«Альтернативна» незалежність

Альтернативні джерела палива для агроринку — це не просто можливість заощадити, а й незалежність від імпортних ресурсів  

Елеваторники, які відмовляються від використання природного газу, давно знають, що вітчизняне обладнання не поступається, а іноді навіть перевершує іноземні аналоги. Директор ТОВ «Греко Груп» Іван Корженко розповів The Ukrainian Farmer про потреби агропідприємств у «альтернативі». 

— Пане Іване, популярність обладнання вашої компанії на агроринку щорічно зростає. Наскільки зросли обсяги продажу цього року й з чим пов’язуєте таку увагу до альтернативних джерел енергії? 

— Щорічний приріст з обсягів продажу в нас становить близько 30%. Зокрема, цього року в нас 102 замовлення, а торік було 84. Проте вартість газу не є визначальною складовою. Бо навіть три роки тому, коли ціна кубометра газу становила 2,6–2,9 грн, приріст обсягів продажу все одно був. На моє переконання, наші генератори агропідприємства встановлюють не тільки для економії. Здебільшого їх обирають заради незалежності від імпортного матеріалу спалювання. Тим більше, що вибір матеріалів, на яких працює твердопаливний котел, великий. Позитивом є й те, що в Україні наявне перевиробництво матеріалу для твердопаливних котлів. Сьогодні його масово експортують до країн ЄС. Через це матеріал не прив’язаний до валютного курсу й не настільки зростає у ціні. Так, курс гривні до долара у порівнянні з минулим роком підвищився на 70%, а вартість матеріалу — на 30%. 

— Які види палива найчастіше обирають клієнти? 

— Наприклад, агрохолдинг «Докучаєвські чорноземи» працює на пелетах власного виробництва з пшеничної соломи. А ось вінницька компанія «Амбар плюс», яка виробляє борошно, працює на висівковій пелеті. Бо у них висівка йде як супутній продукт. Багато підприємств працює на деревній щепі. Коли замовники зачищають поля, у них постає питання, куди її діти. Дехто працює комбіновано: 50% щепи й 50% шротової або висівкової пелети. Наше обладнання дає можливість не прив’язуватися до якогось конкретного виду палива. 

— Генератор може працювати на будь-якому виді палива, яке є у наявності в агропідприємства? 

— Тут, швидше, питання у зручності користування і звичці клієнта до того чи іншого виду палива. Наприклад, робота на щепі для клієнта складніша щодо логістики. А на пшеничній пелеті набагато частіше доводиться чистити генератор. І хоч не потрібно для цього зупиняти роботу елеватора, бо очищення відбувається на ходу, але це додаткові трудовитрати. У нас є постійний замовник агрофірма «Ольгополь». Він міксує зернові відходи з пелетою. Завдяки цьому агропідприємство не тільки має альтернативне джерело енергії, а й розв’язує питання утилізації зернових відходів. 

— Багато хто з аграріїв обирає роботу на пелетах. Чи пропонуєте обладнання власного виробництва для їх виготовлення? 

— Ні. Ми займаємося лише виробництвом теплогенераторів й не хочемо втрачати фокус, виробляючи будь-яке інше обладнання. Проте надаємо клієнтам рекомендації щодо надійних постачальників матеріалів сушіння. 

— З вашого практичного досвіду й ваших клієнтів, які види альтернативного палива є найефективніші? 

— Це пелета з лузги соняшника, деревна щепа, а також висівкова й шротова пелети. Якщо ми беремо сушарку імпортного виробництва з рекуперацією  витрати соняшникової пелети становлять 2,1–2,5 кг на зняття тонно-відсотка, а висівкової — 2,8 кг, щепи — 3−3,5 кг. Щоправда, для останнього виду палива потрібні більші зони складування. Адже один біг-бег пелети важить 1 т, а один біг-бег щепи — близько 250 кг. До речі, в агробізнесі існує певний стереотип щодо будівництва додаткових складів для роботи на «альтернативі». Зазвичай в елеваторах немає місця, яке б можна було використати під зведення таких будівель для зберігання палива. Та й наше обладнання не потребує обов’язкового будівництва складів. Проте 95% наших клієнтів обирають для себе схему «сушіння з колес», закуповуючи той чи той вид палива восени. Деякі замовники закуповують матеріал у повному обсязі наперед у разі наявності зон складування, наприклад підлогових складів під зерно. Матеріали горіння у кожній області більш ніж доступні. Звісно, навесні вони значно дешевші. Наприклад, минулої осені соняшникова пелета коштувала близько 6 тис. грн/т. Цього року її вартість вже близько 8 тис. грн/т. Та у порівнянні з курсом валют матеріал не значно подорожчав. 

— Навесні ваша компанія пропонувала експеримент із сушіння цією зерновою. 

— Навесні ціна кукурудзи становила 3,5 тис. грн/т, і в аграріїв було багато перехідних залишків. Тому тоді був сенс сушити цією зерновою. Зараз вартість тонни кукурудзи перевищує 5 тис. гривень, тому вигідніше сушити пелетою. Зазвичай такий вид палива використовують як резервний та у разі, якщо на агропідприємстві за якихось обставин є некондиційне зерно. У такий спосіб розв’язують питання отримання енергії й паралельно утилізації збіжжя й зернових відходів. Насправді на кукурудзі, як на основному виді палива, працює невелика кількість об’єктів. В основному це клієнти із Сумщини, в яких наразі є певні проблеми з експортною логістикою. 

— Як часто вносите технічні корективи в обладнання? 

— Фактично що три місяці. Щорічно проводимо експерименти, за результатами яких коригуємо обладнання. Багато змін відбувається завдяки сервісному обслуговуванню наших клієнтів не тільки у гарантійний строк експлуатації котлів. Наші сервісні інженери в процесі експлуатації генераторів бачать різницю, як спрацювала та чи інша модель, й усі покращення вносять у обладнання. Наприклад, цього року ми ввели систему дистанційного контролю над сушінням. Це абсолютно нова автоматика, за допомогою якої директор елеватора на відстані бачить, що відбувається під час сушіння. Приблизно 90−95% звернень на сервіс пов’язані з налаштуванням обладнання або з корегуванням дій оператора. Часто буває таке, що працюють чотири оператори позмінно, але один чи декілька працюють у неправильному режимі, через що втрачається продуктивність сушіння. Система дасть змогу дистанційно проаналізувати, наскільки ефективно працює той чи той оператор, й ввести коригування, адже можна подивитися історію роботи елеватора за два місяці. Такий дистанційний доступ є як у замовника, так і в нас. Відповідно, ми можемо дистанційно входити в систему й у разі неправильних дій оператора надавати консультацію на відстані. І хоч наразі маємо дев’ять сервісних автівок, проте віддалений доступ у багатьох випадках дає змогу зекономити час і нам, і клієнтам. 

— Сьогодні агропідприємства стикаються з відключеннями електроенергії, що позначаються на роботі. Що порекомендуєте аграріям? 

— У разі відключень електроенергії з котлом нічого не буде. Та, зважаючи на те, що такі випадки почастішають, особливо взимку, рекомендуємо клієнтам встановлювати резервні дизельні генератори. Адже багато хто з клієнтів входить у зиму із сушінням кукурудзи. А робити це в умовах відключення електроенергії небезпечно — ризик загоряння сушарок збільшується в рази. Тим більше за умови відключення світла понад дві години запускання сушарки в роботу потребує 4−5 год, що знижує ефективність роботи. На жаль, інших варіантів, немає.