Садівникам слід зосередитися не лише на якості продукції, яка відповідала б найкращим світовим стандартам, а й на можливості цю якість документально підтвердити.
Ринок яблук в Україні протягом останніх років суттєво змінився. Зросла частка професійних виробників — із 21,4% 2000 року до 28% 2014 року. Змінилася й структура насаджень, як за рахунок скорочення площ старих садів, так і завдяки закладанню нових. У загальній структурі вирощування яблуні молодим садам нині належить 15%. Нові насадження закладають переважно на підщепі М9, за інтенсивними технологіями, із використанням системи опор, протиградової сітки та ін. Це, відповідно, впливає і на зростання врожайності та валового збору яблук в країні — протягом останніх 6–7 років було саме так.
Змінюється якість та сортове наповнення вітчизняних яблук: зростає частка плодів першого ґатунку, збільшується частка плодів сорту Гала, Голден Делішес, Джонаголд і їх клонів. Таким чином, в Україні вирощується все більше яблук, які є популярними в усьому світі.
Проблеми росту
Унаслідок зростання внутрішнього виробництва яблук, підвищення собівартості їх вирощування та посилення конкуренції між садівниками (зокрема й через те що восени на нашому ринку завжди єзначний обсяг яблук, які не підлягають зберіганню), а також унаслідок економічної кризи і стрімкого зниження купівельної спроможності українців, виробники яблук опинились у складній ситуації.
Донедавна основним каналом експорту українських яблук була Російська Федерація — на її частку припадало понад 90% експорту. Військовий конфлікт і неможливість постачати вирощене до Росіїпримушує наших виробниківшукати нові ринки збуту. Серед ринків, на які нам варто звернути увагу, можуть бути як країни ЄС, так і країни Північної Африки, Близького Сходу чи Азії.За правильного підходу українські фрукти здатні конкурувати на світових ринках.
Умови продажу до ЄС
Європейський ринок привабливий своєю географічною близькістю та ємністю. Споживачі з країн ЄС-27 щорічно купують понад 75 млн тонн різноманітних фруктів, зокрема близько 23 млн тонн імпортованих, як екзотичних, так і традиційних.
Зрозуміло, що ринок яблук у ЄС насичений, високоорганізований та дуже конкурентний. І переважна більшість традиційних фруктів, що споживаються у ЄС, серед них і яблука, вирощуються місцевими виробниками.
Як повідомляють у ряді вітчизняних садівничих господарств, компанії із Скандинавських країн, Італії та Польщі нині зацікавлені в купівлі українських яблук. У випадку таких продажів особливої ваги набуває відповідність продукції європейським нормамякості та продуктової безпеки — виробництво таких фруктів потрібно сертифікувати відповідно до стандарту GLOBAL G.A.P.
Для того, щоб яблука перетнули кордон ЄС, вказаний сертифікат мати не обов’язково. Проте у Європейському Союзі цей сертифікат є основним документом, який дає можливість реалізувати продукцію. Адже понад 90% торгівлі яблуками в більшості країн ЄС припадає на ритейл (супер- та гіпермаркети, дискаунтери, універсами тощо). У Європі постачати продукцію до таких роздрібних мереж можуть лише виробники, що сертифіковані за стандартом GLOBAL G.A.P.
Сертифікація
Основне завдання сертифікації GLOBAL G.A.P. полягає в забезпеченні стеження за виробництвом продукції. Його метою є підтвердити, що продукти харчування безпечні та не шкодять ні здоров’ю покупців, ні здоров’ю працівників, які задіяні у їх виробництві (вирощуванні). Сертифікація підтверджує й те, що виробництво не чинить шкоди довкіллю. Базуючись на системі належної сільськогосподарської практики, сертифікація за стандартами GLOBAL G.A.P. визначає перелік критеріїв, яких має дотримуватися кожен виробник. Експорт фруктів у РФ сертифікації не потребував, і українські садівники сертифікацією мало цікавилися. Нині, коли потреба у «цивілізованому експорті» стала нагальною, українські аграрії чомусь страшаться сертифікації свого виробництва за стандартом GLOBAL G.A.P. Побоювання виникають передусім від браку інформації. Дійсно, перелік критеріїв, згідно з якими здійснюється перевірка в ході сертифікації, є значним, однак серед них є як обов’язкові для виконання, так і лише рекомендовані…
Окрім того, підготовка до сертифікації дає господарству можливість чітко усвідомити власні переваги і недоліки, структурувати виробничі процеси, покращити організацію виробництва та вдосконалити документообіг. У фруктовому секторі України нині працює низка компаній, які допомагають підготуватися до сертифікації та супроводжують агропідприємства під час зовнішнього аудиту. Підготуватися до сертифікації й успішно її пройти — цілком реально, 2015 року кілька вітчизняних садівничих господарств успішно виконали це завдання та отримали сертифікат GLOBAL G.A.P.
Ринки Африки та Сходу
Із запровадженням російського ембарго європейські виробники яблук і груш, передусім із Польщі, Італії, країн Бенілюксу, також змушені були переорієнтовувати свої експортні потоки та шукати нові ринки збуту. Для більшості європейських садівників альтернативою російському ринку ймовірно стануть країни Близького й Середнього Сходу та Північної Африки, зокрема Єгипту, Саудівської Аравії і Об’єднаних Арабських Еміратів. А ще зовсім недавно свою продукцію туди експортували лише постачальники із Франції та Італії.
Сусідня Молдова минулого сезону значно розширила географію експорту яблук і розпочала освоєння ринків країн Азії та Північної Азії, таких як Бангладеш і Єгипет.
Міждержавні карантинні угоди
Компанії з Індонезії, Індії, Саудівської Аравії, В’єтнаму, Норвегії та низки інших країн нині звертаються до українських садівників із пропозиціями купувати садовину. Проте, як виявилося, крім згоди українців і відповідності нашої продукції міжнародним нормам, існують й інші чинники, що стримуютьрозширення географії експорту. Зокрема, щоб експортувати в ту чи іншу країну вітчизняні яблука, потрібно, щоб між нашою та тією країною було підписано угоду в галузі карантину й захисту рослин та визначена система контролю безпеки харчових продуктів.
Наприклад, одна з торгових компаній Індії зацікавилася імпортом вирощених в Україні яблук. Іноземці надіслали перелік документів, які українське підприємство має підготувати, й зібралися їхати в господарства — вони хотіли оглянути виробництво, ознайомитися з продукцією та підписати угоди про співпрацю. У переліку документів, які хотіла отримати індійська сторона, йшлося про угоду між фіто-санітарними службами наших країн. Проте, як виявилося на той час, двосторонню угоду щодо карантину та контролю безпечності продукції між Україною та Індією укладено не було. Тому подальші переговори з покупцями зупинилися.
Торгові компанії Індонезії теж зацікавлені в закупівлі української сільгосппродукції, у переліку якої є і яблука. Однак між Україною та Індонезією двостороння угода у сфері карантину та контролю безпеки продукціїтеж відсутня. Нині за сприяння Посольства України у Республіці Індонезія іде активна співпраця між відповідними службами обох країн для налагодження співробітництва.
Чинні угоди
На сьогодні Україна має укладені двосторонні угоди у сфері карантину та захисту рослин зі Словаччиною, Польщею, Нідерландами, Болгарією, Угорщиною, Росією, Чехією, Білоруссю, Молдовою, Канадою, Азербайджаном, Грузією, Литвою, Киргизією, Лівією, Монголією, КНР, Сирією, Йорданією, Туреччиною та Сербією. Це й угоди між міністерствами сільського господарства, й міжурядові угоди та конвенції, і меморандуми про співпрацю та взаєморозуміння. Україна також підписала угоду про створення Координаційної ради з карантину рослин держав-учасниць СНД. Опрацьовується угода щодо карантину та захисту рослин із республікою В’єтнам та низкою інших країн.
Оптимізація законодавства
У вересні 2014 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо оптимізації системи центральних органів виконавчої влади. Унаслідок цього за зразком передової практики європейських країн ухвалено рішення про створення на базі Держветфітослужби, Держспоживінспекції та Держсанепідемслужби єдиного контрольного органу — Державної служби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів. Постанову «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» ухвалено 2 вересня 2015 року.
Завданням Держпродспоживслужби України, яка візьме на себе функції Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, є досягнення еквівалентності української системи контролю із системою ЄС, розподіл сфер відповідальності, забезпечення максимальної прозорості діяльності та скорочення функцій повноважень з контролю.
Нині відбувається реорганізація Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та ряду інших інспекцій, ліквідація Державної інспекції України з контролю над цінами. Зрозуміло, що реформування цієї сфери — складний процес, що залежить від великої кількості чинників. Проте, якщо ми хочемо, щоб українські товари могли продаватися в будь-якій країні світу, а наш внутрішній ринок відповідав світовим стандартам, то мусимо вибудувати внутрішню систему контролю виробництва та реалізації продукції за зразком, який прийнятий у всьому світі і відповідає договорам, які ратифікувала Україна.
Як бачимо, є цілий ряд чинників, як залежних безпосередньо від виробника, так і питань, що можуть бути вирішені лише на державному рівні, що є визначальними для подальшого розвитку експорту вітчизняних фруктів.
Олена Поперечна, ТОВ «Фруктовий проект»
журнал “Садівництво по-українськи”, грудень 2015 року
Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “Садівництво по-українськи” та інтернет-сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».
Садівництво по-українськи
