 тис. тонн, а тогоріч брали додатково в оренду в господарства, яке їх просто не змогло заповнити. Вони гналися за нами й теж сіяли цибулю, але реалізувати не змогли. Нам же ж завжди є куди збути. Нині будуємо ще один великий холодильник на 5 тис. тонн. Ми використовуємо овочесховища в основному для пізньої капусти, цибулі, моркви й буряка. Правда, останні дві культури минулого року не закладали — продали, бо відразу після збирання була гарна ціна.
— Яким сортам і гібридам цих культур віддаєте перевагу?
— Минулого року цибулю посіяли гібридами Медуза, Седона і Манас. Цього — замість Медузи заклали Дерек. Майже всі вони — під збирання комбайном, крім Медузи (ранній і більш ніжний сорт). Моркву і буряк вирощуємо на насінні Hazera — гібриди Олімпо і Камаро відповідно. Вибір Олімпо пов’язано з його високою врожайністю, і він сам по собі дуже великий, якщо не загущувати посіви. Камаро дає круглий красивий рівномірний коренеплід — ми вже багато років його не міняємо. Основний сорт капусти цього року — Агресор, також є Саксесор і Продікус. Ці та інші гібриди білокачанної капусти компанії Singenta були і є лідерами ринку — вони що ростуть, що наливаються, що зберігаються відмінно. Хоча я сіяв багато сортів й інших відомих брендів.
— Як організовано збирання та зберігання цибулі?
— Ми збираємо її в основному комбайном, але плюс до цього залучаємо велику кількість людей, які добирають те, що не зібрала машина, а це 5–7%. І далі, на завантаженні й фасуванні, навіть за наявності механізації додатково залучаємо людей. У полі продукція може полежати за гарної погоди день-два, щоб підсохли корінці й лушпиння. Рефрижератори, які перевозять цибулю, забезпечено контовочними м’якими подушками, щоб товар не бився. Так само і на закладанні в холодильник приймальні бункери мають м’яке завантаження. Коли відбувається приймання, перед тим, як транспортер відправить продукцію у вентиляційну шахту заввишки 4–5 м для сушіння, люди все одно переглядають кожну цибулину, щоб вона не була гнилою й м’якою. Зрозуміло, за всіма параметрами зберігання стежить автоматика й оператори сховища. Ми зберігаємо цибулю навалом, контейнерів для такої кількості продукції у нас немає — це буде дуже дорого.
— Які можуть бути втрати продукції впродовж зберігання?
— З 5 тис. тонн цибулі торішнього врожаю ми приблизно 500 т відбракували, кажу як є: 10% усього обсягу — ми відкрили холодильник в середині січня, почавши продавати, й торгували до кінця квітня.
— Коли продали останню продукцію по інших овочевих культурах зі сховища?
— На капусту минулого сезону ціна була досить високою — 30–40 грн/кг, і вона не затрималася у сховищі: 2,5 тис. тонн продали дуже швидко, завдяки чому швидко закрили всі поточні кредити. Пізніше вже повільно продавали з камер моркву і буряк, а ближче до кінця сезону активізували збут цибулі. Вся продукція йде за попереднім планом тільки на мережі супермаркетів.
— Як плантації пережили екстремальну весну?
— Якщо капусту, помідори, перець і баклажани ми раніше сіяли в кінці квітня — на початку травня, то цього року — значно раніше. А цибуля, навпаки: торік — з 10 лютого, а цьогоріч — з 10 березня, бо до цього йшли дощі.
Березень був приємним і теплим, на початку місяця ми висадили ранню капусту, а в кінці — помідор, перець, баклажан. Куполами і зверху агроволокном вкрили сукупно понад 40 га — спеціально для цього купили куполоукладач. А потім прийшов один приморозок –3 °C, другий –4 °C, і ми щоночі спалювали по 200–300 тюків соломи. З усіх культур погано перебув мороз тільки перець, і то замерзло всього відсотків десять. Ми ж очікували, що приморозки будуть, як торік, максимум на день-два й на п’ять хвилин, а вийшло кілька днів поспіль і годинами. Добре, що у нас є метеостанція.
— Які роботи нині, 30 травня, проводяться на плантаціях?
— Посадка пізніх культур — білокачанної капусти, червонокачанної, через тиждень — пізньої пекінки й цвітної капусти, сьогодні починаємо сіяти моркву і буряк. Дорізаємо останні партії молодої капусти для АТБ і через три дні починаємо різати ранню цвітну капусту для тієї самої мережі. Через тиждень піде озима цибуля, ранні морква і буряк, а також ранній баклажан (він цього сезону дозріє раніше звичайного).
— Хвороби й шкідники. Які можуть турбувати найбільше цього сезону?
— Зазвичай у нас це пероноспороз на цибулі через спеку і фітофтора на помідорах — від високої вологості повітря. Майже на будь-якій культурі застосовуємо захист від Syngenta: Міравіс, Орондіс Ультра, Пергадо. На початкових стадіях вегетації даємо Медян Екстра (на цибулі), Ридоміл Голд, Топсин, Ширлан, Луна Експірієнс.
Однак набагато більше за хвороби шкодить трипс. Що сильніша спека — то його більше. А в нас поруч поля з пшеницею й ріпаком, які він особливо любить. Обробляємо посіви кожні три дні препаратами найкращих світових виробників, і кількість обробок доводиться рік від року збільшувати, щоб захиститися. Правда, цього сезону через холодну весну трипс з’явився пізніше. Починаємо слабшими препаратами — Карате Зеон і Енжіо, потім додаємо важку артилерію — Лірум, Мовенто, Ексірель, Сіванто Прайм.
— Яке підживлення давали цього сезону, і чим схема відрізнялася від торішньої?
— Оскільки овочі через холодну погоду дуже слабко росли, ми й менше давали живлення, адже добриво нормально працює, тільки коли температура підвищується і корінь починає працювати. У період прохолодних ночей від нього ефекту немає. Ось тиждень-два тому, як тільки пішли хороші температури, почали й активні підживлення — з аміачної селітри до монокалійфосфату, які впливають на зростання.
— Чи позначиться тривалий холод весни на врожаї?
— Тільки на тих культурах, які рано сіють і довго ростуть, — цибуля, буряк, морква. Нині цибуля у фазі 3–4 листки, хоча має бути вже 5–6. Якщо її почати сильно годувати, рослина все одно не візьме в себе все відразу, і недобір урожаю все одно буде, відсотків 20–25. Скільки цибулі відведено на повну вегетацію, стільки вона й візьме. А з морквою і буряком, думаю, все буде нормально. Однак нас не дуже хвилюють ці втрати, все одно вони будуть значно більшими в північних і західних регіонах, де було ще холодніше.
— Тобто ціна на цибулю цього сезону буде гарною?
— Сподіваємося на це.
— Які обсяги продукції зібрали минулого сезону?
— Близько 7 тис. тонн цибулі, моркви й буряка — по 3 тис. тонн, капусти — 2,5 тис. тонн. 2023 року врожаї були набагато меншими, тому що ми тільки почали збільшувати площі, хоча і вирощуємо овочі вже років вісім. Довгий час плантації не досягали й 100 га, а потім, як відомо, почався загальний ажіотаж навколо овочів, ціни почали підвищуватись, і засівати їх стало вигідніше за зернові.
— Чи складно було зробити такий різкий і масштабний розворот у виробництві за один рік — збільшити площі в шість разів?
— У таких самих пропорціях збільшили штат агрономів й інших фахівців, а також парк техніки.
— А людей, щоб зібрати врожай із такої площі?
— Ось тому ми й пішли шляхом механізації збирання. Людей для цього більше не стає. Нещодавно замовили ще один комбайн — капустозбиральний канадської марки. А ручна праця поки ще є на ранній капусті, томатах, перці та баклажані — їх площі ми й не збільшували. Це вісім бригад по 20–25 людей. Крім того, у нас як у критичного підприємства більша кількість броньованих співробітників.
— Розкажіть про картопляний напрям?
— Маємо 40 га, засіяні одним гібридом — Рів’єра. Торік молоду картоплю садили вперше в історії господарства. Починали збирати з врожайністю 18–20 т/га (дрібну) і закінчили великою — 40 т/га. У нас все плантації — на краплі, але поруч стояв «фрегат» — установка для верхнього поливу, і ми його спробували на картоплі, сподіваючись заощадити на краплі. Проте ефект від «фрегата» виявився все ж гірше — вода швидко кудись ішла. Цього року посадили картоплю 15 березня, як тільки ґрунт прогрівся до +10. Пізніше накривали, як й інші ранні культури, від приморозків й обігрівали соломою. 8 травня вже почали збирання картоплі.
— Втрат теж не буде?
— Чесно кажучи, втрати в нас бувають зовсім не через погодні умови, а від власних промахів. Наприклад, мені забракло людей, щоб відкрити плівку на молодій капусті, коли на пару днів у березні встановилася температура 27–30 градусів тепла, а вона майже дозріла. Я подумав: ночі-то холодні, і що там ті +30 градусів зроблять! А під плівкою виявилися всі +50 °C — картопля підпарилася й затрималася на тиждень із відвантаженням у торгову мережу.
— Чим збираєте картоплю?
— Майже всю техніку для овочевого напряму нам постачає «Українська овочева компанія», зокрема компактні картоплекопалки Imac, заточені під ніжне збирання молодої картоплі. Ми придбали три одиниці, кожна ціною 12 тис. євро. Вони захоплюють три ряди й відкидають урожай убік, до того ж що швидше йде комбайн, то краще вони працюють. Дуже хороші машини. На початку того сезону, доки ми ще чекали замовлені Imac, спробували застосувати на картоплі цибульну копалку, але так робити не радимо — вона пошкоджує картоплини. Моркву й буряк ми прибираємо двома комбайнами Gaspardo, які можуть пройти 5 га на день моркви й буряка. Сіємо трьома сівалками Agricola прямим висівом у поле з кінця лютого, по 2–3 га на день, а коли земля підсохне — до 10 га на день.
— Чого очікуєте від ринку цього сезону?
— У нас досить злагоджена молода команда, яка ефективно працює як на врожай, так і на збут. Тож, сподіваюся, з цінами і з усім іншим у нас все складеться.
— Чи плануєте вводити нові технології у виробництво?
— У нас і так усе не найслабше, адже ми масштабувалися недавно і почали з нової техніки. А нові гібриди нам щороку привозять виробники насіння, ми постійно експериментуємо.
— Яка найбільша проблема сьогодні в овочівництві?
— Перевиробництво — дуже багато овочів по всій країні почали вирощувати.
— І ви — одні з тих…
— … хто створює іншим цю проблему, я знаю (посміхається). Проте ми чесно виграємо тендери, і цим все сказано. Крім того, велика проблема господарств у нашому регіоні — засоленість води й ґрунту. Ми зазнаємо великих витрат на осмос, очищення води. Наприклад, всі обробки здійснюємо тільки чистою водою з осмосу.
— Ви працюєте в Нікопольському районі. Не можу не запитати: як позначається на виробництві близькість фронту?
— Я засинаю й прокидаюся під обстріли. В саду в нас тепер бракує 3 га площ, тому що туди потрапила збита ракета, а відновлювати ці площі ми вже не стали. По наших полях уже стоять зуби дракона, а військові накопали окопів, по яких постійно летять дрони. У будь-який момент на сусіднє поле може приїхати артилерія, щоб почати стріляти на ту сторону, а потім летить у відповідь. Дякувати Богові, ніхто у нас не постраждав, але багато співробітників, зокрема хороші фахівці, просто поїхали звідси. Говорити про це все дуже важко, вибачте.
— Що сьогодні потрібно робити, щоб підвищувати якість овочів?
— Застосовувати ефективну агрохімію, добрива і технології, постійно навчатися, їздити на семінари. Сьогодні в галузь приходить багато дилетантів, які в перші 2–3 роки бажають мати величезні врожаї й з тим не хочуть вкладати гроші в гектари, отримуючи низьку якість продукції. Так, вони може й вирощують 60 т/га помідорів, але таких, що збивають ціну на ринку тим, хто дає високу якість.