Головне:
Інтерв'ю

Оперативний план складаємо на рік, але мислимо довготерміновими категоріями

Таір Мусаєв
комерційний директор Grain Alliance
Поділитись:

 

Цього року компанія зі 100-відсотковим іноземним капіталом Grain Alliance, що в Березані на Київщині, відзначатиме своє двадцятиріччя. До цієї ювілейної дати вона підходить із земельним банком близько 55 тис. гектарів, розташованих у Чернігівській, Київській, Черкаській і Полтавській областях. Провідними культурами для Grain Alliance є соя, пшениця, кукурудза та соняшник. Крім того, компанія утримує близько 1200 голів великої рогатої худоби й уважає молочне тваринництво перспективним напрямом аграрного бізнесу, через що має намір незабаром збільшити кількість поголів’я вдвічі. Також Grain Alliance оперує елеваторними потужностями понад 250 тис. тонн одночасного зберігання, частину з яких побудовано й введено в експлуатацію наприкінці минулого року.

 

Саме про вирішення питань зберігання зерна ми попросили розповісти комерційного директора Grain Alliance Таіра Мусаєва, але вийшло так, що цієї теми торкнулися лише наприкінці розмови. А все тому, що на початку не могли не попитати його про підсумки 2017-го й основні напрями розвитку Grain Alliance вже цього року.

 

– Яка вона, компанія Grain Alliance сьогодні, через 20 років після свого заснування?

 

– Ми не вважаємо себе холдингом, але намагаємося бути максимально ефективними, тобто отримувати кращі результати за менших витрат. Як ви знаєте, центральний, а частково й північний регіон України торік постраждали від недостатньої кількості опадів, відповідно, врожай був не найкращим, але в середньому компанія отримала врожайність не гіршу, а подекуди й кращу ніж у наших колег. Цим ми завдячуємо своєму потужному агрономічному відділу, у якому в нас працюють досвідчені спеціалісти, зокрема з науковими ступенями. Разом із тим ми використовуємо синергію досвіду й завзятості свого колективу.

 

Нині в компанії стартові 1000 га землі проходять підготовку до використання в органічному землеробстві. І це саме старт, оскільки як наші шведські власники, так і ми самі, покладаємо великі надії на зелене майбутнє сільського господарства. Завдяки своєму стаду великої рогатої худоби маємо власні органічні добрива, які використовуватимемо в органічному землеробстві. Зараз готуємось до проведення сертифікації на відповідність як українським, так і європейським вимогам і стандартам органічного виробництва.

 

– А з чого виникла така непритаманна великим українським аграрним компаніям ідея започаткувати органічне рослинництво?

 

– Ми не перший рік продаємо певну кількість вирощуваної нами сої у Японію, і наші японські партнери висловлюють зацікавленість у тому, щоб отримувати органічну сировину, з якої вони виготовляють харчові продукти — місу, тофу тощо. Взагалі ми вирощуємо сою виключно без ГМО, яку постачаємо здебільшого на переробку у Європу. Виробництво генетично «чистих» соєвих бобів уже дозволяє нам отримувати значну премію від звичайної закупівельної ціни на цю культуру, а вирощування екологічно чистих дозволить ще додатково збільшити прибуток. Адже, повторюся, ми прагнемо бути максимально ефективною компанією.

 

– Звідки берете насіння сої?

 

– У 2012 році ми побудували власний насіннєвий завод, завданням якого як раз і було забезпечити наше виробництво саме якісним соєвим насінням. Завод окупив себе вже за перших два роки своєї роботи, й нині ми виготовляємо на ньому також насіння пшениці, надалі будемо розвивати, модернізувати, добудовувати насіннєве виробництво — для цього на поточний рік передбачено 1 млн доларів інвестицій.

 

Насіннєвий завод дозволяє нам проводити оптичне та фізичне калібрування сої — за формою, кольором, наявністю щілин. Так ми відбираємо не лише найякісніше насіння, а й готуємо товарні партії соєвих бобів на експорт, зокрема, у Японію, яка дуже вимоглива до якості сировини. Крім того, ми налагодили прямі зв’язки, уклали зовнішньоторгові контракти з європейськими переробниками. Вони приїжджали на завод і пересвідчилися, що ми перевіряємо свою продукцію на наявність ГМО не мобільними тестерами, а справді гарантуємо її якість, тому сплачують нам згадану чималу премію до звичайної ринкової ціни. Крім того, ми гарантуємо стабільність постачань, оскільки підприємства з Польщі, Угорщини, Австрії, Словаччини, як правило, не мають великих складів для зберігання сировини, тому купують партії під поточні потреби по 2–5 тис. тонн. Працюючи з нами, вони можуть бути впевнені, що ми не підведемо й поставимо законтрактовану партію гарантованої якості чітко в обумовлений термін.

 

Ми також намагаємося брати участь в усіх можливих не ГМО-програмах, зокрема, в програмах асоціації «Дунайська соя», офіс якої віднедавна працює і в Києві. Ми неодноразово відвідували великі заходи у Європі, де презентували себе. Нас уже європейці просять ділитися досвідом, оскільки українські виробники сої без ГМО навчилися вирощувати добрі врожаї. До таких виробників ми зараховуємо й свою компанію.

 

– Це що стосується товарної сої. А які плани щодо насіння: ви його продаєте або збираєтесь продавати?

 

– У серпні 2017 року ми зареєструвалися як виробник насіння, але поки що не ведемо активних продажів, тільки готуємося до цього. Ми — компанія зі шведським капіталом, а тому, як і наші власники зі Швеції, сповідуємо так звану скандинавську модель капіталізму — із соціалістичним обличчям. Тобто ми думаємо не лише про власний прибуток, а й про те, щоб разом із нами могли заробити і всі наші партнери й клієнти. Саме таку систему ми ретельно готуємо, за прислів’ям «сім раз відміряй — один раз відріж». Думаємо також про те, що зможемо показати нашим клієнтам. Хотілося б, щоб це було не окреме демополе із соєю, вирощеною з нашого насіння, а 1000, 2000 га полів, щоб клієнт приїхав у будь-яке наше господарство, де ми вирощуємо боби, й побачив реальний результат, який ми отримуємо з того самого насіння, яке пропонуємо на продаж. Це є той підхід, який ми хочемо запровадити, і невдовзі він буде здійснений.

 

Хоча ми складаємо оперативний план на кожний рік, проте мислимо довготерміновими категоріями, і на таких саме довготермінових засадах хочемо вибудовувати співпрацю з усіма своїми контрагентами. Тому й не поспішаємо будь-що показати швидкий результат заради самого результату.

 

– А які ще завдання стоять перед компанією в новому році?

 

– Ми переконані, що оптимальною моделлю рослинництва є повна виробнича вертикаль, тобто підготовка насіння, вирощування сільгоспкультур, доробка й зберігання товарного зерна, а також його переробка. Ми багато говоримо про те, що Україна не має бути сировинним придатком, зокрема й зерновим. Тож Grain Alliance крокуватиме в переробку, оскільки там є додана вартість, адже Україна має свій місткий внутрішній ринок збуту, не кажучи вже про можливості експорту. Це постачання у Європу, сьогодні потрохи відкривається Близький Схід, також можемо експортувати в Туреччину, збільшення товарообігу з якою має хороші перспективи. Головне — не стояти на місці, пропонувати якісну продукцію, зокрема халяльну, кошерну, органічну — тобто ту, на яку закордонні ринки мають сталий попит.

 

– Компанія раніше озвучила наміри інвестувати цього року 2 млн доларів у борошномельне виробництво. Як просуваються справи та коли його плануєте запустити?

 

– Так, на базі Яготинського ХПП компанія Grain Alliance будує власний борошномельний комплекс. Будуємо ми його не з нуля, в нас там є будівлі колишнього комбікормового заводу, у які ми вписуємо нове виробництво. Це потребувало ретельнішої розробки технічного проекту й технологічного плану, на сьогодні на окремих ділянках уже тривають оздоблювальні роботи. Номінальна добова потужність заводу становитиме 200 тонн по сировині — це досить великий обсяг. І хоча ми створили певний запас для введення в експлуатацію виробництва вже навесні — у квітні-травні, на повну воно запрацює лише з початком наступного сезону й надходженням зерна нового врожаю. Зерна ми виробляємо достатньо, до того ж у Київській області наша пшениця доволі високої продовольчої якості: якщо це другий клас за ДСТУ, то він ближчий до першого, а якщо третій — то до другого. До речі, саме це й мотивувало нас створити борошномельне виробництво.

 

– Внутрішній ринок споживання борошна скорочується, й нові виробники, які на нього виходять, повинні пропонувати конкурентну ціну. Як у таких умовах ви плануєте заробляти?

 

– Незважаючи на велику конкуренцію на ринку борошна, ми розраховуємо щонайменше заробляти на логістиці, тому що виробництво зерна та зберігання в нас поруч, а це щонайменше 15–20 доларів у ціні готового продукту. Насправді, за налагодженого виробництва економіка має бути ще кращою.

 

Щодо скорочення внутрішнього попиту — так, це факт: скорочується й кількість споживачів, і середній чек придбання населенням харчових продуктів. Однак знижувати ціну пропозиції борошна нижче за ринкову, тим більше демпінгувати, тобто продавати дешевше за собівартість, ми не будемо. Наша ціна буде середньою на ринку, а конкурувати ми будемо насамперед стабільною якістю. Адже більшість оптових покупців, а це хлібозаводи, цікавить не лише ціна, а й стабільна якість — вона може бути високою чи низькою, але має бути такою постійно, щоб їм не доводилося з кожною новою партією змінювати рецептури, підлаштовувати технології.

 

По-друге, ми конкуруватимемо меншими витратами на виробництво. Річ у тому, що ефективність більшості наявних сьогодні борошномельних заводів в Україні не така, як треба. Деякі з них були побудовані чотири-п’ять десятиліть тому, і на сьогодні є морально й фізично застарілими. Наприклад, мають непомірно великі внутрішні транспортні мережі, через що в них велике енергоспоживання, інші зайві витрати. Ми націлені бути максимально ефективними, зокрема енергоефективними, оскільки енергоспоживання в борошномельному виробництві є досить важливим чинником. На заводі працюватиме мінімум персоналу, оскільки значна кількість технологічних процесів буде автоматизованою й не потребуватиме участі людини. Ми встановлюємо якісне італійське обладнання, яке не повинно ламатися й не потребуватиме постійного обслуговування.

 

Також ми створюватимемо великий запас якісної сировини на початку сезону: Яготинський елеватор здатний зберігати до 55 тис. тонн зерна, і він тепер частково працюватиме як сировинний склад борошномельного заводу. Купувати самі в себе пшеницю ми будемо за ринковими цінами, але на початку сезону, коли ціни на зерно найнижчі. Ми це розглядаємо як ще одну перевагу перед іншими борошномельними підприємствами, які часто змушені працювати з коліс.

 

– Чи є у вас уже якісь плани постачати борошно на експорт?

 

– Ми не говоримо, що працюватимемо лише на внутрішній ринок — звісно, компанія націлена відправляти борошно й на експорт. Куди саме й скільки — поки що остаточного бачення цього питання немає. Проте є попередні домовленості, так би мовити, протоколи про наміри з приватними імпортерами з тієї самої Туреччини, Азербайджану, країн Близького Сходу, навіть Середньої Азії, хоча поки що з боку логістики експорт туди видається не дуже привабливим. Та, до речі, нині вже імплементуються міждержавні домовленості з будівництва залізничної магістралі в рамках другого Шовкового Шляху, шляхів «північ-південь», тож ситуація незабаром має змінитися. Тоді до групи імпортерів можуть увійти також Іран, Грузія. Розвиток транспортної інфраструктури відкриває нові можливості у цих, а також в інших країнах.

 

Однак, повторюся, картина закордонних ринків збуту для нас поки що вимальована дуже великими мазками. Треба почати працювати, і тоді бачення буде чіткішим. Та загалом географія нашого продажу, мабуть, не дуже відрізнятиметься від тієї, яку українські експортери борошна мають сьогодні.

 

– Чи допомагають шведські власники Grain Alliance виходити на зовнішні ринки збуту, зокрема, в тому самому Євросоюзі?

 

– У нас постійно відбуваються наради директорів, де разом з інвесторами ми обговорюємо питання розширення експорту. Якщо говорити, зокрема, про борошно, то ввізне мито на нього, яке має сплатити імпортер, у Євросоюзі наразі становить 172 євро за тонну. Тому поза визначеною для України квотою ЄС в межах 50 тис. тонн це мито є практично загороджувальним. Та попри все наші інвестори шукають домовленостей з ритейлерами, зокрема, на преміальному скандинавському ринку, хоча заробіток на таких постачаннях усе одно буде для нас мінімальним. Однак окрім борошна, яке ми ще не почали навіть виробляти, компанія постачає у Європу ту саму сою, льон і спельту, й там, де йдеться про прямі контракти, допомога інвестора в пошуках нових контрагентів є також досить відчутною.

 

Також треба зазначити, що наші шведські власники керують бізнесовим фондом місткістю близько 23 млрд євро, і ми — єдина сільськогосподарська компанія у їхньому портфелі. Перше, чим вони допомагають, це своїм досвідом, напрацьованим в інших галузях економіки. Однак усі управлінські рішення, зокрема щодо оперативного керування Grain Alliance, ухвалюють наші менеджери тут, в Україні. Власники ще із самого початку зазначили: «ми не кажемо вам, що і як робити, ми лише ставимо питання». Вони вважають, якщо ми знаходимо відповіді на ці їхні запитання, то й самі знаємо, що робити. До того ж, звісно, ми відчуваємо підтримку інвесторів і те плече, на яке в разі потреби можемо спертися.

 

– Тепер повернімося до теми елеваторів. Торік ви зробили чимало з метою модернізації та збільшення потужностей зберігання, чи не так?

 

– Наші елеватори, яких наразі шість, майже всі розташовано в центрах нашої виробничої діяльності: в Київській області — це Баришівка, Березань, Яготин, також у нас є елеватори в Ніжині — на Чернігівщині й у Пирятині — на Полтавщині. Ще один елеватор маємо в селищі Ярмолинці — в Хмельницькій області, і він єдиний, який працює як комерційний. Річ у тому, що кілька років тому йшлося про придбання на Хмельниччині господарства разом із цим елеватором, тоді просто підлоговим сховищем. Господарство ми врешті так і не купили, а от від елеватора відмовлятися не стали.

 

У Ярмолинцях ми нещодавно завершили реконструкцію, встановили сушарку Bonfanti, реконструювали два силоси місткістю по 5 тис. тонн кожний. Загальна потужність елеватора тепер становить 15 тис. тонн, із яких 5 тис. зберігаються в модернізованих підлогових сховищах. Усі місткості на сьогодні заповнено, елеватор працює на надання послуг із доробки й зберігання зерна місцевим аграріям. На жаль, не маємо на цьому елеваторі безпосереднього виходу до залізниці через умови місцевого рельєфу, але залізнична станція в кількох кілометрах, у нас там поряд є своя ділянка, свій склад, тобто проблем із перевалкою зерна на залізничний транспорт не відчуваємо.

 

– Елеватор у Ніжині донедавна був у стадії будівництва. Його вже введено в експлуатацію?

 

– На ньому завершуються пуско-налагоджувальні роботи. Взагалі Ніжинський елеватор ми ввели в роботу наприкінці жовтня, але дещо там треба доробити. До того ж побудовано тільки першу чергу підприємства: встановлено дві «банки» місткістю по 12 тис. тонн кожна, тобто загалом 24 тис. тонн, зведено сушарку, яка працює виключно на альтернативному паливі. Поруч розташовано Ніжинський олієекстракційний завод, тож проблем у забезпеченні ані лушпинням соняшнику, ані пелетами з лушпиння ми не маємо. До того ж в Чернігівській області добре налагоджено виробництво деревних пелет, тобто з погляду альтернативних енергоресурсів ми почуваємося добре забезпеченими.

 

До речі, вперше сушарку на пелетах наша компанія побудувала у 2015 році у Яготині. В результаті ми отримали шалену економію коштів, тому додали ще одну сушарку на альтернативному паливі та в Пирятині, а в Ніжині сушарка взагалі не споживатиме газ.

 

Торік ми також побудували ще одну «банку» на Пирятинському елеваторі, довівши його потужність до 100 тис. тонн. Це наш найпотужніший елеватор, він маршрутний, тобто має можливість вантажити й відправляти повні залізничні поїзди. Тепер ми можемо одночасно обробляти там 30 вагонів на добу. Цього року планується добудувати на території елеватора додаткових 175 метрів залізничної колії, завдяки чому він зможе приймати втричі більше рухомого складу.

 

– Які у вас ще плани щодо елеваторів на цей рік?

 

– Я не впевнений, що цього року ми розвиватимемо зберігальні потужності так саме активно, як торік. Натомість більше займатимемося оптимізацією логістики у зв’язку з планами входження в зернотрейдинг, надаватимемо послуги з доробки та збереження збіжжя поклажедавцям.

 

Утім, нашою метою на кілька найближчих років є збільшення елеваторних потужностей до 400 тис. тонн одночасного зберігання, але ці плани будуть втілюватися мірою нарощування земельного банку, який ми теж маємо намір у перспективі збільшити вдвічі.

 

Бажаю вашій компанії реалізувати всі намічені плани, а також злагодженої, ефективної роботи в новому році!

 

Розмовляв Ярослав Левицький

журнал “The Ukrainian Farmer”, 2018 рік

  

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа». 

Поділитись: