Головне:
Інтерв'ю

Мед має стати візитівкою України

Тетяна Васильківська
голова правління ВГО «Братство бджолярів України»
Поділитись:

 

Українські бджолярі завоювали світове визнання та щороку експортують майже у шість разів більше меду, ніж ЄС торік виділила квот для України.

 

Тетяна Васильківська очолює Всеукраїнське братство бджолярів України, що об’єднує провідних вітчизняних виробників меду та представляє українські делегації на міжнародних медових виставках і конгресах. Вона переконана, в Україні є перспектива переробки продуктів бджільництва, але для цього потрібно запроваджувати відповідні технології та стандарти. Про перспективи ринку продукції бджільництва Тетяна Васильківська розповіла журналістам газети «АгроМаркет».

  

— Тетяно Юріївно, розкажіть, яке місце посідає Україна серед виробників меду? Наскільки ми є потужним гравцем і як взагалі розвивається цей ринок?

 

— Світове виробництво меду практично завжди стабільне й становить 1,6–1,7 млн. тонн залежно від року й, за даними FAO, на Україну припадає близько 6% світового виробництва. Це дуже високий показник. Основними споживачами меду є ЄС (20–25% світового споживання), Китай (приблизно 15%) і США (близько 10%). Із 2010-го по 2014 рік в Україні виробляли в середньому 70–74 тис. тонн. Якщо більш детально, то за нашими даними, у 2010 р. виробництво становило 70,9 тис. тонн, у 2011 р. — 70,3 тис. тонн, 2012 р. — 70,1 тис. тонн, 2013 р. — 70,3 тис. тонн. Тенденція росту виробництва залежить від кількості бджолосімей і погодних умов. Щороку кількість бджолосімей змінюється.

 

— Як сприймають український мед у світі?

 

— Експортери й імпортери світу дивляться на результати престижних світових конкурсів, обирають собі постачальників і партнерів по бізнесу. У 2007 році в Мельбурні (Австралія) на міжнародному конгресі з бджільництва українські виробники отримали перші вісім нагород за мед і медові напої. Загалом за кількістю нагород Україна посіла друге місце, поступившись тільки господарям конгресу — австралійцям. Уже у 2009 році, представляючи Україну й українське бджільництво на Конгресі Апімондії у Франції (Монпельє) наша організація виборола право провести міжнародний конгрес Апімондії в Києві у 2013 році. Нашими суперниками у виборюванні права у Монпельє були Стамбул (Туреччина), Софія (Болгарія), Будапешт (Угорщина), Гранада (Іспанія) та Верона (Італія). Однак керівники бджільницьких асоціацій країн світу віддали свої голоси за Україну. На конкурсі конгресу у Франції український гречаний мед завоював офіційний титул «Кращого меду світу», а сухе медове вино, приготовлене за традиційною українською рецептурою, підтвердило отримане у Мельнбурні в 2007 році звання «Кращого медового напою світу». За 10 років міжнародної діяльності бджолярі нашої організації отримали понад 50 міжнародних нагород у Австралії, Великобританії, Франції. До нас посипалися замовлення — український мед отримав визнання всього світу. Ми на кожний світовий захід несемо престиж України.

 

— Чи є регіоналізація у виробництві меду України?

 

— У загальному обсязі виробництва меду в Україні Полтавська область охоплює частку 12%, Донецька — близько 11%, Черкаська — 9%, відповідно Миколаївська, Житомирська, Дніпропетровська — 7%, Вінницька, Запорізька — близько 7%, Кіровоградська, Сумська, Київська області — 5–7%. Нижчі показники з виробництва у Волинської, Закарпатської, Тернопільської, Львівської, Рівненської, Житомирської, Івано-Франківської, Херсонської, Одеської та Чернігівської областей і Криму. Частка східних областей і АР Крим у загальному виробництві меду становить близько 12–13%.

Залежно від кліматичних умов у кожній природно-географічній зоні склався певний тип медозбору. До кожного з них протягом віків пристосовувалися місцеві породи бджіл. У результаті тривалого еволюційного розвитку та під певним впливом діяльності людини в різних зонах сформувалися місцеві породи медоносних бджіл: карпатська — у передгір’ї та гірській частині Карпат, поліська — у поліській зоні, українська степова — у зоні Лісостепу та Степу.

 

— Як працюють пасічники в Криму та зоні проведення АТО?

 

— На території, де проводиться АТО, я думаю, що робота бджолярів буде неможливою. Близькість воєнних дій спонукає до зниження виробництва. У 2013 році питома вага в загальному виробництві меду в Донеччини була 10%, АР Крим близько 1–2%. Крим сьогодні окупований, інформації щодо роботи бджолярів маємо мало. Бджолярі Криму завжди пишалися своїми медами, могли здивувати споживача такими ексклюзивами, як лавандовий мед, коріандровий мед. Кримські бджолярі завжди мали кочівлю на Південні регіони України щодо медозбору з акації, соняшнику тощо… На півострові проходило багато конференцій, це своєрідна рекреаційна зона, де ми могли організовувати медові фестивалі разом із місцевою організацією «Союз бджолярів Криму». Тепер свої заходи щодо популяризації українського меду серед населення будемо більше проводити в карпатському регіоні.

 

— Яким чином відбувається облік виробництва меду, адже домашні господарства не звітують про його кількість?

 

— Загалом 97,7–98,2% меду виробляється приватними господарствами, 2,3–1,8% — сільськогосподарськими підприємствами. Точна статистика практично відсутня. Окремі дані фіксуються громадськими організаціями, підприємствами, що реалізують мед. Кожна пасіка повинна мати ветеринарний паспорт, щоб можна було фіксувати статистику кількості бджолосімей. Певна кількість меду продається на сільськогосподарських ярмарках, що не обліковується. На сьогодні вважається, що в Україні налічується близько 3 мільйонів бджолосімей. Безумовно, має бути достовірна офіційна статистика, аби ми могли робити прогнози та розраховувати на певну рентабельність.

 

— Яким чином можна упорядкувати ринок меду в Україні та сприяти росту виробництва меду?

 

— Має бути діалог між державою та бджолярем щодо ветеринарного забезпечення, створення інвестиційних можливостей, контролю якості й безпеки продуктів бджільництва. Якщо говорити про дотації від держави, моя думка така — на це бджоляр не повинен мати надії. А от державні гарантії інвестицій, що залучатимуться в бджільництво з інших країн світу, упевнена, мають бути.

 

— Які зміни в законодавчому плані потрібні для регулювання ринку меду?

 

— Сьогодні низка законів щодо агропромислового комплексу України відпрацьовуються на предмет дерегуляції. Закон України «Про бджільництво» уже давно потребує змін і доповнень . Багато норм закону не працюють. Однак Закон України «Про бджільництво» потрібно удосконалити не стосовно дерегуляції, а наситити його потрібними фаховими статтями, що поліпшать умови праці суб’єктів бджільництва. До роботи над змінами закону не запрошені фахівці, науковці, громада. І це є помилкою. Бджільництво — це екологія, рослинництво, ветеринарія, апітерапія, апітуризм… і цей ланцюжок можна продовжувати. Одним із питань, що варто задекларувати в законі, є питання врегулювання співпраці фермерів і бджолярів щодо опилення бджолами сільгоспкультур. Наприклад, у США основний дохід — до 60–70% — бджолярі отримують від запилення бджолами сільгоспкультур. В Україні пасічники практично не отримують доходів від такої діяльності, хоча відомо, що завдяки цілеспрямованому запиленню врожайність ентомофільних культур може підвищитися до 30%. Запилення за допомогою бджолиних сімей — найнатуральніший, найприродніший і найбезпечніший спосіб підвищення врожайності сільгоспкультур. Переважна більшість аграрних компаній і фермерів не хочуть звертатися до бджолярів за допомогою щодо запилення полів і, ба більше, платити за це гроші. За нашими оцінками, на одній бджолиній сім´ї в Україні за період цвітіння можна заробити 30–50. І це був би хороший заробіток для бджоляра. Однак проблема в тому, що така співпраця законодавчо не регламентована. Тому, вважаю, що відповідні зміни мають бути внесені в Закон України «Про бджільництво». Потрібно також підсилити статті щодо контролю якості й контролю безпеки меду та продуктів бджільництва у зв’язку з покращення експортних позицій України на ринках ЄС. Також у законі мають бути зафіксовані зміни й доповнення через упровадження Директиви Ради 2001/110/ЄС від 20.12.2001 щодо меду. Крім того, треба на законодавчому рівні заборонити вирубати медоносні дерева — акації, липи тощо. Дуже чітко має бути прописана процедура відповідальності щодо обробки посівів хімічними засобами тощо.

 

— Яким чином відбувається взаємодія бджоляра та фермера в період унесення засобів захисту росли на поля?

 

— Постійною проблемою для бджолярів є отруєння бджіл. Фермери, відповідно до Закону України «Про бджільництво», у разі застосування засобів захисту рослин повинні відповідним чином сповіщати органи місцевої влади та пасічників. Часто ця норма закону не дотримується. Крім того, у європейських країнах стимулюється використання органічних засобів захисту рослин. В Україні ж щороку бджоли гинуть через несумлінну роботу аграріїв. Тому в закон потрібно внести відповідні доповнення та зміни, які б регламентувати співпрацю фермера та бджоляра в питанні збереження бджіл. Якщо бджоляр поінформований про те, як, коли і чим відбуватиметься процес обробки поля, то може застосувати певні заходи, щоб запобігти знищенню бджолиних сімей. Ми багато втрачаємо бджіл саме в період обробки полів. Бджоляру часом важко довести, що його бджоли загинули саме через пестициди, якими фермери обробили посіви. Потрібно збирати доказовий матеріал, пройти цілу низку досліджень й інстанцій. Ми вже багато справ таких мали. Іноді вдається домовитися із фермером, він розуміє, що завдав шкоди й компенсує бджоляру його збитки. Загалом це проблема, бо має бути чітко регламентована відповідальність за знищення бджіл.

 

— Україна експортує значну частину виробленого меду. Яким чином регламентується якість цієї продукції?

 

— Експортується мед найвищої якості. Поставки за кордон здійснюють компанії, які закуповують мед у пасічників. Бджоляр має мати ветеринарне посвідчення пасіки. Контроль якості меду проводиться у двох площинах. Перше — визначаються якісні показники: що є хорошого в меді; і друге — показники безпеки:чи є в меді антибіотики, пестициди, тяжкі метали тощо. Щоби мед мав хороші показники якості, бджоляр має дотримуватися всіх норм і правил пасічникування та гігієни. Крім того, послуговуватися сертифікованими ветеринарними препаратами для лікування бджіл, які не містять антибіотиків. Дуже грамотно має складатися й маршрут і місце кочівлі. В Україні діє ДСТУ №4497:2005 щодо меду. Директива ЄС про мед №2001/110/ЄС від 20.12.2001 декларує певні якісні показники залежно від сорту меду, його походження та використання.

 

— Україна вже використала квоту на поставку 5000 тонн продукції в ЄС? Як далі здійснюватимуться поставки?

 

— Україна розглядається як один зі світових постачальників меду, особливо важливий для американського та європейського ринків. Експорт вигідний українським виробникам через привабливість «зовнішніх» цін. Протягом січня-жовтня 2014 року українські підприємства експортували 32,4 тис. тонн меду на суму понад 80 млн доларів, у той час як за аналогічний період 2013 року цей показник становив 16,7 тис. тонн (40,6 млн дол.). Трійку найбільших імпортерів українського меду становлять Німеччина (44,9% загального експорту), Польща (20,6%) і США (11,9%).

Основними споживачами меду у світі є ЄС (20–25% світового споживання), Китай (приблизно 15%) і США (близько 10%). ЄС щорічно імпортує меду десь 150 тис. тонн на суму близько 1 млрд доларів. У списку постачальників меду до ЄС Україна посідає шосте місце. Так, справді, 2014 року ЄС визначили безмитну квоту в 5000 тонн для меду, яка була повністю використана. У 2015 році вже станом на 15 січня українські експортери меду повністю заповнили квотну нішу на цей рік, тому, вважаю, її можна було б збільшити.

 

— Чи імпортує Україна мед?

 

— Імпорт, на жаль, присутній, щоправда невеликий (до 100 т), переважно у вигляді готової фасованої продукції іноземних торгових марок для магазинів. Проте я виступаю проти завезення меду, бо в нас стільки своєї продукції, що часто вона залишається нереалізованою. У Казахстані, наприклад, є чудова програма забезпечення медом дитячих установ, шкіл. Він вводиться в раціон харчування дітей у дитячих закладах, школах. І для дітей добре, і бджолярі отримують відповідний ринок збуту.

 

— Яким чином в Україні переробляють інші продукти бджільництва?

 

— Основна робота бджоли — це опилення. Ми кажемо: бджоли — це мед. Проте це не так. Медоносні бджоли — основні запилювачі польових культур, овочевих, баштанних і плодоягідних. Крім меду бджолина сім’я дає прополіс, квітковий пилок, пергу (бджолиний хліб), маточне молочко та бджолину отруту. Ці продукти бджільництва можна використовувати в косметичній і харчовій промисловості, у медицині. В Україні є перспектива переробки продуктів бджільництва, але для цього потрібно запроваджувати відповідні технології та стандарти, а також використовувати сертифіковане обладнання. Наприклад, виробництво медових алкогольних, слабоалкогольних і безалкогольних напоїв вимагає застосування технологій, використання сертифікованої сировини і стандартизованого обладнання.

 

— Які види меду виробляються в Україні?

 

— Найціннішим вважається мед, що зібраний бджолою з одного медоноса. Його називають монофлорним, або мономедом. В Україні мономед переважно отримують у місцях, де переважає певний медонос. Товарними партіями в нас у країні можна зібрати всього п’ять видів монофлорного меду (за низхідним обсягом) — соняшниковий, гречаний, ріпаковий, липовий, акацієвий. Є також поліфлорний мед (різнотрав’я), який збирають по всій Україні.

Найбільшу товарну нішу посідає соняшниковий мед (світло-золотистий із характерним приємним смаком і легким ароматом) і його симбіози з іншими видами. Цей продукт домінує на півдні та сході України. До елітних сортів меду зараховують акацієвий (майже прозорий із тонким ароматом). Гречаний мед в основному заготовляють у центрі й на заході України. Є ексклюзивні мономеди, такі як вересовий, буркуновий, конюшиновий, глодовий, малиновий, еспарцетовий, шалфейний, з ехінацеї, лавандовий, змієголовниковий, осотовий, коріандровий. Однак у чистому виді зібрати важко та й кількість його досить мала. Поліфлорний мед з українських лугів сьогодні один із найкращих у світі. Його смакоароматичні букети різноманітні та неповторні. Це меди, зібрані з дикорослих медоносів, що мають дуже сильний аромат (південь України), мед із заповідних зон (Асканія-Нова, Стрілецький степ і т. д.), травневий мед (наприклад, суміш акації з волошкою чи каштаном). Особливо чистими для поліфлорних медів є Харківська, Сумська та Полтавська області. До основних культурних медоносів належать соняшник, гречка, люцерна, конюшина, ріпак. Дикі медоноси — це липа, верба, клен, акація. Охоче збирають нектар бджоли і з плодових дерев і культур: абрикоса, яблунь, малини, аґрусу.

 

 

Розмовляла Оксана Пирожок

Інтерв’ю було надруковано у газеті “АгроМаркет”. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».

Поділитись: