Досягти стандарту
За дотримання принципів стандартизації підприємство зможе побудувати ефективний бізнес та зменшити рівень марнотратства життєво важливих ресурсів.
Сьогодні держава активно підтримує підприємства агробізнесу, хоча до війни ці дотації не мали стабільного характеру. Зараз стає зрозумілим, що вони мають сенс, особливо для дрібних та середніх агропідприємств, які намагаються жити за правилами. Господарство ТОВ «Молодіжна аграрна спілка», що розташовано в Чернівецькій області, сподівається, що потрапить у першу тисячу заявників на державний грант із садівництва. Вони одні з перших садівничих підприємств, хто почав готувати проєкт на створення 20 га інтенсивного саду за цією програмою Уряду. Головний агроном господарства Олег Забудько вже готує для своїх економістів розрахунки, зокрема, про кількість матеріалів, що потрібна для закладання саду з урахуванням потреб зрошення та градозахисної сітки. А ті вже займаються створенням кошторисної документації та паспорту робочого проєкту.
«Молодіжна аграрна спілка» підходить до будь-якої справи ґрунтовно та з урахуванням сучасних підходів. Наприклад, компанія чітко дотримується принципів міжнародної стандартизації Global G.A.P. як на етапі вирощування зерняткових, так і на стадії їх зберігання. Тільки за таких умов будь-яке підприємство зможе забезпечити ефективність власного бізнесу та зменшити рівень марнотратства життєво важливих ресурсів, вважають у «Спілці», дотриматися балансу між організацією роботи та безпечним використанням отрутохімікатів та добрив. Не забуває сучасна система моніторингу якості про безпеку тварин, добробут працівників, і, звісно, мінімізацію шкідливості чинників умов праці. Кінцева мета — підтримати високий рівень біорізноманіття та одночасно досягти максимального ступеня якості продукції. Як цього досягти, «Садівництву по-українськи» розповів Олег Забудько.
— Пане Олеже, ви плануєте розширювати площі насаджень. Наскільки це складно у нинішніх умовах?
— Модернізація та розширення площ потребує значних витрат. З іншого боку, ми на території маємо власне сховище та сортувальну лінію. Загальний валовий збір не має перевищувати наявні потужності для його упорядкування. Є велика проблема із транспортуванням продукції. І кожен додатковий кілометр може забрати певний відсоток першого класу. А з нинішніми цінами на електроенергію та логістику ми просто не можемо собі дозволити зберігати такі яблука. Саме тому над розширенням площ ще треба добре порозмірковувати.
— Яким сортам у саду віддаєте перевагу?
— Орієнтуємось у цьому питанні на динаміку продажу. Відповідно, Джонапринц дуже слабо йде за кордон, хоча співпрацювати з азійцями по ньому набагато веселіше. Проте стояло у нас питання цей сорт взагалі розкорчувати — дуже він проблемний, як порівняти з Голденом і Галою. Щоб надати яблуку привабливого рум’янцю, ми закладаємо близько 20 дослідів із забарвлення — будемо стелити білу сітку по міжряддю, робити дефоліацію, зелені операції, внесення добрив, зокрема фосфату. Завдяки можливості перейняти досвід у передових господарств Західної Європи, я зрозумів що прибутковий бізнес може бути лише за вирощування продукції найвищої товарності та використання лише інтенсивних технологій. У роки повного плодоношення наш яблуневий сад дає врожай в середньому 50 т/ га. Ми зосереджені не так на кількості, як на якості. Таким чином, зменшується коливання врожайності, ефективніше використовуємо отрутохімікати та добрива.
— Яка собівартість вашого яблука?
— Виробнича собівартість у нас становить 7,7 грн/кг. До неї входить технологія (захист та догляд за садом), зарплата у період збирання, витрати на зберігання та сортування. Якби ми орієнтувалися на український ринок, то якої якості той продукт не був би, прибутки цього року буде важко отримати. Ми маємо сертифікат Global G.A.P. та продаємо лише за кордон. Усе це потребує дотримання рівня безпечності під час вирощування продукції.
У питання торгівлі я практично не втручаюся, в сховищі буваю дуже рідко. Моє діло — все, що знаходиться в саду. Конфлікти бувають рідко, бо під час здавання яблука до сховища там приймають у мене продукцію комісійно — заміряють щільність плодів, уміст крохмалю та цукрів. Якщо у мене є висновок, то продати далі яблука мають вже спеціально навчені люди, а всі претензії щодо якості з моменту передання точно не до мене.
— Які труднощі були під час дотримання правил міжнародної сертифікації?
— Важко поки що навчити людей правильного сортування відходів. Також це досить марудно. Щоб не мати собі проблем, я не намагаюсь обійти норми стандартів сертифікації або використати якийсь заборонений препарат. У такому разі ми самі себе обдуримо, ризикуємо втратити клієнта. Насправді я дуже позитивно ставлюся до вимог системи управління безпекою продуктів. Це правильна модель організації всіх процесів та використання засобів захисту рослин. Адже всі ми маємо бути екосвідомі. Я б хотів, щоб більше господарств підтримували цей принцип, і тоді стане простіше вийти на ринок Європи. Україна може зайняти прибуткову нішу в садівництві у тому разі, якщо чи не всі господарства, що вирощують яблука, об’єднаються задля спільної мети. Ми як одна корисна бактерія у світі садівництва.
— Використовуєте винятково оригінальні препарати?
— Так, ми не «хімічимо», купуємо оригінальні. Діюча речовина в аналогів ідентична, а от допоміжні речовини можуть бути інші, дешевші. Тоді в баковій суміші спостерігаються різні дивні хімічні процеси, яких не мало б бути.
— Як закуповуєте хімію?
— Збирання яблук закінчується в середині жовтня, проводимо додаткові обприскування — листопад залишається вільним. Це якраз і є періодом бюджетування, складаю потребу та проводимо тендер. Компанія «Імперія агро» вже багато років поспіль перемагає в тендері та постачає всі препарати. Якщо є кошти, проплачуємо їм авансом. За бажання залишаємо на складах у продавця. Та намагаємося до цвітіння вже привезти, щоб всі необхідні препарати були під рукою, наприклад Мерпан чи триазоли.
— Від парші захищаєте сад превентивно чи маєте модель розвитку?
— У нас є графік розвитку парші, що підключений до власної метеостанції, але вона інколи підводила. Тому ми більше довіряємо системі. До цвітіння це інтенсивніші обприскування до п’яти днів між ними. А вже після завершення критичного періоду перерва може бути й до 10 днів, за зниження норми каптана до 1 кг.
— Чи надокучає кров’яна попелиця?
— Я її бачу, але нічого зробити не можу. Global G.A.P мені зв’язує руки. В нас може бути лише 2−3 діючі речовини, у нас так і є: Каптан і Світч. Аналіз у будь-якому разі все покаже, тому ми з цим не ризикуємо.
— Яку маєте стратегію боротьби з плодожеркою?
— Для боротьби з плодожеркою використовуємо Puffer. Це пристрій, який розпилює феромон, після чого відбувається дезорієнтація метелика, що перешкоджає спарюванню. Знову ж таки, це безпечний для природи спосіб боротьби зі шкідником. Включаю після цвітіння, закінчую після збирання врожаю. Вартість — 270 євро на два роки, по дві штуки на гектар, купуємо в італійців. За допомогою супутникових карт розраховують конкретні місця встановлення з точними GPS-координатами. Враховують все: експозицію саду, напрям рядів, переважні вітри протягом вегетації. Плодожерки в саду не бачив. Уже й феромонні пастки ставив, не помітив все одно.
— Скільки разів та яким способом вносите кальцій?
— Разів з десять точно. Перший раз проводжу позакореневе обприскування одразу після цвітіння, далі кальцій поєдную з азотом. У наступних процесах внесення добрив застосовую хлористий кальцій, харчовий або амінокал, але він важкий. Щоразу до кальцію хлористого додаю амінокислоти + цинк + марганець.
— Хто вам робить аналіз ґрунту?
— Цим процесом займається компанія «Єврофінс». Пробували співпрацювати з «Енгрі Лав» (США). Утім, наші партнери з Нідерландів їх не розуміють. А ось «Єврофінс» зрозумілий і європейцям, і нам. Сертифікація вимагає хоча б раз на два роки проводити аналіз ґрунту. Робимо його тоді, коли маємо можливість з ким передати зразки до Європи, здебільшого у травні. Нам допомагають з логістикою голландці.
— Як організовуєте зимове обрізування?
— Ми повністю перейшли на електросекатори, це доволі ефективно. У мене було троє дівчат, які різали по 700 дерев в день, але вони поїхали на заробітки до Чехії. Я розумію, що вони колись повернуться, але, якщо дивитися на речі реально, навряд чи повернуться саме в наш сад. Допоки новий працівник не опанував обрізування, люди до роботи не приступали. Моє завдання підготувати інструкції, щоб людина сходу все розуміла. Причому специфіка в тому, що ми готуємо спеціалістів вузького профілю, які одразу працюють з конкретним деревом, роблять свою частину роботи (верхи, крона, низи). Таким чином, не витрачається час на зайві розмірковування, все робиться вже на автоматі.
— Наскільки ефективно вдається підкорити так званий людський чинник?
— З людьми зараз усе не так просто. У нас зарплата поділена на три частини, є гарантована ставка. Ще одну ставку можна заробити, виконавши норму виробітку, приблизно три рядки на людину в день. Щотижня також можна отримати доплату за якість, це близько 20−30%. Тому люди розуміють, що можуть заробити до 3 тис. гривень щотижня, а іноді можуть мати й до 4000, якщо працювати якісно.
На всіх операціях в саду протягом сезону ми не ставимо кількість на перше місце, зосереджуючись на якості. Під час збирання урожаю у нас працює десять бригад, відповідно, десять бригадирів. Бригадиру заборонено брати яблуко до рук, існує ще ряд обмежень. Окрім бригадирів, є ще три контролери, завдання яких слідкувати як за якістю збирання робітниками, так і за виконанням своїх обов’язків бригадирами. Вся інформація стікається до монітора, відповідно, кожна людина зранку може оцінити як власний рівень роботи, так і рівень інших. Уже більш-менш стає зрозуміло, хто виходить на премію. Тому у нас просто не буває двох людей з однаковою зарплатою.
Також серйозно ставимося до розподілу людей у бригадах, щоб не було панібратства між знайомими, людьми з одного села, чи просто перекосу за якістю роботи тієї чи іншої бригади. Одразу ця система сприймається більшістю новачків у штики, але в результаті маємо 1,5−2 т у день, які нариває одна людина. Через 2−3 дні стає зрозуміло, що система діє ефективно, адже яблуко якісне — з корінцями, без пальців. Наривають у сумки, потім висипають, контролери дивляться, використовуючи для цього каримати.
Для кожної бригади згодом формується фіксований рівень зарплат, відповідно до якості їхньої роботи. Саме тому між робітниками відбувається постійне змагання в рамках здорової конкуренції за право попасти до сильної бригади. А шлях до цього один — якісно робити найдрібнішу роботу. Так і вдосконалюємося, кожен на своєму місці…
— Який середній вік працівника?
— Здебільшого люди середнього віку та молодь. У нашому садку, певно, я найстарший. Попри те, що умови не найлегші (люди, які у нас працюють, не мають права говорити телефоном, палити під час роботи, не можна також рвати яблука, коли трактор вже поїхав), проблем з робочою силою нема. Тому ми відсіюємо найслабших. До того ж контролери перевіряють контейнери рандомно, зазначаючи відсоток тих плодів, які побиті та непридатні для продажу.
— А для кого ця хатинка?
— Це будиночок для осмій, побачили ми його в Нідерландах — це макет. На місті зробили вже самі — своєрідна творча робота. Осмії дуже працьовиті: на початку цвітіння вилетіли, зробили свою справу та відпочивають. Вони не потребують у принципі ніякого догляду, невибагливі, достатньо просто забезпечити комах житлом. Вони не кусаються, до речі. Будиночок призначений для постійного проживання осмій, зокрема під час зимівлі. Загалом це бджоли-одинаки із сильно розвиненим інстинктом самозбереження. Зате вони доволі ефективно здійснюють запилення. Наприклад, для зведення будиночка їм підходять різноманітні матеріали — чи то очерет, чи бамбук, взагалі буквально все, що попадеться. Ми просто нарізаємо матеріал, робимо потрібних розмірів, замуровуємо — ось і все.
— Ви цих запилювачів завозили до саду спеціально?
— Ні, до нас вони позліталися самі. Проте знаю, що, наприклад, на Вінниччині осмій продають. Для їх розведення навіть створюють спеціальні умови, так звані копанки. Вартість однієї особини близько однієї гривні. Хоч це й трохи дорогувато, але, по суті, це разова акція — придбав і закрив питання. Їх тут ціла купа, в траві, де хочеш. Я їм підготував будиночок, вони залетіли, потім ще раз, ще раз. Ось так за декілька сезонів я собі їх наловив. Крім того, саме джмелі. Вони для нас особливо корисні, бо можуть літати навіть у холодні весни, як в останні роки, коли бджола не сильно хотіла працювати.