Михайло Шевченко: «Племінна робота — рятівне коло для тваринників» Рентабельність українського молочного скотарства дедалі знижується, і цей процес, як визнають самі власники ферм, майже безупинний. Молочарі змушені скорочувати витрати, зменшувати кількі
Рентабельність українського молочного скотарства дедалі знижується, і цей процес, як визнають самі власники ферм, майже безупинний. Молочарі змушені скорочувати витрати, зменшувати кількість робочих місць й обходитися навіть без найнеобхіднішого. Якщо такі процеси відбуватимуться й надалі, наша держава ризикує вже найближчим втратити понад чверть поголів’я, прогнозують самі учасники ринку.
Підприємство «Урожай», що розташоване в Роменському районі Сумської області, відоме не лише своїми показниками та продуктивністю, а й племінною роботою. Як любить згадувати голова господарства Михайло Шевченко, усе починалось у 1996 році із 43 корів, і завдяки наполегливій роботі та поступовому придбанню все нових і нових тварин, розрослося до 1520 голів ВРХ. Господарство орендує понад 9000 га землі, на яких вирощують зернову кукурудзу, сою, соняшник, пшеницю, цукрові буряки та кормові культури. Із 2007 року в господарстві функціонує два племінні репродуктори — симентальської й української червонорябої порід, де утримують по 100 племінних корів. В «Урожаї» доводять на власному прикладі — завдяки племінним коровам можна отримати хороший прибуток.
— Як працює сьогодні ваше господарство?
— Незважаючи на економічну ситуацію в країні, ми продовжуємо розвиватися й не припиняємо працювати ні на день.
Ми вирощуємо дві породи ВРХ — червонорябу та симентальську. Маємо на сьогодні 640 голів дійного стада. Два останні роки доїмо по 6020–6040 кілограм на корову. Це досить непоганий результат, якщо брати по Україні в цілому. Цьогоріч, за нашими оцінками, сумарні надої будуть ще більшими.
— Із чим ви пов’язуєте цьогорічне збільшення продуктивності корів?
— Я бачу три основні фактори. Перший — сприятливі погодні умови. Немає спеки, і температура є цілком комфортною для корів. Другий — цього року ми збалансували кормову базу для корів. Третій — у нас є племінні корови з хорошою генетикою. Усі ці фактори є складовими наших результатів.
— Сьогодні всі господарства, як відомо, перебувають у режимі жорсткої економії. На чому заощаджуєте ви в «Урожаї»?
— Ми намагаємось заощаджувати на всіх «фронтах», а не лише на чомусь одному. Водночас ми добре розуміємо, що економія має бути виправдана, тож не шкодимо технології та нормальним умовам утримання поголів’я. В основному оптимізуємо годівлю та зменшуємо витрати на корми. Це за продуманого підходу, може заощадити господарю до 20% коштів.
— Як ви оновили раціон корів?
— Мушу сказати, що більшість власників, на жаль, недооцінюють важливість годівлі та не приділяють належної уваги якості й поживності корму. За таких умов хіба може йтись про якість молока? Нині основою раціону стада в нашому господарстві є молода люцерна. На підгодівлю ми також даємо кукурудзяний силос і суданську траву. Крім того, у теплий період року всі наші корови перебувають не в приміщенні, а на свіжому повітрі — у літньому таборі. Таким чином, корови — здорові й дають високі надої.
— Яка нині ситуація зі збутом молока. Чи відчуваєте ви певні перебої із замовленнями з боку переробників?
— Ні, перебоїв ні із замовленням, ні із постачанням молока на підприємства в нас немає. Звичайно, у мене були деякі побоювання щодо того, що після закриття російського ринку доведеться скоротити виробництво, проте на сьогодні ми працюємо, як і працювали. На мою думку, молокопереробні підприємства, які працювали на замовлення Росії, сьогодні поступово переорієнтовуються на інші ринки.
— Яку ціну на молоко сьогодні пропонують молокоперереробні підприємства?
— Сьогодні нам пропонують 4,20 грн за кілограм. Витрати на утримання корів уже нині більші за цю ціну, тож виробництво молока — бізнес із мінімальною рентабельністю. Ми виживаємо завдяки рослинництву та власній кормовій базі. Це дозволяє зменшувати ризики в разі падіння вартості молока, адже невідомо, якою буде ціна на нього до кінця року. Я не бачу виходу для підприємств, які не мають власних полів — їм треба буде закриватися.
— Як ви збираєтеся далі утримувати господарство в належному стані та розвивати його? Адже витрати постійно зростають, чи не так?
— Безумовно, ми живемо в умовах постійних так би мовити «ножиць». З одного боку переробники не хочуть підвищувати закупівельні ціни на молоко, із другого — ми маємо зменшувати витрати на виробництво й тримати на рівні собівартість, що в умовах безперервного зростання ціни на дизпаливо й електроенергію є непростим! Кількість ферм поступово зменшується — вони помирають. Інвестори вкладають кошти лише в ті проекти, які здатні дати прибуток у короткостроковій перспективі, а тваринництво у цьому плані непривабливе й проблемне.
«Рятівним колом» для тваринницького підприємства може стати племінна робота. Раніше, за радянських часів, Україна була відомим центром племінної роботи, і в нас були хороші породи корів. Сьогодні, на жаль, ця робота фактично припинена, і на всю Україну є лише невелика кількість підприємств, що проводять таку роботу. Натомість на ринку дедалі зростає потреба в племінних бичках і теличках, адже закуповувати за кордоном, ураховуючи курс євро, дуже невигідно. Минулого року ми розпочали продаж племінних нетелей і вже за перший сезон продали понад 50 голів симентальської породи. Цього року в нас уже є попередні замовлення на понад 100 племінних нетелей симентальської та української червонорябої порід, тож ми поступово розширюємо цей сегмент роботи. Племінна корова завжди буде в ціні, і це дуже хороший бізнес.
— На чому, на ваш погляд, на фермі не варто заощаджувати?
— Можна довго казати про сучасне обладнання та техніку, проте, на мій погляд, не слід заощаджувати на хороших зоотехніках і ветлікарях. Адже їхня робота найпомітніша. Якщо корова вчасно не спарована, хвора, то про яку нормальну ферму може ітися? Тож думайте перед тим, як брати цих спеціалістів на роботу.
— Які ще проблеми на фермі заважають її ефективному функціонуванню?
— Як не прикро це констатувати, але дуже багато на фермі відіграє людський фактор. Так, наприклад, нормою на фермі є задоювання корів, після якого вони важко відновлюються й не дають тієї кількості молока, яку потрібно. Із 30 доярок на фермі в кращому разі правильно доять лише 5. Крім того, дуже мало на селі людей, які дійсно хочуть працювати й знаються на своїй справі. Старі доярки йдуть на пенсію, а нові працювати не вміють і не прагнуть навчитися роботі з коровами. У нас на фермі ми намагаємося забезпечити хороші умови праці й двозмінний графік роботи, тож проблем із персоналом немає — до нас хочуть іти працювати.
Не варто забувати, що тваринництво — це соціальна галузь, адже наявність ферми в селі означає роботу для місцевих мешканців. Сьогодні в нас на підприємстві 200 працівників, тож ми не можемо так просто взяти й закрити його. Ми переводимо людей на короткий робочий день, проте все одно даємо їм робоче місце. Ті люди, які хочуть працювати, працюють.
— Нещодавно Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС, тож вже незабаром українські молочарі будуть вимушені змагатися за місце під сонцем із більш професійними європейськими виробниками. Яким чином наші виробники можуть підтягнути стандарти своєї роботи?
— Те, що українські виробники не зможуть протистояти європейським, — неправда. Якість і кількість вітчизняного молока в більшості виробників цілком конкурентна. Безумовно, нам слід навчитися жити чесно й за стандартами: приділяти більше уваги гігієні, а також поступово зменшувати вплив людського фактора. Саме із цією метою ми в «Урожаї» відразу під час реконструкції збудували молокопроводи. Це дозволяє звести до мінімуму втручання людини. Можу з гордістю сказати, що за роки нашої роботи нарікань із боку заводів на якість молока не було жодного разу.
— Європейський ринок є профіцитним по багатьох продуктах, зокрема й по молоку. Чи не відбудеться ситуація, що наше молоко стане незадіяним?
— Я не погоджусь із вами. Європейці мають певні незакриті ніші по молочних продуктах. Тож надійний шлях — це робити сухе молоко й отримувати із цього додаткову вартість. Крім того, ціна на такий продукт у нас буде достатньо конкурентною.
— Чи плануєте ви збільшувати поголів’я цього року?
— Ми можемо утримувати тисячу й більше корів, проте сьогодні немає стабільності, а це означає, що й планувати глобальне розширення ми не можемо. Щороку наше господарство збільшує поголів’я приблизно на 150 голів і паралельно із цим ремонтує приміщення для їх утримання. Деякий час тому ми проводили повну реконструкцію декількох ферм — вони настільки занедбаними, що в деяких місцях не було ні даху, ні навіть однієї стіни. Сьогодні ми майже вийшли на оптимальну кількість поголів’я і тимчасово припинили розширення. Щоб збудувати більш-менш прийнятний доїльний зал і приміщення для корів, потрібно не менше 5 млн гривень, а таких грошей у нас немає. Облаштувати ферму, а потім отримати низьку ціну на молоко й не покрити витрати — це недалекоглядний крок.
Інтерв’ю було надруковано у газеті АгроМаркет. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті АгроМаркет та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».