Неонатальна діарея новонароджених поросят — одне з найпоширеніших інфекційних захворювань у свинарстві, поширення якого пов’язують з інтенсифікацією свинарства, а також неналежними умовами утримання та годівлі. Збудниками хвороби є умовно патогенна мікрофлора — Escherichia coli, Rotavirus, Clostridium spp. Окрім того, різні штами клостридій спричиняють такі інфекції, як ботулізм, правець, раптова загибель свиноматок, а штам Clostridium perfringens типу С — клостридіоз, гостру токсико-інфекційну хворобу, що характеризується геморагічно-некротичним запаленням слизової оболонки кишок, діареєю і токсикозом.
Хвороба має несезонний характер, реєструється у будь-який період року. Джерелом збудника інфекції є дорослі свині-носії, які самі хворіють рідко, тому інфекційний процес у них перебігає переважно латентно. Найчутливішими до збудника є поросята в перші дні після народження. Вони інфікуються, споживаючи молоко матері або внутрішньоутробно. Тому хвороба може проявитись у перші години життя або протягом одного-трьох днів після народження, швидко поширюється й охоплює до 50% поросят гнізда. У результаті всі хворі поросята гинуть.
Природа збудників
Інфекційний процес за клостридіозу проявляється кишковою інтоксикацією — ентеротоксемію. Збудник потрапляє в тонкі кишки, швидко розмножується, виділяючи величезну кількість токсинів, які спричиняють місцеві некрози й виразки слизової оболонки, а потім, усмоктуючись у кров, руйнують еритроцити, ендотелій капілярів, паренхіму різних органів, що призводить до загального токсикозу.
Clostridium perfringens повсюдно є в кишківнику хребетних і довкіллі. На основі чинників вірулентності збудник поділяють на п’ять токсинотипів (А-Е).
Clostridium perfringens типу С є надзвичайно патогенним, спричиняє важкий геморагічний, некротичний ентерит із вираженим зневодненням, що призводить до тяжких наслідків і смертності. Тис С продукує в основному гени для виробництва альфа (CPA) і бетатоксину (CPB).
Збудник Clostridium perfringens типу А менш патогенний, спричиняє легшу діарею без летальних наслідків і сильного зневоднення. Тип А продукує гени для вироблення альфа-токсинів (CPA) й іноді бета-2 токсину.
Некротичний ентерит, спричинений α-токсином, що виробляється всіма типами C. Per fringens, часто ізольований навіть у поросят із типовими симптомами некротичного ентериту. Однак загалом його зазвичай уважають відносно слабким (є дослідження, які свідчать, що він не є основним патогенним чинником у розвитку захворювання). Основний β-токсин (або β1 і β2) має значно більшу токсичність і виробляється постійно.
Клостридіальний ентерит типу С — важкий, гострий некротичний ентерит, найпоширеніше захворювання, летальність якого становить до 100%. Супроводжується неонатальною діареєю в перші три дні життя. C. perfringens швидко розмножується в кишківнику після інфекції per os. Вегетативні форми швидко виробляють β-токсин, який зв’язується з ендотеліальними клітинами свиней, цитотоксична дія якого проявляється пошкодженням кровоносних судин ендотелію, порушенням проникності, набряком, кровотечею, ішемією, некрозом епітелію. Токсин може всмоктуватися з подальшим токсемізмом і загибеллю.
Клостридіальний ентерит має три перебіги — надгострий, гострий, хронічний. Клінічними симптомами надгострого й гострого перебігу, характерного зазвичай для поросят віком до трьох діб, є депресія, кривава діарея й швидка смерть. Поросята старші за три дні мають хронічний перебіг хвороби, симптомами якої є безкровна діарея, зневоднення, втрата ваги та затримка росту протягом одного-двох тижнів. Смертність в основному припадає на другий і третій тиждень життя.
Діагностика й профілактика
Діагностують хворобу на основі лабораторних досліджень. Водночас лікар ветеринарної медицини може провести попередній скринінг-тест. Для цього треба 2–3 г свіжих екскрементів опустити в пробірку з 2–3 мл дистильованої води, струсити, після чого занурити на три секунди лакмусовий папір. За зміною кольору, який показує реакцію pН, можна визначити збудник. pH 1–4 вказує на вірусну інфекцію (рота, корона), pH 5–9 — змішана інфекція (вірусна + бактеріальна), pH 10–13 — колібактеріоз, клостридіоз.
Основним профілактичним заходом клостридіального ентериту є вакцинація. Вакцинують супоросних свиноматок інактивованими вакцинами, від яких колостральний імунітет передається поросятам разом із молозивом і згодом лактогенно молоком — таким чином вони захищені в перші дні життя й до відлучення.
Для профілактики клостридіального ентериту компанія «Біовета» пропонує комплексну вакцину BIOSUIS Entero, щ о містить антигени проти інфекцій, спричинених вірусом Rotavirus suis та бактеріями E. coli та Clostridium perfringens. Півтора року вона відмінно працює в Чеській Республіці, в Україні перебуває в процесі реєстрації, на початку літа з’явиться в продажу в офіційного дистриб’ютора компанії «ЄвроВет».
Вакцина містить інактивовані збудники Rotavirus suis (серогрупа А, штам OSU 6 RP ≥ 1 *), Escherichia coli (серотип O149:K88 (F4ac) RP ≥ 1 *), Escherichia coli (серотип O101:K99 (F5 і F41) RP ≥ 1 * (F5), RP ≥ 1 * (F41), Escherichia coli (серотип K85:987P (F6) RP ≥ 1 *), Clostridium perfringens (тип C, бета-анатоксин RP ≥ 1 *, **) та ад’ювант Монтанід ISA 35 VG 0,52 мл.
Окремо зупинюся на ролі ад’юванту у складі вакцини. Це речовина, яка в комбінації з антигеном індукує посилення імунної відповіді. Переважна більшість ад’ювантних вакцин є інактивованими. Наявність ад’юванту забезпечує індукцію тривалої імунної відповіді в організмі тварини після однієї ін’єкції та непрямий захист молодняку материнськими антитілами. Ідеальна ад’ювантна вакцина безпечна для тварин, не спричиняє клінічних, місцевих або системних алергічних реакцій, а також абсолютно безпечна для споживачів харчових продуктів, отриманих від тварин.
У вакцині BIOSUIS Entero компанія «Біовет а» застосувала масляний ад’ювант для ветеринарних вакцин MONTANIDE ISA 35 VG нового покоління на основі ін’єкційної метаболізованої олії, що містить емульгатор, отриманий з маніту й очищеної олеїнової кислоти. Після дворазового вживання продукт рослинного походження виробляє сильний гуморальний імунітет з безпечним профілем для чутливих тварин (свині, коні) до бактеріальних, мікоплазмових, вірусних і паразитарних антигенів. Дуже стабільний ад’ювант, як порівняти з традиційними олійними ад’ювантами, та максимально нешкідливий для виникнення системних і місцевих реакцій. Відтак Комітет із лікарських засобів для використання у ветеринарних імунологічних препаратах визнав його безпечним і додав у додаток дозволених речовин (Регламент Європейської Ради No 470/2009 (раніше 2377/90EC).
Вакцинальна схема застосування BIOSUIS Entero передбачає введення 2 мл внутрішньом’язово ремонтним свинкам і свиноматкам з інтервалом два тижні. Перше введення — за чотири тижні до очікуваного опоросу, повторне — за два тижні до опоросу. Під час наступної супоросності — одна доза за два тижні до очікуваного опоросу.
У результаті пасивний імунітет поросят-сисунів від ш тамів кишкової палички настає протягом 12 год після народження, проти ротавірусів — з п’ятого дня життя, від клостирдіозу — з другого дня життя. Імунітет проти збудників цих хвороб триває три тижні після народження.
Окрім того, у схемах лікування ентеритів новонароджених поросят рекомендуємо застосовувати препарат Гафервіт — імуноглобулін нормальний сироватки крові свиней, який містить комплекс гаммаі бета-глобулінів, що стимулюють захисні функції організму (постачає в організм пасивним шляхом неспецифічні антитіла) і містить декстран заліза, мідь, кобальт, вітаміни групи B.
The Ukrainian Farmer
