Томатна мінуючи міль Tuta absoluta (Lepidoptera,Gelechiidae) та мінуюча каштанова міль Cameraria ohridella (Lepidoptera, Gracillariidae), поширення яких є, схоже, неминучим в Україні, становлять значну потенційну та реальну небезпеку помідорам, іншим пасльоновим культурам, які вирощують як у відкритому ґрунті, так і в теплицях.
Проблема молей лише привертає увагу до феномену своєрідного й унікального біологічного забруднення. Найвідомішим джерелом біозабруднення вважається інтродукція (природна або свідома) шкідливих організмів, що є потужним фактором трансформації аборигенного біорізноманіття. Це визначає необхідність розробки біогеографічних основ карантину адвентивних видів, щоб попередити негативні наслідки їх інтродукції.
На жаль, єдиної системи моніторингу, що оперативно реагує на процеси інвазій небажаних видів в Україні, немає. Для її створення необхідно розробити та впровадити біогеографічну систему прогнозування, як основу попереджувальних заходів, спрямованих на збереження біорізноманіття.
Переконливим прикладом реальної небезпеки поширення карантинного об’єкта в Україні є томатна мінуюча міль. За 80 попередніх років на територію колишнього СРСР проникло понад 100 видів рослинноживильних комах. Із них із вираженими ознаками шкідливості — 57 видів. Територія України не є винятком. Вона також зазнає нашестя небезпечних видів тварин і рослин.
Ареал розповсюдження томатної мінуючої молі — Південна Америка. На початку 80-х рр. ХХ ст. міль мала статус основного шкідника помідорів в Аргентині, Бразилії, Болівії, Венесуелі, Колумбії, Парагваї, Перу, Чилі, Еквадорі. Починаючи з 2006 року міль виявлено в Іспанії, а вже з 2008-го в Алжирі, Марокко, Тунісі, Франції тйа Італії.
За матеріалами Європейської та Середземноморської організації з карантину та захисту рослин, міль 2008 року виявлено у відкритому ґрунті та теплицях Голландії, 2009-го — на Мальти, в Португалії, Великобританії та Німеччині. У Німеччині, Швейцарії та Великобританії імаго неодноразово відловлювали на феромонні пастки в місцях сортування та пакування експортної продукції. У Росії томатну міль неодноразово виявляли під час карантинного огляду овочевої продукції, завезеної у Калінінградську область із Іспанії та Голландії 2010 року. Шкідника було зареєстровано також і в Краснодарському краї.
Державна інспекція з карантину рослин України 2010 року повідомила про те, що томатну міль було виявлено в партії помідорів, які надійшли в Україну з Туреччини та Сирійської Арабської Республіки. Тоді ж було тимчасово запроваджено заборону на імпорт помідорів із цих країн.
У Чехії, Словенії, Словаччині, Румунії, Польщі та Росії міль було зафіксовано 2012 року.
Трапляються декілька назв фітофага, зокрема: томатний точильник, південноамериканська томатна міль, томатний листковий мінер, південноамериканський томатний черв’як. Уперше вид описано як Phthorimaea absoluta Meyrick, 1917, потім декілька раз змінювалася родова назва. Нині шкідника називають томатна мінуюча міль Tuta absoluta Meyrick (1917), Pevolny (1994) (Lepidoptera, Gelechiidae).
Біологічні особливості й шкідливість
Імаго томатної молі проявляють підвищену рухову та статеву активність із настанням сутінок, після заходу сонця та у досвіту. Удень ховаються в листя й стають помітними лише за різноманітних подразнень. Імаго не живиться, хоча спостерігались випадки спорадичного всмоктування коротким хоботком води зі зволоженої вати в умовах лабораторії. Таке явище було зафіксовано й в процесі згодовування імаго цукрового сиропу. Прижиттєве препарування гонад самиць, які щойно відродились, показало, що в них повністю сформована статева система. У подальшому овогенез функціонує в характерному лінійному режимі. Тривалість життя самиць в умовах лабораторії коливалась у межах 4–11 днів. Яйця самиці відкладають на 2–3-й день після свого відродження. Репродуктивний потенціал досить значний. Амплітуда величини реальної плодючості самиць, що відродились із лялечок масою понад 5,5 мг, коливалася в межах 84–316 яєць. Середня плодючість самиць із вибірки 32 екз. становила 238,7 яєць за умов маси лялечок у межах 5,0–6,0 мг. Частина самиць (3,6–5,8%) були стерильними. Лабораторний аналіз показав виражені ознаки дисфункції гонад із виснаженими оваріолами. Характерним було те, що такі самиці цілком життєздатні з помітною руховою активністю.
Основний фонд яєць самиці відкладають зі споду листків, а також розташовують на плоди та стебла. Основна кількість яєць концентрується у верхній третині рослин. На помідорах із добре розвиненими кущами самиці відкладають яйця поодинці та невеликими групами (11–19 шт.).
Гусінь першого віку мінують листя, із віком шкідливість їх збільшується. Вони проникають у стебла, плодоніжки, пошкоджують зав’язь, зелені та спілі плоди. Спостерігалась факультативна діапауза за настанням високих температур із тривалим терміном дії та за відсутності повноцінного корму. Реактивація настає після опадів, через 7–14 днів за наявності корму. У цей період спостерігається інтенсивне живлення гусені.
Після завершення живлення гусені заляльковуються, утворюючи специфічний шовковистий кокон на рослинах. Від 18,7 до 44,8% усього фонду популяції заляльковувалась у рослинних рештках на поверхні ґрунту або на глибині 2–3 см. Характерно, що за інтенсивних опадів і тривалого зволоження повітря та ґрунту у цей період, за нашими спостереженнями, гинуло від 6,4 до 18,8% лялечок. Причина загибелі — грибні патогени, переважно біла мускардина. Імаго нового покоління відроджується через 1,5–2 тижні. Терміни розвитку молі визначаються трофічною цінністю корму та гідротермічними умовами (таблиця).
Таблиця. Терміни розвитку окремих стадій томатної молі залежно від температури
| Температура,°С | Тривалість розвитку стадій молі, дні | ||||
| яйце | гусінь | лялечка | імаго | усього | |
| 30 | 4 | 11 | 5 | 9 | 29 |
| 15 | 10 | 36 | 20 | 23 | 89 |
Повний цикл розвитку молі за температури 14 °С відбувається за 76 днів, за 19,7 °С — за 40 днів, а за 27,1 °С — за 24 дні. У країнах Південної Америки за умов повноцінного живлення міль розвивається у 10–12 поколіннях протягом календарного року, в Аргентині 5 поколінь. Оптимальна температура розвитку молі становить 25–30 °С. Нижній поріг розвитку — 8–9 °С. Верхній поріг розвитку — 35 °С. Про високі адаптивні властивості шкідника свідчить те, що зимує він у стадії яйця, імаго чи лялечки.
Основною кормовою культурою для гусені молі є помідори. Живлення починається з періоду висадки розсади у відкритий ґрунт і триває до початку збору урожаю. Гусінь пошкоджує листковий апарат, унаслідок чого спостерігається порушення процесів фотосинтезу. Таке листя в’яне й засихає, плоди втрачають товарну цінність. Урожай і його якість суттєво знижуються не тільки внаслідок пошкодження вегетативних органів, але й за рахунок створення сприятливих умов для ураження рослин різноманітними патогенами насамперед збудниками сірої гнилі, фітофторозу та альтернаріозу. У підсумку втрати урожаю помідорів становлять понад 50–60%.
Томатна міль також пошкоджує баклажани, перець, картоплю й інші рослини з родини пасльонових (тютюн, пасльон чорний, дурман звичайний). За інформацією фахівців, гусені молі живляться та закінчують розвиток на квасолі. За літературними джерелами, міль пошкоджує й бульби картоплі.
Моніторинг фітофага
Розповсюдження та міграція томатної молі відбувається переважно пасивно. Найвірогідніший шлях проникнення її у нові регіони — завезення або транзит овочевої продукції, розсади, бульб картоплі з тарою та з різними рослинними рештками. Один із небезпечних шляхів масового проникнення фітофага — пасивна міграція імаго з потоками повітря із сусідніх держав, де шкідник масово поширений. Дослідженнями встановлено, що таким чином вид поширюється на сотні й тисячі кілометрів, зберігаючи до цього ж високий рівень життєздатності.
Із метою своєчасного виявлення томатної молі необхідно в період із початку весни і до пізньої осені проводити постійний фітосанітарний контроль. Насамперед це стосується агроценозів, приватних ділянок, фермерських господарств, окремих посадок культурних рослин із родини пасльонових (помідори, перець, баклажани, картопля, фізаліс), а також тепличних господарств, розташованих поблизу залізничних вокзалів, станцій, аеропортів, автовокзалів, прикордонних пунктів, крупних автомагістралей у місцях зберігання, сортування та продажу продукції. Обстеження проводять візуально, бажано за участі агронома-ентомолога. Ретельно оглядають усі надземні частини рослин. Виявлені окремі стадії розвитку шкідника відбирають разом із зразками рослин і в лабораторних умовах ідентифікують видову приналежність. Звертаємо увагу на те, що на пасльонових культурах, особливо помідорах, розвивається цілий комплекс інших лускокрилих фітофагів, зокрема листогризучі совки — помідорна (карадрина), бавовникова, а також інші види молей — картопляна, бавовникова, тополева.
Присутність молі досить легко виявити за характером пошкодження рослин, це міни на листі та типові пошкодження на плодах (ходи). Гусені томатної молі живляться мезофілом листя. Характерним для діагностики є те, що міна двостороння, має центральну камеру, від якої розгалужується в різні боки ходи білого кольору. Ходи заповнені екскрементами гусеней, нерідко там трапляється й шовковина. У період живлення гусені прогризають епідерміс листка, залишають міну й мігрують на інші листки та плоди.
У овочесховищах обстеження проводять шляхом ретельного візуального огляду рослин із подальшим відбором зразків і розтином плодів. Одним із найефективніших та найінформативніших технологічних прийомів моніторингу імаго молі є експонування феромонних і жовтих клейових пасток. Пійманих імаго виймають із клейової поверхні пасток, розташовують на фільтрувальний папір і направляють для визначення в карантинні лабораторії чи інші наукові установи, зокрема відділ ентомофагів і діагностики хвороб рослин Української лабораторії якості та безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Основні елементи інтегрованого захисту
Попереджувальні заходи
1. Комплекс агротехнічних прийомів, спрямованих на знищення пасльонових бур’янів не тільки в самих насадженнях, а й на прилеглих територіях.
2. Дотримання сівозмін із використанням культур, що не належать до родини пасльонових. Повернення помідорів на попереднє місце проводити не раніше ніж через 4 роки.
3. Проводити прийоми, що підсилюють стійкість рослин до заселення томатною міллю та супутніми фітофагами й фітопатогенами:
-кореневе та позакореневе підживлення рослин, не менш як 2 прийоми з обов’язковим використанням органічних добрив на зразок Ріверму або Паростку;
-позакореневе підживлення мінеральними добривами з умістом мікроелементів.
Слід уникати надмірного застосування азотних добрив, використання яких сприяє інтенсивному лінійному росту вегетативної маси рослин, переважно листя з тонкою паренхімою, що сприяє досить успішному проникненню гусені першого віку під паренхіму листя. Важливо те, що ці прийоми є також ефективними й обмежують поширення та шкідливість фітопатогенів і насамперед фітофтори, а також листогризучих совок.
Регуляторно-винищувальні заходи
1. Елементи технології «самцевого вакууму». Експонування в насадження помідорів феромонних пасток із диспенсерами, насиченими синтетичним феромоном томатної молі.
2. Технологічні прийоми розселення лабораторних культур трихограми, видів Trichogramma pintoi або Trichogramma evanescens в оптимальні строки не менше як 3 прийоми в період розвитку першої генерації молі. Передбачити 1–2 прийоми розселення паразита в період розвитку наступних поколінь. Наголошуємо на тому, що цей прийом є особливо ефективним для захисту помідорів від помідорної та інших видів совок. Сумарна величина розселення трихограми з розрахунку на 1 га в період розвитку першого покоління становить близько 2 г.
3. За умов високої чисельності молі, а також за появи в агроценозах совок — карадрини та бавовникової, доцільно в період початку масової яйцекладки цих фітофагів першого покоління провести одну суцільну обробку рослин із використанням гормонального препарату на основі діючої речовини люфенурону. Наступні прийоми захисту передбачають два прийоми розселення лабораторної культури трихограми першого класу якості.
У фермерських і приватних господарствах доцільно проводити розселення трихограми з розрахунку 15–20 самиць на одну рослину з інтервалом 4–5 днів або з розрахунку 80–90 особин трихограми на 1 м2, що становить 1,2–1,5 мг.
Нестабільним і недостатньо ефективним є використання фосфорорганічних і піретроїдних препаратів у період початку відродження гусеней томатної молі. Причина цього явища у тому, що після відродження з яєць гусені проникають під паренхіму листка, уникаючи контакту із субстратом листя та рідиною препаратів.
Рекомендації складено на основі багаторічних досліджень авторів у всіх регіонах України, де розвивались яблунева, дубова мінуюча та каштанова мінуючи молі. Очевидно, що їх відносна таксономічна тотожність характеризується також подібними екологічними й етологічними характеристиками, морфологічною будовою структур, поведінковою та адаптивною реакціями.
Біологія фітофага
Щойно відкладені яйця дрібні, правильної циліндричної форми, кремово-жовтого кольору або з вираженим жовтуватим відтінком. Довжина яєць 0,3–0,6 мм, ширина 0,2–0,3 мм. Ембріональний розвиток молі триває 4–6 днів.
Гусінь, яка щойно відродилася з яйця, має зелене забарвлення з вираженими чорними плямами на головній капсулі. Після двох линянь вона набуває червоного відтінку. На спині першого грудного сегменту з’являється чорна подовжена смуга. Довжина гусениці останнього віку становить 8,5–9,5 мм. Гусениці розвиваються впродовж 4-х віків і живуть у середньому 13–16 днів.
Лялечка світло-коричневого забарвлення з різноманітними відтінками. Як і в більшості представників лускокрилих фітофагів, характер забарвлення певною мірою корелює з рівнем життєздатності. Ця ознака є характерною і для гусеней томатної молі. Довжина лялечки молі 6,0–6,5 мм.
Імаго сріблясто-сірого кольору з чорними крапками на передніх крилах. Довжина самиць молі — 6,5–7,0 мм. Розмах крил 10,0–13,0 мм. Хоботок у самиць короткий, його прикривають губні щупики. Щупики кремового забарвлення, другий членик із нечіткими, а третій — із двома чіткими характерними чорними колами. Вусики ниткоподібні, чорні з характерною світло-сірою стрічкою. Членики вусиків по всій своїй довжині однакового розміру.
Валентин Дрозда, д-р с.-г. наук, професор, завідувач відділу ентомофагів і діагностики хвороб рослин
Марина Кочерга, канд. с.-г. наук, завідувач сектора ентомофагів відділу ентомофагів і діагностики хвороб рослин
Національний університет біоресурсів і природокористування України
журнал “Плантатор” серпень, 2013 року
Усі авторські права на інформацію розміщену в журналі “Планатор” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/magazines належать виключно видавничому дому АГП Медіа та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посиланняна журнал “Плантатор” з гіперлінком https://agrotimes.ua/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому“АГП Медіа” .
Плантатор
