Кожний новий аграрний сезон — як крок у невідомість: ти не знаєш, чого очікувати. Однак повинен бути готовим до будь-якого розвитку подій, заздалегідь прорахувати свої дії за різних ситуацій, щоб отримати бажаний результат, максимально мінімізувати втрати за непередбачуваних обставин. Думаю, цього сезону ми готові до майбутніх викликів для нашого агровиробництва.
Чому така впевненість? Тому що торік наша команда проаналізувала виробничі процеси, щоб з’ясувати, де недобираємо, де втрачаємо врожайність. У результаті розробили план дій і визначили заходи й засоби, щоб його реалізувати. Наша мета — якісне проведення технологічних операцій у найкоротші строки, зважаючи на погодні умови, які стають усе більш непередбачуваними. Нині маємо погоджені з керівництвом холдингу зміни в технології й порядок оновлення технічного парку, що дасть нам змогу виконати заплановане.
Виклики сезону
Загалом я бачу чотири основні виклики нового сезону: два — природні, два — пов’язані з веденням бойових дій. Найперше хочу зазначити брак ґрунтової вологи та різке підвищення температури повітря влітку. На високі температури, звісно, ми не можемо вплинути, можемо тільки корегувати технологію з урахуванням таких ризиків. Зокрема, у разі сильної спеки використаємо досвід минулого року, коли влітку зупинили певні інсектицидні й фунгіцидні обробки, зокрема стробілуринами, які можуть пришвидшити достигання рослин у стресі. Таким чином ми, з одного боку, менше піддавали рослини стресу, з іншого — зменшили витрати, поготів, що за високих температур хвороб розвивається менше.
Загалом будемо діяти за ситуацією, принаймні нині не варто робити різких кроків чи то в живленні, чи то в підборі гібридів, адже ми не знаємо, у який період вегетації культур може настати спека. Наприклад, побутує думка, що у зв’язку з глобальним потеплінням треба робити ставку на ранні гібриди кукурудзи, щоб культура відцвіла раніше й таким чином високі температури не впливали на запилення. Це має сенс, якщо спека настане в другій половині вегетації. Але якщо раніше? Ми тільки програємо. Тому будемо комбінувати, діяти виважено, щоб не було провалів за будь-яких ситуацій. Наприклад, ФАО кукурудзи навіть у зонах нестійкого зволоження лишаємо 300–350, адже гібрид із більшим потенціалом, зокрема й у наших дослідженнях, навіть за дуже поганого вологозабезпечення показував більшу врожайність.
Єдине, у чому ми впевнені: заходи, які застосовуємо для збереження вологи, будуть сприяти й підтриманню рослин під час повітряної посухи.
Щодо другого ризику — вологозабезпечення, то нині ситуація в різних кліматичних зонах, де ми працюємо, неоднорідна. Станом на кінець лютого в західних областях маємо середній рівень вологозабезпечення, на Черкащині — на 10–20% менший за середньостатистичні дані. Критичним є рівень ґрунтової вологи на Сумщині та Вінниччині. Як не парадоксально, у північній частині Вінниччини, де завжди було високе вологозабезпечення, нині ситуація дуже погана — у деяких місцях у метровому шарі ґрунту 40 мм вологи, а загалом — до 100 мм. На мою думку, ситуація, ймовірно, навіть критичніша, ніж посушливого 2020 року.
Після чергових замірів вологи будемо корегувати технологію, адже розуміємо, що потенціал урожайності культур за таких умов невеликий. Уже тепер у цих двох ризикованих зонах плануємо змінити гібридний склад, зробивши акцент на гібриди з великою компенсаторною здатністю. Менші норми висіву виправдали себе, зокрема, торік: з кроком 3–5 тис. насінин/га ми змінили норму в межах поля, в зонах продуктивності. Тому будемо і загальну норму зменшувати, і диференціювати в межах зон продуктивності.
Норми висіву соняшнику не змінюватимемо, адже ця культура завдяки потужній кореневій системі може діставати вологу з нижніх шарів ґрунту. Щодо сої, то будемо більше звертати увагу на ширину міжрядь сортів різних груп стиглості. Ранні сорти плануємо сіяти зерновими сівалками із шириною міжрядь 12,5–15 см, щоб культура максимально рано їх закрила.
Загалом наші пріоритети в роботі з ярими культурами — отримати дружні сходи та цільову густоту й таким чином забезпечити якісні посіви та формування запланованого врожаю.
Як я вже зазначив вище, наше стратегічне завдання — мінімізувати терміни проведення польових робіт. Ми вже провели низку заходів, які дають змогу оперативно провести посівну. Зокрема, восени максимально вирівняли поля, щоб навесні мати рівномірний рівень вологи на глибині загортання насіння. Бо, як показує досвід, розраховувати не весняні дощі не варто. Вирівнювання поля нам забезпечить кращі можливості отримати якісні сходи за непередбачуваних погодних умов.
Щоб забезпечити якісне проведення всіх агротехнічних заходів, оновили парк техніки. Зокрема збільшили кількість борін для закриття вологи, щоб максимально швидко виконати цю роботу. Оновили лінійку передпосівних культиваторів — тепер можемо проводити передпосівний обробіток на глибину не нижчу від глибини загортання насіння. Таким чином створюємо для насінини сприятливі умови для проростання, нівелювавши ризик ненароком випустити накопичену вологу та покласти її у недостаньо вологий ґрунт. Надалі наші сівалки, доукомплектовані різними опціями — автодожимом, контролем глибини, якісним закриттям борозен під час сівби, забезпечать якісний контакт насінини з ґрунтом.
Маючи в арсеналі потужний парк сучасної техніки, посівну кампанію плануємо завершити до 1 травня. Як зазвичай, починатимемо, зважаючи на температуру ґрунту і найближчий прогноз погоди. Кукурудзу, під якою найбільша частка посівних площ, плануємо посіяти у свої часові рамки, соняшник сіятимемо до та після кукурудзи, сою — після кукурудзи.
Структура посівних площ загалом є стабільною, хіба що незначно збільшили озимий клин у зонах ризикованого зволоження. Також можливе часткове переміщення культур, наприклад, сої та соняшнику в різні зони залежно від вологозабезпечення.
Кілька слів щодо озимини. На початок березня ріпак перебуває в доброму стані, натомість стан пшениці різний, але ми знаємо, як його покращити. Тому сильних корегувань технології вирощування озимини робити не будемо. Ріпак підживлюватимемо повноцінно, адже це стійка культура, яка може максимально використати вологу. Щодо пшениці, якщо ситуація не покращуватиметься, будемо зменшувати азотне живлення.
Окрім погодних серйозними є організаційні виклики. Війна дає про себе знати й у глибокому тилу, зокрема відсутністю під час повітряних тривог сигналу GPS, за яким працює вся наша техніка. Останнім часом ситуація стала критичною: згідно з зацифрованими даними, які ми отримали під час підживлення озимини, на Черкащині, Сумщині, Київщині, Вінниччині понад 60% доби сигнал відсутній. Якщо відкинути ще й час, коли техніка не може зайти в поле, ми дуже обмежені в часових рамках проведення польових робіт.
Нині активно вирішуємо це питання. Одне з рішень — залучення додаткової техніки, яка може працювати в час, коли немає повітряної тривоги, і таким чином провести посівну вчасно.
Четвертий чинник — брак кваліфікованих кадрів. Не скажу, що техніка простоює без людей, але часто бракує другого екіпажу, який має працювати в другу зміну. Тож ми не можемо її повною мірою використовувати під час посівної. Тому залучаємо до роботи інших технічних працівників, перенавчаємо їх, тобто намагаємося формувати універсальні кадри. Але ми вдячні за можливість бронювати своїх працівників.
Збереження ґрунтової вологи
Увесь наш ґрунтообробіток спрямовано на накопичення та збереження ґрунтової вологи. З цієї причини зменшуємо площі, які обробляємо з оборотом пласта, — усього на 20% площ застосовуємо оранку, переважно на озимому ріпаку. Оснащуємося технікою для безвідвального обробітку, щоб через два роки взагалі відмовитися від оранки. До того ж ставимо перед собою завдання — зберегти врожайність ріпаку на рівні понад 4 т/га. Розуміння, як це зробити, є — думаю, стане в пригоді досвід переходу на безплужний обробіток у роботі з цукровим буряком. Навіть тепер на понад 50% площ ріпаку працюємо без плугів, удобрюючи його органічними добривами.
Збереження вологи — це насамперед ощадливий обробіток ґрунту з рослинними рештками на поверхні, які сприяють більшій інфільтрації води в ґрунт. У роботі з рештками важливими є три етапи: якісно подрібнити, рівномірно розподілити по поверхні та якісно перемішати з верхнім шаром ґрунту. Далі — робота з азотом для мінералізації решток, а також використання деструкторів. Окрім того, для якісного накопичення вологи працюємо над зменшенням ущільнення ґрунту.
У результаті весь комплекс заходів дасть змогу отримати рівні поля зі збереженою вологою, де можна провести якісно сівбу, не розраховуючи на весняні дощі.
Збалансоване живлення
Правильно керувати системою живлення, визначати диференційні зони в контурі поля й правильно будувати підходи до роботи з ними нам дає змогу агрохімічний аналіз ґрунту, який ми проводимо раз на три-п’ять років.
Загалом наше завдання — бути максимально агроефективними, тримати баланс між потенціалом урожайності й витратами на удобрення. Відтак не намагаємося заздалегідь зменшити норми удобрення. Де кліматична зона дає змогу отримати високий урожай, застосовуємо інтенсивну технологію, на бідних гуртах чи в зонах недостатнього зволоження допускаємо удобрення меншими нормами. Тобто розглядати зону з боку клімату і в контурі поля.
Водночас, маючи значні ресурси для виробництва органічних добрив, МХП активно реалізує програму органічного живлення, щороку вносячи компостовані добрива на 50% площ. До того ж доставляємо їх на великі відстані, і це є економічно доцільним. Азотні мінеральні добрива вносимо тільки на ділянках, де бракує органічних і в нормах, які дають змогу вийти на потрібний рівень забезпечення живленням культур. Фосфорно-калійні добрива практично не вносимо — тільки на полях, де не можемо внести органіку. Тобто основний акцент робимо на органічні добрива, які працюють протягом двох років, а брак елементів для живлення азотофільних культур доповнюємо мінеральними азотними добривами у відповідних нормах.
Зазвичай після збирання попередника вносимо компост під основний обробіток ґрунту. Навесні — азотне підживлення озимини сипкими та рідкими добривами, під час сівби ярих культур уносимо РКД в рядок як стартове добриво.
Норми внесення залежать від потенціалу зони. Активно практикуємо диференційоване внесення для правильного розподілення хімічних елементів у контурі поля. Окрім того, ретельно нормуємо органічні добрива, зважаючи на ризики високих температур влітку, коли високі норми можуть тільки нашкодити культурі. Тип ґрунтів, зона зволоження — все це враховуємо для їх визначення.
Забезпечення культур по листку мікроелементами — обов’язковий елемент технології, який частково є базовою складовою, частково — на основі листкової діагностики. Соняшник, ріпак підживлюємо бором, кукурудзу — цинком. Переконаний, такий агрозахід необхідний, він працює, що доведено дослідженнями. Можливо, мікроелементи не надто впливають на приріст урожайності, але забезпечення ними як мінімум поліпшує стан культури та зменшує ризики ураження хворобами.
Вибірковий захист
Головний критерій підбору хімічних засобів — ефективність, відсутність післядії, економічна вигода. Використовуємо оригінали та генерики, препарати з однією чи кількома діючими речовинами залежно від ситуації в полі.
У захисті соняшнику, сої, ріпаку, кукурудзи, які уражуються складно контрольованими хімічними засобами хворобами, головне — дотримуватися сівозміни. Зокрема, йдеться про склеротиніоз, вертицильоз на соняшнику, діабротику в посівах кукурудзи як монокультури (хоч на певних площах вирощуємо кукурудзу по кукурудзі тільки протягом двох років). Загалом масштабність проблеми залежить від умов року.
Також для боротьби зі склеротинією застосовуємо біофунгіциди, бачимо позитивну динаміку від їх застосування. Поступово збільшуємо площі обробки біопрепаратами, особливо де є складна сівозміна, де культури мають спільні хвороби, а також там, де хвороба найбільше перевищує поріг шкідливості.
Агроефективність
У нашому розумінні агроефективність — це вміле керування витратами: на насіння, захист, живлення, обробіток ґрунту й отримання максимальної врожайності. У цьому контексті можна говорити про розумну економію. Прикладів чимало. Наприклад, якщо попередні технології обробітку ґрунту створили умови, які дають змогу зменшити кількість операцій, глибину обробітку і це призведе до економії пального, ми так працюємо. Можна заощадити пальне завдяки сучасній широкозахватній техніці, яка виконує кілька операцій за один прохід, або вимірявши ущільнення ґрунту, провести обробіток на значно меншу глибину. Ми активно працюємо в цьому напрямі.
Значно здешевлює технологію використання власного посівного матеріалу. Маючи 1200 га насіннєвих посівів на зрошенні та потужні насіннєві заводи, ми на 90% забезпечуємо себе насінням сої, кукурудзи, пшениці, на 70–75% — соняшнику.
Ефективність системи живлення я вбачаю в зональності поля, диференційованому внесенні добрив. Так ми можемо зекономити ресурси або через їх перерозподіл збільшити врожайність.
Щодо системи захисту наша позиція така: заздалегідь економити на ЗЗР недоцільно, адже ми прагнемо досягати максимальної агроефективності. Прибрати певні елементи можна, тільки коли потенціал урожайності знижується через природні чинники, на які ми не маємо впливу. Тоді не варто витрачати ресурс. Тобто працюємо, зважаючи на ситуацію на полі.
У що обов’язково треба вкладатися, так це в професійні кадри. Для їх виховання ми організували агрошколу, проводимо додаткові навчання агрономів, інженерів, керівників структурних одиниць, до яких залучаємо внутрішніх і зовнішніх лекторів. Реалізуємо мотиваційні програми «найкращий тракторист», «найкращий комбайнер» тощо. Усе це робить нас агроефективними та стійкими до будь-яких викликів.
The Ukrainian Farmer
