Основа рентабельності
Для ФГ «Флора» єдиний вихід зменшити витрати на виробництво через здорожчання азотних добрив — точне землеробство
Нині в умовах здорожчання мінеральних добрив питання зменшення собівартості виробництва зерна — насамперед менш маржинальних культур — постає особливо гостро.
Як намагаються підвищити рентабельність вирощування пшениці у ФГ «Флора», що працює на півдні Вінницької області, ми запитали в його директора Андрія Капріци.
Це господарство відоме тим, що вже п’ять років практикує точне землеробство, а пан Андрій є одним із головних промоутерів цифрових рішень у сільгоспвиробництві. Утім, мало хто знає, що «Флора» — ще й одне з перших фермерських господарств в Україні, яке 1991 року створив дід нинішнього власника. Тож нині господарство — симбіоз великого досвіду й інновацій.
— Пане Андрію, яку роль відіграє озима пшениця у вашій сівозміні?
— Почну з того, що нашими основними культурами є пшениця, кукурудза, соняшник, які ми вирощуємо порівну. Буває, сіємо ріпак, цукровий буряк, озимий ячмінь на невеликих площах — здебільшого, щоб розрахуватися з пайовиками. Безумовно, найрентабельнішою культурою є кукурудза. Щоб пшениця була рентабельною, я роблю все і навіть більше, але інтенсивна технологія вирощування пшениці потребує великих затрат. А від цього втрачає економіка. Так, тепер ціна на пшеницю добра — 10 тис. гривень у порту. І врожай, як й інші передові господарства, маємо непоганий — 6,5–7 т/га, що для нашого регіону добре. Але за аналогічних затрат ми можемо виростити по 12 т/га кукурудзи. З цього погляду, звісно, кукурудза вигідніша. Але її не можна вирощувати в монокультурі, бо останні два роки нам дошкуляє діабротика. Моя думка: щоб пшениця була рентабельною на рівні кукурудзи, треба мати врожайність до 8 т/га.
Тому основна роль пшениці для нашого господарства — добрий попередник під кукурудзу. Взагалі в ринкових умовах останніх років пшениця є одним із найкращих попередників під кукурудзу, соняшник, ріпак, буряк. Грамотні агрономи можуть мені заперечити: мовляв, горох, соя — ото попередники. Але вони в нашій зоні нестабільні і за цінами, і за врожайністю. Хоч у мінусі пшениця не буває, вона також приносить прибуток. Тільки дещо програє проти високомаржинальних культур.
— Які ще переваги крім доброго попередника має для вас пшениця?
— Плюси пшениці ще й у тому, що вона відносно рано звільняє поле і ми отримуємо широке вікно для обробітку ґрунту, що дає змогу правильно застосовувати техніку протягом року. Це важливо. У мене парк техніки оптимізований, її небагато — власне, її багато й не потрібно. Ми на 1200 га маємо два 220-сильних трактори, один на 130 к. с. і один комбайн. Ще й послуги надаємо.
Після збирання пшениці майже відразу заходимо глибокорозпушувачем у поле, розпушуємо ґрунт під кукурудзу і таким чином вивільняємо техніку на осінь. Далі — лишається тримати поле чистим від бур’янів хімічними обробками.
Окрім того, попри не надто розвинену кореневу систему, пшениця все одно покращує структуру ґрунту.
— Які умови для вирощування пшениці ви маєте?
— Якщо сказати коротко і ясно, то цієї осені станом на 15 грудня у нас ще не було сходів. А пшеницю ми посіяли в кінці вересня. Вона почала сходити тільки нещодавно і в зиму ввійшла у фазу шила. Тому кущення буде весняне.
Тобто минулої осені в нас була жорстка посуха — дощів не було ні до сівби пшениці, ні після. Щоправда, це дало змогу зібрати кукурудзу з мінімальною вологістю зерна, але для озимини ситуація була поганою. Звісно, така осінь випадає не часто. Зазвичай за рік у нас випадає 400–450 мм опадів, але надзвичайно нерівномірно. Наприклад, можуть бути весняні посухи. Винятком був минулий рік, коли дощі випадали саме в потрібні фази розвитку культур. Загалом за кількістю опадів ми вже більше Одеса, а не Вінниця. Тому брак опадів для вирощування пшениці й інших культур — найбільший обмежуваний чинник у нашій зоні.
Інші ризики для пшениці в нашій зоні — зимові морози без снігового покриву, притерта льодова кірка. Тоді на невеликих ділянках пшениця може й вимерзнути.
— Які агротехнічні заходи застосовуєте для збереження ґрунтової вологи?
— Намагаємося мінімізувати ґрунтообробітки й нагромадити під попередника більше вологи шляхом обробітку ґрунту. Під соняшник проводимо глибоке розпушування, під пшеницю після соняшнику — легеньке дискування. Нічого ефективнішого більше немає.
Попередником під озиму пшеницю у нас є тільки соняшник, зрідка — озимий ріпак. Після соняшнику проводимо дискування лущильником Horsch Joker на глибину 5–7 см і в оптимальні строки сіємо пшеницю — з 25 вересня до початку жовтня. Сіємо з міжряддям 12,5 см нормами висіву залежно від сорту: починаємо з 4 млн і закінчуємо 5,5 млн насінин/га. От цього року посіяли 5,5 млн і не прогадали, зважаючи на осінню посуху.
— Витрати на добрива — левова частка у виробництві зерна. А тепер вони ще більше зросли. Як ви діятимете в цій ситуації?
— Щодо здорожчання добрив, то бачу вихід із ситуації тільки в точному землеробстві, диференційованому внесенні добрив. Потрібно планувати систему живлення за результатами аналізу ґрунту і рослин, щоб дати рослині добрив саме стільки, скільки їй треба — не більше. Іншого виходу немає. А добрива я закупив іще влітку за значно нижчими цінами.
Наші поля дуже строкаті щодо хімічного, гранулометричного складу ґрунту, щодо рельєфу. З власного досвіду можу стверджувати: диференційований висів може заощадити до 7% витрат, а диференційоване внесення добрив — ще додатково 6–8%.
Для диференційованого внесення добрив ми користуємося багатьма цифровими платформами. Використовуючи дані аналізу ґрунтів, індексу NDVI, рельєфу, карт врожайності тощо, вручну створюємо карти з трьома зонами продуктивності — високою, середньою та низькою. Під час сівби вносимо в рядки в середньому по 100–150 кг/ га гранульованих добрив Фертіс 12 : 24 : 12, плюс сірку. Оскільки кореневі системи культур розвиваються в різні боки — і в ширину, і в глибину, то я вважаю, що потрібно годувати горизонт, а не прикореневу зону. Тому ми закладаємо добрива на глибину 5 см, а глибина залягання насіння становить 2,5 см, тож добрива лягають нижче від насінини, але по всьому горизонту. Ми цього досягаємо, бо добрива закладаємо в задню батарею дисків посівного комплексу Kverneland — це була моя умова виробникам техніки, і вони її виконали. Комплекс загортає добрива на ширину 4 м, вкриваючи весь горизонт.
Навесні пшеницю підживлюємо сульфатом амонію — вносимо розкидним способом у нормі 100 кг/га, щоб забезпечити рослини сіркою. З відновленням весняної вегетації вносимо аміачну селітру — обов’язково на слаборозкущених полях даємо підвищену дозу, на добре розкущених — незначну, для підтримання фізіологічних і ростових процесів. Головне — не допустити утворення непродуктивних стебел. Тому норми ми варіюємо. Бо в нашій зоні за браку опадів ці непродуктивні стебла заберуть на себе поживні речовини й вологу і відімруть, не давши врожаю. Тому цієї весни на нерозкущених посівах (а вони точно будуть), як і минулої, коли мали по два листки на пшениці, будемо давати по 200–250 кг/га, а на розкущену пшеницю внесемо по 80–120 кг/га. Тобто підживлюємо пшеницю також диференційно.
Азотні добрива ми тестуємо, бо ніхто навіть у світі не може сказати, як правильно вносити азот на зернові. Той, хто думає, що знає, — помиляється. Бо це абсолютно недосліджена тема. Ми пробуємо кілька варіантів диференційного підживлення азотом. Перший — по зонах продуктивності, які напрацювали за багато років, зокрема по картах урожайності. Другий — тільки за індексом NDVI. Побачили, що в першому випадку ефективність краща, бо то сталі сформовані зони. Якщо зона бідна, наприклад, піщана, немає сенсу туди вкладати чимало добрив, в тому числі азоту, бо вона непродуктивна — азот, фосфор просто промиваються. Тому підживлення по зонах продуктивності найправильніші та найстабільніші.
У 32 фазу обов’язково вносимо КАС 32 — теж диференційно. Тут більше корелюємо внесення по зонах NDVI, але все одно по зонах продуктивності результат стабільніший. Норма КАС залежить від розвитку культур: якщо високий потенціал, можемо в середньому внести по 200 л/га, менший — по 150 л. Але 200 л/га — це вилка від 150 до 250 л/га, а 150 л/га — від 100 до 200 л/га.
Цього року провели цікавий дослід: відбирали зразки ґрунту й робили портативною лабораторією 360 Soil Scan експрес-аналіз на вміст легкодоступного нітратного азоту в ґрунті. Висновок — така система працює доволі ефективно. Побачили прибавку врожайності (+0,25 т/га) і рівномірне розподілення азоту по полю.
Третє підживлення, яке працює на наливання зерна, на якість, на масу тисячі зерен, проводимо селітрою на суперсильних полях із високим потенціалом — якщо є дощ. Так, є упередження, що розкидачем можна пошкодити прапорцевий лист. Справді, мінімальне травмування є, але несуттєве.
— Рентабельність виробництва залежить і від інших чинників — захист, насіння тощо. Як тут балансувати, щоб і результат мати, і не надто витрачатися?
— У наших умовах, коли обмежувальним чинником є волога, а не хвороба, що забирає частину врожаю, я на 90% користуюся генериками. Тут спрацьовує співвідношення «ціна — якість». Ці препарати дещо простіші за оригінальні, не містять спеціальних домішок. Але в наших умовах вони працюють. Якби я працював на півночі Вінниччини, де опадів більше, то я, мабуть, використовував би оригінальні продукти. Головне — працювати превентивно, у певну фазу розвитку культури.
Сорти вирощуємо в основному німецької селекції і тільки 20% — вітчизняної. Але вони менш продуктивні. Насіння виробляємо самі, щороку купуючи еліту і вирощуючи першу репродукцію. Самі й протруюємо. До речі, частину насіння реалізуємо — це ще один наш бізнес. Ось завдяки таким рішенням здешевлюємо технологію.
А взагалі ми в господарстві звикли всі інновації перевіряти. От нині багато кажуть про рідкі добрива, мовляв, їх краще засвоює рослина, ніж сипкі.
Одного разу ми проводили дослід з унесенням рідких добрив — менеджери компанії привезли мені сівалку. Прибавка врожаю була, але невелика — десь до 200 кг/га. Тому ще не вирішив, чи доцільно вносити рідкі добрива. Тим більше, що такої сівалки не маю. Та й систему ставити дорого. Ще думатимемо.
Підживлення мікродобривами по листку ми взагалі не проводимо — я в цьому не бачу ефективності. Проводив багато дослідів — усі результати були в межах похибки.
Ще раз повторюю: заощадити на внесенні добрив можна тільки диференційованим унесенням, бо землю не обманеш, і менше добрив ти не зможеш дати — це зменшить урожайність. Тому вихід один — точне землеробство. І у своїй системі я нічого надалі міняти не буду.