Ринок зернових: відновлення цін дає надію на прибутки
Очікування певного зниження валового збору зернових в Україні, порівняно з минулим роком, зростання внутрішніх цін на зернові на фоні нестабільної політичної ситуації та курсу гривні, переорієнтація експорту з європейських на азійські ринки — головні тенденції на ринку зернових поточного виробничого сезону.
Для українських аграріїв уже стало доброю традицією встановлювати дедалі нові рекорди з валового виробництва зерна. Цьому сприяють підвищення рівня технічної оснащеності сільгосппідприємств, застосування сучасних технологій, а також персонально така зернова культура, як кукурудза. Ще на пам’яті більшості агрономів ті часи, коли «цариця полів» пасла задніх у зерновому клині господарств, а 2014 року вона дала, не багато не мало, половину загального обсягу зібраних в Україні зернових і зернобобових культур (який за офіційними даними становив 62,9 млн тонн). І вже, мабуть, не вистачить пальців на обох руках, щоб полічити ті сільгосппідприємства, де кукурудзу вирощують у монокультурі.
Утім, як відомо, аграрії сіють і збирають урожай не заради його фізичних обсягів, а заради одержання прибутку. Тому, поки зернові вегетують у полі, спробуємо поміркувати, на що можна розраховувати нинішнього року.
Тактичний відступ
На результативність виробництва зерна в Україні завжди впливало багато чинників — починаючи від примх погоди і закінчуючи рефлексіями на заокеанських товарних біржах. Нині ж додалися ще й фактори політичної нестабільності в Причорноморському регіоні та падіння української гривні. Усе це, з одного боку, ще більше утруднює прогнозування цін на період збирання врожаю, але з другого, дає змогу впевнено казати про їх зростання в національній валюті (що ми вже й бачимо). Це, безперечно, має дещо втішити наших сільгоспвиробників, засмучених минулорічним обвалом цін практично по всіх зернових позиціях. Другий чинник, який дає підстави сподіватися на підтримку цін, — очікування певного зниження валового збору зернових в Україні, а отже, і зменшення тиску товарної маси нового врожаю на ринок. На думку більшості аналітиків, двічі поспіль. Україна не зможе зібрати врожай сукупним обсягом понад 60 млн тонн. Чому? По-перше, тому, що перед МінАПіП уже не звітує АР Крим, тож ураховувати вирощене в автономії зерно стає важко; по-друге, цього року в аграріїв через фінансові проблеми немає тих матеріальних ресурсів, які були торік, а це неминуче позначиться на якості догляду за посівами та на виробничих показниках. Із другого боку, перехідні залишки зерна цього року мають зрости до 7,125 млн тонн (порівняно з минулорічними 5,862 млн). І ця товарна маса дещо стримуватиме підвищення цін наприкінці поточного маркетингового року.
На що сподіватися
А тепер зупинимося на оцінках посівних площ ключових зернових культур у новому сезоні.
Кукурудза. Цариця полів останніми роками демонструвала стрімке збільшення обсягів виробництва, але минулого року, попри встановлений рекорд валового збору, не змогла віддячити сільгоспвиробників фінансово. Утім, цього року не варто очікувати істотного скорочення посівів цієї культури: гідну заміну кукурудзі в зерновому клині знайти важко, особливо в умовах, коли стався недосів озимих зернових. До того ж із початком весни кукурудза активно наверстує втрачені восени цінові позиції (у твердій валюті), що є гідною віддякою тим сільгоспвиробникам, що змогли її зберігати протягом півроку. Отже, очікування по сівбі кукурудзи становлять 4,8–4,9 тис. га, що майже відповідає рівню минулого року.
Озима пшениця. Основної продовольчої культури восени минулого року було посіяно 6,3 млн га (на 0,14 млн га менше, ніж у середньому за попередні 5 років). Стан озимини після перезимівлі переважно дуже добрий. Весняне підживлення відбулося нормально, що свідчить про ресурсну готовність більшості господарств до цього агротехнічного етапу.
Озимий ячмінь. Цієї культури було посіяно 1,18 млн га (на 0,16 млн га менше, ніж у середньому за попередні 5 років). Ячмінь (як озимий, так і ярий) продовжує втрачати привабливість в очах сільгоспвиробників. Здебільшого це відбувається через тиск іншої фуражної культури — кукурудзи. На сьогодні вирощуванням ячменю займаються переважно господарства з розвиненим тваринництвом (для власних потреб), а також ті, кого ця культура приваблює низькими витратами на технологію. Слід зазначити і той прикрий факт, що, на відміну від кукурудзи, цінова динаміка на ячмінь у І кварталі 2014 року була негативною.
Озиме жито. Нинішнього року можна очікувати дефіциту жита на внутрішньому ринку, адже посіяно його було 248 тис. га (на 58 тис. га менше, ніж торік).
Цікаво, що у звітності сільгосппідприємств перед початком весняних робіт значно зросла заявка на чисті пари: 1,060 млн га, що на 430 тис. більше, ніж було торік. Проте це не обов’язково має свідчити про намір аграріїв дати землі відпочинок. Досвід підказує, що парові землі насправді бувають зайняті необлікованими «лівими» посівами.
Щодо прогнозування обсягів урожаю на 2014 рік надамо слово деяким із провідних українських аналітичних центрів. Версія від «АПК-Інформ»: вал зернових і зернобобових — 57,3 млн тонн (без урахування Криму), із них кукурудзи — 29 млн, пшениці — 19,2 млн, ячменю — 6,6 млн.
Версія від «Українського клубу аграрного бізнесу» щодо загального валу зерна передбачає два варіанти прогнозу: 55 млн тонн — якщо уряд ухвалить заходи, про які кажуть партнери УКАБ (насамперед щодо дерегуляції ринку та спрощення процедури укладання договорів оренди землі) і 48–50 млн, якщо не ухвалить.
Версія від ННЦ «Інститут аграрної економіки»: загальний урожай зернових і зернобобових в Україні збільшиться до 64,2 млн тонн (напевно, з урахуванням Криму). До того ж вал кукурудзи становитиме 31,7 млн тонн, пшениці — 21,8 млн тонн, ячменю — 8,3 млн тонн.
Світовий ринок
Найбільше українських аграріїв цікавить динаміка цін на світових ринках кукурудзи, оскільки, як уже не раз згадувалося, це — «напрям головного удару» наших виробників зерна. Отже, поточного маркетингового року у світі в цілому виробили майже 970 млн тонн кукурудзи, що на 12% більше, ніж торік. З-поміж лідерів найбільше наростили обсяги виробництва США — на 29,2% (до 353,7 млн), а експорту — на 98,2% (до 36,8 млн). Другий за обсягом виробництва кукурудзи у світі — Китай (22,4%). Проте через величезне внутрішнє споживання цієї культури ця країна є її нетто-імпортером. Цього МР Китай збільшує імпорт кукурудзи на 85% (до 5 млн).
Третя — Бразилія (7,2%), проте у цій країні очікується зменшення виробництва на 13,6%, що вплине на зменшення експорту до рівня 20 млн тонн. Євросоюз (6,7%) виробництво та споживання кукурудзи нарощує на 9,9% (до 64,7 млн), а імпорт скорочує на 20,7% (до 9 млн).
На частку України припадає 3,1% загальносвітового виробництва кукурудзи, експорт у поточному сезоні становитиме солідні 21 млн тонн (із 30,9 млн зібраних).
Пшениця є другою після кукурудзи товарною позицією українських виробників зерна. Навесні світовий ринок пшениці рефлексував на фоні трьох основних факторів ризиків: посушливої погоди в пшеничному поясі США, політичної нестабільності в Україні та несприятливих погодних умов у країнах Південно-Східної Азії та Австралії. Однак побоювання щодо неврожаю в США та інших регіонах світу є лише попередніми оцінками, а динаміка експорту зерна з України відбувається відповідно до укладених контрактів.
Отже, можемо констатувати фактичну стабільність на світовому ринку пшениці. Український вклад у світовий її експорт цього МР становитиме 9,5 млн тонн (із 22,3 млн зібраних).
Експорт українського ячменю останніми роками звузився до локального й стосується лише ринків країн арабського Сходу. Нинішнього сезону його обсяг оцінюється рівнем 2,6 млн тонн (із 7,6 млн зібраних).
Експортні нюанси
Цікаво, що зернотрейдери особливо не переймаються такою популярною в Україні темою, як євроінтеграція, бо для них завоювання європейського ринку — це вже пройдений етап. Нинішній тренд — Азія.
Якщо минулого МР на частку Євросоюзу припало 34% українського зернового експорту, то нинішнього очікують її зниження до 26%. Натомість частка Південно-Східної Азії в сукупному зерновому експорті України зросла до 16%.
Останні місяці засвідчили тенденцію до переорієнтації країн цього регіону (насамперед Китаю) з американського постачання, яке тут упевнено домінувало, на альтернативне. Причиною цього частково послужили погодні катаклізми в США, які спричиняють нестабільність у постачанні зерна, частково — небажання купувати ГМО, якщо на ринку вистачає «чистої» кукурудзи за аналогічну ціну. Зокрема, споживачі з Південно-Східної Азії починають дедалі більше уваги звертати в бік України.
Аграрна Еліта України
