Як запровадити процедури системи НАССР «в авральному порядку» і кому це робити не обов’язково.
Виконуючи свої службові обов’язки, я часто зустрічаюся з операторами ринку — переробниками, фермерами, рітейлерами. Після спілкування з ними з’являється неприємна впевненість у тому, що більшість запроваджуватиме процедури НАССР в останні дні терміну, що збігає 20 вересня, долаючи власноруч створені труднощі.
Хочемо ми цього чи ні, але саме поняття «процедури системи НАССР» передбачає системний підхід до розробки, впровадження та перевірки ефективності процедур. Це, звісно ж, вимагає часу — щонайменше півтора року. Законодавство давало 3–5 років (на НАССР), але це було 2,5 року тому.
Спираючись на практичний досвід роботи з підприємствами, зауважу, що шість місяців — це мінімальний термін, необхідний для запровадження переробним підприємством процедур системи НАССР. Ідеться, зрозуміло, про реалізацію на практиці, а не написання документів. І це за умови мобілізації всіх зусиль — фінансових, інтелектуальних, менеджерських і виконавчих. Отже, для тих, хто намагається «застрибнути в останній вагон», пропоную такий алгоритм дій.
1. Чи вимагається від вас НАССР? Можливо, ви первинний виробник?
Закон каже: НАССР не є обов’язковим для операторів, які здійснюють первинне виробництво, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, наприклад, транспортування, зберігання й обробку первинної продукції в місці первинного виробництва, за умови, що суттєво не змінюється стан таких продуктів.
Нагадаю, що первинне виробництво — виробництво та вирощування продукції, зокрема збирання врожаю, доїння, розведення тварин до моменту забою, полювання на тварин, рибальство та збір урожаю диких рослин. Ці формулювання в законодавстві відповідні до європейських. Проте на цьому етапі відсутні інші документи, які б роз’яснювали положення закону. Тому є сенс розшифрувати деякі пояснення відповідно до європейських практик.
• Якщо ви вирощуєте тварин для виробництва м’яса й транспортуєте до бійні — це первинне виробництво.
• Якщо доїте корів, охолоджуєте й зберігаєте сире молоко на цій самій фермі — НАССР також не вимагається. Та якщо (УВАГА!) це молоко транспортується до пункту приймання, то зберігання в пункті не є первинним виробництвом — потрібен НАССР.
• Якщо бджоляр облаштував пасіку в себе біля будинку (чи за селом), а з пасіки везе мед до себе на ферму й там його фасує, то це первинне виробництво. Проте (УВАГА!), якщо на одній потужності здійснюється фасування меду з різних пасік — запровадження процедур НАССР не уникнути.
• Отримання яєць на фермах є первинним виробництвом, а от подальше фасування на цій самій фермі вимагає впровадження НАССР.
• Якщо овочі чи фрукти зберігають, миють, пакують на фермі вирощування, то це є приклади первинного виробництва, а якщо (УВАГА!) на інших потужностях — потрібен НАССР.
• Будь-яка зміна структури продукту, наприклад, сушіння, чищення, подрібнення (УВАГА!) — потребує впровадження процедур НАССР, незважаючи на місце здійснення цієї роботи.
На потужностях із первинного виробництва слід запровадити лише гігієнічні вимоги, а на інших — гігієнічні вимоги та процедури, засновані на принципах НАССР.
2. З чого починати?
Однозначно — з діагностичного аудиту. Це перевірка інфраструктури, технологічних і допоміжних процесів, документації — всіх аспектів діяльності, які мають хоча б найменший вплив на безпечність продукції.
Звісно, треба знати вимоги законодавства до вашої продукції й процесів. Можна звернутися по допомогу до сторонньої організації чи особи. За результатами діагностичного аудиту складають план коригувальних дій з упровадження НАССР (розробка документації, її використання, поліпшення інфраструктури, навчання персоналу).
3. Не ігноруйте валідацію
Іншими словами, потрібне обґрунтування всіх рішень. Перш ніж запроваджувати будь-які документи чи починати використовувати будь-які матеріали та процеси, переконайтеся, що це дасть очікуваний практичний результат.
4. Подбайте про практику
Відповідальними за виконання запроваджуваних процедур мають бути працівники. Передусім подбайте про навчання цих людей. Аби зробити процедури дієвими, в процесі впровадження їх доводиться коригувати. Дуже важливо, щоб документи були чіткими, лаконічними, не перевантаженими теоретичними викладками й нормами та вказували, як виконувати процес у реальних умовах.
5. З’ясуйте ефективність процедур
Під час аудиту державний інспектор перевіряє «чи запроваджені такі заходи результативно та в спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети». Іншими словами, оператор ринку має надати докази інспектору, що процедури ефективні. Для цього він і сам повинен у цьому переконатися. Як? Треба розробити механізми внутрішнього контролю. Можна використовувати внутрішні аудити, інспекції, лабораторний моніторинг, перевірки власними силами чи другою стороною, інші методи чи їх комбінації. Виявлені невідповідності не лише потрібно виправити, а й знайти та усунути їх причини. Для цього існують корекції та коригувальні дії (див. ст. «Прагнучи досконалості», АгроМаркет, №3/2017). Та для початку треба зібрати інформацію про практичні результати процедур, проаналізувати її й попрацювати над помилками.
6. Чи залучати консультантів?
Консультант може розробити операторові ринку процедури, навчити персонал, допомогти в роботі над помилками та проведенні внутрішнього контролю. Разом із тим консультант не впровадить ці процедури на постійній основі, оскільки не буде постійно присутній на підприємстві.
Чим корисні консультанти
1. Незалежне оцінювання стану потужності. Свіжим поглядом консультант оцінює потужність і може виявити нові невідповідності, на які не звертають увагу працівники підприємства.
2. Знання принципів НАССР. Консультант на відміну від працівників підприємства часто має глибокі знання про НАССР, особливості його впровадження.
3. Знання вимог законодавства. Поєднання знань про НАССР і знань про законодавство дозволить уникнути помилок й ускладнення системи.
4. Можливість навчання персоналу та підготовки спеціалістів, які зможуть підтримувати й удосконалювати процедури після завершення співпраці з консультантом.
5. Розробка документації — зменшення навантаження на персонал на початковій стадії, коли, можливо, відсутні знання та потрібно швидко створити документи. Це дозволить уникнути помилок уже на етапі підготовки процедур.
Ураховуємо нюанси
1. Додаткові витрати (послуги консультантів переважно завжди платні).
2. Відсутність знань про конкретну потужність. Певна категорія консультантів має звичку застосувати та передавати клієнту для запровадження шаблонні процедури, що були розроблені для інших підприємств. Такий підхід може спричинити серйозні проблеми з ефективністю системи.
3. Зазвичай консультанти не знають про потужність більше, ніж оператор ринку. Він і несе відповідальність перед законом, незалежно від послуг консультантів.
Нині ринок консультаційних послуг активізувався. Однак кваліфікація консультантів не регламентується жодними нормативними документами. З’ясуйте, чи має претендент потрібні знання та досвід роботи в галузі, чи дає практичні рекомендації і здатний навчити працівників, чи, може, він лише пропонує товсті теки з документацією.
Вибудуйте власну покрокову послідовність співпраці з консультантом:
1 Вибір організації. Критерії: досвід роботи з підприємствами галузі, наявність і підтвердження кваліфікації, рекомендації партнерів, вартість послуг.
2 Договір №1: діагностичний аудит, план коригувальних заходів. Отримавши звіт про аудит (він мав би містити перелік невідповідностей із планом коригувальних заходів, визначенням сфер відповідальності оператора ринку та консультанта), визначайтеся з наступними кроками.
3 З’ясуйте, чи потрібно залучати консультанта до розробки системи за результатами аудиту. Можливо, ви й самостійно здатні виконати завдання, зазначені у звіті, чи, можливо, є потреба скористатися допомогою іншого консультанта.
4 Договір №2: розробка документації, навчання персоналу, підтримка у впровадженні системи, кінцевий аудит системи. На цьому етапі важливо обговорити з консультантом усі практичні моменти впровадження документації: щоб система ефективно працювала.
5 Представники компетентного органу не можуть надавати консультаційні послуги. Це не передбачено законодавством і створило б конфлікт інтересів.
Якщо оператор ринку сертифікований за одним із добровільних стандартів, то зазвичай цього достатньо для виконання вимог законодавства до процедур НАССР (стандарти містять жорсткіші вимоги, ніж законодавство). Однак, наявність сертифікату не має ніякого впливу на перебіг перевірок компетентним органом вимог законодавства, бо найголовніше – як процедури діють на практиці. До слова, у законодавстві вказано, що сертифікація НАССР не є обов’язковою.
І наостанок ще раз нагадаю всім, що часу на впровадження процедур, заснованих на принципах системи НАССР, залишилось обмаль. Навіть для тих, кому НАССР потрібно впровадити з 20 вересня 2018-го чи 2019 року. Тож потрібно правильно розставити пріоритети, бо державні інспектори перевірятимуть не наявність сертифіката і не лише гарно оформлену документацію, а реальний стан справ на підприємстві.
Юрій Оглашенний,
старший експерт з НАССРі простежуваності
газета “АгроМаркет”, квітень 2017 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у газеті “АгроМаркет” та інтернет-сторінці газети за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
AgroTimes
