Сівба соняшнику під зиму — значний резерв для інтенсифікації вирощування цієї культури.
В Україні кілька років поспіль активно збільшували посівні площі під соняшником. В результаті були порушені науково обґрунтовані сівозміни, відбулося їх соняшникове «перевантаження». Як наслідок — зниження родючості ґрунтів, нагромадження патогенів, що знизили врожайність не лише самого соняшнику, а й наступних культур.
Тим виробникам, хто по-особливому любить культуру соняшнику, слід вирощувати його не екстенсивно — розширенням посівних площ, а інтенсивно — збільшувати урожайність шляхом розкриття генетичного потенціалу культури з оптимізацією елементів технології. До слова, генетичний потенціал соняшнику поки що використовують лише на 50%.
Щоб наблизитись до повного розкриття потенціалу, ми провели досліди щодо можливості висіву соняшнику в більш ранні строки, навіть у зимові вікна.
Той факт, що соняшник у перший період вегетації невимогливий до тепла, а насіння проростає за +3—5 ºС, був використаний науковцями для проведення досліджень. На дослідному полі Одеського інституту АПВ був закладений багаторічний дослід для вивчення реакції різних гібридів соняшнику на терміни сівби. Перший з них — зимовий (у зимові вікна), другий — ранній, третій — оптимальний (контроль), четвертий — пізній.
Першими ініціювали зимовий висів соняшнику в умовах південного Степу науковці Луганщини, а на дослідному полі Одеського інституту АПВ триватиме вивчення строків сівби 2011 року.
За зимових термінів сівби гібриди висівали при стабільному охолодженні ґрунту на глибині закладання насіння до +2 ºС, сіяли на глибину 5—6 см: це одні з головних умов. За вищої температури ґрунту насіння може прорости, а потім, в період зниження температури повітря й ґрунту — загинути. У 2007—2008 роках температура ґрунту на рівні +2 ºС в умовах південного Степу настала наприкінці листопада — на початку грудня.
Проте із глобальними змінами клімату середньо-багаторічні показники середньодобової температури повітря змінюються у бік зростання. 2009 року зимовий висів провели вже наприкінці грудня. Під час частих відлиг у січні-лютому насіння почало проростати на початку лютого, а коли температура повітря знову знизилася, проросле насіння загинуло. Пересіяли наприкінці лютого, сходи отримали 15 березня.
Значний відсоток олії в насінні, 52—55%, не дає йому трухлявіти навіть тоді, коли насіння перебуває у ґрунті за його вологості 90—100% та низької температури (мінус 5 ºС — плюс 2 ºС) протягом 135—140 днів. Мабуть, усім доводилося бачити в посівах ярих зернових сходи падалиці соняшнику, насіння якого успішно перезимувало.
У досліді були задіяні такі технологічні операції:
– дворазове лущення стерні після збирання попередника (озимої пшениці);
– оранка на 27—30 см;
– культивація перед сівбою — одна для зимового висіву і для строку 25 березня; три — для строків 15 квітня та 5 травня (перша — восени для вирівнювання ґрунту, друга — для знищення бур’янів, третя — в день сівби з метою перемішування із вологим шаром ґрунту ґрунтового гербіциду та створення посівного ложа, частково — знищення білої ниточки бур’янів);
– сівба;
– боронування до сходів;
– боронування після сходів;
– обов’язковий захист посівів від бур’янів, хвороб, шкідників;
– міжрядний обробіток ґрунту після кожного дощу до фази 6—8 листків, та при забур’яненості посівів.
У виробничих умовах для кращого запилення рекомендується вивозити на поле пасіку (одна бджолосім’я на один гектар).
Таблиця. Урожайність гібридів соняшнику залежно від строків сівби, т/га
|
Гібрид |
Строк сівби |
Роки |
Середнє |
||
|
2008 |
2009 |
2010 |
|||
|
Ясон |
зимовий |
2,7 |
– |
3,5 |
3,1 |
|
25.03. |
2,4 |
2,9 |
3,1 |
2,8 |
|
|
15.04. |
1,9 |
2,3 |
2,8 |
2,3 |
|
|
05.05. |
1,4 |
1,3 |
1,8 |
1,5 |
|
|
Доріана |
зимовий |
3,1 |
– |
3,8 |
3,5 |
|
25.03. |
2,7 |
3,3 |
3,4 |
3,1 |
|
|
15.04. |
2,5 |
2,8 |
2,3 |
2,5 |
|
|
05.05. |
2,1 |
2,5 |
1,9 |
2,2 |
|
Ризики зимових посівів
Перший ризик — вимерзання. Як це відбулося на дослідному полі Одеського інституту АПВ 2009 року. Тоді у березні спостерігалось значне зниження температури повітря — до мінус 8 ºС, хоча й короткочасне. Тому варто обирати поля, захищенні від панівних вітрів. І не висівати у зимові строки всю заплановану під соняшник площу, максимум — 25%.
Другий ризик — «зелена» пожежа. Навіть якщо посіви вдало вийшли із зими, є велика загроза того, що бур’яни, будучи більше пристосованими до виживання, можуть сильно пригнічувати рослини соняшнику, які на початковому етапі ростуть повільно. Тому слід висівати гібриди, стійкі до імідозалінів, використовуючи при цьому відповідні гербіциди. Або підбирати такі поля, де на підставі проведення моніторингу забур’яненості перевагу мають однорічні чи багаторічні злакові. Ці бур’яни можна знищити у посівах будь-яких гібридів поширеними гербіцидами. Проте ризик «зеленої» пожежі залишатиметься, оскільки ми не можемо передбачити кількість та інтенсивність опадів у цей період. За незначних опадів ефективно застосовувати післясходове боронування та міжрядні обробітки ґрунту. Проводити їх слід по обіді, коли у рослин соняшнику понижений тургор.
Це основні ризики, які не можна до кінця передбачити, особливо в зоні ризикованого землеробства.
Переваги зимових посівів
Урожайність соняшнику зимових строків сівби збільшується завдяки більшій забезпеченості рослин вологою. У таких посівах використовуються зимові запаси вологи, які зазвичай ми втрачаємо, очікуючи, поки поле «висохне». Буває, в полі ще не можна навіть провести боронування, не говорячи вже про сівбу ярих культур, а сходи зимових посівів соняшнику вже розвиваються. При цьому весняні запаси вологи, так само як і зимові, ефективніше використовуються у наступних фазах розвитку культури.
У зимових посівах соняшник звільняє поле на місяць раніше, що дає змогу господарству якісно і своєчасно провести основний обробіток ґрунту. Зменшується сезонне навантаження на техніку за рахунок кращого розподілу робіт.
Також зимові посіви мають більше шансів у період утворення кошиків та цвітіння не потрапити в посуху або ж зливи. Все це створює комфортніші умови для якісного запилення комахами та збільшення виповненості насіння та олійності.
Микола Цандур, доктор с.-г. наук, член-кореспондент НААНУ, директор
Світлана Сербіна, канд. с.-г. наук
Одеський інститут АПВ НААНУ
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року
The Ukrainian Farmer
