Головне — не розслаблятися!
У господарстві «Агропродсервіс» роблять ставку на чотири «кити» свинарства: команду, генетику, умови утримання й статус здоров’я поголів’я
Приватне аграрне підприємство «Агропродсервіс» традиційно тримає лідерські позиції в рейтингу найпотужніших свинокомплексів України — і за кількістю поголів’я, і за ефективністю виробництва. Маючи 160 тис. голів свиней, зокрема 12 тис. свиноматок, розміщених у 12 свинокомплексах у Тернопільській і Чернівецькій областях, підприємство спеціалізується на реалізації відгодівельних свиней на забій та поросят на вирощування. Утім, торішня криза у свинарстві певною мірою зачепила й найбільших гравців ринку. Як у компанії протидіють економічним викликам, і яким бачать подальший розвиток, розповів заступник директора з тваринництва ПАП «Агропродсервіс» Роман Березовський.
— Пане Романе, наприкінці року заведено підбивати підсумки. Яким видався рік для свинарського напряму компанії «Агропродсервіс»?
— Не лише для компанії, а й загалом для галузі свинарства цей рік дуже важкий. Цього року зросли ціни на сировину, зокрема на зернові та білкові продукти, а ціни на живець лишилися на рівні чотирирічної давнини. Тобто рентабельність виробництва значно знизилася. У нашій компанії підсумки року ще не підбивали, але є сподівання, що ми завершимо рік із невеликим плюсом рентабельності. На тлі збитковості багатьох підприємств це доволі непогано.
— Доволі несподівано чути від вас про проблеми із сировиною. Адже ваша компанія має власну сировинну базу…
— Так, наша компанія орендує землі, де ми вирощуємо зернові культури, які є сировиною для виготовлення комбікормів. Але можемо успішно їх продати за ринковими цінами й отримати прибуток — якби в нас не було галузі свинарства. Тому рентабельність нашого бізнесу ми обраховуємо за ринковими цінами.
Кожна галузь нашого підприємства у фінансових розрахунках автономна. Тож фінансові результати роботи свинокомплексу ми обчислюємо, беручи до уваги ринкові ціни на зерно, з якого виготовляємо комбікорм для годівлі свиней.
— Галузь свинарства автономна в компанії? Бо деякі свинокомплекси в структурі холдингів із власною сировинною базою закуповують на стороні комбікорми чи зерно для їх виготовлення, мовляв так вигідніше…
— У нас щодо деяких інгредієнтів ситуація подібна. Зернові ми використовуємо власні, сою, соняшник можемо закуповувати — якщо дешевша ціна і висока якість.
Ми й на наш м’ясокомбінат реалізуємо свиней за ринковими цінами. Хоч м’ясокомбінат може купувати свиней і в інших виробників. Вони також обраховують свій фінансовий результат. Хоча, якщо порахувати зерно та свиней за собівартістю, м’ясо на виході було б суперприбутковим. Але так не буває, бо багато боєнь, м’ясокомбінатів не мають землі, не вирощують свиней, а купують усе ззовні, обраховуючи свою економіку за ринковими цінами.
— У теперішніх умовах різкого здорожчання ресурсів багато безземельних свиногосподарств взагалі закрилися. Є думка, що розвиватимуться тільки достатньо великі й вертикально інтегровані підприємства…
— Ну, чому ж… Вертикальна інтеграція має свої плюси, але й свої мінуси. Вона може розслабляти. Бо коли в тебе тільки один бізнес, ти можеш бачити фінансовий результат цього бізнесу і змушений реагувати на різні виклики. Якщо в господарстві кілька галузей, які працюють у вертикальній інтеграції, до того ж деякі успішні, одна з галузей може не напружуватися, недопрацьовувати, не шукати ефективних рішень. Тому я не вважаю, що виживатимуть тільки вертикально інтегровані підприємства.
Взагалі я вважаю, що є чотири «кити» свинарства — команда, генетика, умови утримання і статус здоров’я поголів’я. Якщо у вас нормальна технологія, умови утримання, немає перевитрат, тоді ви будете заробляти навіть без вертикальної інтеграції. Якщо у вас проблеми із цими складниками, то тоді свої збитки ви генеруєте з компанією і перекриваєте іншим бізнесом компанії. У результаті, наприклад, рослинництво може втратити 30% рентабельності через те, що неефективне свинарство. Тому будуть виживати тільки ефективні.
— У такому разі що вам допомагає не розслаблятися?
— Думаю, тут два складники. Перший — фінансовий, другий — бажання бути лідером, не пасти задніх. Просто люди мають амбіції. І я налаштовую колектив на те, що ми повинні бути одними з найкращих. Нині у нашій державі все залежить від нас. Ми можемо заробляти кошти, будувати своє фінансове благополуччя шляхом власної праці.
Тому, повертаючись до вашого першого запитання, я вважаю, що нашим успіхом сьогодні є те, що ми не скорочуємо поголів’я, не запозичуємо кошти для проїдання, не генеруємо збитки в компанії. Сподіваємося, що сировинні ринки перестануть зростати й цінуватиметься продукція з доданою вартістю.
— Поговоримо про виробництво. Ви маєте статус племінного репродуктора. Як налагоджена племінна робота на підприємстві? Як оновлюєте стадо?
— Справді, ми з 2006 року маємо статус племінного репродуктора, з 2009 року — племінного заводу. У нас чітко вибудувана племінна піраміда, тобто ми маємо власний нуклеус, власних кнурів, товарні репродуктори й відгодівельний комплекс.
На нуклеусі є дві чистопородні лінії ландрас (основне племінне ядро) і йоркшир. Ми розводимо чистопородного ландраса і маємо можливість реалізовувати його іншим господарствам, а для своїх товарних репродукторів свинок ландрас покриваємо кнурами йоркшир й отримуємо гібридну свинку F1, після чого осіменяємо її кнурами дюрок — отримуємо м’ясну відгодівельну свиню, яка має чудові показники конверсії корму, середньодобові прирости, пісне м’ясо.
Віддаємо перевагу данській генетиці. Щороку оновлюємо племінне стадо. Тобто, якщо репродуктор розраховано на 1 тис. голів, то на 40–45% ми його оновлюємо. Купуємо свинок і кнурів напряму в данської компанії DanBred.
— Чому віддаєте перевагу данській генетиці?
— На мою думку, ця генетика є найкращою. У нас є добрі умови утримання, наші комплекси наповнено якісним сучасним обладнанням, є команда спеціалістів, тому ми можемо отримати від цієї генетики максимум можливого. Наприклад, коли я тільки почав започаткував свинарство, свиноматка за один опорос народжувала 10 голів, сьогодні ми отримуємо 17 поросят. Тобто за 20 років продуктивність свиноматок зросла майже удвічі. Думаю, через рік-два дійдемо до 20 живонароджених поросят. Колись 700 г приросту на відгодівлі вважалося добрим показником, нині ми маємо понад 1 кг приросту. М’ясність цієї породи також на високому рівні.
Але ця порода потребує якісного догляду, сучасних технологій, знань і професійної команди. Багато господарств, не маючи якісного обладнання, почувши, що данські свині дають добрі результати, почали купувати цю породу, але через деякий час перейшли на менш вибагливі генетики. Ми свій вибір робили свідомо. Звичайно, є затрати, але в рік ми продаємо від свиноматки 3200 кг м’яса — це основний показник продуктивності. Це європейський рівень. Нині в Україні такий показник не перевищує 2500 кг.
— Які умови ви створили для поголів’я, щоб отримати таку віддачу?
— Умови визначають обладнання, пристосованість приміщень до якісного утримання. Частину приміщень ми будували, частину — реконструювали. Але реконструювали під технологію, лишали тільки коробку будівлі, а всередині все переробляли по-новому.
Наше обладнання постійно оновлюється. Обладнання, якому 15–17 років, дуже мало. Це в основному металеві чи бетонні конструкції, що витримують навантаження і морально не застаріли. Решту змінюємо практично щороку.
Наприклад, у секторі опоросу маємо пластикову підлогу під свиноматками та поросятами, станки індивідуального утримання свиноматок, пластикові загони для поросят, систему подачі рідкого корму для поросят, автоматичне кормороздавання для свиноматок, сучасну вентиляцію тощо. Це — цілий комплекс.
— Корми становлять левову частку затрат на виробництво. Яким чином ви можете регулювати ці витрати? Звісно, не впливаючи на якість…
— Ми маємо програму балансування раціонів комбікормів. Залежно від ринкової ціни на сировину можемо швидко змінювати раціони годівлі свиней. Наприклад, якщо цього року пшениця дорога, а кукурудза та ячмінь дешевші, то в раціоні переважають кукурудза та ячмінь. Якщо рік тому пшениця була дешевша, то ми будували раціон на пшениці.
Генетична компанія, яка нам постачає свиней, оновлює потреби у вітамінах, мікроелементах, білках, амінокислотах тощо залежно від їхньої продуктивності. Ці показники вносимо в нашу програму годівлі, підбираємо під них інгредієнти, і програма їх балансує. Виготовлення комбікормів відбувається автоматично за програмою, встановленою на комбікормовому заводі. Людину в цих процесах не залучено. Працівники тільки задають норми виготовлення різних видів комбікорму, контролюють, щоб не було збоїв у програмі.
Премікси ми купуємо у відомих виробників. Це можуть бути вітамінно-мінеральні добавки в дуже малій концентрації 0,5%, яких в Україні не виготовляють.
Завдяки якісній племінній селекції й збалансованій кормовій базі середньодобовий приріст свиней на стадії відгодівлі нині становить понад 900 г із середнім виходом 60–62 кг пісного м’яса на 100 кг живої ваги. І це за нашої репродуктивної норми 17 поросят на свиноматку з 2,2 опоросу на рік. Ці показники впевнено можна вважати одними з найкращих в Україні.
— Чи спрощує власний комбікормовий завод завдання отримання якісних кормів?
— У наших українських реаліях — так, спрощує. Але в європейських умовах немає значення, чи ви маєте комбікорми власного виробництва, чи купуєте їх. Бо можна як зробити неякісні корми, так і купити якісні. І навпаки.
На сьогодні наш комбікормовий завод потужністю 20 т/год виготовляє 8 тис. тонн комбікорму на місяць. Донедавна це були сипкі корми, але надалі виготовлятимемо гранульований — нині закінчуємо закупівлю відповідного обладнання. Тепер комбікорм буде ще якісніший, зменшиться конверсія корму, яка нині становить 2,54 на відгодівлі, а це одна з ланок, що дасть змогу покращити всі виробничі показники.
— Ви сказали, що високий статут здоров’я тварин — один із «китів» ефективного свинарства. Як на вашому підприємстві досягають такого статусу?
— Почну з того, що ми купуємо тварин для оновлення поголів’я на фермах в Данії, яким присвоєно статус здоров’я SPF (Specific Pathogen Free — вільний від специфічних патогенів), тобто найвищий рівень. Відповідно, надалі ми все робимо для того, щоб підтримати цей статус. Якщо потрібно забезпечити поросятам необхідну температуру 28 чи 22 градуси — ми її забезпечуємо і влітку, і взимку. Даємо якісний комбікорм — наша лабораторія при комбікормовому заводі це контролює.
Інвестуємо великі кошти в біобезпеку і в модернізацію виробництва. На сьогодні це надважливо, бо не буде біобезпеки — дуже швидко не буде підприємства. Ідеться не тільки про АЧС — є багато інших інфекцій, які можуть заподіяти шкоди нашому вільному від патогенів стаду. Тому наша система біобезпеки має кілька складників: захист від занесення інфекції працівниками, транспортом, тваринами й птахами. Тому, отримуючи якісний корм, чисту воду, добрі умови утримання, наші тварини просто не мають права хворіти (сміється).
Звісно, є технологічні норми втрати поросят, але ми їх не перевищуємо. Основна причина таких втрат — наше бажання отримати максимальну кількість новонароджених поросят. Деякі з них народжуються малі й нежиттєздатні. Як правило, це одне-два в гнізді.
— Чи практикуєте ви систему прийомних матерів?
— Система прийомних матерів у нас дуже обмежена. Прийомними матерями можуть бути свиноматки після п’ятого опоросу, які невдовзі підуть на вибракування. Але їх небагато. Тобто в нас усі новонароджені поросята лишаться зі своєю мамою. Натомість у нас розвинена система задавання замінників молока для поросят. Ми розуміємо, що, маючи 14 сосків, свиноматці нереально вигодувати 17 поросят. Тому в нас є обладнання, яке постійно в режимі циркуляції дає поросяті молокозамінник, що за своїм складом наближене до молока свиноматки. У будь-який момент порося може підійти до годівнички й попити. Відлучаємо ми їх у віці 28 днів із вагою 6,2 кг.
— І все ж таки, незважаючи на добрі умови утримання, високий статус здоров’я свиней, які хвороби ви профілактуєте?
— Звісно, профілактувати в рази легше, ніж лікувати. Зокрема, це стосується умовно патогенних захворювань — колі бактеріозу, грипу, парвовірозу свиноматок, цирковірусної інфекції поросят. Наприклад, для дорослих тварин колібактеріоз нешкідливий, а у поросят викликає діарею, відповідно зменшуються прирости, темпи росту. Тому ефективніше зробити вакцинацію свиноматці. Тож проти парвовірусної, коліінфекції, грипу ми вакцинуємо свиноматок, а проти цирковірусної інфекції — поросят. Звісно, якісною вакциною світових виробників.
— Як ви вважаєте, чи є майбутнє в промисловому виробництві свинини без антибіотиків?
— Нам потрібно відходити від безконтрольного використання антибіотиків. Але взагалі без антибіотиків нам не обійтися. Адже є бактеріальні інфекції, які треба лікувати антибіотиками. Наприклад, стрептокок, стафілокок, колі-інфекція, на які в комплексі можуть хворіти десять тварин. Їм антибіотики або вколюють, або дають випити з водою.
Натомість є багато промислових свинокомплексів, де обмежено присутні хвороби, але антибіотики додають у комбікорм усім тваринам. То я проти цього. Бо вони тоді антибіотики використовують як стимулятори росту. Краще зробити якісні загальні умови утримання, замінити поголів’я свиней на здорові, і тоді в разі інфекції застосовувати антибіотики дозовано, за певних показів і певним тваринам. А безконт рольно для всього стада — це заборонено.
Багато хто дає антибіотики в період переходу з одного виду корму на інший. У цьому разі ми даємо пробіотики й доволі успішно. Але в нас абсолютно здорове поголів’я, без патогенів.
— Насамкінець традиційне запитання: як плануєте розвиватися? І, на вашу думку, як розвиватиметься ринок свинини в Україні?
— Ми плануємо за два-три роки вийти на замкнений цикл виробництва — щоб не продавати поросят, а вирощувати тільки для себе. Для цього будемо добудовувати відгодівельні комплекси. Бо рентабельність продажу поросят нульова або й мінімальна. Був період, коли з реалізацією поросят мали значні проблеми. Нині ситуація стабілізувалася, є постійні клієнти, з якими контрактуємося. Але є питання ціни. Натомість по відгодівлі є невелика рентабельність. Сподіваємося, що після здорожчання сировини зростатиме й ціна продукції з доданою вартістю.
Щодо ринку свинини, то, як у всьому світі, він збільшуватиметься. Бо малі підприємства не можуть конкурувати з великими — нема коштів на закупівлю технологій, на біобезпеку, нема якісних кадрів.
Поштовхом для розвитку ринку свинини може бути покращення економічної ситуації в Україні — люди отримуватимуть більші зарплати, відповідно, більше споживатимуть м’яса. А нам потрібно буде задовольняти цей попит.
ГОВОРИТЬ ЕКСПЕРТ
Віталій Піотрович, технічний менеджер зі свинарства компанії «Берінгер Інгельхайм»
— Відомий вираз «профілактувати хворо би набагато легше, ніж їх лікувати» є безперечним, підтвердженим і доведеним неодноразово на практиці досвідченими гравцями галузі свинарства. На сьогодні ринок ветеринарних препаратів в Україні є великим, багатогранним і представлений як вітчизняними препаратами, так і продуктами закордонного виробництва. Безперечним є факт, що деякі препарати вітчизняного виробництва зовсім не поступаються імпортованим аналогам, а іноді мають кращу ефективність. Інша справа, коли ми говоримо про ветеринарні імунобіологічні препарати, зокрема вакцини. На жаль, вітчизняна промисловість значно відстала в оснащенні, модернізації та впровадженні сучасних технологій виробництва високоефективних профілактичних засобів (вакцин). Деякі важливі профілактичні препарати взагалі відсутні у вітчизняному виробництві. Тому природно, що для контролю важливих інфекцій сучасного свинарства ветеринари вибирають вакцини закордонного виробництва. Але і тут доводиться вибирати серед представлених на ринку компаній і брендів.
Затяжна криза в галузі свинарства, значне збільшення собівартості виробництва свинини та, як наслідок, низька прибутковість, призвели до перегляду розподілення витрат і пошуку кроків для їх зниження. Розпочалася тотальна економія, зокрема й за статтею витрат «ветеринарна медицина». Вже на початку 2021 року доводилося спостерігати, як окремі господарства замінювали вакцини відомих і надійних виробників на дешевші аналоги, а незначна кількість господарств узагалі припинили деякі профілактичні обробки. Але результати таких змін здебільшого спростували думку, що дешеві аналоги так само ефективні, порівнюючи з відомими брендами та світовими лідерами в профілактиці основних важливих інфекційних хвороб сучасного свинарства. І підтвердили тезу: «тільки здорова тварина буде належно рости й розвиватися і, відповідно, давати прибуток». Саме тому економити бюджет витрат на ветеринарії, поготів на вакцинах, неприпустимо.
Лідери галузі впевнено заявляють: «Ми не такі багаті, щоб користуватися дешевими вакцинами», адже найкращий за ефективністю та якістю продукт потребує певних капіталовкладень, ресурсів — як матеріальних, так і інтелектуальних. Природно, що такий продукт коштує недешево, але досвід передових країн світу та лідерів галузі свинарства в Україні свідчить про доцільність і безперечну окупність витрат саме на найкращих, найвідоміших виробників вакцин із безперечною репутацією.
Геннадій Полуектов, заступник голови правління з маркетингу і правової роботи ПРАТ «Хорольський механічний завод»
— ПРАТ «Хорольський механічний завод» і ПАП «Агропродсервіс» мають давню та плідну історію співпраці, яка почалася 2006 року, коли компанія придбала в нас мінікомбікормову установку МКУ-1,5 продуктивністю 1,5 т/год. Після введення в експлуатацію 2011 року комбікормового заводу, укомплектованого нашим обладнанням, продуктивність виробництва кормів у компанії зросла до 10 т/год. З роками інтенсивність роботи заводу зростала від 200–250 т/добу до 420 т/добу.
Наша компанія також постійно розвивається. З 2011 року завдяки технічному переоснащенню заводу наша перевірена часом продукція стала надійнішою і більш технологічною. Ми розробили й запустили у виробництво десятки зразків нової техніки, яка краще очищає зерно, точніше дозує, швидше і якісніше змішує компоненти. А керувати технологічними процесами можна навіть із мобільного телефону.
Тож цілком закономірно, що 2019 року керівництво «Агропродсервісу», плануючи ввести в експлуатацію нову комбікормову лінію і вже маючи пропозиції від провідних світових виробників обладнання, віддало перевагу ПРАТ «Хорольський механічний завод». Потужність нової лінії дала змогу збільшити виробництво кормів додатково на 10 т/год і тепер становить 440 т/доба. Нині для власних потреб господарства комбікормовий завод виготовляє 11 видів кормів для свиней, чотири види кормів для молочного стада, три — для відгодівлі ВРХ, п’ять — для курей-бройлерів, три — для індичок.
Тож наша спільна історія — це історія успіху двох вітчизняних компаній. Ми задоволені, що наше обладнання дає змогу вітчизняному сільгоспвиробнику впевнено розвиватися, підтримувати економічний потенціал держави. Ми ж, своєю чергою, готові запропонувати всім вітчизняним сільгоспвиробникам обладнання на рівні найкращих світових стандартів.