Головне — втримати вологу

 Щоб отримати врожай в умовах частих посух, у господарстві «Сергіївка» дотримуються широкої сівозміни та практикують кулісні посіви. 

Сільськогосподарський кооператив «Сергіївка», що в Одеській області, працює в зоні ризикованого землеробства. Щорічна посуха тут радше норма, ніж виняток. І навіть у таких умовах агрономічна служба господарства находить способи отримати достойний урожай. Які саме — розповів головний агроном Олексій Куліков. 

— Пане Олексію, відомо, що на Півдні обмежувальний чинник — брак вологи. Як ви розв’язуєте цю проблему? 

— Фактично всі наші технологічні заходи спрямовано на збереження ґрунтової вологи на всіх культурах. Наприклад, один із найбільш дієвих у вирощуванні кукурудзи — кулісні посіви, під якими 7–10% загальної посівної площі (5 тис. га). Схема посіву така: два ряди кукурудзи через 70 см, а між ними міжряддя 210 см, яке обробляємо маленькими культиваторами. Фактично це — зайнятий пар. Таким чином завдяки крайовому ефекту культура отримує більше вологи, сонячної енергії та поживи. З тим норма висіву — 30–35 тис. насінин/га. Тож ми ще й на насінні економимо. 

Щоправда, навіть така технологія не рятує від жорсткої посухи. Так, торік кукурудза не дотягувала й до 2 т/га. Для крайніх рядів вологи мало б вистачити, але температура ґрунту доходила до 60 градусів. Відтак кукурудза погано запилилася, деякі гібриди з ФАО понад 300 взагалі не сформували зерно. Довелося зібрати на силос — для потреб тваринництва. 

Підмітили ще таке: кукурудзу на силос ми висіваємо суцільним способом, але її загальна маса менша, ніж кукурудзи-куліси — доказ того, що в кулісних посівах більше вологи. 

Ще один спосіб максимально використати ґрунтову вологу — зміщення строків сівби. Уже в лютому ми сіємо ярий ячмінь. Льон олійний сіємо в першій декаді березня, хоч оптимальний строк для нашої зони — третя декада, але так ми намагаємося отримати сходи на зимовій волозі. 

Узагалі в нас немає сталих термінів сівби — все залежить від того, коли пройдуть опади. Якщо є волога на глибині 5 см, намагаємося висівати насіння на глибину 5 см, якщо сіємо в сухий ґрунт — на 3–4 см. Бо в нас різкі перепади добових температур, і якщо насінина лежить ближче до поверхні ґрунту, сходи гинуть. 

Окрім того, зменшуємо норми висіву. Наприклад, пшеницю сіємо нормою 2–3 млн насінин/га, ячмінь — 2 млн насінин/га. Навіть практикуємо висів пшениці та ячменю широкорядним способом із міжряддям 35 см нормою 90 кг/га. 

Як уже сказав, міжряддя 210 см на кукурудзі обробляємо маленькими культиваторами — як пар. Після кукурудзи на широкому міжрядді висіваємо зернову групу з малою нормою висіву. Пожнивні рештки попередника лишаємо на поверхні ґрунту, щоб зберегти вологу. Сіємо зернові сівалкою «Хорш  Фокус», яка може підіймати вологу з нижніх шарів ґрунту, і так отримуємо сходи зернових, навіть якщо не було дощу. Раніше таку технологію випробували на ріпаку. Фактично — це strip-till. 

Для збереження вологи другий рік висіваємо озимий горох, хоч зазвичай сіяли ярий. Горох сприяє відновленню ґрунту, накопиченню в ньому азоту, дає змогу економити азотні міндобрива на зерновій групі. У результаті два роки після гороху сіємо озиму групу без унесення складних добрив — тільки вносимо азот / фосфор (амофос), а калієм наші ґрунти забезпечені. 

Аналогічної схеми дотримуємося на соняшнику, хоч раніше практикували оранку: подрібнили пожнивні рештки, рівномірно розклали по полю, щоб максимально зберегти вологу, обробили гліфосатом, а навесні сіємо зерновою сівалкою «Хорш Фокус». У нашому регіоні врожайність соняшнику була 0,8–2 т /га, ми ж за такої технології на площі 600 га отримали 1,7 т/га. 

У живленні соняшнику перейшли від сипких добрив на РКД. Вносимо в нормі 30 кг/га, зачіпаємо тільки вузьку смугу, яку обробляє сівалка. Таким чином зберігаємо ґрунтову вологу, яку до того ж утримують пожнивні рештки. Тому можемо отримувати сходи просапної культури. 

Цього року плануємо на невеликій площі висіяти кукурудзу з міжряддям 70 см без обробки ґрунту, що також запобігатиме втраті ґрунтової вологи. 

— У вас широка сівозміна як для Півдня — багато хто висіває всього кілька культур. Які її переваги у ваших умовах? 

— Справді, багато наших сусідів протягом 2014–2019 років перейшли на чотирипілку: ріпак, соняшник, озимі пшениця та ячмінь. Ми намагаємося дотримуватися сівозміни з різних міркувань. Наприклад, щоб культури завдяки своїй потужній кореневій системі покращували структуру наших важких ґрунтів. Тому вже четвертий рік вирощуємо льон. Бачимо, що на тих полях волога краще опускається. 

Добре акумулює вологу ріпак. У нас був досвід: після зернової групи ранньою весною сіяли горох — зайшли в поле без проблем, а після ріпаку вологи було вдвічі більше, тому довелося змістити строки сівби фактично на тиждень. 

Аналогічний ефект від вирощування люцерни, яку ми висіваємо три роки, а потім два роки робимо перерву. Першого року коренева система перегниває і дає змогу волозі опуститися в нижні шари ґрунту, сприяє її накопиченню. Як відомо, люцерна здатна фіксувати азот із повітря й накопичувати в ґрунті до 200–300 кг/га біологічного азоту. Після неї два роки сіємо зернову групу прямо по стерні: пшеницю по пшениці без зниження врожайності. Загалом наявність у сівозміні культур, що накопичують азот, — гороху, люцерни дають змогу максимально зменшити витрати на живлення. Використовуємо їх для потреб тваринництва. 

Ярі ячмінь і горох тримаємо як страхові культури, щоб було чим пересіяти навесні озимі, які випали. Кукурудзу на зерно висіваємо на пів парах. 

Соняшник і ріпак — економічно вигідні культури. Ми під них виділяємо до тисячі гектарів. У сприятливий рік родять по 3,6 т/га, майже 4 т/га відповідно. Проте, на мою думку, найприбутковішою культурою для господарства є льон. Затрати на вирощування невеликі: всього одна гербіцидна обробка, підсушувати не потрібно, збираємо врожай прямим комбайнуванням. Позаторік урожайність була 2 т/га, а ціна доходила до 22 тис. грн/т. Як порівняти, затрати на вирощування ріпаку набагато більші, щоправда, вони виправдані, бо культура має ціну. 

Льон вигідний ще й тим, що дає змогу підчистити в полях злакові бур’яни. Три роки ми сіяли пшеницю в сухий ґрунт, отримували сходи взимку, коли з’являлася волога. Проте разом із пшеницею виростали й злакові бур’яни. Боротися з ними в злаках у нашій зоні неефективно. Тому, висіваючи льон, ріпак, соняшник, маємо змогу підчищати восени та навесні поля від таких бур’янів грамініцидами. Якщо потрібно підчистити поле, ми, згідно із сівозміною, висіваємо туди льон. 

Окрім того, широка сівозміна потрібна для тваринництва. Зокрема, силосна кукурудза, люцерна, просо. Просо, яке висіваємо два роки, збираємо подвійним комбайнуванням: кладемо валок, а потім комбайн його підбирає, і солому використовуємо як корм тваринам. Урожай також маємо непоганий — рекордним був 3,6 т/га. 

— Доводилося чути від агрономів, що вітчизняні гібриди та сорти стійкіші до умов жорсткої посухи. Як Ви підбираєте гібридно-сортовий склад? 

— Я також маю власне спостереження щодо цього. Зазвичай в умовах нашої посухи не дозріває середина кошика соняшнику, багато порожнистого насіння. Цього року я помітив: у гібридів, насіння яких вирощене в нашій країні (а відомо, що чимало іноземних селекційних компаній зосереджують своє виробництво в нас), було менше пустозерності. Тобто місцеве насіння більш адаптоване до місцевих умов. 

Щодо пшениці, то віддаємо перевагу одеській селекції — імпортні сорти нестабільні в наших умовах. Щороку купуємо еліту чи супереліту, розмножуємо і нижче першої репродукції не сіємо. Таким чином, кожного року оновлюємо сорти. Це дає змогу отримувати достойні для нашої зони врожаї — до 9 т/га. 

Щодо озимого ячменю, то в нашій зоні добре показує себе чеський сорт Луран, вітчизняні сорти-дворучки Дев’ятий вал, Снігова королева. Як уже казав, клімат у нас сирий, до моря 20 км і навіть за невисоких температур здається, що набагато холодніше. Посіви не виживають. Бували роки, коли озимі ячмені повністю випадали, тому для підстраховки сіємо дворучки, а також ярий ячмінь. Урожай на рівні пшениці. Решта культур — іноземної селекції. 

— Ви згадували про роль бобових у сівозміні для збагачення ґрунту азотом. Як ще заощаджуєте на внесенні міндобрив? 

— Насамперед зазначу, що добрива вносимо в рядок під час сівби. Якщо висіваємо культуру після гороху чи люцерни, не вносимо складні добрива. Математика проста: нині складні добрива коштують від 30 тис. грн/т. Якщо вносимо по 100 кг/га, то таким чином зменшуємо затратну частину на кожний гектар на 3000 грн. Плюс зменшуємо на 50 кг/га норму азотних добрив завдяки наявності атмосферного азоту, який фіксує горох із повітря. Таким чином, економія на гектарі на зерновій групі становить 100– 150 дол. 

Якщо говорити про загальну економію, то ми намагаємося заощаджувати не лише на добривах, а й на насінні. Наприклад, 2021 року врожайність пшениці після кукурудзи-куліси за широкорядного способу була майже 7 т/га — ми сіяли нормою 90–100 кг/га, хоч звичайна норма — 150–160 кг/га. 

— Чи практикуєте листкове підживлення мікроелементами? Чи ефективний цей агрозахід у ваших умовах? 

— По листку можемо вносити добрива, якщо є волога і немає великої спеки. Таке в нас буває навесні. До 2018 року ми дуже багато підживлювали пшеницю по листку — проводячи гербіцидну, першу та другу фунгіцидні обробки, в кожну додавали гуматне чи комплексне листкове добриво. Дуже ефективними були турецькі добрива, які містили ад’юванти-стабілізатори води до нейтрального рН. Тож не потрібно було самим її стабілізувати, як ми робимо зазвичай. 

Усі ці препарати працюють, дають прибавку врожайності 1,5–2 ц/га. От тільки за імпортні ЗЗР, листкове добриво ми платимо в гривневому еквіваленті ціни в доларах чи євро, а продукцію продаємо за гривні. Відколи курс валют підвищився, прибавку врожайності «з’їдає» курсова різниця. 

— Як корегуєте систему захисту, щоб ця курсова різниця якнайменше позначалася на прибутку? 

— На системі захисту можна заощадити, зменшивши кількість обробок. Наприклад, пшеницю протруюємо якіснішим і дорожчим інсекто-фунгіцидним протруйником і обробляємо нормами, вищими від рекомендованих виробником. Таким чином посилюємо захист сходів. Після цього проводимо гербіцидну обробку разом з інсектицидом і максимально намагаємося відтягнути наступну фунгіцидну обробку до прапорцевого листка. Тобто в нас озима зернова група отримує один захист від бур’яну й один від хвороб. Так працюємо вже три роки. Звісно, у дощовитий рік робили ще одну фунгіцидну обробку по колосу. 

На озимому ячмені раніше робили дві дробні обробки, зокрема проти смугастої плямистості ячменю. Тепер перейшли на одну, але почали працювати фунгіцидами, у складі яких є активна речовина з класу SDHI. Хоч підхід індивідуальний — якщо хвороби прогресують швидко, можемо двічі обробити. 

Аналогічно працюємо з ярим ячменем: гербіцид і максимально відтягнута до прапорцевого листа фунгіцидна обробка. По гороху у фазу цвітіння, коли працюємо від брухуса, за потреби застосовуємо фунгіцид один раз — щоб прибрати борошнисту росу. По соняшнику працюємо фунгіцидом по кошику, максимально відтягнувши обробку — для цього маємо висококліренсні обприскувачі. Ріпак намагаємося обробляти фунгіцидом у кінці фази цвітіння — за потреби. 

Тобто загальна схема така: захист від бур’янів з одночасним унесенням інсектицидів і далі одна фунгіцидна обробка з інсектицидом замість двох фунгіцидних. Просо, кукурудзу захищаємо тільки від бур’янів, за потреби — двічі. А загалом до кожного поля і до кожної культури маємо окремий підхід.