Адаптуватися до викликів
У господарстві «УЛЯНІВКА-АГРО» оптимізують посівні площі й технологію залежно від погодних умов.
Собівартість виробництва зерна в Україні невпинно підвищується. Утім, кожне господарство в змозі зменшити витрати на виробництво. Як це роблять у ТОВ «УЛЯНІВКА-АГРО», що на Кіровоградщині, розповів головний агроном Віктор Міхайлов.
— Пане Вікторе, які культури у вашому господарстві були найбільш рентабельними торік? Як змінили структуру посівних площ цього сезону?
— Ми маємо в обробітку 3100 га, де торік вирощували соняшник, кукурудзу, пшеницю, сою. Рентабельними були соняшник і соя. Цього року лишили в сівозміні три культури — соняшник, сою й пшеницю. Від кукурудзи відмовилися, бо отримали врожай 1,5 т/га на круг — через посуху та спеку кукурудза згоріла. Щоб ви розуміли ситуацію, на момент збирання пшениці температура на поверхні ґрунту доходила до +75 градусів. Тож цього року не ризикнули сіяти. Переконаний, що правильно вчинили, бо цієї весни були несприятливі погодні умови: приморозки до –9 градусів у кінці квітня — на початку травня, які зачепили пшеницю, щоправда, іноземної селекції, наші сорти — витримали. Окрім того, в ґрунті не було запасу зимової та весняної вологи — дощі пройшли тільки в травні. Ще трохи, мабуть, довелося б і пшеницю дискувати. Проте нині вона в доброму стані.
Загалом структура посівних площ щороку в нас змінюється. Як і врожайність культур. Пшениця три роки родить у середньому по 4,8 т/га, кукурудза 2022 року вродила по 9,8 т/га, а торік — 1,5 т/га. 2023 року сіяли тільки дві культури — соняшник і сою. Однак зрозуміли, що потрібно додавати озиму пшеницю, бо соняшник не буде по чому сіяти. Соняшник по соняшнику — не варіант. Хоч це для нас усе одно пріоритетна культура, цього року під ним 60% посівних площ.
— Які найбільші виклики цього сезону для вашого господарства?
— Найбільший виклик для нас — брак вологи. Щоб її зберегти, можемо тільки раціонально використовувати техніку, вчасно закривати вологу. Ми застосовуємо традиційний обробіток ґрунту — оранку, глибоке розпушення, далі — культивація та сівба. По-іншому в наших умовах не можна. Адже працюємо на важких чорноземах — доки є опади, все добре, як настає спека — жодного іншого агрегата в ґрунт не заженеш, стає як камінь. Та й для іншого обробітку потрібна інша техніка, яка вартує коштів.
Щоб раціонально використати зимову вологу, змістили строки сівби на більш ранні. Цього року розпочали сіяти соняшник 20 квітня, торік — 8 квітня. Тобто тільки погода дає змогу зайти в поле, ми сіємо.
В осінню посівну діємо залежно від ситуації. От минулого року підготували 400 га під ріпак, але опадів не було — від збирання пшениці й до посівної ріпаку випало всього 15 мм, то не ризикнули сіяти. Коли немає вологи, сіяти дрібнонасінну культуру в наші ґрунти безнадійно. Пшениця — інша справа. Уже три роки спостерігаємо, що вересень у нас сухий, але опади, що випадають у середині жовтня, дають змогу пшениці прорости. Тож сіємо в сухий ґрунт на глибину 3–4 см і чекаємо дощу.
Дуже важливо в наших умовах раціонально застосовувати техніку. Річ у тім, що поля в нас розкидано у двох районах, наші ділянки чергуються з фермерськими — немає навіть одного поля площею 100 га. Така ситуація — від 2017 року, коли селяни почали забирати паї для власного користування. Тож нині доводиться багато переїжджати технікою між ділянками. Тому й виробітку техніки немає, ми не можемо працювати широкозахватними агрегатами, хоч такі в нас є, — перейшли на менші. Та й пальне здорожчало, тож доводиться раціонально його використовувати. Тому, якщо широкозахватна техніка обробляла за зміну до 150 га, то тепер меншою технікою робимо 90 га, але економимо на пальному, що загалом здешевило технологію. Щоправда, посівна триває довше на деньдва, але це не критично. Наприклад, цього року соняшник на площі 1370 га засіяли за десять днів — це добрий темп у наших умовах. На кінець травня соняшник — у фазі майже три пари, на сої виходить трійчатий листок.
Інші виклики — часті простої техніки через повітряні тривоги, коли GPS не працює. Окрім того, сильні вітри заважають обробити вчасно посіви, тож чекаємо, коли вітер трохи стихає. На кінець травня вже могли б завершити вносити ЗЗР, але ще половину роботи не зроблено.
— Щороку аграрні технології дорожчають. Чи намагаєтеся оптимізувати витрати?
— Від минулого року здорожчало все — пальне, міндобриво, посівний матеріал, ЗЗР. Добрива та посівний матеріал на цей рік ми купили ще восени, бо розуміли, що через девальвацію гривні ціна тільки підвищуватиметься. ЗЗР закуповували вже після Нового року.
Загалом намагаємося оптимізуват и технологію. Наприклад, зазвичай після попередника озима пшениця дискуємо, щоб загорнути пожнивні рештки. Торік цього не робили, одразу проводили основний обробіток — зекономили 8 л/га солярки.
Також минулого року зменшили норми внесення добрив, але цього року вирішили трохи збільшити під усі культури. Ясна річ, треба до кожного поля підходити індивідуально, але в нас так не виходить — через подрібнені поля. Тому вносимо в середньому фосфорно-калійні добрива в нормі 60–80 кг/га під усі культури. З азотних добрив восени під соняшник уносимо безводний аміак, а також КАС на пшеницю по мерзлоталому ґрунту. Додатково пшеницю для класності не підживлюємо, бо ефекту в наших умовах особливого не бачимо, а затрати маєш.
На сою раніше вносили КАС, а останні два роки — NPK з мінімальною часткою азоту й проводимо інокуляцію. Унесення КАС й азотфіксація бактерій дали змогу зменшити норми азотних добрив.
Систему захисту оптимізуємо, використовуючи дешевші постпатентні препарати компаній DEFENDA, ALFA Smart Agro, частково застосовуємо оригінальні препарати «Сингенти», FMC.
З року в рік система захисту культур не змінюється: пшеницю двічі обробляємо фунгіцидами та раз — гербіцидами, соняшник і сою — по одній гербіцидній та фунгіцидній обробці. Обов’язково протруюємо насіння пшениці фунгіцидом Максим Форте — він добре тримає захист насіння та сходів. Дуже багато якість протруювання залежить від протруювальної машини: якщо її не налагоджено, то від будь-якого протруйника — дорогого чи дешевого — ефекту не буде. Бо зерно буде нерівномірно оброблене. У нас протруювальна машина ПК-20, якій уже понад 15 років, але вона в доброму стані, нарікань немає — зерно все рівномірно протруєно.
За день-два до сівби обробляємо насіння сої хімічним протруйником й інокулянтом БТУ — вони добрі бакові партнери. Більше біопрепаратів не застосовуємо. Один рік пробували застосувати деструктор, але кращий ефект отримали від унесення на пожнивні рештки КАС у нормі 100 кг/га.
Основні хвороби в нашій зоні — септоріоз листя на пшениці. Для соняшнику якихось великих загроз немає. Зазвичай проводимо профілактичні обробітки у фазу чотири пари листків. Звісно, бувають незаплановані обробки, наприклад, торік провели дві інсектицидні проти кліща. Внесли оригінальний препарат, але ефекту не побачили, бо кліщ сидів під листком, а була вже фаза зірочки, подекуди соняшник зацвітав, то можливості дістати його з під листя не було.
Раніше соняшник вирощували за системою Clearfield, але два роки тому ЄвроЛайтнінг через брак опадів не промився в нижні шари ґрунту, то була післядія на пшеницю — пшениці повипадали. Тож тепер працюємо за Експрес-технологією: перший обробіток — гербіцидом Експрес, другий раз відпрацюємо по злакових бур’янах, третій обробіток — фунгіцидний. І намагаємося, щоб соняшник повертався хоча б на третій рік на поле.
— Вартість посівного матеріалу — знач на складова собівартості зерна. Як у ваших умовах можна її зменшити?
— По-різному. Наприклад, останні два роки купуємо напряму у виробника нереалізоване в попередні роки насіння соняшнику за акційною ціною. Якості воно не втрачає — ми перевіряємо насіння на схожість, маємо результати лабораторних досліджень від компанії. Економія суттєва: цього року посівна одиниця коштувала в середньому 7,5 тис. гривень, а ми закупили за комерційними пропозиціями.
Пшеницю сіємо вітчизняної селекції — Одеського селекційно-генетичного інституту та Миронівського інституту пшениці. Купуємо першу репродукцію або еліту й вирощуємо собі насіння до третьої репродукції. Підібрали такі сорти пшениці, що стабільно дають до 5 т/га незалежно від погодних умов. Вони більш адаптовані до наших зим. От цього року іноземні сорти померзли, дехто й дискував посіви, а наші витримали.
Окрім того, іноземні пшениці не підходять для нашої зони, бо вони пізні. У червні в нас велика спека й часто треба жнивувати, щоб пшениця не перестояла. А іноземні сорти у цей час ще не набирають маси тисячі насінин, класності. Тому й перейшли на вітчизняні.
Загалом сподіваємося на врожай — дощі пройшли, пшениця в доброму стані. Ще захистимо — і все буде добре.