Iрина Костюшко: «Я змінила фармацевтичний рітейл на льонарство»
Власниця одного з небагатьох підприємств із вирощування олійного льону Ірина Костюшко в агробізнесі людина нова. Минулого року вона придбала збиткову компанію на Житомирщині, землі якої не оброблялися близько 5 років. Однак робота у цій галузі була її метою. Про те, чому пані Ірина прийшла в агробізнес і почала вирощувати льон, власниця агрофірми «Зоря» розповіла «АгроМаркету» в ексклюзивному інтерв’ю.
— Пані Ірино, маючи медичну освіту, ви працювали лікарем і мали власний фармацевтичний бізнес. Чому вирішили так кардинально змінити вид діяльності та піти в агровиробництво?
— У 1994 році я приїхала в Київ, орендувала квартиру за 20 доларів, і моя зарплата лікаря теж становила 20 доларів. Таке співвідношення виявилося відправною точкою для створення фармацевтичної компанії. Однак після 17 років роботи на посаді власника-керівника ця діяльність стала рутиною й перестала мене надихати. Коли підприємець шукає шлях через невизначеність і міріади альтернатив, він прогресує. І налагодити кардинально нову й ефективну систему — було для мене викликом.
Поштовхом для переходу в аграрне виробництво стало отримання другої вищої освіти у Києво-Могилянській бізнес-школі та тема моєї дипломної роботи «Вирощування лікарських трав». У результаті я втілила в життя свою дипломну роботу, замінивши фармацевтичний рітейл на аграрне виробництво. І сьогодні я впевнена, що цінність створює той, хто виробляє.
— Чому обрали нетипову для агровиробництва галузь? Адже ви вирощуєте льон, а це нішева культура…
— Першопричина мого вибору — не прибутковість. Льон я обрала за регіональною ознакою. Це культура, що характерна для Полісся, де розташоване моє підприємство, крім того, він не виснажує землю, й конкуренція на цьому ринку не така висока, як в інших сегментах.
Олійний льон ще не отримав достатньої популярності в аграріїв. Він є альтернативою ярому ріпаку з розміщення в сівозміні, а по споживанню може замінити соняшник. Перевагами вирощування льону олійного є, по-перше, посухостійкість, що дає змогу отримувати щорічний урожай від 12 до 25 ц/га. По-друге, короткий вегетаційний період (80-105 днів), що дозволяє збирати льон наприкінці липня, завдяки чому він є хорошим попередником для озимих зернових культур. По-третє, його сходи стійкі до весняних заморозків, а сама культура — до осипання насіння та вилягання. До того ж олійний льон має просту технологію вирощування, не потребує застосування інсектицидів, невибагливий до родючості ґрунтів і може вирощуватися без застосування добрив, а також використовуватися як страхова культура для пересіву озимих зернових культур.
— Які культури, окрім льону, є в сівозміні? Чи збираєтеся нарощувати площі основної культури?
— Так. Ми збираємося розширювати посівні площі під льоном на 30%. Крім нього, у сівозміні в нас є пшениця, жито, гірчиця. Це дозволяє вести збалансовану сівозміну.
— В Україні попит на лляну олію досить стриманий, оскільки культура споживання цього продукту практично відсутня. Як ви вирішуєте питання збуту?
— Частину продукції реалізовуємо на внутрішньому ринку, а близько 40% насіння льону експортуємо. Льон олійний належить до експортних культур, внутрішня його переробка незначна. Щорічно експортується понад 30 тис. тонн цього насіння. Основними покупцями українського льону є Бельгія, Польща, Литва, Німеччина, Італія.
— Тобто вам лише за рік вдалося відкрити зовнішні ринки збуту? І які країни купують вашу продукцію?
— Ми постачаємо насіння льону в Австрію, де його переробляють на олію й продають уже на європейських ринках.
— Як у такий короткий термін вам вдалося налагодити збут в європейську країну?
— Перемагає не той, хто просто розумний і добрий господар, а й той, хто вміє домовлятися. Насамперед треба постійно перебувати в комунікаціях із партнерами. Домовитися швидко навряд чи вдасться: якщо одна з десяти зустрічей спрацює, то це дуже добре. Зізнаюся: на жаль, у мене спрацювала лише одна із тридцяти комунікацій. Я почала налагоджувати питання зі збутом одразу після завершення посівної. Особисто зустрічалася з потенційними покупцями або використовувала інтернет-ресурс.
— А хто купує ваш льон в Україні?
— Попит на льон створюють компанії харчового та фармацевтичного напряму діяльності. Оскільки сьогодні він досить стриманий, ми намагаємося популяризувати культуру, співпрацюючи навіть із невеликими замовниками.
— Не планували в межах України налагодити власну переробку?
— Про переробку наразі не думали. І я поясню, чому. По-перше, лляна олія — сама по собі найбагатше джерело омега-3 кислот, дуже корисна для здоров’я, але ніхто особливо її не популяризував, і в нас відсутня культура споживання як продукту. По-друге, сьогодні масовий український споживач не знає, навіщо йому потрібна лляна олія: у нього немає мотивації до купівлі — це є основний бар’єр нового бренда в Україні. По-третє, для налагодження переробки потрібні великі інвестиції. Наприклад, щоб побудувати невеличкий завод, треба бути впевненим, що його буде чим завантажити. Наразі олійно-льонарська галузь погано розвинена, щоб переробляти льон всередині країни. На внутрішньому ринку спостерігається відповідність попиту та пропозиції насіння олійного льону. В Україні вже працюють кілька підприємств із виробництва лляної олії та попит не настільки великий, щоб із ними конкурувати. Споживчий ринок нерозвинений. Однак попри це ми сьогодні отримали грант на розвиток льонарства. Одна з умов його отримання був позитивний вплив нашої діяльності на інших гравців і в цілому на галузь. І ми знаємо, як цього досягти.
Самодостатньою компанія ніколи не буває, успіх кожного окремо взятого підприємства залежить від допоміжних підрозділів й інфраструктури. Ми мислимо не в межах своєї компанії, а межами кластера. З іншими компаніями можна не лише конкурувати, а й співпрацювати. Це одна з основних передумов розвитку галузі та бізнес-середовища виробників олійного льону.
Розмовляла Марія Бровінська
Інтерв’ю було надруковано у газеті “АгроМаркет”. Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».