Агрохолдинг самостійно створює програми працевлаштування на селі
Низка державних програм і стратегій, що були створенні в інтересах селян і дрібних фермерів, так і є на папері. Адже втілити їх у життя таким чином, щоб урахувати інтереси кожного елемента економічного ланцюжка, досить важко. Проте, як виявляється на практиці, основна трудність — правильно мотивувати людей до роботи. Про те, яким чином велике аграрне підприємство допомагає населенню з працевлаштуванням, наша розмова з головою правління «Сварог Вест Груп» Андрієм Гордійчуком.
— За всю історію незалежної України у Верховній Раді цього скликання — рекордна кількість аграріїв. Чи допомагає це в лобіюванні питань галузі?
— На моє глибоке переконання, кількість тут не перейшла у якість. Сьогодні у ВР 70 реальних аграріїв, людей, яких я знаю особисто й думав, що вони будуть опікуватися питаннями галузі. На жаль, потрапивши у залу під куполом, новоспечені депутати забули, з якої сфери вони прийшли, лобіюючи власні інтереси, неначе всі разом уражуються вірусом під назвою «корупція». Ця хвороба довготривала і, мені здається, що вилікуватися можна лише хірургічним шляхом.
— Тобто на реальні зрушення ви вже й не очікуєте?
— Мене відверто дивує улюблена всіма можновладцями цифра про 100 мільйонів тонн урожаю зерна. Проте ніхто не каже про реальні кроки щодо досягнення цього показника: ніхто не захищає інтереси самих аграріїв, не каже про недопущення зняття пільг для них. Я не проти певних корекцій оподаткування — вони потрібні, особливо у воєнний час. Однак, чому пільги знімають тільки з нас (ред. — аграріїв) — нехай залучать й інші сфери, ту саму металургію.
Насправді аграріям не потрібна допомога, але було б непогано виробити чіткі та зрозумілі правила гри для агрогалузі бодай на наступні 5 років. Тому я у цьому плані велику надію покладаю на місцеві вибори, щоб на регіональному рівні можна було захищати інтереси виробників. Сьогодні на державному рівні реальних рішень я не бачу — все дуже номінально.
— Останнім часом усе більше селян ведуть розмови про агрохолдинги як про негативне явище, мовляв, вони фактично вбивають українську землю й платять низьку орендну плату. Що ви можете їм відповісти?
— Я взагалі не розумію, чому так гостро постала проблема роботи з агрохолдингами. Будь-яка форма господарювання має право на існування — як малий фермер, так і агрохолдинг. Фермери часто сприймають агрохолдинги як проблему, проте справа в іншому. Коли ми ввели системи контролю й обліку у своїх підрозділах, у Хмельницькій області відразу близько 50–70% фермерів збанкрутували. Бо вони були як присоски та п’явки на крадених енергетичних і матеріальних ресурсах великих підприємств. Ринок крадених людьми ресурсів, починаючи від дизельного палива до насіння та необлікованого зерна, в Україні обчислюється мільярдами доларів. Тож чи варто казати про те, хто працює неправильно?
За імідж нашого підприємства я не турбуюсь — сьогодні люди в багатьох селах згодні дати землю в оренду «Сварог Вест Груп». Єдине, у нас немає самоцілі розширюватися масштабно — ми більше спрямовані на удосконалення технологій і отримання більшого прибутку з гектара.
Загалом, найбільша проблема в галузі — це наведення порядку (наприклад, із деякими трейдерами в портах, у перевезенні врожаю внутрішніми шляхами), а зовсім не у визначенні пріоритетних чи другорядних форм господарювання. Форма підприємства має обчислюватися ефективністю, а не розміром. Тоді буде формуватися ВВП, і з валютними надходженнями все буде добре.
— Поговоримо про ринок землі. Скільки, на вашу думку, реально має коштувати земельний пай?
— Однозначно, ринок землі має існувати. Однак ми повинні дорости до нього й ефективно розпоряджатися землею. Ціна в тисячу чи півтори доларів за пай проблеми не розв’яже. Він має коштувати не менше як в Аргентині чи Бразилії, а це 5–7 тисяч доларів. І коли ми зробимо все для того, щоб земля дійсно коштувала цих грошей, тоді питання відкривати чи ні ринок землі не стоятиме.
Першочергове завдання на сьогодні — врегулювати на законодавчому рівні орендні питання та врівноважити їх, щоб можна було брати кредити, не відчужуючи своє майно. У багатьох країнах уже прописані такі процедури, то чому б, нарешті, не запровадити їх тут, в Україні?
У нас вільна країна, і кожен власник землі має право самостійно обирати собі орендаря, який буде для нього комфортним.
— Ви кажете про вільний вибір орендаря. Проте, як бути з проблемою оренди окремих земельних паїв посередині цілісного поля?
— Не важко обійти цю ділянку. Проблема в іншому, адже дуже часто ті паї, що не потрапили в оренду агрохолдингу, просто заростають бур’яном. І лише 20% із них якимось чином задіяні. Мені стає трохи не по собі, коли люди кажуть про роботу в агрохолдингу як про сидіння в офісі або їзду на дорогих джипах і мільйонні прибутки: насправді за всім цим стоїть титанічна праця й великий масив завдань.
З кожним квадратним метром української землі потрібно ефективно працювати, він має давати максимальний результат. Проблема якраз і є в тих підприємствах, які не розуміють цінності землі та сіють соняшник по соняшнику п’ять років поспіль. За таке потрібно притягувати до відповідальності й саджати у в’язницю на тривалий строк. Адже такі люди просто крадуть землю в наших онуків.
— Уже другий рік поспіль активно обговорюються події навколо «Мрії Агрохолдинг». На вашу думку, що було зроблено не так?
— Повернення боргів «Мрії» — проблема гостра для всіх. Однак, на мою думку, банкам треба було не позичати грошей тим, кому це не потрібно. Сьогодні кажуть, що держава має захищати кредитора. А насправді, коли вони давали гроші, чи питали в держави? Люди, які віддавали свої паї в оренду цьому агрохолдингу, не постраждали, є маса інших господарств, які бажають опікуватися цією землею, обробляти її. Частина об’єктів беде продана й, урешті-решт, знову прийдуть люди, які готові сіяти. Це звичайний бізнесовий процес, нічого екстраординарного не відбулося. Інша справа, що приклад «Мрії» може стати показовим. Сподіваюсь, із іншими компаніями цього не станеться.
— Яких економічних принципів ви дотримуєтеся, щоб у цих відверто непростих економічних умовах упевнено почуватися на ринку?
— Незважаючи на падіння світових цін на зерно й інші негаразди, кожна компанія має розуміти, що саме люди є запорукою стабільності підприємства. Це основний принцип, і він є незмінним за будь-якої ситуації.
Захистити себе повністю від ризиків — нереально, адже в нашому бізнесі дуже багато залежить від погоди. Ось, наприклад, на початку червня майже 1200 гектарів наших земель побило градом, мусімо пересівати, а це прямі витрати. Волатильність ринку дуже висока, окрім того, бувають неврожайні роки — все це вносить корективи в прибутковість.
Певною мірою можна захистити себе вирощуванням малопоширених культур — у нашому холдингу ми вирощуємо 6000 гектарів квасолі, а також 2500 га голонасінного гарбуза та 3500 га спельти.
Ці культури мають велику експортну вартість. Саме цим шляхом мають іти холдинги — шукати ті культури, капіталовкладення в які будуть максимально окупними, й інвестувати в технології.
— Ваша компанія підтримує дрібнотоварних виробників, створюючи спеціальні програми. Як ви бачите цей процес у майбутньому?
— Сьогоднішня економічна криза внесла свої корективи — близько 10% селян повернулося в село, і нам просто потрібно допомогти цим людям знайти роботу на землі. Саме тому «Сварог Вест Груп» створює програми для молодих сімей і підтримує сільськогосподарські кооперативи. Зовсім швидко ми зможемо показати, як це працює на практиці в Хмельницькій і Чернівецькій областях. Робимо це таким чином, щоб подібний досвід можна було легко перенести на решту регіонів і зняти таке гостре питання, як брак роботи на селі.
— Яку кількість робочих місць зможуть забезпечити ці програми?
— Незважаючи на нашу допомогу, черги охочих узяти й вирощувати, скажімо, квасолю на своєму присадибному господарстві — немає. Люди елементарно не вірять, що ми готові платити за це гроші. У цілому, сьогодні 600 сімей у Хмельницькій області на наше замовлення вирощують деякі сорти квасолі, які дуже важко виростити в промислових умовах і на значних площах. Ми забезпечуємо їх насінням і здійснюємо повний технологічний супровід. Із 10 соток учасники програми гарантовано можуть отримати заробіток мінімум 400 доларів. Тож навіщо вирощувати картоплю й продавати її потім на базарі за безцінь, якщо можна отримати гарантований прибуток?
Крім того, ми плануємо отримати сертифікацію й вирощувати спільно із селянами органічний продукт із лейблом hand made. Адже все, що зібране руками, у Європі отримує надбавку ціни в 10–15%. Квасоля — це лише перший етап, далі ми розвиватимемо проект із виробництва інших органічних круп, лікарських трав і виробництва кошерного м’яса.
На відміну від державних ідей наші програми реально працюватимуть і даватимуть селянам прибутки.
Розмовляла Ірина Глотова
Інтерв’ю було надруковано у журналі “The Ukrainian Farmer”. Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».