Настав період коли окрім урожайності необхідно знижувати собівартість виробництва
Максим Бернацький, директор насінницького господарства «Рост Агро», вважає, що настав період, коли окрім урожайності необхідно знижувати собівартість виробництва.
― Максиме Михайловичу, господарство «Рост Агро» відоме передусім як виробник насіння кукурудзи вітчизняної селекції. Наскільки широким є ваш асортимент цієї культури?
― У нашому прайсі 19 гібридів ― від ФАО 180 (гібрид Дніпровський 181СВ) до ФАО 430 (Кодацький 442СВ). Ми працюємо виключно з Інститутом сільського господарства степової зони (м. Дніпропетровськ), і саме цей селекційний центр я вважаю єдиним достойним конкурентом іноземній селекції в Україні.
Усі гібриди кукурудзи з нашого портфеля ми умовно ділимо на три групи. Перша ― це високотехнологічні гібриди для інтенсивного зерновиробництва, які поряд з високою урожайністю відзначаються швидкою вологовіддачею при дозріванні (наприклад, ДН Пивиха, Оржиця-237МВ, ДН Галатея)
Друга група ― це гібриди для екстремальних умов господарювання. Вони, окрім урожайності, мають відрізнятися високою жаро- і посухостійкістю. (Дніпровський 181СВ, Солонянський-298СВ, Запорізький-333МВ). Однак треба розуміти, що за допомогою генетики не можна вирішити одночасно питання швидкого скидання вологи й посухостійкості. Або одне, або інше. Коли гібрид посухостійкий ― він погано висихає, бо рослина тримає вологу в собі, це такий механізм виживання. Це не недолік, а особливість конкретного гібрида, яку агроном має знати і враховувати. Такі гібриди необхідні у Степу, але будуть доречні для стабілізації зернового виробництва і у сприятливіших зонах, зокрема й на Полтавщині. Цього року було б непогано, якби їх посіяли в Західній Україні, хоча цей регіон зазвичай не має проблем із вологозабезпеченням.
Третя група ― це силосні гібриди, які забезпечують високий урожай силосної маси з високим вмістом зерна. Такі гібриди відрізняються здатністю зберігати зелене і соковите стебло при досягненні зерном фізіологічної стиглості (Подільський-274СВ, Моніка).
― Чи будуть гібриди з екстремальної групи набувати популярності?
― Однозначно будуть, адже у посушливих регіонах багато виробників уже визначили оптимальні площі під кукурудзу. Посіви під цією культурою останнім часом збільшуються за рахунок північних і західних регіонів. А ось на Полтавщині кукурудзи вже сіють більш ніж півмільйона гектарів, тобто тут зростати особливо вже нікуди. Місцеві виробники відпрацювали технологію на дуже високому рівні. Звісно, буде ротація між гібридами, буде змінюватися співвідношення між інтенсивними й посухостійкими. Але не радикально.
― Які тенденції спостерігаються в попиті на насіння кукурудзи?
― Перевага надається гібридам із хорошою і, головне, стабільною по роках урожайністю. Звичайно, дуже бажана ознака ― швидка втрата вологи. Уже кілька років спрацьовує правило, що найдорожчі у нашому асортименті гібриди (а вони і найкращі) продаються першими.
Зараз сільгоспвиробники сильно захопилися пізньостиглими гібридами. На мою думку, це не зовсім виправдано. Так, ці гібриди мають значний потенціал врожайності, однак умови зволоження в нас складаються так, що вони не завжди можуть цей потенціал реалізувати. Ранні гібриди використовують певною мірою весняні запаси вологи і зазвичай встигають сформувати врожай до настання пікових періодів спеки.
Ось реальний приклад з виробництва. Минулого року гібрид Оржиця 237МВ із ФАО 230 дав у нашому господарстві близько 50 ц/га (хоча в хороший рік давав і 120 ц/га). Тоді як на сусідньому полі іноземний гібрид відомої селекційної установи, за високого рівня агротехніки, дав лише 12 ц/га. Якби я посіяв замість Оржиці свої пізньостиглі, мав би таку саму урожайність. Тому вибір гібриду ― питання дуже важливе. Треба добре розуміти, в яких умовах ти господарюєш.
Інший випадок ― у Чернігівській області чудовий урожай пізнього гібрида потрапляє під ранній заморозок, цілком імовірний у тих місцях. Вологість зерна близько 38%, і воно сильно пошкоджується низькою температурою. Прекрасний урожай втрачається майже повністю.
― За результатами попереднього сезону, коли пішла стрімка девальвація гривні, про яке зростання можна говорити?
― У нас зростання продажу було відносно невеликим. Окрім загального скорочення посівів кукурудзи, думаю, що певною мірою на це вплинуло таке цікаве явище, як сіре виробництво насіння іноземної селекції. Про це не прийнято говорити, але всі знають, що воно є.
― Які гібриди ви вважаєте оптимальними?
― Як на мене, для умов Полтавщини це гібриди із ФАО 200–300. Якщо взяти до уваги результати демопосівів з 2009 року й до цього часу, ця група стиглості є найбільш стабільною за урожайністю. Причому це стосується і вітчизняних, і іноземних гібридів, які на моїх демо обов’язково висіваються поряд.
На своїх товарних посівах за ФАО 310 ми не заходимо. До речі, усі товарні посіви кукурудзи у «Рост Агро» сіються власним насінням, на відміну від деяких інших виробників вітчизняного насіння.
― Побутує думка, що коли виробник повністю дотримується технології, то йому варто сіяти іноземну селекцію. А якщо підходити до справи простіше, то піде й наша, українська…
― Кукурудза української селекції кардинально змінилась. Колись я сильно розізлюся й влаштую демонстраційний посівів іноземних/вітчизняних гібридів, а назви не напишу. Запропоную агрономам визначити, де посіяний український гібрид, а де ― іноземний. Подивимося, як це в них вийде. До речі, можемо потренуватися і на цьогорічному.
Немає хороших неінтенсивних гібридів. І кукурудза, незалежно від селекції, сама по собі є високоінтенсивною культурою. Ця рослина формує надзвичайно велику кількість сухої речовини, виростаючи із зернинки до трьох метрів у висоту й даючи до 600 зерен, які важать до 200 грамів. І на гектарі таких 80 тисяч.
Просто українським гібридам не прийнято приділяти увагу. Я майже щороку спостерігаю ситуацію, коли фермер купує іноземний гібрид за 200 доларів мішок, сіє його по зораній з осені стерні, вносить іноземні НПК. А український сіє по так-сяк продискованому соняшнику, з добрив вносить зібране і зметене по складу «щозалишилось». І навіть за таких умов бувають несподівані результати.
Я завжди кажу: більшість з нас працює в умовах дефіциту коштів. Запланували дорогий гібрид? Купіть насіння у нас, а решту грошей витратьте на добрива… Результат вас здивує.
― Тобто вітчизняні гібриди не гірші?
― Я завжди говорю зі своїми партнерами з позиції виробника, а не продавця насіння. Це зумовлює належний рівень реалізму, але погано впливає на продаж. Тому, можна говорити про різницю в генетичному потенціалі урожайності між українськими та іноземними гібридами на кінець 1990-х років. На практиці ця різниця ставала катастрофічною від просто неприйнятного рівня насінництва, який існував на той час. Зараз відставання тих українських гібридів, з якими ми працюємо, від іноземних колег якщо не подолане, то принаймні дуже сильно скорочене. Так, є близько кількох десятків іноземних гібридів, з якими боротися на полі непросто. З кількома ― сподіваюсь, поки що, ― мабуть, і неможливо. Але ж у Державному то реєстрі їх, іноземних, більше ніж 600, і хтось їх купляє, і за немалі гроші…
― Раніше «Рост Агро» займалося селекцією. Чи триває робота в цьому напрямі?
― Дуже недовго ми мали свою селекційну програму. Але пристойна селекція ― це серйозна індустрія. І коли ти маєш велику виробничу програму, а ми виробляємо близько 400 тис. посівних одиниць, аматорський рівень не проходить. Тому ми вирішили сконцентруватися на тому, щоб стати досконалою виробничою компанією. Отже, згідно із ліцензійним договором виробляємо насіння авторства обраного нами селекційного центру. Здійснюємо його маркетинг на території України, розвиваємо власну торгову марку. Можливо, трохи згодом у нас з’являться гібриди спільної селекції чи просто ексклюзивні гібриди. Але не обов’язково.
― По кукурудзі ви тісно співпрацюєте із Інститутом сільського господарства степової зони НААН України. Чим «Рост Агро» відрізняється від інших партнерів Інституту?
― Співпраця найтісніша. До речі, саме там і обсяги селекції, і рівень, і темп. У них сьогодні надзвичайно багато дуже якісних і хороших гібридів. А завтра буде ще більше. Ще раз підкреслю, що, на мою думку, ця установа єдина в Україні, яка здатна конкурувати з іноземцями.
Щодо відносин з колегами… Це питання дуже непросте. Щороку ми виробляємо приблизно 20% від усього насіння селекції Інституту, що присутнє на ринку. Виробляємо насіння батьківських форм. Найперші вводимо у виробництво нові гібриди. Одні з небагатьох виробляємо насіння на промисловій основі. Маємо відпрацьовану технологію виробництва за західними стандартами і відповідний досвід. Створили матеріальну базу на основі машин і механізмів провідних світових виробників.
Але Інститут співпрацює з кількома десятками господарств. Відповідно, на ринку можна зустріти гібрид, наприклад Солонянський-298СВ, десяти різних виробників. Якщо гібрид іноземної селекції купувати в різних дистриб’юторів, то різниця в якості насіння навряд чи не буде. Із насінням української селекції, на жаль, це не так.
Відверто кажучи, не всі українські насіннєві господарства відповідально ставляться до своєї роботи. Деякі навіть елементарний сортовий контроль забезпечити не можуть. Зустрічається фальсифікат. Перелік проблем можна продовжувати, але суть така: насіння української селекції виробництва різних виробників може бути дуже різним за посівними і, особливо, сортовими якостями. Ситуація покращується дуже повільно, тому наразі маємо те, що маємо.
Якщо Інститут почне закручувати гайки в питаннях якості, то я перший таку роботу підтримаю. Однак ця ініціатива має виходити не від нас, а від самого селекційного центру.
А поки що, на жаль, споживачу українського насіння кукурудзи, окрім вибору гібрида, ще більшу увагу слід приділяти вибору виробника насіння.
― Недобросовісність колег позначається на вашій репутації?
― Так. Проблема в тому, що споживач купує хороший гібрид, але результату не отримує через погану якість насіння. Це дискредитація не так того насіннєвого господарства, як самого гібрида, оригінатора і загалом українського насінництва. Зрозуміло, що це перекидається і нас, бо ми працюємо у цьому полі, і ми частина цього.
До речі, коли ми обговорювали проект виробництва насіння на базі нашого господарства для Західної Європи, на моє питання про репутацію українського насіння партнер відповів: «А ваша історія чиста. Якою ви її напишете, такою вона і буде». От ми і стараємося писати свою історію.
― З яких регіонів ваші основні покупці?
― Недавно порахував, що наше насіння присутнє в 20 областях. До відомих подій ми навіть продавали деякі гібриди силосної кукурудзи у Крим. Продаємо й на північ, і на захід, і в центр. Стабільно до цього часу ми присутні в Луганській області. Звісно, основний ринок: Полтавщина, Київщина, Сумщина, Чернігівщина, Кіровоградщина й Дніпропетровщина. У нас зручна логістика, адже ми знаходимося в центрі України. Дуже багато насіння експортуємо.
― Із 2003 року в портфелі «Рост Агро» з’явилося насіння пшениці. Це спроба диверсифікувати ризики?
― Певною мірою так. Але я дійшов висновку, що насінництво пшениці ― це місцева історія. Покупцю насіння не треба їхати за нею надто далеко. Я сприймаю пшеницю лише як культуру асортименту ― можливо, щоб зайвий раз поспілкуватися з партнерами. Знаєте, на українському ринку багато товаришів, які продають не насіння пшениця, а зерно і документи на нього. Відверто скажу: в мене цього року вихід зерна, яке може за своїми параметрами називатися насінням, становив лише 50% від бункерної ваги урожаю. Решта ― дрібне і плюскле. Такий рік. Але на ринку є пропозиції насіннєвої пшениці лише на 10% дорожче за товарну. От як таке буває?
― Тобто у вас і далі акцент буде на кукурудзі?
― Насінництво кукурудзи ― наша основна спеціалізація. Певною мірою реорганізуємо виробництво насіння сої. Не забуватимемо про пшеницю, як мінімум вона нам потрібна в сівозміні. Почали продавати насіння соняшнику зі США. Є в нас насіннєвий горох, ячмінь. Але на ячмінь на Полтавщині попиту немає ― його замінюють іншими, більш прибутковими культурами. Можливо, займемося сорго.
― Проблем з рентабельністю кукурудзи ви не бачите, навіть зважаючи на цінові коливання останніх років?
― Щодо урожаю у мене прогнози оптимістичні. Хоча найближчим часом умови господарювання мають сильно змінитися. Ціна на товарну кукурудзу стабільно знижується. Вважається, що сільське господарство ― дуже прибутковий бізнес, хоча останні два роки це не так. Думаю, через рік-два ми почнемо забувати про великі ціни. Нам треба згадати, що десять років тому товарна кукурудза коштувала 60 доларів за тонну, а не 200, як нещодавно. Вартість же основних статей витрат навряд чи зменшиться швидко. Тому що далі, то більше виробник має думати про собівартість. Він має шукати рішення, які ведуть до здешевлення його продукції. Це буде питанням виживання.
Розмову вела Марія Михно
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».