Потенціал урожайності озимих

Доведено, що потенціал урожайності, який закладається на початкових етапах вегетації озимих зернових, залежить від системи їх удобрення.

 

Сто років тому заповітною мрією аграріїв і завданням селекціонерів було забезпечення врожайності зернових культур на рівні 100 пудів зерна з гектара, що на сучасні одиниці вимірювання становить 1,6 т/га. Проте вже кілька десятиліть по тому звичайною виробничою нормою було одержання 3–4 т/га. Сьогодні передові господарства України за сприятливих умов вирощування одержують на круг по 8–9 т/га посівів озимих культур. Серед озимих зернових лідером за врожайністю є тритикале, за ним ідуть пшениця м’яка та жито, потім ячмінь, а замикає ряд тверда пшениця. Серед ярих зернових лідирує за врожайністю ячмінь, трохи поступається тритикале, пшениця тверда й м’яка перебувають приблизно на одному рівні, а останній за цим показником — овес.

 

Більшість учених-селекціонерів указують на високий потенціал урожайності зернових культур, адже були відомі поодинокі випадки, коли за певних умов удавалося одержувати до 15 т зерна озимих культур із гектара. Проте в реальних виробничих умовах і 10 т/га зерна для більшості аграріїв є недосяжною мрією.

 

Відомо, що закладені на генетичному рівні елементи врожайності зернових культур можна регулювати завдяки створенню оптимальних умов для їх вирощування, але основна роль у питанні підвищення врожайності все ж таки належить селекційному процесу. Сучасна селекція не стоїть на місці, щороку створюються сорти й гібриди з вищим потенціалом продуктивності порівняно зі своїми попередниками. Разом із тим для більшості з нас невідомим і дуже цікавим питанням є визначення максимальних меж урожайності зернових культур, одержання яких стане реальним у недалекому майбутньому.

 

Завдяки проведенню морфо-фізіологічного аналізу рослин вдається розкрити потенціальні можливості культури й проаналізувати, наскільки величина потенційної продуктивності відрізняється від фактичної. Тобто таким чином можна встановити, наприклад, на яку врожайність можна сподіватися від сортів сільгоспкультур, скажімо, у найближчі десятки років. У зернових колосових культур показник потенціальної врожайності перебуває на досить високому рівні й визначається насамперед продуктивністю колоса та густотою продуктивного стеблостою на одиниці площі. Своєю чергою, потенціальна продуктивність колоса залежить від кількості колосків і квіток, які у ньому формуються.

 

Коефіцієнт кущіння як показник урожайності

 

Існують різні способи визначення потенціальної врожайності озимих зернових. Ми послуговувалися одним із них, що ґрунтується на вимірюванні коефіцієнта кущіння. Для цього в різних фазах росту й розвитку рослин і за різних варіантів удобрення вимірювали густоту рослин й кількість пагонів кущіння на рослинах, ураховуючи найменш розвинуті з них. Після отримання даних структури врожайності визначали масу зерна з одного колоса, після чого перераховували кількість пагонів на одиниці площі на масу зерна з колоса, одержуючи показники потенціальної врожайності.

 

Утім зрозуміло, що за цим методом можливо одержати лише умовні показники, оскільки обчислення ґрунтуються на реальній продуктивності колоса, а не на потенціальній. Отже, за допомогою нашого методу можна визначити найменший потенціал зернових. Для визначення ж найбільшого, тобто максимального потенціалу, слід ураховувати потенціальну продуктивність колоса, сформовану на первинних етапах органогенезу: зокрема, слід брати до уваги не кількість сформованих, а кількість зачаткових колосків і квіток.

 

Сорт й удобрення формують урожайність

 

У наших дослідах було вивчено вплив різних норм удобрення на формування потенціальної продуктивності різних екотипів озимих і ярих зернових культур у різні фази їх росту й розвитку, а також проведено порівняння потенціальної продуктивності з фактичною.

 

Дані табл. 1, 2 показують, що процес формування та потенціальна продуктивність озимих культур значною мірою залежали від сортових особливостей і норми удобрення. Так, в усі фази росту й розвитку рослин сорти пшениці озимої степового екотипу мали більшу потенціальну врожайність (у середньому на 7–32%), ніж сорти лісостепового, але її реалізація в степових сортів була на 5–10 % вищою. На контрольному варіанті (без добрив) обидва екотипи формували максимальну потенціальну врожайність (9,97–12,00 т/га) у фазу виходу в трубку. За інтенсифікації технологій вирощування шляхом унесення добрив максимальний рівень потенціальної врожайності (у середньому 14,31–24,13 т/га) спостерігали у фазу весняного кущіння. Винятком були сорти лісостепового екотипу за норми удобрення N₇₅P₁₅K₁₅, де максимальний рівень потенціальної врожайності (14,80 т/га) зафіксовано перед уходом у зиму.

 

Максимальну потенціальну продуктивність (8,23–24,13 т/га) сортів пшениці озимої незалежно від фази росту й розвитку спостерігали за норми внесення добрив N₁₃₅P₇₅K₇₅, а найменшу (4,25–12,00 т/га) — на контрольному варіанті (без добрив). Отже, величина потенціальної врожайності прямо пропорційно залежала від технології вирощування сортів пшениці озимої, зокрема від системи удобрення.

 

Реалізація фактичної врожайності сортів степового екотипу залежно від технологій вирощування коливалася від 32,84% максимально потенціальної за внесення N₇₅P₁₅K₁₅ до 36,16% за внесення N₁₃₅P₇₅K₇₅. У сортів лісостепового екотипу — від 38,33% за внесення N₁₃₅P₇₅K₇₅ до 45,72% за внесення N₇₅P₁₅K₁₅(табл. 1).

 

Таблиця 1. Потенціальна продуктивність екотипів пшениці озимої в різні фази її росту й розвитку залежно від норми удобрення

Норма удобрення	Екотип сорту	Потенціальна врожайність, т/га				Урожайність, т/га		Реалізація максимального потенціалу, %
		перед зимівлею	весняне кущіння	вихід у трубку	колосіння	біоло-гічна	факти-чна
								біоло-гічна	факти-чна
Без добрив	Степовий	9,46	9,93	12,00	5,59	4,54	3,75	42,08	35,51
	Лісостеповий	9,14	8,69	9,97	4,25	4,08	3,90	44,64	42,93
N60P60K60	Степовий	19,26	21,13	14,77	8,69	7,99	5,98	43,76	33,97
	Лісостеповий	16,87	17,52	12,10	6,00	6,39	5,81	43,31	40,64
N75P15K15	Степовий	16,89	17,81	15,06	9,15	7,97	5,82	44,26	32,84
	Лісостеповий	14,80	14,31	12,98	6,54	6,49	5,63	52,13	45,72
N135P75K75	Степовий	21,88	24,13	14,71	9,48	9,92	7,44	47,96	36,16
	Лісостеповий	20,02	22,63	13,38	8,23	7,69	6,95	41,45	38,33

 

В усі фази росту й розвитку за технологій, де застосовували добрива, сорти тритикале озимого степового екотипу забезпечили більшу потенціальну врожайність (у середньому на 18–24%), ніж сорти лісостепового екотипу. Однак на контрольному варіанті (без добрив) вищий потенціал урожайності (на 15–18%) в усі фази розвитку, крім виходу в трубку, був у лісостепових сортів.

 

За технологій із унесенням N₆₀P₆₀K₆₀ і N₇₅P₁₅K₁₅ сорти лісостепового екотипу найбільшу потенціальну врожайність (відповідно 27,06 і 19,72 т/га) формували перед уходом в зиму. На контролі та за технології з унесенням N₁₃₅P₇₅K₇₅ максимальне значення потенціалу врожайності у цих сортів було у фазі весняного кущіння й становило 14,79 і 33,92 т/га відповідно. У сортів степового екотипу потенціальна врожайність була найбільшою у фазу кущіння за технологій із унесенням N₆₀P₆₀K₆₀ і N₁₃₅P₇₅K₇₅ (28,77 і 41,94 т/га відповідно), а у фазу виходу в трубку — на контролі та за технології з унесенням N₇₅P₁₅K₁₅ — 15,01 і 23,25 т/га відповідно.

 

Залежно від технологій вирощування найвищий відсоток реалізації фактичної врожайності до максимально потенціальної в степових сортів становив 25,96–33,98%, а в лісостепових — 24,51–32,15%.

 

Сорти тритикале озимого, як і пшениці озимої, максимальну потенціальну врожайність (10,56–41,94 т/га) упродовж вегетаційного періоду забезпечували за технології з унесенням N₁₃₅P₇₅K₇₅ (табл. 2).

 

Отже, після проведених нами досліджень маємо розуміння того, що реалізація найменшої потенціальної врожайності сучасними сортами озимих зернових культур становить у середньому лише 25–35%, а це вказує на значний потенціал збільшення фактичної врожайності. А поки що, ураховуючи отримані дані, ми можемо створювати найкращі умови для максимальної реалізації продуктивності шляхом оптимізації сортової агротехніки, системи удобрення та захисту посівів від шкідливих організмів.

 

Таблиця 2. Потенціальна продуктивність екотипів тритикале озимого в різні фази його росту й розвитку залежно від норми удобрення

Норма удобрення	Екотип сорту	Потенціальна врожайність, т/га				Урожайність, т/га		Реалізація максимального потенціалу, %
		перед зимівлею	весняне кущіння	вихід у трубку	колосіння	біоло-гічна	факти-чна	біоло- гічна	факти- чна
Без добрив	Степовий	12,09	12,86	15,01	5,19	4,53	4,07	38,42	33,98
	Лісостеповий	12,69	14,79	14,33	6,13	5,42	3,60	48,07	32,15
N60P60K60	Степовий	27,21	28,77	18,60	11,48	8,73	6,83	35,62	26,71
	Лісостеповий	27,06	25,13	17,59	9,05	7,45	5,54	33,88	25,04
N75P15K15	Степовий	23,22	20,04	23,25	10,15	7,61	6,49	31,15	25,96
	Лісостеповий	19,72	17,91	17,20	8,58	7,00	5,72	35,64	29,67
N135P75K75	Степовий	37,29	41,94	33,12	13,52	12,25	9,08	36,22	26,18
	Лісостеповий	30,13	33,92	25,12	10,56	10,57	7,58	33,91	24,51

 

 

 

Сергій Авраменко, Катерина Манько, канд. с.-г. наук

Олексій Усов, Олександр Курилов, Олександр Бобров

Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН

журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2015 року

  

^{Усі авторські права на інформацію розміщену у журналі “The Ukrainian Farmer” та інтернет сторінці журналу за адресою https://agrotimes.ua/journals належать виключно видавничому дому «АГП Медіа» та авторам публікацій, згідно Закону України “Про авторське право та суміжні права”.
Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому «АГП Медіа».} 

ЧИТАЙТЕ БІЛЬШЕ