Рентабельність вирощування ріпаку в Україні становить понад 200%

На порядку денному

Науковці стверджують, що ріпак з’явився понад півтора тисячоліття тому внаслідок спонтанного схрещування свиріпи та капусти. Нині для багатьох країн він є стратегічною культурою для виробництва олії, яка за своїми властивостями становить конкуренцію навіть оливковій. Ріпакова олія має широкий спектр застосування, адже може слугувати й сировиною для виробництва біодизеля, мастил, пластику, застосовується у металургійній, миловарній і лакофарбовій промисловості.

З агрономічного погляду ріпак — дуже цінна культура: хороший попередник, який рано звільняє поле, позитивно впливає на фізико-хімічні властивості ґрунту й покращує його фітосанітарний стан, одна з найкращих медоносів. Ріпаковий шрот використовують у годівлі сільськогосподарських тварин.

До України ріпак потрапив XIX ст. одночасно на Захід і Південь — із Німеччини та Середземномор’я, і деякий час був основною олійною культурою. Але всередині минулого століття його виробництво було майже повністю згорнуто через нездатність конкурувати з інтенсивним розвитком соняшнику, а також відсутність продуктивних сортів і ефективних засобів захисту рослин. Ситуація кардинально змінилась за останні пару десятиліть завдяки зростанню попиту на ріпакову олію, яку почали використовувати для виготовлення біопалива. В Україні площі під ріпаком останні роки — близько 1 млн гектарів.

Сталий попит на врожай, експортний потенціал і стабільно висока ціна, і, як результат — рентабельність вирощування ріпаку в Україні становить понад 200%.

Утім, незважаючи на високі ціни на ріпак, у 2021/22 маркетинговому році в країнах Євросоюзу очікується зменшення посівних площ під цією олійною культурою. Головним обмежувальним чинником культивації культури в окремих країнах-продуцентах стали регулярні посухи в період вегетації ріпаку. Тенденція до скорочення посівних площ під ріпаком спостерігається і в Україні. Минулих два сезони виявилися дуже несприятливим для озимих культур, а найбільше — для озимого ріпаку. Через відсутність вологи під час посівної багато агропідприємств були змушені переглянути структуру посівних площ, зменшити площі під ріпаком чи взагалі відмовитися від сівби культури. А декому з тих, хто ризикнув сіяти у суху землю, довелося пересівати поля, на яких культура не зійшла або були надто пізні сходи з «прогалинами». Тож ситуація складається, як у відомій приказці: «І хочеться, і колеться».

За відповідями щодо тенденцій на ринку і прогнозів цін на ріпак у новому маркетинговому сезоні 2021/22 ми звернулись до Світлани Купрєєвої, аналітика олійного ринку компанії «УкрАгроКонсалт».

— Пані Світлано, ріпак озимий практично повсюдно є для українських сільгоспвиробників чи не найрентабельнішою культурою. Чи можна говорити про ріпаковий пояс і як він зміщується через кліматичні зміни?

— Регіони вирощування ріпаку озимого є практично стабільними. До п’ятірки головних виробників ріпаку у 2020 році ввійшли Одеська, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська та Винницька області. Частка площ під ріпаком у цих регіонах — понад 70% загальних посівів у країні.

Щодо змін розташування ріпакового поясу, то вони не такі відчутні, як, наприклад, щодо кукурудзи, соняшнику чи сої. Наприклад, соєвий пояс має тенденцію до просування на Захід.

— Торік відбулося скорочення посівних площ під озимим ріпаком, незважаючи на позитивну цінову динаміку на ринку олійних і дефіцит товарного насіння ріпаку. Чим це пояснюється?

— Ціна на ріпак була дуже привабливою, і ми очікували, що культурою будуть засіяні досить великі площі. Але посуха внесла свої коригування: насамперед брак запасів вологи в ґрунті на час посівної кампанії не дав здійснити сівбу й отримати повноцінні сходи рослин. Тому чимало аграріїв зменшили посівні площі під ріпаком чи й взагалі не сіяли.

Хоча чимало агрономів ризикують і сіють у суху землю з надією на осінні дощі. З цієї причини останніми роками ми спостерігаємо високий рівень втрат ріпаку під час зимівлі та навесні — в окремі роки вони сягають 16%.

Для отримання добрих сходів ріпак потрібно сіяти в оптимальні строки. Терміни сівби — це чинник, що впливає на розвиток рослини на перших етапах. Як рання, так і пізня сівба призводить до втрат: у першому випадку рослини до входження в зиму ризикують перерости і будуть дуже уразливими до перепадів температури, а в другому — підуть у зиму недорозвиненими.

З іншого боку, ріпак протягом багатьох років є однією з найпривабливіших сільськогосподарських культур на ринку України, на ньому є і маржа, і попит. І, як показав поточний сезон, висока ціна може компенсувати втрати частини врожаю.

— Судячи зі співвідношення площ під озимим і ярим ріпаком, аграрії віддають перевагу першому.

— Справді, останні десять років співвідношення посівних площ під ріпаком озимим і ярим в Україні теж є стабільним.

Основна частка вирощуваного припадає на озимий ріпак і становить 95–96%. Розмір площ під озимим ріпаком в останнє десятиліття коливається від 950 тис. до 1,3 млн гектарів.

Ярий ріпак висівають на площі від 50 до 100 тис. гектарів, у середньому — близько 60 тис. гектарів.

За наявності сукупності таких чинників, що високі ціни, хороша маржа та сприятлива для вирощування культури погода, сільгоспвиробники можуть збільшувати посівні площі під цією олійною культурою.

— Ґрунтові та кліматичні умови України є сприятливими для нормального росту й розвитку не лише озимого, а і ярого ріпаку. На ваш погляд, чи реальним є нарощення площ під ярим ріпаком?

— Родючі українські землі, достатня кількість осадів і сприятлива температура повітря дозволяють агровиробникам збирати понад чотири тонни ріпаку з одного гектара по всій Україні, звичайно за умови дотримання агротехнологій. Але врожайність озимого ріпаку традиційно вища проти ярого — тож відповідь очевидно.

Ярий ріпак, радше, виступає як страхова культура, що може тільки частково покрити втрати озимого ріпаку в зимово-весняний період. Тож у роки, коли фіксуються великі втрати озимого ріпаку, відповідно, спостерігається розширення площ під ярим.

Є ще одна причина. Ярий ріпак — рання культура, яку потрібно встигнути посіяти в дуже стислі строки, бо затримка із проведенням цієї операції призводить до суттєвих втрат урожаю. Але через зміни клімату весни — у традиційному розумінні — майже не буває, або вона дуже коротка, і після холоду відразу настає спека. Тому посилюються ризики, що рослини до настання спеки не встигнуть достатньо розвинутися й зміцніти, щоб протистояти стресам. Тож якщо проґавив оптимальний строк — немає сенсу сіяти.

Тобто ярий ріпак не має перспектив до розширення посівних площ. Краще зосередитися на інших ярих культурах — кукурудзі, соняшнику, сої, маржа на них теж дуже приваблива.

— Цьогоріч завдяки зимовим і весняним опадам вдалося поповнити запаси вологи в ґрунті. Тож площі під посівами ріпаку восени можуть зрости?

— Наразі ще рано про це говорити. Так, нині багато вологи, падають дощі. Але якщо влітку знову буде тривала спека й засуха, то в посівний період вологи знову може не бути. І якими б привабливими не були ціни та наміри фермерів наростити площі — отримаємо наші звичні один мільйон гектарів чи навіть скорочення площ.

— Як останніми роками розподіляється врожай українського ріпаку?

— На жаль, ми повністю залежимо від експортного ринку — близько 85–90% зібраного в Україні врожаю ріпаку їде за кордон.

Основною причиною такого високого показника є відсутність будь-яких експортних обмежень (мита, експортних квот) — тобто можна відправляти партії куди завгодно, не сплачуючи митні платежі.

Український ріпак має попитом у країнах Євросоюзу, зокрема на потреби біодизельної промисловості. Для виробництва біодизелю використовують компоненти, виготовлені з біологічної енергетичної сировини — насіння олійних культур, здебільшого ріпаку. Коли країни ЄС почали виробництво біодизелю й нарощувати його частку в традиційному дизельному паливі, то виявили, що власної сировини для покриття потреб їм недостатньо. Тож Європа почала активний пошук сировини в сусідів. Відомий факт, коли німецькі виробники біопалива навіть мали намір орендувати з 2008 року в Україні 50 тис. гектарів угідь, щоб забезпечити себе сировиною на тривалий час. Але не склалося.

Проте українські аграрії почали активно освоювати технології вирощування цієї олійної культури та нарощувати посівні площі під нею. На графіку, що показує посівні площі, легко помітити, що саме у 2008 році, коли у ЄС було ухвалено мандат щодо застосування компонентів рослинного погодження, в Україні різко збільшились площі під товарними посівами ріпаку.

— Яка географія збуту ріпаку у 2019/20 МР?

— У минулому маркетинговому році до країн ЄС було експортовано 95% всього експорту, серед яких найбільшими покупцями були Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Франція та Польща.

— Оновлене законодавство ЄС забороняє застосування інсектицидів, що містять хлорпірифос і хлорпірифос-метил, які використовують українські аграрії. Чи може це стати на заваді експорту ріпаку?

— Звичайно, загроза певною мірою існує. Але, якщо Україна має наміри й надалі лишатися надійним торговельним партнером Євросоюзу і зберегти цей ринок збуту, українські аграрії повинні взяти до уваги вимоги та законодавство ЄС та забезпечити дотримання цим нормам.

— Чи можна підвищити рентабельність ріпаку на внутрішньому ринку? Що для цього мають зробити переробні компанії?

— Якщо внутрішні переробники запропонують ціну, бодай, на 50 доларів вищу, ніж трейдери, то це і буде головним аргументом для фермерів. Але річ у тім, що переробники не мають змоги підвищити закупівельні ціни, бо вони залежать від ціни на ріпакову олію. Тож наразі переробники не можуть конкурувати з експортерами.

Відсутність достатньо великих партій ріпаку на ринку через його масовий експорт не дозволяє олійноекстракційним заводам ефективно переробляти ріпак, хоча потужностей для цього достатньо. Частка переробки у виробництві ріпаку не перевищує 10–15%, а ріпаковий сезон у переробників — дуже короткий, буквально один-два місяці на рік.

— Що відбувається з ціною на врожай українського ріпаку — 2021?

— На початку червня спостерігалася найвища ціна за останні кілька років. Якщо наші фермери ризикнули й продали ріпак за форвардними контрактами, то вони дуже виграли. Адже вже в середині червня на ринку спостерігалося зниження цін на ріпак.

Експортна ціна FOB на новий урожай — 590–600 доларів за тонну. На формування ціни на ріпак в Україні впливають кілька чинників: цінові тенденції на європейському ринку ріпаку, зростання попиту на ріпак за форвардними контрактами й очікування скорочення врожаю.

Ціна на український ріпак залежить від котирувань на європейській біржі Євронекст (раніше Матіф). Кореляція цін дуже висока: будь-яка зміна і котирувань, і тенденцій на ринку Європи моментально відбивається на ціні на український ріпак.

Багаторічний досвід роботи у сфері аграрної аналітики, а також нагромаджений обсяг історичних даних дозволяють компанії «УкрАгроКонсалт» прогнозувати поведінку ринків, цінові тенденції та бути надійним партнером для своїх клієнтів, допомагаючи своєчасно ухвалити важливі рішення для отримання максимального прибутку.

— Тоді дозвольте отримати професійну пораду: які чинники можуть мотивувати фермерів продавати майбутній урожай ріпаку за форвардними угодами?

— Минулого сезону питання: чи будуть фермери укладати форвардні контракти на різні культури — викликало чимало хвилювань. Однак у підсумку угоди було укладено і на ранні культури, і на пізні. А по ріпаку спостерігалося навіть збільшення попиту на форвардні програми — зокрема через високу ціну. Трейдерські компанії із задоволенням працюють із фермерами, які виконують свої зобов’язання по форвардах і підтвердили свою високу репутацію. Переконана, вони й далі співпрацюватимуть із тими фермерами, які з тих чи інших причин не змогли поставити товар у строк, але з якими у ході переговорів були досягнуті компромісні рішення.

Загалом форвардні контракти — це хороший механізм для фінансування фермерів. По-перше, він дозволяє отримати кошти на посівну й на інші потреби, по-друге, можуть забезпечити ціну, що здатна гарантувати хороший прибуток.

Звісно, ціна може змінитися в обидва боки. Але якщо вона буде вищою, ніж зафіксовано в договорі, тут знадобиться інший інструмент — хеджування. Це складний механізм, тому для його застосування варто звернутися по допомогу до компаній, які на цьому спеціалізуються.

Тобто кожен з учасників ринку має виконувати ту роботу, яка в нього виходить найкраще: аграрії — вирощувати врожай і тримати руку на пульсі цін на культури, а трейдери чи консультанти запропонувати найвигідніші умови для збуту врожаю.

Раніше ми писали, що ярий ріпак не має перспектив до розширення посівних площ.