Культурне різноманіття
Суниці, лохина, виноград і перці під одним дахом — івано-франківські ягідники в асортименті отримують вигоду від переваг закритого ґрунту.
Постійна площа закритого ґрунту у фермерському господарстві «Беррі Прикарпаття» (Івано-Франківська обл.) — близько 0,75 га. Хоча стан війни не дуже сприяє розширенню, нині вони подають на грант від ФАО ще на 0,2 га теплиць, аби крім свіжого ринку продавати ще й заморожені суниці.
Розширення площі закритого ґрунту — стратегія господарства на найближчі роки, до того ж основній своїй культурі — ремонтантним суницям садовим закритого ґрунту вони не зраджують. Хоча франківські фермери постійно експериментують — свої полуничні теплиці «доселяють» іншими культурами. Спочатку це був болгарський перець, а з минулого року до них доєдналися виноград і лохина.
Про нюанси цієї диверсифікації, а також переваги теплиці під час екстремальної погоди та перший досвід застосування біопрепаратів «Садівництву по-українськи» розповідає засновник ФГ «Беррі Прикарпаття» Богдан Лутчин.
— Пане Богдане, розкажіть, будь ласка, про Ваш грантовий проєкт.
— Ягоду для цього проєкту у відкритому ґрунті вже посаджено, і якщо ми виграємо грант, будемо накривати. Ми подали на нього ще перед Новим роком, уже пройшли третій тур і маємо вийти на фінішну пряму: днями комісія назве переможців. За умовами проєкту представники ФАО дуже ретельно перевіряли кандидатів, зокрема офіційну наявність земель і робоче тепличне виробництво ягід, яке має бути площею не меншою за 0,3 га. Також треба підготувати проєкт і бізнес-план.
Ця грантова програма працює в Україні вже 20 років, торік ФАО видавали гранти на різні види аграрного виробництва у Львівській області й Івано-Франківській тільки для гірських районів на виготовлення сирів. Цього року додали садівництво, ягідництво — для них є малий грант на 10 тис. доларів і середній на 25 тис. Також окремо вони ввели грант на заморожування / переробку (120–150 тис. доларів).
Ми подали на середній, адже морозильну камеру вже маємо, і нам треба тільки розширяти плантацію, щоб робити заморожену ягоду. Крім того, на свіжі полуниці — в нас контракти з великими мережами «Сільпо» та нещодавно підписали з «Велмарт», а для них треба мати обсяги.
Торік ще виграли державний тепличний грант, невеликий — на 250 тис. гривень і на двох найманих працівників. Це також цікаво, бо це, по суті, безвідсотковий кредит, який можна віддати податками.
— Яка структура теплиць станом на сьогодні?
— У нас зберігається система блоків завширшки 8 м. До минулого року ми вирощували суниці, а по краях — болгарський перець, а 2024-го додали з одного боку теплиці на самий край саджанці неукривного винограду кишмиш Юпітер. Цього року будемо його досаджувати й на інший край.
Виноград добре вкоренився й минулої осені ми вже його обрізали. Цього року плануємо мати перший урожай — він має дозріти на Яблучний Спас. Цей сорт цікавий для нас тим, що не примерзає навіть за –27 °C. Колись ми придбали його саджанці у відомого розсадниковода Михайла Павлівського, а потім навчилися їх розмножувати самостійно. Тобто всі умови були, щоб додати в теплицю цю культуру, до того ж суниці й виноград «співпрацюють» один з одним — у них плюс-мінус одні хвороби, а отже, й системи захисту. Крім того, виноград улітку в спеку буде добре притінювати теплицю й захищати полуниці. Так само і перець має спільні шкідливі організми з полуницями, живлення цих двох культур також подібне.
По центру теплиці торік ми вперше посадили лохину сорту Дюк. Чому по центру? Бо в нас теплиці високі й дозволяють вирощувати цю культуру. Чому лохину? На неї нині дуже цікава ціна весною, а ми з нею виходимо на два-три тижні раніше за відкритий ґрунт, і коли чилійська лохина вже закінчилася. Плюс у нас ця ягода захищена від весняних приморозків. Ціна на тепличну лохину ранніх сортів торік починалася від 600–620 грн/кг навесні, й період збирання закінчився на 490 грн/кг. І ціна дуже цікава, і люди мають роботу. Дюк сам по собі ранній сорт, а в теплиці дозріває ще раніше, ягоду має велику, смачну й солодку. Дюк родить, коли в нас починається перша хвиля полуниць (у кінці квітня — на початку травня).
Ми посадили дворічні саджанці в середині літа 2024 року, а весною 2025-го обрізали. Ми не поспішаємо. Аби лохина добре вкоренилася, будемо ще рік розганяти кореневу систему, щоб 2026-го взяти нормальний перший урожай, а 100 г з куща, які можна взяти цьогоріч, нас не задовольнять. До того ж Івано-Франківська міська громада, яка крім міста має 17 сіл, за програмою підтримки аграріїв дає відшкодування 30–40% на купівлю посадкового матеріалу. Сертифіковані саджанці лохини ми придбали в розсадника «Губар».
— Чи змінювали Ви сортовий склад суничної плантації?
— Так, у нас раніше було два сорти — Мальга та Мурано, але нині лишили тільки другий. У нас працює фертигаційний вузол, і ці два сорти дуже по-різному реагують на азот. Якщо ми даємо його більше, Мальга реагує нормально, а Мурано починає «жирувати», тобто замість плодоношення наганяє нові листки. Я взагалі не прихильник садити п’ять-десять різних сортів і забезпечувати кожному свої умови або, навпаки, працювати по всіх стандартними добривами. Краще і професійніше для одного сорту все розкласти по полицях. До того ж Мальга трохи кисліша за Мурано, а в нас головний канал збуту — свіжий ринок, де нині споживач купує не просто на око, а щоб смак був. Мальга — більш ресторанний варіант: на прикраси різних страв, на морозиво тощо. А Мурано — урожайна, солодка, м’яка і має середній розмір ягоди, що привабливо для свіжого ринку, тому ми лишили тільки його.
— Чому Ви націлились на таке різноманіття культур під одним накриттям?
— Крім суто аграрного бізнесу ми акцентуємо на агротуризм — хочемо в найближчому майбутньому створити своєрідне ягідне містечко вихідного дня.
Наше господарство розташовано близько до Івано-Франківська — можна доїхати із центра міським маршрутом або 15–20 хвилин машиною, і люди приїжджають із дітьми. Для них ми робимо полуничні смузі й морозиво. Крім того, агротуризм — чудовий канал збуту продукції з вищою за звичайний базар ціною. Плюс це реклама наших екологічних продуктів, вирощених, як кажуть, біля хати.
— Нескладно технологічно поєднувати в одній теплиці різні культури?
— Так, лохина, на відміну від суниць, потребує іншого підходу до ґрунту — окремого поливу, живлення, захисту. Але будь-яку культуру не так складно виростити, як складно продати, тому ми не ставимо окрему теплицю під лохину чи інші рослини. В нас, по суті, всі культури одночасно їдуть в один супермаркет, чим ми економимо на логістиці, адже мережа часто замовляє відразу кілька позицій. З нами працюють 15 місцевих магазинів, які беруть весь асортимент. Плюс усі ресторани — наші, адже ні в кого з фермерів поруч немає ягоди все літо і аж до пізньої осені. Клієнти впевнені, що якісна ягода від нас буде вчасно і за будь-якої погоди. Наприклад, є ресторан, що створив ягідне меню страв з полуниць спеціально під нашу продукцію.
— Що нині (9 квітня) відбувається у Ваших теплицях?
— Розсаду перцю ми вже посадили. Нещодавні заморозки зустріли, як і має бути, у всеозброєнні — ще раз переконалися, що ми на правильному шляху, започаткувавши бізнес саме в закритому ґрунті. Ми використовуємо професійні теплиці іспанського типу без обігрівання. А в ньому за умов нинішнього клімату й немає сенсу. Чим звичайним аграріям із відкритим ґрунтом гірше — тим нам краще. Коли скрізь дощі й приморозки, у теплиці завжди гарантований урожай. Теплиці нас щойно від морозу рятували, і нині ягода цвіте повним ходом. Плануємо десь за три тижні вже виходити на ринок із полуницями. Ще найближчими днями де-не-де очікується –1 °C, але в таких великих теплицях, як наші, ягоди можна не накривати агроволокном, хіба що краї. Під великим простором теплиці ґрунт довго нагрівається й довго віддає тепло, тому, якщо у листопаді на дворі сніг, у нас ягода ще є. Температура ґрунту під час приморозків у нас тримається на рівні +8 °C. Агроволокном є необхідність накривати, якщо тривалий час тримається температура нижча за –5 °C. На ці дні ми прибрали з теплиць джмелів, які щойно вже почали запилювати суниці. Завтра знову повернемо — подальші холоди для них будуть не страшні.
— Як протягом сезону відбувається збирання суниць?
— Ремонтантні сорти плодоносять потроху, але постійно. Ми починаємо збирати 1 травня, закінчуємо — 25–30 травня. Потім перерва десь три тижні, коли в розпалі відкритий ґрунт, нам ця пауза на руку. Наступний етап нашої ягоди починається, коли ягода з поля закінчується. У серпні, коли дуже велика спека, полуниці стресують, ягода стає меншою, та й взагалі в серпні не дуже великий попит на неї. Тоді можна просто обстригти цвіт, і ближче до вересня вона дасть більший урожай, та й нижчі температури для неї кращі.
— Які головні ризики у Ваших теплицях із боку шкідників і хвороб?
— Зі шкідниками ми тепер ще не боремось: холодно, й основні вороги наших плантацій — кліщ і трипс поки що сплять. Ми відстежуємо вихід трипсів за допомогою жовтих пасток. Хвороби на ягоди потрапляють або з неба, або із землі. Небо ми перекрили, ґрунт також накриваємо. Проти кореневих гнилей застосовуємо бактерії — Триходерму, вносимо її раз на два тижні. І ефект від неї дуже відчутний: всі рослини чисті вже другий рік, як ми почали обробляти біологічними препаратами. Звісно, робимо це поступово й не можемо сказати, що вже вирощуємо органічну продукцію, комбінуємо з неорганічними засобами. Головне, у чому я переконався з цієї практики, — біопрепарати справді працюють. Адже до звичайних хімічних препаратів шкідливі організми пристосовуються: іноді купуєш фірмовий ЗЗР і здається, що то підробка, адже шкідник має до нього імунітет. А біопрепарати не викликають такої резистентності — ними можна працювати й десять разів поспіль — свою роботу вони виконують.
— Чим працюєте проти трипса та кліща?
— Актеллік і Масай ранньою весною. Актеллік — такий сильний препарат, що працює місяць. А потім переходимо на біопрепарати — Актофіт й інші, все ж ними можна працювати за вищої температури — 10–15 °C.
— Коли та чому Ви почали переходити на біопрепарати?
— Ми вирішили застосовувати біопрепарати як альтернативу. Торік почали консультуватись у БТУ-Центрі, тому що виникли деякі проблеми на кореневій системі — дене-де почались випади. Вони по фото поставили діагноз і виписали препарати — Склероцид, Триходерма й інші. Це бактерії, які постійно мають бути в ґрунті, їх рівень треба підтримувати. В результаті цього року — жодної рослини, яка б випала. Крім того, ми все одно наближаємось до європейських екологічних стандартів безпеки, плануємо експорт, і треба працювати на випередження. До того ж вирощуємо для міського свіжого ринку, де головні споживачі — діти. Тому потрохи, якщо спостерігатимемо добрий ефект, будемо рухатись до органіки, поготів, що в тепличному вирощуванні й не треба давати багато хімії.
— Яке живлення Ви даєте рослинам зараз?
— Фосфорне, але під час цвітіння переходимо вже на внесення й азоту, і калію. Розсадник Mazzoni, у якого ми брали розсаду полуниць, розробив спеціально для сорту Мурано систему живлення, яку ми застосовуємо за допомогою фертигаційного вузла.
— У якому стані інші культури?
— Перець поки що розвивається в окремій спеціальній теплиці — чекає на висадку десь на початку травня. Кавуни будемо садити на початку червня, гарбузи — плюс-мінус так само, щоб температура ґрунту була хоча б +12…+14 °C.
До речі, донедавна ми вирощували тільки один сорт перців — Геркулес, а з минулого року додали до нього ще три кубоподібні червоні сорти — Амарок, Вангард й Аристотель. Амарок закладає свої плоди на бік, і вони виходять рівнішими, на відміну від Геркулесу, який росте між гілками й виходить більш рельєфний. Вангард має дуже великі плоди, які можуть доходити до 500 г.
Багато перцю в нас беруть ресторани, а їм треба, щоб була товста стінка, ці сорти відповідають такому запиту. До того ж цей перець може родити до листопада, коли ціна на нього починає стрімко підвищуватись. А першими на ринок ми виходимо завдяки певній системі вирощування: садимо в один ряд і частіше. Якщо всі фермери на рослині зазвичай лишають дві гілки, щоб був більший урожай, ми — тільки одну, і завдяки одному стеблу отримуємо плоди раніше й не втрачаємо, бо стартуємо першими.
— Який урожай був минулого сезону по окремих культурах?
— З куща зібрали плюс-мінус 720–750 г полуниць. Ми завжди працюємо без посередників, напряму з торговими мережами. Кожного дня до 11:00 збираємо врожай і за дві години всю продукцію вже розвозимо по точках. Як завжди, починаємо з високої ціни, як Закарпаття, потім вона просідає, і закінчуємо сезон, коли полуниці немає вже ні в кого. У вересні-жовтні продавили за мінімальною відпускною ціною 150 грн/кг, а самі на базарі — по 250–350 грн/кг. Але намагаємось так цінами не жонглювати, бо маємо постійних клієнтів — магазини, ресторани. Порівнюючи з 2023 роком, збут був приблизно той самий за обсягами.
— Чи пробували Ви якісь нові агротехнології останнім часом?
— Перейшли на однорядку на полуницях. Спочатку садили стандартно у два ряди, шахівницею — це нам не сподобалося. Культура дуже розросталася — влітку виходило дуже багато листя, яке ми вимушені були профілактично обрізувати. Та й за такої схеми посадки важче збирати ягоду. Нам це важливо, адже чим більше людина назбирає — тим більше отримає грошей, а людський чинник сьогодні дуже важливий. Кількість ягід на однорядці не змінюється, адже відстань між рослинами, посадженими шахівницею. — 30 см, а в один ряд — 15 см з міжряддям 50 см.
— Чи вистачає людей на збиральних роботах?
— У нас порівняно високі зарплати — від цього все залежить. У мене є працівники, які тут працюють по 5–6 років. Намагаємося залучати в основному дівчат.
— Чи маєте плани стратегічних змін у господарстві?
— Тільки збільшувати обсяги. У садівництво лізти не будемо. І основним напрямом будуть полуниці в закритому ґрунті. А інші культури — тільки по краях як диверсифікація бізнесу.
— Ваше господарство відоме своєю соціальною активністю. Що нового Ви впроваджували у цьому сенсі?
— Торік ми влаштували для дітей наших двох сіл свято з подарунками — рюкзаки до школи, а дітям, у яких на війні загинули батьки, — сертифікати на лікування в клініці Святого Луки. Тоді ж на полі влаштували аукціон, на якому зібрали 120 тис. гривень на бригаду військових, з якої загинув наш односелець. Крім того, заклали у відкритому ґрунті «Поле перемоги» з полуницями, на яке нам безплатно надали саджанці компанії «Фрутек» і «Новосад». Плантація дасть урожай у червні, і виторг від його продажу відправимо напряму на потреби військових. Ми закликаємо долучитись до цієї ініціативи й інших фермерів. Після закінчення війни такі поля можуть працювати на реабілітацію.