Дохідне яблуко
Криза перевиробництва яблук в Україні минула, ціни стабілізувалися, і садівники знову починають говорити про дохід від садівництва.
На осінь цього року господарство «Жорнище» (Вінницька обл.) планує закладання молодого саду з перспективними сортами та зрошенням. Ціни на яблука в Україні стабілізувались, криза перевиробництва минає, і власникам яблуневих садів знову можна говорити про прибуткове виробництво, уважає Богдан Білик, керівник ПрАТ «Жорнище».
Це господарство створено на базі колишнього радгоспу «Жорницький», пізніше орну землю було розпайовано між працівниками радгоспу. Колись багатопрофільне радянське підприємство провадило рільництво, садівництво та мало молочну ферму. Останню торік закрили, сьогодні лишається зернова група та сад, де вирощують яблуні та сливи.
«Застарілі сади 1970–1980 років ми поступово почали викорчувати 10 років тому, і цьогоріч закінчили цей процес, — розповідає Білик. — На самому початку нашої діяльності як приватного підприємства було 520 га садів. Нині лишилося 100–120 га — це вже цілком нові насадження, решту площ перевели під польові культури».
Богдан Білик розповів «Садівництву по-українськи» про майбутнє українських яблук, експеримент з органікою та найприбутковішу сливу.
— Пане Богдане, розкажіть, будь ласка, яка підщепно-сортова структура вашого саду?
— Сорти ті, що нині плюс-мінус мають попит на внутрішньому ринку України — Ред Чіф, Гала, Голден, Чемпіон, Джонаголд і клони цих сортів. Насадження робили на підщепі ММ-106 спочатку за схемою 4,5 x 2 м, потім перейшли на 4 x 1,5 м. Останні роки Голден і Чемпіон ще трохи загущували — до 4 x 1,2 м. Вибір підщепи пов’язаний з тим, що в нас не було можливості зробити полив — поруч немає жодного джерела води, і навіть за радгоспу в селі не було єдиного ставка, тобто зрошення не передбачалося. А 106 підщепа може рости без штучного поливу. Нині є грантова програма, зокрема на створення поливу. Тому восени хочемо посадити перший садок гектарів на 10–15 під зрошення на підщепі М9. Свердловини ми вже зробили — треба тільки вирити басейн. Якщо зможемо поливати цю невелику площу, то трохи розширимо систему на більшу площу. Хоча весь сад ми точно не поллємо — на 100 га ми просто не зможемо знайти потрібні обсяги води — знадобиться кілька таких ставків.
— Сортова структура якось змінювалася протягом 10 років?
— Останніми садили Кінг Роат, Ред Принц, Джонапринц, Ред Чіф — на них є ціна і попит в Україні. А на початку існування компанії більше садили Голден, Ренет Симиренка, Чемпіон, Джонаголд. Попит на ці сорти поступово впав, особливо після початку війни, змінилася й цінова політика. Тому нині більше садимо сучасні сорти.
— Судячи з вашої розповіді, експорту у вас немає?
— Для нього все ж таки потрібна М9 та відповідні технології вирощування, сортування та зберігання, щоб отримувати дуже калібровані однакові плоди.
— Ви вирощуєте ще резистентні сорти яблук за органічною технологією. Розкажіть про це.
— У нас справді є близько 20 га органічних садів, які з 2017 року ми засаджували сортами, стійкими до парші та борошнистої роси — Реа Голд, Реа Белліна, Реа Агата, Реа Кадіс та інші. Саджанці придбали у господарства «Надія Сад» (Закарпатська обл.), а ті, своєю чергою, завозили матеріал з Угорщини. Спочатку в нас були амбітні плани — продавати органічне яблуко на експорт у Європу. Проте потім тема якось не пішла, та й в Україні ми не знайшли каналів збуту органічних яблук — немає на них запиту, щоб була вища ціна й був сенс їх вирощувати. Тому й органічну сертифікацію не стали отримувати. Утім, ці сади родять нормально та справді потребують мінімум обробок. Ми ці сорти збираємо та збуваємо як інші звичайні — щось продаємо на свіжий ринок, а решту здаємо на сік. До того ж великих зусиль для підтримання цього напряму не докладаємо. Собівартість виробництва цих яблук щонайменше удвічі нижча за звичайні.
— Розкажіть про ваші насадження сливи.
— Їх ми садили останні п’ять років, особливо багато перед війною. Це сорти Президент і Чачакська Рання, Блю Фрі й Анжеліна. Саджанці походженням із розсадника Підгур’євське (Миколаївська обл.), закладали на підщепі Алича. Пізніше зрозуміли, що сорти Президент і Чачакська Рання нам не цікаві, тому що на них практично ніколи немає ціни. Їх багато насаджено, та коли вони родять і дозрівають одночасно у всіх господарств, ринок їх не може спожити, до того ж вони погано зберігаються. Перші партії ще якось продаються, а потім просто стоять, і ціна на них падає дуже швидко та низько. Як правило, ця продукція просто йде на консервні заводи. Торік цю сливу переробники забирали по 6 грн/кг. Так що сенсу вирощувати ці сливи я не бачу, на відміну від Анжеліни (пізній сорт, отриманий каліфорнійськими селекціонерами схрещенням аличі та китайської сливи). Ця слива велика, кругла, добре зберігається — може простояти ще після збирання 2–3 місяці, аж до Нового року. Її можна продавати, коли ніяких інших слив на ринку вже немає. Торік ми продавали її по 20 грн/кг. А інші сорти, найшвидше, викорчуємо.
— На сливу завжди попит невисокий…
— Так, слива така культура. Чому ми її все ж посадили? У нас були вільні угіддя, та й була можливість отримати державну компенсацію на посадковий матеріал, а слива була майже в одну ціну з яблуком, тож чому не посадити? Нині ситуація змінилася: яблуко підвищується в ціні, з місця — мінімум 10–12 грн/кг, а слива як була по 5–6 грн/кг, так і є. Хоча вона й витрат таких не потребує, як яблуня, але все одно майже не окупає себе й просто займає площу.
— Крім Анжеліни…
— Так, її збирають десь у жовтні-листопаді, стоїть у холодильнику навіть до й після Нового року, хоча і свіжою її добре купують теж. Останній урожай ми зібрали близько 30 т. Загалом сьогодні в Україні може бути цікавою тільки така пізня слива — нею не можна перенаситити внутрішній ринок, адже взимку до маркетів привозять імпортну сливу, наприклад, з Італії, яка коштує 100 грн/кг, а то й дорожче.
— Чи не дивились ви у бік інших кісточкових культур?
— Дивились, але поки що рішення не ухвалили. Може, якщо буде полив, який ми запланували, то посадимо вишню й черешню.
— На які проблеми натрапили в саду минулого сезону — шкідники, хвороби, робоча сила, приморозки, град?
— Граду, слава Богу, не було. В принципі нормальний був сезон — ну борошниста та парша найбільше турбує. З робочою силою, зрозуміло, проблеми — людей немає. Тому й площу садів ми точно збільшувати не будемо, бо нема кому збирати — бригади стали мінімум удвічі меншими. Якщо раніше ми могли привезти із села 30 людей, то тепер набираємо ледве 10–12. Частина наших постійних збиральників уже похилого віку й не мають тієї продуктивності, а нових не навчаємо. Та й трактористів бракує — один пенсіонер-тракторист може працювати з двома-трьома бригадами, хоча продуктивно має робити тільки з одною. Через це виникають затримання: бригада нарвала яблуко — і воно стоїть в садку, чекає. Та й всі інші процеси затягуються. Хоча яблук у нас стало втричі менше, ніж раніше, але сезон збирання за довжиною той самий, і зібрати швидко ми не можемо через брак робочих рук.
— Скільки яблук ви зібрали минулого сезону?
— Три тисячі тонн. Частину заклали у сховище, загальний обсяг якого 2 тис. тонн. Проте тривалого зберігання не робили — до Нового року все реалізували.
— Чому вирішили не тримати до весни?
— Через те, що торік були вимкнення світла, і ми очікували того самого цієї зими — не хотіли ризикувати зберіганням. Поготів кон’юнктура ринку була нормальною: наша відпускна ціна — 10–14 грн/кг, а на деякі позиції, наприклад, калібр 7+ сорту Ред Чіф, доходила і до 16 грн/кг, та 6–8 грн/кг — яблуко на сік. До речі, доволі висока ціна на технічне яблуко стимулювала того року й ціну на десертне, тиснула нижньою планкою. Для порівняння: позаторік ціна сокового яблука була 4–5 грн/кг і, відповідно, сортового — 8–10 грн/кг.
Оскільки ми вирощуємо ще й зернові, а на них ціни торі к були достатньо низькі, ми вирішили спочатку продати яблука за нормальною ціною, а продаж зернових відклали на весну, чим тепер і займаємось. Тобто осінь ми прожили за кошти яблук — виплачували паї, зарплати тощо.
Ще один аргумент на користь того, щоб раніше звільнити сховища, — електроенергія подорожчала до 8 грн/ кВт. Платити по пів мільйона гривень на місяць за живлення холодильних камер — таке собі задоволення. Якщо порахувати, то за пів року зберігання ти маєш віддати 3 млн гривень, плюс певна частина яблука все одно зіпсується.
— У вас яка частка яблук іде на сік?
— Приблизно 50 на 50.
— Куди продаєте десертне яблуко?
— Тільки на мережі супермаркетів через посередників, в основному на АТБ.
— Які сорти нині у фаворі?
— Найкраща ціна була на Ред Чіф і Чорний принц.
— Тобто тренд попиту на червоні сорти не змінюється?
— Голден теж має попит, але він вибагливий, складніший щодо зривання, зберігання й транспортування, адже м’який і легше пошкоджується. Тому нам більше підходять червоні сорти — крім названих ще Джеромін, Кінг Роат. Клони Гали також, але класична Гала в Україні не цінується.
— Чим це можна пояснити?
— Навіть не знаю. Є ще таке явище, коли під карточкою Гали у маркети їде дуже багато яблука, схожого на Галу. Більше з тим, справжня Гала там рідко буває. Тобто існує універсальна карточка, під яку може їхати багато сортів, які з тих чи інших причин не пішли на експорт. Таким чином карточку Гали закривають сорти, які дещо схожі на неї. А класична правильна Гала вся йде на експорт.
— Як ви провели зимове обрізування, чи вистачило робочих рук?
— Ми його почали робити ближче до весни, бо в нас в основному молоді сади, з ними легше. Все зробили звичайними силами, стандартно, залучаючи постійних обрізувачів, хто живе поруч — в основному це вже пенсіонери. Як завжди, напередодні робітники проходять підготовчі семінари, наприклад, ті, що проводить асоціація «Укрсадвинпром», освіжують навички.
— Чи робили проріджування?
— Раніше практикували, але торік уже не проріджували, бо не було великого навантаження дерев плодами. Взагалі прорідження актуальніше на 9-ках, там де є полив — і дерево може перенавантажитись. На більш слаборослій 106-й таких проблем, як правило, немає, вона росте спокійніше, і сама себе регулює.
— Які обробки робили на початку весни?
— Першу інсектицидну зробили Нурелом, один раз пройшлися і — все (розмова відбулася 2 квітня — прим. ред.), готуємось обробляти міддю.
— Що можете сказати про початок весняної вегетації?
— Перезимували нормально, адже сильних морозів не було. Через раннє тепло відбувся трошки швидший розвиток, ніж зазвичай. Тому й ми трошки поспішаємо з усіма обробками. Цвітіння також буде раннім цього року.
— Що можна вже сказати по бруньках про майбутнє закладання плодів?
— Це краще оцінювати, коли все відцвіте. Утім, сьогодні я не бачу перевантаження або передумов для великого врожаю. У нас був середній урожай торік, думаю, такий самий буде і цього, приблизно 20–30 т/га. Було раннє тепло, може бути раннє цвітіння, яке дуже небезпечне тим, що у травні воно може потрапити під заморозок — і він так усім садівникам «прорідить», що ніякого прорідження не треба буде. Наш сад температуру до –2 ще витримає.
— Який захист проти заморозків ви застосовуєте?
— Як правило, обробляємо стимуляторами вже після приморозку, хоча за правилами треба й до — якщо встигаємо. У перспективних кварталах, де ми хочемо зберегти весь урожай, треба обробляти й до морозу (маємо уважно дивитись прогноз), і після пройтись гіберелінами або різними амінокислотами. Щоправда, останні два роки ми це не практикували — весняні морози нас обходили.
— Чи помітили шкідників і хвороби, що перезимували, і що по них прогнозуєте?
— Шкідників бачимо багато, брунькоїди й інші — тому що морозів не було, всі комахи перезимували. Тому, я думаю, трошки цього року будуть із ними проблеми. По хворобах нічого поки що не можу сказати — все покаже подальша погода: якщо буде сухо й можна буде обробляти, то хвороби контролюватимемо. Якщо затяжні дощі підуть у цвітіння, почнеться інфікування зав’язі — буде важче.
— Як ви казали, на осінь плануєте садити молодий сад на М9 — як готуєтесь до цього?
— За літо плануємо зробити підготовку площі, провести системи поливу. Якщо встигнемо отримати посадковий матеріал, то закладатимемо восени, якщо — ні, то вже на наступну весну. Це будуть клони Гали й Ред Чіф — тобто всю цю історію продовжуємо.
— А саджанці звідки будуть?
— Підшукуємо за кордоном, зокрема в Італії. Поки що не замовили, тому що чекаємо ті сорти, які б нам підійшли. Усім цим процесом опікується наш генеральний підрядник — українська група компаній EFT. Компанія «Профполив», що входить у групу, буде робити нам систему зрошення.
— Чого очікуєте від ринкової ситуації наступного сезону, які ціни, попит?
— Думаю, буде збереження ціни. Стартова ціна на яблуко буде не нижчою за 4–5 грн/кг за підбір і на сік, відповідно, і не нижча за 10 грн/кг — за сортове.
— Що сьогодні потрібно робити, щоб підвищувати якість яблук?
— Запроваджувати італійські технології — по них садити їхні ж сорти та доглядати. Тоді буде якість. Краще садити менше, але якісніший матеріал і якісніше доглядати, захищати, зрошувати. За можливості ставити градобійну сітку в регіонах, де це актуально. Тоді буде ціна, можна буде продати на експорт і заробити. На внутрішньому ринку великих грошей не заробиш у будь-якому разі.