Вступне слово від редакції проекту

Наш проект «Аграрна Еліта України» є однією з ключових подій кожного аграрного року. Стверджувати це, ми заслужили завдяки величезному обсягу праці, який виконуємо щоразу для того, аби в призначений час вручити нагороди справді взірцевим підприємствам аграрної галузі України. Резонанс, який викликає ця подія у вітчизняних аграрних колах, а також серед наших закордонних партнерів, свідчить, що наші зусилля не є марними.

 

Однак водночас дискусійним серед аграрної громадськості є питання критеріїв визначення ось цих найкращих підприємств, які й отримують наші нагороди. Власне, що ми вкладаємо в слово «еліта», яке є визначальним у назві нашого проекту? Багато хто вважає, що ми віддаємо данину лише масштабу підприємства — його земельному банку, чисельності поголів’я тварин чи птиці або ж обсягам експорту зерна. Так, ці критерії ми беремо до уваги, але не тільки їх.

 

Замислімося разом над тим, якою в сучасних умовах має бути справжня національна аграрна еліта? Українське сільське господарство ще за радянських часів сформувало плеяду постатей, на яких було заведено рівнятися всім іншим. Це відомі голови колгоспів-мільйонерів, міцні господарі-будівничі , новатори аграрних технологій. Завдяки їм не лише підвищувалася врожайність на полях і продуктивність на фермах, а й зводилося для колгоспників житло, об’єкти соціальної інфраструктури, найкращих працівників за кошти господарств відправляли відпочивати на курорти, а здібну молодь — продовжувати навчання у виші. Честь і слава цим керівникам — вони багато зробили для нашої держави й були свого часу визнаною елітою аграрної галузі України. Проте вони були й необхідним елементом радянської господарської системи, яка виховувала, навчала, допомагала, піднімала, контролювала і, врешті, залучала найкращих до свого пантеону — створювала взірці героїв праці.

 

А що ж сьогодні? Ми бачимо, що наша нинішня держава практично самоусунулася від виховання господарських кадрів, а переважна більшість випускників аграрних вишів не хочуть працювати в селі. Престижність праці на землі й далі знижується.

 

Однак ми бачимо, що наше сільське господарство після занепаду дев’яностих отримало новий імпульс і нарощує оберти. На поля виходить найсучасніша високопродуктивна техніка, будуються елеватори й прогресивні тваринницькі комплекси, стрімко розвиваються технології точного землеробства та енергоефективності, залучаються інвестиції. І як результат — підвищення експорту, поглиблення переробки вирощеної продукції, виведення на ринок власних торгових марок.

 

Усі ці тренди є яскравим свідченням того, що в аграрну галузь прийшов вмотивований бізнес, адже попри всі ризики сільського господарства на землі завжди можна заробити. Тепер не патронат держави є умовою для сходження людини до вершин, а людина, що відчуває в собі силу, повинна взяти на себе відповідальність за стан справ на підприємстві, в населеному пункті, в галузі й, врешті, в країні загалом. Адже специфіка сільського бізнесу в тому, що він не обмежений стінами офісу, він дуже щільно контактує з усією соціальною ойкуменою, залежить від неї, а вона — від нього.

 

Отже, що таке аграрна еліта в сучасному вимірі цього поняття? В нашому розумінні — це насамперед особистості, які ведуть успішний і водночас соціально відповідальний сільськогосподарський бізнес. Образно кажучи — це те міцне плече, на яке може спертися українське суспільство, щоб почуватися впевненим у завтрашньому дні як у сенсі матеріального добробуту, так і соціальної захищеності.

 

На щастя, таких особистостей в українському сільському господарстві багато. Не лише сотня учасників нашого проекту — їх значно більше. І ми й далі докладатимемо зусиль, щоб знаходити ці господарства, цих людей і вручати їм відзнаки переможців проекту «Аграрна Еліта України».

 

 

Редакція журналу The Ukrainian Farmer

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ