Овочі - Ягоди - Сад
Головне:
Інтерв'ю

Наше вино — це ми

Алла Плачкова
виконавчий директор і співвласник виноробні «Колоніст»
Поділитись:
Наше вино — це ми

Стабільно й тривалий час можна заробляти лише на якісній продукції. Щоб її виготовляти, потрібно бути амбітним.

У селі Криничному, що в Болградському районі на Одещині, розташована одна з наймодерніших й найуспішніших виноробень України — сімейна виноробня «Колоніст». Опікується нею родина Плачкових, Іван та Алла. Розвиваючи власний бренд, подружжя, як криголам, прокладає дорогу для решти виноробів України. Ідеться й про залучення нових технологій, і про необхідні виноробству зміни у законодавстві, і про виноробний імідж України на міжнародній арені. Нашим співрозмовником буде пані Алла Плачкова, виконавчий директор і співвласник виноробні «Колоніст», а також — винний експерт й сомельє.

— Пані Алло, яка історія створення виноробні «Колоніст»?

Починав усе мій чоловік Іван Плачков у 2005 році — це офіційна дата створення виноробні. Узагалі ж історія виноробні «Колоніст» сягає набагато глибше. Мій чоловік є етнічним болгарином і нащадком великого болгарського роду колоністів, які 200 років переселилися з Болгарії на землі української Бессарабії. До речі, саме на цих землях була створена держава Болгарія. Ці території у той час були випалені сонцем, й на них ніхто не жив — тут було дуже складно з водою. Російська Імперія, аби їх освоїти та залюднити, запрошувала колоністів, яким надавала численні пільги. Селище Садове під Одесою колись називалося Альт-Ельфт та Шампануаз, і його свого часу заснували німецькі колоністи, колонію Шабо — французькі переселенці зі Швейцарії. А на півдні Бессарабії оселилися болгарські колоністи — в одному з найкращих регіонів не тільки для життя, а й для виноградарства і виноробства. Село Криничне, де народився й згодом створив виноробню мій чоловік, розташоване на одній, 45-й широті зі французьким Бордо та італійським П’ємонтом, а це означає, що воно має ідеальні умови для вирощування винограду.

Болгарські колоністи приносять із собою на ці землі культуру виноградарства та виноробства, яку вони зберегли і передають з покоління у покоління ще з фракійських часів. У болгар і зараз біля кожного будинку росте виноградна лоза, і кожен з дитинства знає як робити вино, бо вони з дідусем, батьком робили його вдома. Зайдіть у будь-який двір болгарського села, й вам там завжди наллють із власної бочки дуже гарного домашнього вина.

Але Іван, мій чоловік, перший з нащадків болгарських колоністів, хто почав виробництво вина на професійному рівні за європейськими стандартами. Також ми перші, хто у незалежній Україні виноробню не перебудували, не отримали у спадок, а створили «з чистого аркуша».

— Наскільки сприятливими є умови для виноробства в Криничному?

Бог був дуже щедрий до болгарських колоністів, бо подарував їм місце на березі найбільшого прісноводного озера в Україні, і другого найбільшого в Європі — Ялпуг. Це водна гладінь протяжністю 39, а шириною подекуди до 15 км, розташована у помірному кліматі з дуже сильним морським впливом — за 70 км від нас Дунай впадає в чорне море. Близькість озера для виноградарства дуже сприятлива, бо робить клімат помірним. Улітку, коли дуже жарко, велике водоймище пом’якшує клімат, а восени і взимку, коли настають холодні ночі — гріє за рахунок накопиченого удень тепла.

Завдяки великій поверхні прісноводного озера у нас сформувався мікроклімат, що дуже схожий на середземноморський. Улітку температура повітря сягає +40 °C, але завдяки водоймищу виноградники у таку спеку не потребують штучного поливу, бо отримують вологу, яку випаровує озеро, плюс підземні води, до яких лози сягають коренями. Найголовніше ж, що під час дозрівання винограду у місцевості відбувається значний перепад денних і нічних температур. А це дуже важливо для отримання високоякісного винограду. Під час денної спеки ягода накопичує цукор, а коли падає температура уночі — зберігається кислотність. А основним чинником свіжості та потенціалу вина є саме кислотність, це завдяки їй вино лишається свіжим й здатне бути довгожителем у пляшці.

Ми завдяки цим кліматичним умовам, які створюють унікальний теруар, перебуваємо в ідеальному середовищі для створення високоякісних, видатних та великих вин, які ми витримуємо в бочках і у пляшках. Після бутилювання вино, особливо червоне, лише починає свій шлях.

— Чи прибутковий це бізнес — виноробство?

У виноробстві діє правило: якщо ти створив виноробню, то дохід з неї, за правильної постановки питання, отримуватимуть діти. Бо за світовою практикою повернення інвестицій із виноробства триває як життя одного покоління. Тобто ми через 25 років будемо отримувати заробіток із вкладених інвестицій — за умови, що нашим дітям буде цікаво займатися виноробством й продовжувати справу.

Зірки склалися так, що щоденна тяжка праця нашої команди протягом 14 років дала свої плоди, й ривок, який інші винороби, за словами нашого французького консультанта, роблять за 50 років, ми зробили за 10.

У 2008 році ми почали співпрацю з одним із найвідоміших і найпрофесійніших енологів-консультантів — Олів’є Дога із французького Бордо. За цей час потужність виноробні виросла із 30 тис. до 300 тис. пляшок на рік. У 2013 році в лондонському Челсі відбувалася одна з найбільших виноробних виставок світу, й там наша виноробня отримала відзнаку Wine Premier Awards — почесне друге місце серед початкуючих виноробів світу. Ми конкурували із Францією, Іспанією і Італією, зайняли 2-ге місце й з гордістю привезли перемогу в Україну.

Чи великі прибутки від виноробної діяльності? Нещодавно ми були на виставці й побачили там найновіший тангенціальний фільтр. Дорогий, але це мрія будь-якого винороба, — доведеться купувати. Виробництво вина, аби розвиватися, потребує вкладання коштів у новітнє обладнання. У 2009 році ми придбали для перекачування вина насоси, які використовують ті самі технології, що й хірургія під час перекачування крові. Це дало результат, якість вина піднялася, а це, своєю чергою, підняло нашу вартість і значимість на міжнародних ринках. Також нещодавно придбали нові барики — бочки для вина з 150-річного дуба, які випалені не відкритим вогнем, а за допомогою кераміки. Це новітня технологія, яка бочку не обсмалює, а запікає, як хліб у печі, й таке дерево дає вину надзвичайно досконалий аромат. Чи може бути межа досконалості у таких новаціях для виробництва? Ні. Світ розвивається, обладнання удосконалюється, і ми, коли робимо вино, також стаємо досконалішими. Це амбітна праця, бо увесь час доводиться перевершувати зроблене собою ж.

Ми вкладаємо кошти, робимо якісні вина, й потім ця якість принесе нам заробіток й прибуток. Бо якщо лишатися на старих технологіях і просто робити багато, але посередньо — можна досить швидко заробити й стати багатою людиною. Але цього заробітку вистачить на завтра. Ті, які обрали наш шлях і вкладають в обладнання, хочуть робити якісно — вони думають про післязавтра. Бо швидкий заробіток ніколи не залишається надовго. Бізнес, який приноситиме стабільний дохід, приноситиме його й наступним поколінням. Ми працюємо задля стабільності у майбутньому.

Рано чи пізно якість завжди приносить дохід. Але цю якість потрібно правильно створити, на це не один рік піде, а друге — побудувати для свого продукту правильну маркетингову стратегію.

— Як ви рекламуєте своє вино?

Ми не платимо за рекламу, ніколи не купували статей абощо. Усе, що про нас розповідають, й що ми розповідаємо про себе — це є результатом правильного інформування. Не потрібно, щоб інформування було агресивним. Ми обрали досить тривалий і складний шлях, який ґрунтується на тому, що ми особисто розповідаємо про свій продукт, особисто проводимо дегустації. Ми ці дегустації починали з 10 людей, які йшли не на вино «Колоніст», а на колишнього міністра Плачкова — пожалітися на тарифи з електроенергії. Зараз більшість вже не пам’ятає, що Іван Плачков був міністром, нині він для багатьох у першу чергу винороб. У нас, і у мене особисто, дуже багато майстер-класів, лекцій, презентацій вина, дуже багато дегустацій — бо хто краще, ніж ми, може розповісти про своє дитя? Протягом року ми щотижня особисто проводимо по 3–4 дегустації, і по всій Україні. І так протягом 14 років.

Психологи спостерегли, що люди купуватимуть певний продукт, у разі якщо знатимуть кому конкретно можна поскаржитися, коли із придбаним щось не так. Споживачам наших вин ми завжди кажемо: коли ви вечеряєте із вином «Колоніст», — то окрім вас і ваших гостей за столом є ще хтось із Плачкових: я або Іван. Бо наше вино — це ми. Ви спілкуєтесь з нами через наше вино. От яким є наше вино, такими є і ми.

Ми є дуже відкритими, до «Колоніст» можна прийти в офіс, у магазин, і з нами поспілкуватися. Ми спілкуємося з людьми в соцмережах, у нас 20 тис. підписників у фейсбуці. Це допомагає продажам.

— Чи потребує змін українське законодавство в галузі виноробства?

Ми активні натхненники змін до законодавства, воно в Україні не ідеальне й досі. Свого часу розробляли закон, який скасував ліцензію на оптову торгівлю вином для малих виноробів, що виготовляють вино з власної сировини. Ця ліцензія тоді коштувала 500 тис. гривень, а євро було по 10 грн, і ми, маленька виноробна компанія, збирали пів мільйона гривень, щоб віддати державі за те, аби могли продавати своє вино. Тепер малі винороби звільнені від сплати цих коштів.

Зараз ми працюємо над тим, щоб збільшити термін зберігання бутельованих вин. Раніше у нас законодавство визначало термін придатності червоного вина як 12 місяців, зараз його збільшили до 3 років, однак є вина, які треба пити тільки через 10 років після бутелювання!

Також ми активно пропагуємо те, аби вино законодавчо вивели з підакцизної алкогольної продукції. Це допоможе розвивати культуру споживання вина. В усіх цивілізованих країнах вино не є підакцизним алкоголем. Доведено, де є висока культура споживання вина, — там немає алкоголізму.

— Ваше побажання й порада тим, хто міркує над започаткуванням малого виноробного бізнесу.

Зараз починати невелике сімейне виноробне виробництво легше, ніж 20 років тому. Як було в нас? Ми будували виноробню у селі, в яке ніхто не поїде, бо воно за 800 км від Києва, у часи, коли усе населення воліло споживати горілку, а довіри до українського продукту й українського вина не існувало взагалі — тоді люди знали лише кримські й грузинські вина, а решта, на жаль, лише псувало імідж українського виноробства. Зараз легше, і є багато виробників, і ми зокрема, які готові консультувати початківців.

До нас дуже багато людей звертається: «А як стати під акциз? А де купити саджанці? А як садити і якою технікою обробляти виноградник?» На цей запит потрібно реагувати, й ми щороку 14 лютого, у день святого Трифона Зарізана проводимо у себе на виноробні день французьких технологій. Цей день — одне із найбільших свят у Балканських народів, початок обрізки лози. І ми збираємо усіх охочих виноградарів і виноробів, привозимо провідних французьких консультантів і розказуємо, де можна придбати обладнання, яке можна придбати обладнання, показуємо як і чим обробляємо свої виноградники.

Якщо хтось вирішив почати свій шлях у виноробстві, то він має набратися терпіння. Це найголовніше, бо в нас люди хочуть все і одразу: сьогодні посадити виноград, а завтра вже зробити вино. А потрібно розуміти, що виноград дасть гідний урожай через 5 років, тобто треба сьогодні посадити, а у 2024-му зробити своє перше вино.

Крім терпіння знадобиться ще й хороша команда. Так, ми із чоловіком — фронтмени виноробні, але «Колоніст» — це команда, у якій ще 49 працівників. І наші технологи, винороби й лаборанти так само професійні і так само трохи божевільні, як і ми. І якщо ви матимете добру команду однодумців і професіоналів, які готові з вами долати усі труднощі, усе бажане стане можливим.

Леся Каделя

журнал “Садівництво по-українськи”, грудень 2019 року 

Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/ належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись: