Аномалія чи тенденція?

Комплексний підхід до сівозміни, ґрунтообробітку і загалом технології вирощування сільгоспкультур допоможе мінімізувати погодні ризики

Цей рік приніс українським аграріям багато погодних сюрпризів, і, на жаль, здебільшого неприємних. Рекордно теплі лютий і березень спричинили раннє відновлення вегетації озимих та спонукали фермерів раніше звичного вийти в поле. Денні температурні максимуми били рекорди й на початку квітня, після чого настало різке похолодання, що спричинило стрес у сільгоспкультур. Аномально високі температури повітря фіксували також упродовж усього літа, зокрема червень узагалі був найспекотнішим за всю історію спостережень на планеті. І все це супроводжувалося рекордними за тривалістю бездощовими періодами протягом літа. Не покращилася ситуація і у вересні.

Про те, були це аномалії чи прояви кліматичних змін, як мінімізувати ризики у вирощуванні сільгоспкультур, пов’язані з посиленням посух, та над якими проєктами в контексті змін клімату працює українська аграрна наука, ми розпитали директора ННЦ «Інститут землеробства НААН», доктора сільськогосподарських наук, професора, членакореспондента НААН України Миколу ТКАЧЕНКА.

— Миколо Адамовичу, цього року в Україні було зафіксовано багато температурних рекордів і рекордних за тривалістю бездощових періодів у різних регіонах. Як Ви вважаєте, це аномалія, чи прояв кліматичних змін?

— Екстремальні погодні умови цього року можуть бути частковою аномалією, спричиненою природними кліматичними циклами, такими як Ель-Ніньйо або результатом прояву інших глобальних атмосферних явищ. Проте навіть у такому разі ці аномалії вписуються в загальну тенденцію глобальних кліматичних змін, які спостерігаються у всьому світі, зокрема в Україні. Глобальне потепління спричиняє підвищення середніх температур і частіші екстремальні погодні явища, такі як посухи, рекордно високі температури та нерівномірне розподілення атмосферних опадів. Тому варто очікувати, що такі явища ставатимуть частіше і з більшою інтенсивністю. Для України це може означати зміщення кліматичних зон, збільшення ризиків для сільського господарства та водних ресурсів.

Варто зазначити, що у світовому масштабі не все добре з подоланням кліматичних змін. Підвищення температури повітря й тривалі бездощові періоди спричинюють масштабні лісові пожежі по всьому світові. Ми були свідками великих лісових пожеж на всіх континентах. Це такі глобальні проблеми, які призводять до різких порушень у екосистемах, що наслідки їх виправити дуже складно. Зокрема в Україні вже третій рік триває повномасштабне вторгнення рф, що призвело до суттєвого порушення екосистем на великій території. Взяти хоча б підрив Каховської ГЕС, яка забезпечувала південні регіони України водою. Тепер цю систему зруйновано, постачання води не відбувається, а отже, частина території України опинилася на межі екологічної катастрофи.

— Тобто нам слід готуватися, що такі погодні аномалії траплятимуться дедалі частіше? І чи стосується це всіх регіонів України?

— Кліматичні зміни — це глобальний процес, який важко контролювати, проте цивілізовані країни докладають значних зусиль, щоб ці зміни відбувалися не так швидко. А чи потрібно готуватися до того, що погодні умови будуть змінюватися, я скажу так: нам потрібно докладати всіх зусиль, щоб сповільнити процеси кліматичних аномалій, і для цього є багато дієвих способів.

Щодо регіонів України, то всі вони потерпають від погодних аномалій. Адже не лише високі температури, а й такі негативні явища, як зливові дощі, град і надмірні опади у вигляді снігу, суховії, буревії, торнадо, урагани, піщані бурі та інші стихійні явища стають нормою для України. А це, своєю чергою, для аграріїв є новими викликами.

Імовірно, що деякі регіони України можуть частіше за інші відчувати кліматичні аномалії через свої географічніособливості. Наприклад, у західних регіонах, особливо у Карпатах, можуть частіше траплятися сильні зливи та повені, тоді як на Півдні й Сході країни — тривалі бездощові періоди та посухи. Це означає, що регіональні розбіжності в погоді ставатимуть більш вираженими.

— Як аграріям мінімізувати ризики від імовірного посилення посух і підвищення температур? Які Ваші рекомендації, зокрема щодо вибору сортів і гібридів, набору сільгоспкультур, технологій ґрунтообробітку?

— Щоб вести сільськогосподарське виробництво в сучасних умовах, потрібно багато досвіду та знань. Аби виростити добрий урожай, товаровиробники здійснюють заходи, спрямовані на вологозбереження та вологонакопичення в ґрунті. На сьогодні ми спостерігаємо за тим, як істотно зміщуються строки сівби різних культур. Зокрема, в окремі роки озимі культури сіють у крайні пізні терміни, оскільки запаси ґрунтової вологи або недостатні, або відсутні повністю. І тому аграріям слід або ж вичікувати випадання достатньої кількості опадів для проведення обробітку ґрунту та сівби у стислі строки, або ж, навпаки, висівати насіння у сухий підготовлений ґрунт і отримувати сходи, як пройдуть дощі.

Нині ринок насіння пропонує досить широкий асортимент сортів і гібридів різних культур. Звісно, вітчизняне насіння, створене безпосередньо у наших кліматичних умовах, певною мірою має переваги в пристосуванні до стресових умов, але й закордонні сорти та гібриди дедалі більше поширюються на наших полях. Як виробники вітчизняного насіння ми, безумовно, пропонуємо аграріям насіння власної селекції й переконуємо їх у перевагах вітчизняних сортів пшениці озимої, але кожен робить свій вибір.

— Можливо, аграріям варто придивлятися також до нових, більш посухостійких, культур?

— В Україні лідерами на ринку агропродукції зазвичай є п’ять основних культур: пшениця, соя, соняшник, кукурудза і ріпак. Утім, є культури, які добре витримують зміни клімату, як-от гречка, жито, овес, горох, ячмінь та інші. Крім того, держава стимулює агровиробників вирощувати ці культури, для цього розроблено й успішно діють програми державної підтримки аграріїв.

А за нинішніх нестабільних за роками й упродовж вегетації рослин погодних умов виробникам потрібно звернути увагу на вирощування нішевих теплолюбних посухостійких культур, як-от просо, сорго, спельта, гірчиця, які здатні покращувати фітосанітарний стан поля, підвищувати родючість ґрунту і забезпечувати отримання стабільного прибутку. Крім того, сучасний ринок агрохімікатів пропонує такий великий асортимент продуктів для різних потреб, зокрема, мікродобрива, засоби для подолання стресових явищ, рістрегулятори, стимулятори росту рослин, біогелі для утримування вологи навколо кореневої системи рослин тощо, що рослини здатні достатньо добре почуватися незалежно від погодних умов.

— Як змінюються підходи до обробітку ґрунту в умовах кліматичних змін?

— Неоднорідність погодних умов, підвищені температури повітря та часті посухи вимагають виваженого підходу до обробітку ґрунту, поєднання різних агротехнологічних рішень його проведення як за способом (полицеві й безполицеві), так і за глибиною, мінімізацію ресурсних та енергетичних витрат. Це досягається шляхом застосування широкозахватних ґрунтообробних знарядь, широкого впровадження інноваційних технологій (mini-till, strip-till, no-till, verty-till) для покращання фізичного стану ґрунту, кращої акумуляції атмосферних опадів і підвищення вихідних запасів доступної вологи в метровому шарі ґрунту і, як наслідок, зменшенню негативного впливу деструктивних природних явищ і процесів. Уважаю, що українські аграрії дуже прогресивні у цих питаннях і рухаються в правильному напрямі.

— Які ще інструменти керування погодними ризиками, на Вашу думку, тут доцільні?

— Також іще одним зі шляхів вирішення поставлених завдань є запровадження нових підходів до системи землеробства та сівозмін загалом, де мають бути застосовані сидеральні, післяукісні та післяжнивні посіви, які можуть забезпечити активне відновлення родючості ґрунту, покращення забезпеченості поживними речовинами й головне — продуктивною вологою, враховуючи біологічні особливості й здатність польових культур.

Найпоширенішими культурами на зелене добриво є кормова капуста, люпин, фацелія, багаторічні трави (конюшина, люцерна), зернобобові (вика, горох, кормові боби), хрестоцвіті (ріпак, редька олійна, гірчиця, суріпка), злакові (жито, тритикале, райграс). Застосовують також різноманітні суміші озимої вики й жита, ярої вики, гороху та вівса, пелюшки та кормових бобів, ярої вики, пелюшки й ріпаку.

— Найбільше посуха й аномальна спека цього року вплинула на пізні культури. Чи не є це, на Вашу думку, сигналом, що аграріям слід збільшувати площі під озимим клином?

— Насичення польових сівозмін основною зерновою культурою — пшеницею озимою наразі перебуває в межах 20–30%. Озимі жито та ячмінь менш вибагливі до попередників, і під ними порівняно невеликі площі. Оптимальний показник насичення сівозмін зерновими колосовими — 40%. Тому потрібно забезпечувати оптимальну структуру посівних площ, співвідношення, розміщення й ротацію культур у сівозмінах, які створюють найкращі умови для отримання високих урожаїв з одночасним підвищенням родючості ґрунту та збереження продуктивної вологи.

Ризики недоотримання врожайності пізніх культур такі самі, як і ризики щодо поганої перезимівлі озимини. Аграрне виробництво загалом ризиковане. Разом із тим із року в рік передбачити негативні явища та погодні аномалії неможливо. Тому агровиробники насамперед повинні у виборі культур покладатися на свій досвід, на можливості виростити ту чи іншу культуру, на технічне забезпечення підприємства, а також на кон’юнктуру ринку. Потрібно розуміти, що є система сівозмін, або планування посівів, залежно від технічного забезпечення, наявності насіння, засобів захисту рослин, добрив та інших чинників.

На сьогодні погодні умови складаються позитивно для сівби озимих зернових колосових культур, таких як пшениця, ячмінь, жито й тритикале. Наразі тривають оптимальні терміни для висіву цих культур, тому сподіваюся, що аграрії проведуть посівну кампанію на високому технологічному рівні.

— Над якими проєктами нині працює Інститут землеробства НААН в контексті саме кліматичних змін? Які досліди проводите, які розробки на часі?

— Наукові дослідження Інституту спрямовано на розроблення нових еколого-економічних підходів до аграрного землекористування та раціонального використання земельних ресурсів, забезпечення мінімізації та досягнення нейтрального рівня деградаційних процесів у ґрунті, збалансованого розвитку сільських територій, удосконалення ґрунтозахисних, природоохоронних, високопродуктивних, екологічно збалансованих систем землеробства; формування науково-методичних основ функціонування і розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції в аграрних господарствах України в умовах зміни клімату. Розробляємо нові й удосконалюємо чинні адаптивні технології вирощування на основі керування процесами формування продуктивності сільськогосподарських культур; удосконалюються методи селекції та створення нових сортів і гібридів рослин із заданими параметрами господарсько-цінних ознак, що гарантуватиме екологічну і продовольчу безпеку держави сьогодні та в майбутньому.

На сучасному етапі проводимо дослідження щодо оптимального співвідношення, набору та розміщення сільськогосподарських культур у системах різноротаційних сівозмін із максимально можливим насиченням малопоширеними посухостійкими, але досить перспективними культурами, які й вирішують частково питання продовольчої безпеки в умовах кліматичних змін.

Науковці ННЦ «ІЗ НААН» нині працюють над розв’язанням низки проблем, пов’язаних із розробленням наукових основ формування продуктивності агроценозів зернобобових, круп’яних і олійних культур в умовах змін клімату, зокрема:

• керування процесами формування продуктивності круп’яних (просо, гречка) культур у системі органічного землеробства;
• реалізації генетичного потенціалу нових сортів зернобобових культур в умовах змін клімату;
• обґрунтування процесів формування продуктивності агроценозів круп’яних (гречка, просо) культур в умовах змін клімату;
• обґрунтування процесу реалізації генетичного потенціалу нових сортів олійних культур за змін клімату в зоні Лісостепу;
• обґрунтування закономірностей формування продуктивності агроценозів зернобобових культур (соя, люпин кормовий) в умовах змін клімату.

Буде розроблено також заходи керування процесами вегетативного та генеративного розвитку рослин. На основі визначених закономірностей буде розроблено моделі технології вирощування зернобобових, круп’яних і олійних культур з урахуванням біологічних особливостей культур та впливу чинників навколишнього середовища, які забезпечать стабільну максимальну реалізацію генетичного потенціалу й високу якість зерна.