Погодно-кліматичні умови минулого року сприяли поширенню хвороб на зернових колосових культурах. Яких інфекцій варто остерігатися виробникам цього сезону?
Фітосанітарний моніторинг, що його проводять спеціалісти державної служби захисту рослин, виявляє щорічне збільшення захворюваності зернових культур на грибкові кореневі гнилі, сажки, іржасті хвороби, борошнисту росу, септоріоз, гельмінтоспоріоз, інші плямистості, бактеріальні та вірусні хвороби — чорний зародок, мозаїку пшениці, жовту карликовість ячменю тощо. Фузаріоз зерна, чорний зародок, ріжки злаків, оливкова пліснява, пліснявіння насіння та ензимо-мікозне виснаження зерна спостерігаються на посівах пшениці в західних областях за тривалих дощів і рос у період від молочної до повної стиглості зерна.
Аналіз розвитку та поширення хвороб протягом минулого року свідчить, що навесні в 2010 р.повсюдно в посівах озимих пшениці та ячменю, частково в ярих колосових та житі, проявилися кореневі гнилі. Найбільшого поширення ці хвороби набули в західних і північних областях. Вони проявилися за весняного кущіння й надалі прогресували до молочно-воскової стиглості зерна.
Основними типами, як і в минулі роки, на озимих та ярих зернових були гельмінтоспоріозна, фузаріозна, змішана фузаріозно-гельмінтоспоріозна, фузаріозно-церкоспорельозна кореневі гнилі. Спостерігалася тенденція розширення ареалу офіобольозної кореневої гнилі, що призводило до осередкового або розсіяного розвитку білоколосості та щуплозерності (Волинська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Рівненська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська обл.). Локально проявилася пітіозна коренева гниль в озимій пшениці Львівської області. Снігову плісняву відмічализа весняного кущіння в посівах озимих пшениці, ячменю та жита в Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій областях на 33—46% площ за середнього зрідження 2—12, максимально — 20% рослин. Відчутної шкоди кореневі гнилі завдали лише в осередках посівів з офіобольозним типом ураження, яке спричинило білоколосість та щуплозерність на 2—10% рослин.
У 2011 р., враховуючи наявність первинних джерел інфекції в насінні, ґрунті і рослинних рештках, проявлення кореневих гнилей можна передбачити на повторних посівах зернових колосових культур.
Іржасті хвороби проявилися у посівах зернових колосових культур усіх ґрунтово-кліматичних зон. Домінувала бура листкова іржа озимої пшениці. У фазу виходу в трубку розвиток хвороби набув депресивного характеру через посушливу вітряну погоду на переважній частині площ зернових культур. Масовий розвиток відмічали у фазу наливу зерна на 27% площ за 14% уражених рослин і 6% розвитку хвороби. Найпоширенішою хвороба була у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Закарпатській, Одеській, Чернівецькій областях, де на 33—65% площ уразила 15—47%, максимально — до 80% (в осередках Вінницької, Чернівецької обл.) рослин за 5—20% розвитку. У Волинській, Рівненській, Львівській, Миколаївській, Чернігівській областях бура листкова іржа охопила 10—25% рослин озимого жита; в АР Крим, Закарпатській та Кіровоградській 4—17% рослин озимого та ярого ячменів; Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській 2—12% рослин ярої пшениці.
На окремих сортах озимої і ярої пшениць у фазу наливу зерна розвивалась лінійна або стеблова іржа,де нею в осередках Київської та Чернігівської областей було уражено 5—14, максимально — до 60% рослин культури. Жовта іржа проявилась на озимій пшениці в АР Крим, Харківській (за даними Інституту захисту рослин), в окремих господарствах Донецької, Волинської, Одеської та Тернопільської областей за слабкого розвитку хвороби. Корончаста іржа вівса у Волинській, Закарпатській, Чернігівській областях на 2—25% уражених рослин з розвитком хвороби 5—10%. В осінній період скрізь на падалиці й сходах озимої пшениці, переважно ранніх строків сівби, після стерньових попередників, виявлено 5—20% рослин, уражених бурою листовою іржею.
Беручи до уваги наявний природний запас інфекції за сприятливих (температура 11—18 °С, періодичне випадання дощів, тривалі й часті роси) погодних умов, у 2011 р. можливе проявлення всіх видів іржастих хвороб. У фази виходу в трубку — наливу зерна ймовірний розвиток хвороб від помірного подекуди до епіфітотійного передусім бурої листкової іржі у посівах озимої пшениці.
Борошнисту росу виявляли повсюдно у посівах озимих пшениці, ячменю та жита навесні за відновлення вегетації, що зумовлювалось наявним запасом патогену і сприятливими погодними умовами. У фазу весняного кущення хвороба охопила 5—40, максимально — 100% площ; 1—20, максимально — 40—74% рослин в осередках Вінницької, Київської, Миколаївської областей. Максимальне ураження посівів відмічене у фазу колосіння, коли на 44% площ хворіло 23% рослин. Найпоширенішою хвороба була у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Київській, Львівській, Рівненській, Сумській, Хмельницькій областях на 48—87% площ, 24—46% рослин за 6—13% розвитку.
Ураження ярої пшениці відмічали переважно в Лісостепу, осередково в Чернігівській області Полісся за розвитку хвороби 2—10% на 8—16, максимально — 60% рослин (Вінницька, Київська обл.). В озимому і ярому ячменях борошниста роса поширювалась переважно в Лісостепу, подекуди Степу та Поліссі, де охопила 6—32% рослин. У Херсонській та Сумській областях хвороба розвивалась на 10—13% рослин жита. Восени 2010 р. її було виявлено повсюди на падалиці та 6—25% рослин озимої пшениці, насамперед ранніх строків сівби, що є джерелом первинної інфекції в період весняного поновлення вегетації рослин озимих зернових культур.
З огляду на великий запас інфекції у 2011 р. борошниста роса скрізь розвиватиметься за теплої (16—23 °С) погоди, відносної вологості повітря понад 80%, рясних рос, передусім у затінених рослинах загущених посівів з високим рівнем азотного удобрення. Розвиток хвороби скрізь ймовірний від помірного до епіфітотійного, що створюватиме загрозу для урожаю.
Септоріоз листя уразив посіви озимої пшениці повсюдно, ярого ячменю в одинадцяти, ярої пшениці й озимого жита в одній області. Хворобу виявляли в посівах озимих і ярих культур за весняного кущіння. Надалі ураженість посилювалась за сприятливої теплої й вологої погоди з випаданням дощів, максимального розвитку набула у фазах колосіння — молочна стиглість. У посівах озимої пшениці септоріоз листя виявлений в Степу на 10—42% обстежених площ, 7—35% уражених рослин за розвитку хвороби 1—10%; в Лісостепу та Поліссі відповідно 14—79% площ, 6—29% рослин і 2—9% розвитку. У Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській областях хвороба охопила 40—70% рослин з розвитком 5—31%.
На ярих культурах у Степу, Івано-Франківській, Київській та Харківській областях септоріоз уразив 2—25% (максимально — 62% рослин ярого ячменю в осередках Дніпропетровської області) за 2—12% розвитку хвороби на 2—35% площ. У Закарпатській області було охоплено 25% рослин пшениці, в Чернігівській 37% рослин жита за розвитку хвороби відповідно 5 і 15%.
З огляду на значний зимуючий запас інфекції збудника септоріозу листя на уражених рослинних рештках, рослинах озимих зернових культур (4—16, максимально — 40%), у 2011 р. хвороба розвиватиметься в зернових колосових культурах повсюдно. За умов теплої (20—25 °С) дощової погоди у фази виходу рослин у трубку — формування зерна ймовірний розвиток на озимій пшениці в Лісостепу та Поліссі від помірного до епіфітотійного, Степу — від слабкого до помірного.
Гельмінтоспоріоз розвивався переважно в ярихтаозимих ячменях й пшеницях та проявився у вигляді смугастої, сітчастої, темно-бурої плямистостей. Хвороба активізувалась за весняного кущіння, а за сприятливої теплої вологої погоди у травні-червні набула масового прояву у фазу формування зерна. В ярому ячмені її виявляли на 24—80% площ за ураженості рослин 15—80% та розвитку хвороби 7—65%. На озимому ячмені — в 11 областях на 72% обстежених площ, 61% уражених рослин за 8—38% розвитку. На озимій пшениці найпоширенішою хвороба була в господарствах АР Крим, Вінницької, Волинської, Івано-Франківської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Чернігівської областей на 80—100% площ, 31—80% рослин.
У2011 р.за умов частого випадання дощів, підвищеної вологості повітря за температури 16—20 °С ймовірний розвиток гельмінтоспоріозних плямистостей на ячмені від помірного до епіфітотійного переважно в Лісостепу й Поліссі, в Степу на ярому ячмені, повсюдно на інших зернових культурах від слабкого до помірного.
Ринхоспоріоз (облямівкова плямистість) проявився на ярому ячмені у Вінницькій (5% обстежених площ, 3% уражених рослин), озимому ячмені у Закарпатській та Івано-Франківській областях (відповідно, 18%; 10—20, максимально — 45%). За даними Інституту захисту рослин НААНУ, хвороба виявлена у Львівській на озимій пшениці й житі, Хмельницькій областях на ярому ячмені, де було охоплено до 1% обстежених площ, 1—7% уражених рослин.
У 2011 р. за умов теплої (16—20 °С) і вологої погоди, частих дощів та достатньої кількості інфекції в рослинних рештках та насінні ймовірне наростання поширеності ринхоспоріозу в зернових колосових культурах Полісся і західного Лісостепу, зокрема, ярого й озимого ячменів, озимих пшениці й жита, який може завдати відчутної господарської шкоди.
Піренофороз відмічений на посівах озимої пшениці у Закарпатській, Волинській областях на 5% площ, 13—47% рослин за 3—25% розвитку хвороби. За даними Інституту захисту рослин НААНУ, в Дніпропетровській, Житомирській, Київській, Рівненській, Тернопільській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській її виявлено відповідно на 10—47% уражених рослинах за 3—18% розвитку хвороби.
З-поміж бактеріальниххвороб, що здатні істотно знизити продуктивність рослин, можуть поширюватися бактеріози (базальний, чорний, бактеріальний опік), бактеріальні гнилі, з вірусних — мозаїка та смугаста мозаїка пшениці, жовта карликовість ячменю (ВЖКЯ) тощо. Згадані хвороби практично уражують усю рослину, включаючи колос та зерно, на яких помітні симптоми хвороб. Рослини по-різному реагують на зараження цими хворобами, тому й симптоми, як правило, різні. Їх поєднує здебільшого деформований колос із щуплим зерном, всихання листків, карликовість рослин. При ураженні вірусними хворобами молоді листки деяких сортів пшениці набувають антоціанового забарвлення під час виходу рослин у трубку — колосіння. ВЖКЯ проявляється через золотисто-жовте забарвлення листків, яке стрілкою йде вниз листка, і карликовість рослин. Подібний симптом може з’явитися при неінфекційному хлорозі через нестачу азоту, але в цьому разі жовтіють ділянки листка впродовж його великих жилок. При ранньому ураженні пшениці вірусними хворобами ростки сходів жовтіють, а рослини сильно кущаться, різко відстають у рості й переважно не виколошуються. При пізнішому зараженні (фаза виходу у трубку) верхні листки жовтіють й рослина дещо відстає у рості. Сильніше вірусними хворобами уражуються посіви озимих при ранніх строках сівби, а ярих — при пізніх, а також зріджені посіви. Ураження вірусними хворобами відбувається через пошкодження рослин вірофорними попелицями та цикадками, що харчуються молодими рослинами озимих і ярих зернових колосових, кукурудзи та диких злаків.
Серед хвороб колосу фузаріоз виявив себе у більшості областей у посівах озимої пшениці на 9% площ за ураження 3% колосся з розвитком 2%. За підвищеної вологості та високої температури повітря найбільшого поширення фузаріоз набув у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Рівненській областях, Поліссі на 78—83% обстежених площ за 1,5—6% уражених колосків, 0,4—5% розвитку і аж до 25%, який було виявлено в осередках Миколаївської області. На ярій пшениці та ячмені фузаріоз колоса був відмічений у Вінницькій, Волинській, Львівській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій областях за розповсюдженості 9—66% та 1,5—8% уражених рослин і 0,75—2% розвитку. На озимому ячмені у Вінницькій та Одеській областях хвороба охопила відповідно 47 і 4% обстежених площ, 5 і 2% колосся з розвитком 1%.
У 2011 р. ймовірне повсюдне проявлення хвороби в посівах озимої пшениці, а за умов підвищеної вологості і температури 22—25 °С в період цвітіння — молочної стиглості зерна епіфітотійний розвиток, переважно в Поліссі і Лісостепу. На інших культурах можливий слабкий розвиток хвороби.
Тверда сажка виявлена в посівах озимої пшениці в 11 областях на 2% площ за ураження колосся 0,8%. У порівнянні з 2009 р. розповсюдженість хвороби була на одному рівні, а середній відсоток ураженого колосся збільшився вдвічі. Найбільш поширеною хвороба була в Вінницькій, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Одеській, Полтавській областях, де нею охоплено 2—6, максимально — 15% обстежених площ (Полтавська обл.) за 0,2—1% уражених колосків і 0,1—0,6% розвитку.
Порівняно з показниками 2009 р. майже не змінилося розповсюдження летючої сажки.Традиційно хвороба домінувала в посівах ярого ячменю повсюдно на 14% обстежених площ за ураження 0,6% колосся. Найбільшого поширення набула в Степу, де охопила 19% площ, що більше в 6 і 9,5 рази, ніж у Поліссі і Лісостепу. У Запорізькій, Закарпатській, Кіровоградській, Одеській, Чернівецькій та Чернігівській областях ураження колосся становило 0,7—1%. Найбільш інтенсивного поширення на озимій пшениці хвороба набула в Полтавській і Одеській областях за ураження 0,8 і 1,4% колосків.
Останнім часом дедалі більше проявляється захворювання зернових на альтернаріоз, через який уражене зерно темніє (чорний зародок) і стає фізіологічно недорозвинутим, має понижену енергію проростання і схожість. Рослини з такого насіння відстають у рості та розвитку, на них розвиваються кореневі гнилі, інші хвороби, що різко знижують урожай. Серед інших хвороб колоса в посівах зернових культур також проявились септоріоз колоса, оливкова пліснява, ріжки тощо.
У 2011 р. за вологої теплої погоди з частими дощами в період достигання хлібів ймовірний повсюдний прояв згаданих сажкових та інших хвороб колоса зернових культур через наявність джерел інфекції в ґрунті, рослинних рештках та насінні. Фактичні рівні ураження посівів і зараженості насіння сажковими хворобами в переважній більшості перевищують допустимі норми чинного ДСТУ 2240-93 і є критичними, зокрема, для високих категорій насіннєвих посівів і насіння. Використання насіння з таких посівів за прямим цільовим призначенням без високоякісного передпосівного протруєння недопустиме.
З питань захисту посівів зернових колосових та інших культур сільгоспвиробникам слід звертатися до спеціалістів державної служби захисту рослин АР Крим, областей та районів, які на місцях надають кваліфіковану допомогу при проведенні фітосанітарних обстежень, ідентифікації шкідливих організмів, доцільності й строків проведення захисних заходів.
Оксана Орлова, начальник відділу прогнозування та фітосанітарної діагностики
Головна державна інспекція захисту рослин
журнал “The Ukrainian Farmer”, лютий 2011 року
The Ukrainian Farmer
